Звільнення за лайку та «спам помсти». Як дисциплінарні інспектори ВРП розрізняють справжні порушення суддів

Liubov Velychko, Reporting Fellow, Global Press Journal. Global Press Journal employs local reporters to deliver critical reporting on the world’s most pressing issues

Якщо порівняти кількість суддів, які зараз працюють в Україні (4484) та кількість дисциплінарних скарг на них (13500), може скластися враження, що в державі немає жодного служителя Феміди, якого не звинувачували б в опороченні честі мантії. 

Через шалений наплив скарг і гальмування судової реформи Вища рада правосуддя довгий час не встигала розібратися, яка із цих скарг містить у собі реальні порушення, а яка – є свідомим наклепом і не варта уваги. Що створює додаткову проблему для результативності очищення системи від недоброчесних суддів.

Тож стіс документів товстішав із року в рік. Щоб пришвидшити роботу зі скаргами 23 грудня 2024 року у Вищій раді правосуддя почав працювати допоміжний орган – Служба дисциплінарних інспекторів (СДІ). Mind пояснює як це вплинуло на розгляд скарг.

Спам помсти

Суддя Жашківського районного суду Черкаської області Роман Шимчик неабияк здивувався, коли дізнався, що скаргу на нього до Вищої ради правосуддя (далі  – ВРП) написав… померлий чоловік. Лист був ідеально оформлений, з посиланнями на порушення закону – за винятком однієї деталі: позивач помер кілька місяців тому. 

«Ми називаємо це «скаргами з могили», – сказав один дисциплінарний інспектор із посмішкою. – Іноді буквально».

Адвокат судді Романа Шимчика Ростислав Кравець під час дисциплінарного слухання зачитує позицію свого підзахисного. За його словами, суддя не заслуговує на звільнення за свою емоційну поведінку під час судового засідання. Зрештою, ВРП вирішила залишити суддю на посаді.

Фото автора

В Україні будь-хто може подати скаргу на суддю. Зробити це легко та безплатно: на вебсайті Вищої ради юстиції розміщено шаблон форми, яку нескладно заповнити та надіслати разом із доказами про порушення суддею. Але це можна зробити навіть без доказів.

За словами членів ВРП, більшість скарг відсіюються на ранній стадії, оскільки вони сприймаються як акти помсти суддям за ухвалення «неправильного» рішення.

Оксана Кваша, заступниця голови Вищої ради правосуддя підкреслює: ВРП не має права оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст.

«Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Ініціювання питання відповідальності судді повинне ґрунтуватися на достатніх підставах і не використовуватися як засіб тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя», – пояснює вона.

Заступниця голови Вищої ради правосуддя Оксана Кваша вважає, що стандарти доброчесності судді мають містити патріотизм і прояв активної громадянської позиції, що наразі є умовою виживання української держави.

Фото автора

Левова частка скарг стосується затягування строку розгляду судових справ і відсутності контролю з боку судді за виконанням своїх рішень. Наприклад, у 2023 році суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Едуард Юрков виніс рішення на користь громадянина Павелка та зобов'язав Дніпропетровську обласну державну адміністрацію виплатити йому заборгованість із грошової допомоги. Але адміністрація судове рішення не виконувала півтора року. І в цьому, на думку скаржника, винен саме суддя, і тому його потрібно притягнути до дисциплінарної відповідальності. 

Інший приклад: киянин Пічкур П. А. написав скаргу на суддю Шевченківського районного суду міста Києва Ірину Фролову за те, що вона занадто довго розглядає його позовну заяву проти міської адміністрації, яка відключила йому опалення та теплу воду. В обох випадках Вища рада правосуддя вирішила не притягати суддів до дисциплінарної відповідальності. 

Наприклад, у випадку із суддею Юрковим, ВРП зазначила, що суддя мав навантаження, яке за нормами перевищувало 600 годин при середньомісячній нормі 150–160 годин. Тому звинувачення в недбалому ставленні до посадових чи процесуальних обов’язків, зокрема щодо дотримання строків, на думку членів ВРП, є необґрунтованим. 

