«Якщо гроші не можна виводити, їх і не будуть заводити»: сім меседжів про українську ІТ-економіку від Олександра Конотопського
Чому, маючи «нафту», ми поки що залишаємося Венесуелою, а не стаємо ОАЕ
7 лютого проходив захід у рамках 3-ї річниці «Дія.City» – правового та податкового режиму для IT-бізнесу. Під час панельної дискусії «Технологічний сектор як каталізатор українського економічного дива» глава наглядової ради Ajax Systems Олександр Конотопський розповів про своє бачення економічної ситуації в Україні та пояснив, чому справжнього дива поки що не сталося. Mind занотував найцікавіші меседжі.
Олександр Конотопський
Україна – економічне диво зі знаком «мінус»
З погляду економіки, Україна – справжнє диво. Але диво зі знаком «мінус». Бо економіка України з її 30 млн людей дорівнює економіці Дубая, де мешкає лише 4 млн. Створити таке «диво» – це ще треба вміти. І ми його разом будуємо вже 30 років. Не одна людина, не дві – усі разом.
Перше, що треба зробити, – сісти та зрозуміти, що ми у глибокій д#пі.
300 000 технологічних спеціалістів – наш ресурс, але не економіка
Що таке українське IT? Це програмісти, інженери, які не змогли знайти роботу в механіці, оптиці, електроніці чи інших старих індустріях, які були втрачені ще в Радянському Союзі. У західному світі, наприклад, є Mercedes – компанія, що виробляє складну механіку. А в нас немає жодного спеціаліста із цього напряму. Багато інженерів пішли у програмування, бо для цього достатньо лише комп’ютера й інтернету – це дешево.
Так ІТ-індустрія отримала 300 000 спеціалістів. Ті, хто будує інфраструктуру, – це підприємці. А інженери – це наша «нафта». Але нафта може бути в Саудівській Аравії, а може – у Венесуелі. Як у тому анекдоті – є нюанси.
Щоб перетворити ІТ-ресурс на економіку, потрібна інфраструктура
Отже, ресурс у нас є. Але люди, на відміну від нафти, мобільні. Нафту не можна перемістити. Поля, елеватори, порти – теж. А люди переїжджають туди, де їм краще. І щоб перетворити цей ресурс на економіку, потрібна інфраструктура. Як у тій самій Саудівській Аравії. І, якщо будуть створені умови для розвитку, кількість спеціалістів зростатиме. Якщо ж ні – вони виїжджатимуть.
Треба мати мудрість і чіткий план, як це будувати. Держава вже робить деякі кроки. І «Дія.City», на мою думку, – це друга за значенням реформа після спрощеної системи для ФОПів. За весь час незалежності України.
У світі існує рейтинг Free Zone – це своєрідне змагання за найкращі умови для бізнесу. Уже багато років у ньому перемагає дубайська DMCC (Dubai Multi-Commodities Centre), яка формує 15% економіки Дубая. Це величезні гроші. «Дія.City» у багатьох аспектах побудована за моделлю DMCC. Але чому ми досі не відчуваємо прориву? Відповіді на ці запитання непрості.
Диво настане, коли люди не тільки повернуться в Україну, а перенесуть сюди свій бізнес
Важливо перестати вимірювати IT-індустрію лише розміром експорту. Експорт IT – це просто зарплатний проєкт. Досить довго українські ІТ-компанії були зарплатним проєктом для програмістів. Потім з’явився запит на корпоратизацію – так народилася «Дія.City». «Дія.City» вже є фактично окремою юрисдикцією всередині України, зі своїми правилами. І їх потрібно ще більше змінювати.
Тепер це не просто зарплатний проєкт, а бізнес-середовище. Але справжній успіх настане (і з'явиться українське диво), коли ті самі люди, яких ми намагаємося повернути, не просто приїдуть, а перенесуть сюди свій бізнес. Вони зареєструють компанії в Україні, переведуть їх із Німеччини чи інших країн, будуть отримувати тут дохід, виплачувати собі дивіденди й інвестувати. Ось це і є definition of done. Бо якщо ми щось робимо, якийсь проєкт, нам потрібно зрозуміти, де кінець цього проєкту, де definition of done.
Якщо гроші не можна виводити, їх і не будуть заводити
Критична проблема – обмеження у вільному використанні грошей. Якщо підприємцям не дають зберігати капітал у валюті або обмежують його рух, вони просто підуть туди, де таких обмежень немає.
Треба зняти будь-які бар’єри на рух капіталу. Якщо гроші не можна виводити, їх і не будуть заводити. Це проста логіка. Хочете платити зарплати в доларах? Будь ласка. У євро? Нема питань. Це ваші гроші.
Потрібен імпорт справедливості
Ключове – rule of law – створення таких умов, де бізнес і люди захищені. Це основа всього. Я називаю це імпортом справедливості. Британські суди – це еталон правосуддя. Україна має тісні зв’язки з Британією, тож чому б не запровадити подібну систему тут?
Якщо немає справедливості, ніхто не буде нічого створювати. Люди не хочуть ризикувати тим, що можуть втратити. І поки в Україні є навіть найменший ризик для їхніх активів, вони триматимуть тут якомога менше, а за кордоном – якомога більше.
Важливо розуміти: інтерес держави й підприємців не завжди збігається. Бізнес – кросдержавний. Це не Радянський Союз, де всі сиділи на місці. Зараз люди можуть просто поїхати.
Тому справедливість – це основа. Але це надскладна тема, і нехай над нею працюють юристи.
Українські індустріальні парки – кастровані
Якщо говорити про «Дія.City Industrial», то це має стати об’єднанням індустріальних парків, як у Туреччині, В’єтнамі чи ОАЕ. Це може бути дуже потужний проєкт, але поки що українські індустріальні парки – кастровані. Навіщо німецьким чи американським компаніям відкривати заводи в Україні, якщо в Туреччині чи В’єтнамі умови кращі?