Керівник Рівненського регіонального офісу «U-LEAD з Європою»: «Попри труднощі всі громади Рівненщини забезпечили мешканців медичними послугами»

Надання медичних послуг у сільських громадах із початком повномасштабного вторгнення стало викликом для органів місцевого самоврядування. Основні причини – плинність кадрів і зменшення фінансових ресурсів. Ситуація в сільській місцевості є складнішою, ніж у містах, оскільки пацієнти лікаря нерідко проживають у кількох селах області, щоб відвідати їх, бракує пального, а адміністративні проблеми заважають лікарю зосередитися на профільній діяльності.

Як цю ситуацію в умовах Рівненської області намагаються вирішувати органи місцевого самоврядування, Mind розпитав в Руслана Сивого, керівника Рівненського офісу Програми «U-LEAD з Європою».

– Як війна вплинула на доступність та якість медичних послуг у сільських громадах Рівненської області?

– Українці, які побували за кордоном, переконують, що якість медичних послуг в Україні не гірша за європейську. Але це стосується міст, і міст Рівненської області також. А от у сільських громадах ситуація складніша через брак кадрів, міграцію населення, відсутність лікарів молодшого покоління та фінансування. Що своєю чергою впливає на якість медичних послуг.

У Рівненській області станом на жовтень цього року є 74 приватні структури, які законтрактовані з НСЗУ. Але лише 7 із них зареєстровані та надають медичні послуги в сільській місцевості.

– Які існують варіанти розв'язання проблеми якості медичних послуг?

– Вирішення тут потребує комплексного підходу. Це й збільшення кількості сімейних лікарів і забезпечення доступності первинної медичної допомоги, підвищення кваліфікації медичних працівників, сприяння обміну досвідом між медичними закладами та фахівцями. Крім того, важливим є створення комфортних умов для пацієнтів і медичного персоналу, зокрема залучення міжнародної технічної допомоги.

У сільській місцевості проживає багато людей літнього віку та людей з інвалідністю, повертається багато ветеранів війни, які потребують отримання медичних послуг. Тому основним завданням на наступні періоди для ОМС є забезпечення надання швидких та якісних медичних послуг.

– А як щодо мотивації лікарів. Чи існують якісь рішення, чи застосовують їх на Рівненщині та чи працюють вони загалом?

– Так, у кількох громадах мотивують виділенням безоплатного житла для лікарів. Мало того, що йдеться про сучасне житло, так ще й громада пропонує ремонт власним коштом.

– А допомога великого бізнесу? Наприклад, у вас розташована Рівненська АЕС, персонал якої вкрай потребує якісного медобслуговування?

– Багато великих підприємств, і РАЕС не є винятком, мають медичне страхування персоналу. Але така практика існує передовсім у містах.

– Які додаткові виклики постали перед медзакладами Рівненщини через війну, ВПО та міграцію населення?

– Викликів багато.

Ці люди потребують більше уваги. Тому органам місцевого самоврядування невеликих сіл варто максимально залучати ресурси й розробляти програми стимулів для того, щоб лікарі з міст були зацікавлені працювати в сільській місцевості.

Цього року я з радниками U-LEAD Іриною Кондратюк і Михайлом Шелепом побував у 45 громадах області. У кожній громаді ми понад три години спілкувалися з головами, заступниками та керівниками підрозділів щодо стану справ, перспектив розвитку, проблем громад. Тому добре знаємо ситуацію в рівненських громадах станом на зараз.

Знайти лікаря в сільській місцевості для ПМСД та вторинної ланки й до війни було складно, але зараз це майже неможливо.

Щодо фінансової мотивації, то спрямування великої частини коштів на підтримку ЗСУ ускладнює економічну ситуацію і без того дотаційних сільських громад.

– Чи існують шляхи розв'язання таких проблем? Звісно, крім збільшення фінансування…

– Одним із варіантів розв'язання вищевказаних проблем є об’єднання громад у цій сфері. Адже частково первинна ланка фінансується НСЗУ.

Проте й тут є нюанс: кошти Національної служби охорони здоров’я не можна витрачати на комунальні послуги чи закупівлю нового обладнання – це право й обов’язок громад.

У такому разі варіантом розв'язання проблеми можуть бути договори міжмуніципального співробітництва та створення спільних комунальних підприємств при наданні медичних послуг.

Вторинна медична ланка теж зацікавлена в більшій, розширеній співпраці. Не всі громади можуть самостійно закупити сучасне медичне обладнання й відповідно поліпшити якість надання медичних послуг.

– До питання оснащення обладнанням ми ще повернемося. Але попри проблеми, як ви сказали, навіть у таких сумних умовах цікаві практики з надання медичних послуг у громад Рівненщини є?

– Так, гарний досвід має Млинівська громада, комунальне підприємство якої надає медичні послуги сусіднім Острожецькій, Бокіймівській і Ярославицькій громадам.

Аналогічно працює Городоцька громада зі своїми сусідами. Продовжуючи удосконалюватися, вони планують створити із сусідніми громадами спільне комунальне підприємство.

Така «колаборація» дозволяє їм економити на управлінському апараті.

– Чи стала громадам у пригоді експертна допомога від Програми «U-LEAD з Європою»? Які консультації ви надаєте та чи є обмін практиками з іншими регіонами в медичній сфері?

– Так, звісно. U-LEAD протягом усього часу своєї діяльності в Україні проводить заходи для підвищення рівня компетенцій з управління охороною здоров’я в громадах, організації надання доступних та якісних медичних послуг, забезпечення ефективності управління комунальними закладами охорони здоров’я.

Окрім того, цього року U-LEAD провела комплексну навчальну програму «Кроки для спеціалістів. Управління охороною здоров'я в територіальній громаді» для 30 територіальних громад із різних областей України. Завдяки програмі 90 посадовців місцевого самоврядування, відповідальних за напрям охорони здоров’я, а також керівники та заступники комунальних закладів охорони здоров’я підвищили рівень своїх професійних компетенцій. До того ж вони мали змогу вивчити досвід колег в управлінні охороною здоров'я громад Полтавської області.

– Які саме теми цікавлять учасників цього навчання?

– Теми дуже різноманітні. Це і порядок призначення керівників закладів охорони здоров’я, і особливості програми медичних гарантій, і порядок надання паліативної допомоги.

Також обговорювали фінансові плани комунальних закладів, порядок створення та функціонування наглядових рад, також обговорювали механізми залучення додаткових ресурсів і порядок надання платних послуг.

– Повернемося до питання про оснащення сучасним обладнанням. Чи допомагають у цьому рівненським громадам міжнародні донори, зокрема через «U-LEAD з Європою»?

– Так. Загалом Рівненщина отримала сучасного медичного обладнання від міжнародних донорів на $25 млн.

– Як би ви підбили підсумки цього року та окреслили завдання – і держави, і громад – на наступний?

– Підсумовуючи, варто сказати, що всі 64 громади Рівненщини, попри труднощі, забезпечили медичними послугами мешканців своїх громад. Хоча, наголошу, що в сільській місцевості це зробити було складніше.

Процеси децентралізації сприяють цьому, але головам громад слід приділяти більше уваги медичній галузі, зокрема кадровому забезпеченню та фінансовій підтримці.

Також важливо зараз, під час війни, об’єднувати зусилля громад для поліпшення якості медичних послуг і наближення їх до людей. Будемо працювати разом.