Зараз Вища рада правосуддя розглядає велику кількість скарг, які члени ВРП неофіційно називають актами помсти суддям за прийняття «неправильного» рішення. І в таких випадках скаржником часто є не тільки сторона судового процесу, а й державні установи.

Зокрема, Дисциплінарна палата нещодавно розглянула скаргу Офісу Генерального прокурора на суддю Олега Ткаченка з Вищого антикорупційного суду України. За словами прокурорів, суддя вчинив порушення у 19 справах, зокрема затримки, необґрунтовані відмови розглядати клопотання та формалістичний підхід до провадження.

Суддя Вищого антикорупційного суду Олег Ткаченко озвучує перед членами Вищої ради правосуддя свою позицію стосовно дисциплінарної скарги, яку на сотнях сторінок виклав Офіс Генерального прокурора.

Фото автора

Зокрема, прокурори розповіли про справу, в якій детектив НАБУ Артем Плюшкін запізнився на слухання на 8 хвилин. Проте суддя вирішив не чекати й розглянув клопотання про попереднє ув'язнення без присутності детектива. Детектив був незадоволений тим, що суддя не пішов йому назустріч і замість ухвали про ув'язнення призначив більш м'який запобіжний захід.

Ткаченко пояснює, що з огляду на перевантаженість судів кожна хвилина на вагу золота, і він просто не міг чекати: «Я завжди діяв у рамках закону, оперативно розглядав клопотання і ніколи навмисно не затримував справи». 

Після чотиригодинного слухання суддя був притягнутий до дисциплінарної відповідальності – попередження, це найм'якіша форма покарання. На його користь зіграв той факт, що він є одним із найпродуктивніших суддів суду – розглянув понад 200 справ.

Роль інспекторів

Попри значну затримку (від ідеї створення до старту роботи СДІ минуло понад чотири роки) сам факт запуску Служби дисциплінарних інспекторів – уже успіх. Інспектори взяли на себе кропітку роботу аналізу скарг на суддів, яке раніше лягало на плечі членів Вищої ради правосуддя. Це означає, що ВРП тепер може працювати ефективніше – маючи більше часу для інших важливих функцій, таких, як призначення нових суддів, нестачу яких сьогодні гостро відчувають українці.

Дисциплінарний інспектор перевіряє чи відповідає дисциплінарна скарга формальним вимогам. Зокрема, аналізує, чи наведені в ній реальні докази щодо дисциплінарного проступку судді. Щоб перевірити інформацію, в інспекторів є доступ до державних інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних. І на основі цього аналізу інспектор рекомендує Вищій раді правосуддя відкривати дисциплінарну справу або залишити без розгляду.

Більшість скарг відсіюють ще на етапі цієї перевірки. Якщо інспектори не знаходять доказів порушень, вони рекомендують не розглядати скаргу далі. Зазвичай такі негативні висновки члени Вищої ради правосуддя підтримують одноголосно – уже під час засідань. Швидко ухвалити подібні рішення вони можуть завдяки тому, що мають можливість завчасно ознайомитися з висновками інспекторів.

Дисциплінарна інспекторка ділиться з членами ВРП аналізом щодо дисциплінарних скарг на суддів, підключившись до засідання онлайн. Члени ВРП розпитують інспекторів, які докази їм вдалося знайти, щоб підтвердити винуватість судді.

Фото автора

Як пояснює Оксана Кваша: дисциплінарний інспектор самостійно встановлює пріоритетність здійснення дисциплінарного провадження щодо судді. Він є самостійним щодо визначення наявності підстав для повернення скарги, відкриття чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.

Дисциплінарна палата ВРП може як підтримати, так і не підтримати відповідний висновок дисциплінарного інспектора. Водночас запроваджено механізм «відстоювання» дисциплінарним інспектором власної позиції: якщо дисциплінарний інспектор не згодний із відмовою у відкритті дисциплінарної справи, він може звернутися до ВРП, щоб та розглянула скаргу у пленарному складі. І такі випадки вже були.

