У центрі Африки спалахнув конфлікт, що тягнеться з часів геноциду в Руанді 1994 року. Цього тижня в Демократичній Республіці Конго угруповання повстанців-тутсі «Рух 23 березня» (М23) за підтримки армії Руанди захопило 2-мільйонне місто Гома, столицю провінції Північне Ківу.
Бої за місто розпочалися в понеділок, 27 січня. Сотні іноземних військових, які захищали Гому, відступили, залишивши зброю повстанцям. Це деморалізувало солдатів урядової армії Конго. Вони масово втікали з міста, переодягаючись у цивільний одяг. Понад 2000 військовослужбовців і поліцейських здалися в полон.
Уже в середу, 29 січня, лідер політичного крила M23 Бертран Бісімва повідомив, що Гома взята, і в ній залишилося придушити лише незначні «осередки опору».
«Наша армія важко працює, щоб гарантувати повну безпеку, абсолютний спокій і міцний мир для мешканців Гоми, так само як це було зроблено для їхніх співвітчизників на звільнених територіях», – цитує Бертрана Бісімву Al Jazeera.
Лідери М23 називають своєю місією захист конголезьких тутсі від озброєних угруповань хуту, що складаються з бойовиків, які влаштовували геноцид у Руанді 1994 року. Проте аналітики вважають М23 приватною армією, створеною 66-річним авторитарним лідером Руанди Полем Кагаме для анексії багатих на ресурси територій.
Як писав Mind, Поля Кагаме, який є президентом із 2000 року, називають «африканським путіним». Він створив у своїй 13-мільйонній країні авторитарний режим, схожий на російський, і намагається копіювати російського диктатора у словах і вчинках.
«Кагаме використовує слово «інтерахамве» – назву організації, яка проводила геноцид у Руанді – як путін використовує слово «нацисти», щоб дискредитувати всіх своїх супротивників... У Конго, як і на українському Донбасі, руандійський режим сфабрикував повстання етнічних тутсі та окупував території. У Кагамі такі самі імперські амбіції, як у путіна. Його режим продовжить грабувати та захоплювати», – пише британський аналітичний центр Rusi.
Президент Руанди Поль Кагаме тисне руку владіміру путіну в Сочі у 2019 році. Фото TASS Host Photo Agency/dpa/picture alliance
За оцінками аналітиків, захоплення території на сході Конго здійснюють близько 6000 солдатів M23 і 4000 військовослужбовців руандійської армії. Торік M23 окупувала шахтарське місто Рубая, і, згідно зі звітом ООН, збирає там $800 тис. на місяць у вигляді податків на виробництво та торгівлю колтаном – важливим мінералом для виготовлення комп'ютерів і мобільних телефонів. У зв'язку з прагненням повстанців акумулювати ресурси, війну в Північному Ківу в пресі називають колтановою, або кобальтовою. Конго виробляє понад 70% світової продукції кобальту – ще важливішого мінералу для випуску електроніки.
Повстанці M23 повідомили, що відкриті до діалогу з урядом Конго. До переговорів закликав також Африканський регіональний блок, членом якого є Руанда.
Однак влада Конго ці пропозиції відкинула. Увечері в середу, 29 січня, президент країни Фелікс Чісекеді виступив у телезверненні та пообіцяв «рішучу та скоординовану відповідь» повстанцям M23, яких він назвав терористами й «маріонетками Руанди».
«Будьте впевнені в одному: Демократична республіка Конго не дозволить принизити себе або розгромити. Ми боротимемося, і ми здобудемо перемогу», – заявив Фелікс Чісекеді, пообіцявши відвоювати «кожний дюйм» окупованої території.
У четвер у схожому відеозверненні міністр оборони Конго Гай Кабомбо Маадіамвіта попередив, що будь-які пропозиції до діалогів із повстанцями він «негайно спалюватиме». «Ми стоятимемо тут, у Конго, і боротимемося. Якщо ми не зможемо вижити тут, то стоятимемо тут до смерті», – цитує Гая Маадіамвіту Associated Press.
ООН, США, Китай та Євросоюз закликали Руанду припинити військові дії в Конго, а президент ПАР Сіріл Рамафоса звинуватив «руандійське ополчення» у вбивстві 13 південноафриканських миротворців у Північному Ківу.
Це викликало гнівну відповідь Поля Кагаме. Президент Руанди звинуватив своїх критиків у «віктимблеймінгу». Західні країни, за його словами, заплющують очі на те, що уряд Конго «воює проти власного народу», а ПАР – допомагає екстремістам. Південноафриканські солдати, які загинули під час штурму Гоми, за твердженням Поля Кагаме, не були миротворцями, а «працювали разом з геноцидними озброєними групами, що загрожували Руанді війною».
«ПАР не має достатнього впливу, щоб виконувати роль миротворця чи посередника в переговорах. Якщо ПАР вибере шлях конфронтації, Руанда буде готова відповісти в такому ж ключі будь-якої миті», – написав Поль Кагаме в Х.
Подібною риторикою Кагаме ризикує розпалити повномасштабну регіональну війну. У ПАР розмір економіки в 30 разів вищий, ніж у Руанди ($400 млрд ВВП проти $14 млрд ВВП). Ця країна, ймовірно, посилить військову підтримку Конго, де проживає у вісім разів більше людей, ніж у Руанді.
Щоб змінити баланс сил, Поль Кагаме, схоже, має намір мотивувати конголезців ставати руандійцями. Для цього він зосередиться на управлінні містом Гома, щоб підвищити рівень життя населення. Експерти ООН і три дипломатичні джерела повідомили агентству Reuters, що на головній тренувальній базі M23 у Північному Ківу разом із солдатами навчалися політичні лідери та поліцейські.
«Військове управління на сході Конго було катастрофічним. Багато жителів до болю втомилися від хаосу. Якщо дозволити їм торгувати, гарантувати безпеку та підвищити рівень життя, то угруповання M23 зможе стати популярним», – пише Reuters, посилаючись на думку чиновника ООН.
1994 – геноцид у Руанді викликав масовий вихід біженців. У Конго перемістилися мільйони людей, зокрема й бойовики.
1996–2003 – під час першої та другої конголезьких воєн, також відомих як світові війни в Африці, на територію Конго вторглися війська Уганди, Руанди та Анголи, щоб атакувати руандійських повстанців хуту. Пізніше до війни приєдналася ще дюжина країн Африки. Іноземні держави сформували та озброїли в Конго проксі-угруповання, у тому числі M23.
1999 – ООН розмістила Миротворчий контингент місії зі стабілізації у ДРК (MONUSCO).
2012 – угруповання M23 захопило Гому. Війська ООН розгромили та вигнали повстанців.
2022 – M23 відродилася, захопила території у провінції Північне Ківу та почала наступ на Гому.
2023 – міжнародні війська ООН і Східноафриканського співтовариства (СAC) не змогли зупинити просування M23 у провінції Північне Ківу та почали залишати регіон. На допомогу конголезькій армії прийшли миротворці Співтовариства розвитку Півдня Африки.
2024 – повстанці M23 наблизилися до Гоми.
2025 – угруповання M23 оголосило про взяття Гоми.