25 причин поскаржитись

Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за 25 підстав. Однак статистиказа 2024 рік показує, що покарання найчастіше накладається за трьома основними причинами: 

• поведінка, яка дискредитує звання судді або підриває авторитет судової влади;
• невиправдані затримки в розгляді справи; 
• нездатність пояснити, чому суддя прийняв або відхилив аргументи сторін.

Водночас закон про судоустрій та принципи міжнародного права забороняють втручання в судові рішення або їхню оцінку. Предметом дисциплінарного провадження є не саме рішення, а поведінка судді. Це включає аналіз поведінки як у приватному житті, так і в процесі здійснення правосуддя: як суддя виконував свої обов'язки, чи дотримувався закону, стандартів прав людини та судової етики.

Яскравим прикладом є скандальна дисциплінарна справа за участю судді Макарівського районного суду Київської області Олексія Тандира. Слідство звинувачує його в тому, що він на смерть збив людину під час керування автомобілем – вбив військовослужбовця Нацгвардії на блокпосту на в’їзді до Києва. Вища рада правосуддя не встановила, чи дійсно суддя перебував у стані алкогольного сп'яніння, коли збив людину. Оскільки для цього потрібні експертні знання та експертизи, які можуть бути розглянуті лише в суді. Однак ВРП проаналізувала його поведінку на основі фактів.

«Щоб сказати, що людина порушила та створила якийсь дисциплінарний проступок, були вибрані ті обставини, які для пересічного громадянина не потребують доведення: відеозапис поведінки судді після інциденту, відеозапис руху його автомобіля, відеозапис, як була збита людина, – пояснює колишній в.о. голови ВРП Віталій Саліхов, який аналізував справу Тандира. – Експертиза руху й експертиза, що автомобіль був справний. Я допитував свідків, які безпосередньо стояли на блокпосту».

У своєму рішенні про звільнення судді ВРП зазначила, що поведінка судді Тандира у ніч, коли була вчинена ДТП, не узгоджується з моральними й етичними нормами поведінки судді в особистому житті та підриває авторитет правосуддя й суспільну довіру до суду.

Чи розв’язали проблему інспектори

За словами Віталія Саліхова, наразі мета багатьох скарг – чинити тиск на суддів або створити підстави для їх відводу. Закон про ВРП складений у такий спосіб, що звинувачення можуть бути висунуті майже за будь-які формальні недоліки – від простої ремарки до затримок у складанні рішення, каже він.

За його словами, це створює атмосферу «нескінченного паралічу», де «судді загнані в кут і бояться ухвалювати будь-які рішення». Тезу підтверджують і інші судді. 

«Добросовісні судді остерігаються не просто переслідувань за законні рішення, а саме незаконних переслідувань, тобто використання начебто законних процесуальних  засобів, однак незаконних по суті», – каже суддя Галицького районного суду міста Львова Олег Юрків.

Маркіян Галабала, суддя Вищого антикорупційного суду України каже, що в нього такого відчуття немає, але разом із тим стверджує, що спостерігає це за своїми колегами: «На жаль, страх ухвалити рішення є в багатьох колег-суддів. Бо суддя наживає «неприятеля» в особі сторони, яка не задоволена рішенням».

Характер скарг, які розглядає ВРП, а також перші результати роботи Служби дисциплінарних інспекторів свідчать про ризик того, що тисячі скарг можуть бути поховані – іноді на багато місяців, а то і роки. Наприклад, у скарзі проти судді В'ячеслава Дзюбіна з Київського апеляційного суду стверджувалося, що він взяв хабар. Ця скарга була розглянута лише через 11 місяців після її подання. Зрештою, Дзюбіна було звільнено з посади судді.

Під час війни затримки з розглядом справ про звинувачення суддів у співпраці з ворогом означає, що потенційні зрадники-судді продовжують отримувати високі зарплати протягом місяців/років, навіть перебуваючи в попередньому ув'язненні. Виплата зарплати припиняється лише після офіційного звільнення судді Вищою радою правосуддя.

«Деякі звільнені судді залишилися на окупованих територіях або пізніше втекли до рф, але так і не подали у відставку й досі не виходять на зв'язок або зв'язок із ними втрачено», – каже Каріна Асланян, керівниця програми верховенства права в НУО «Лабораторія законодавчих ініціатив», яка проаналізувала зміст тисяч скарг.

Наразі не відомо, скільки серед скарг є подібних випадків державної зради, пов'язаних зі змовою з росією. Такої статистики ВРП не надала. 

Чи можлива фільтрація спаму

Щоб відфільтрувати «спам помсти», потрібно орієнтуватися на приклад розвинутих країн і розробити ще чіткіші та зрозуміліші критерії, яким мають відповідати дисциплінарні скарги.

Саліхов, який зараз знову працює суддею в Київському апеляційному суді, пояснює, що в більшості європейських країн і в США судді несуть відповідальність лише за найсерйозніші порушення. Однак у багатьох випадках, якщо суддя пропрацював достатньо довго, щоб отримати право на пенсію, йому тихо дозволяють піти у відставку.

Колишній в.о. голови Вищої ради правосуддя Віталій Саліхов вважає, що для відсіювання «спаму помсти» проти суддів потрібно встановити додаткові фільтри для скаржників.

Фото автора

Щоб зменшити кількість скарг Віталій Саліхов пропонує запровадити «фільтри відповідальності» або плату за подання скарги. За його словами, подання скарг на суддів стало прибутковим бізнесом.

«Люди масово подають скарги проти всіх і всього – за невелику винагороду, – пояснює Саліхов. – Часто вони навіть використовують документи на ім'я своїх літніх родичів. Були випадки, коли скаргу подавала 90-річна мати, яка вже не бачить, що підписує. Але підпис там є».

За словами співрозмовника, така практика стає системною: «Ми постійно бачимо ті самі прізвища. Скаржники просто копіюють текст із підозри або обвинувального акту – без жодних змін. І на основі цього подають дисциплінарну скаргу з вимогою звільнення судді».

Але член ВРП Роман Маселко, який раніше працював у громадській організації Dejure, стверджує, що багато серйозних звільнень – таких, як звільнення Князєва або корумпованих суддів – не відбулися б, якби скарги могли подавати лише безпосередні жертви. 

Наприклад, у 2024 році після скарги Марти Берези, експертки Dejure, Рада рекомендувала звільнити суддю Ларису Богомолову з Бердянського районного суду Запорізької області. У рішенні Вищої ради правосуддя зазначено, що Богомолова була звинувачена в передачі конфіденційної військової інформації російському уряду протягом перших місяців повномасштабного вторгнення росії.

Водночас надання неурядовим організаціям права подавати скарги без обмежень створює ризик зловживань і перевантаження системи. Запропонований компроміс полягає у тому, щоб жертви подавали скарги самостійно, а активісти надавали їм юридичну підтримку, у такий спосіб зберігаючи як підзвітність, так і гарантії.

У відповідь на надмірне навантаження юридичний активіст та адвокат Андрій Потьомкін запропонував рішення, яке набирає популярності серед громадських експертів, – платформу на базі штучного інтелекту для допомоги дисциплінарним інспекторам. 

Концепція проста – інспектори завантажують матеріали справи в систему, вибирають ключові параметри, і за лічені хвилини програмне забезпечення аналізує скаргу, витягує відповідні прецеденти з баз даних Вищої кваліфікаційної комісії (ВККС) та Верховного Суду, генерує проєкти документів. ШІ пропонує кілька варіантів, що дозволяє інспектору вибрати найбільш відповідний і доопрацювати результат. Те, що зазвичай займає години або дні, можна зробити за набагато менший час.

«За підтримки Міністерства цифрової трансформації України Вища рада правосуддя може стати першою державною установою країни, де автоматизація суттєво поліпшить контроль за доброчесністю, – каже Андрій Потьомкін. – Проте наразі це лише ідея, реалізація якої забере, якщо не роки, то принаймні місяці».