Тарифні війни: як український експорт може виграти від турбулентності Дональда Трампа

Світова торгівля змінюється. Ці зміни відкривають перед Україною як ризики, так і нові можливості. Попри війну, втрату ринків і логістичні виклики, український експорт має потенціал зростання через переорієнтацію на нові напрями.

Як Україна може скористатися глобальними зрушеннями? Які саме товари ми вже продаємо на ринок США та які можемо в перспективі? Які фактори визначатимуть стратегію на найближчі роки?

Про це та багато іншого на International Invest Summit 2025 розповів представник Українського центру аналітики та досліджень (UCAI) Олександр Спасіченко. Експерт презентував дослідження «Експортні можливості для України».

Mind занотував ключові тези, аргументи та прогнози.

International Invest Summit 2025 (4–5 липня 2025 року, Львів) – захід для інвесторів, організований Українським центром Аналітики та досліджень (UCAI) спільно з International Investment Office і за підтримки Mind. Мета саміту – створити дієву платформу для спілкування та пошуку можливостей інвестування в Україну.

Представник Українського центру аналітики та досліджень (UCAI) Олександр Спасіченко

Торгувати стало дорожче, але це шанс

«Ми не дозволимо, щоб наші працівники стали жертвами, а наше багатство – розграбоване й вивезене», – казав свого часу Дональд Трамп, і ця жорстка риторика вже вплинула на глобальні ланцюги постачань.

Американський президент публічно атакував ідею вільного переміщення товарів, апелюючи до рекордного дефіциту торгівлі товарами в США – $1,3 трлн на рік.

Унаслідок цього США перейшли до стратегії тарифного тиску на найбільших торговельних партнерів: ЄС, Китай, Японію, В’єтнам та інших.

 

«Можна сперечатися про те, правильна ця політика чи ні. Але для України подібні ідеологічні суперечки не мають великої практичної ваги. Факт у тому, що Україна не опинилася в епіцентрі тарифної атаки. Для нас діє стандартна для всіх базова ставка США у 10% на товари», – пояснює Олександр Спасіченко.

Згідно з даними дослідження, сьогодні товарооборот між Україною та США становить лише близько 4% від усього українського експорту. Торік ми поставили до США товарів на $0,9 млрд (із сукупного експорту $39 млрд), а імпортували – на $3,5 млрд.

«Невеликий масштаб експорту не викликав занепокоєння Вашингтону. Україна має від’ємне сальдо торгівлі зі США і не загрожує американському виробнику. Це дозволило не потрапити в коло країн, з якими Штати зараз ведуть важкі переговори щодо тарифів. Але чи означає це, що ми можемо сидіти згорнувши руки? Зовсім ні. Навпаки – нинішня ситуація разом з іншими факторами створює безпрецедентні можливості для експортного прориву», – вважає аналітик UCAI.

Глобальний контекст: кому США підвищили тарифи

Для розуміння шансу України варто поглянути на те, як Сполучені Штати переглянули тарифну політику для інших:

• Ізраїль – мінімальна додаткова ставка 17%;
• ЄС – близько 20%;
• Китай – 30–34%;
• Японія – 24%;
• В’єтнам – до 46%.

На думку Спасіченко, саме В’єтнам – найцікавіший для нас кейс. Ця країна 2024 року була шостим імпортером товарів до США ($143 млрд). При цьому ще 10 років тому обсяг був лише $32 млрд. Тобто експорт зростав у середньому на 16,1% щороку.

«Це фантастична динаміка. Тільки Камбоджа показувала трохи вищі темпи, але обсяг її торгівлі значно менший», – наголошує експерт.

 

Чому досвід В’єтнаму особливо цінний для України

Попри те що нинішній товарооборот між Україною та В’єтнамом дуже малий (менше $1 млрд на рік), країна є для нас «еталонною моделлю» для наслідування.

В’єтнам зробив ставку на масове постачання до США електроніки, обладнання для енергетики, меблів і легкої промисловості – сумарно більш ніж на $110 млрд на рік.

Саме ці групи зараз опинилися під тарифним тиском – й американський ринок шукає нових постачальників.

«Саме тут криється шанс для України: ми можемо замістити частину товарів, які втрачають конкурентоспроможність через мита», – пропонує Спасіченко.

Структура українського експорту до США: реалії та можливості

Україна наразі має доволі сировинний профіль постачань до США:

• залізо і сталь;
• вироби з металу;
• електричні машини та обладнання (скромні обсяги);
• органічна хімія;
• продукти переробки овочів і фруктів;
• руди та зола;
• мед.

 

За структурою Україна дуже далека від В’єтнаму:

• електричні машини й обладнання – 3,8% українського експорту до США проти майже 30% із В’єтнаму;
• котли, реактори, механічне обладнання – 2,1% проти 20%;
• меблі – 2% проти 10%;
• одяг і взуття – майже відсутні в українському експорті.

 

«Тобто ми сильно концентруємося на сировині та продукції з низькою доданою вартістю. Це низька маржа. Це вразливість до коливань світових цін. Це відсутність ефекту для економіки – бо додана вартість, робочі місця, податки створюються в інших країнах», – пояснює експерт.

Але, за його словами, є важливий нюанс – низька база дозволяє зростати швидко. Навіть якщо Україна зараз експортує до США лише на $0,9 млрд на рік, потенціал приросту значний.

Головне завдання – перехід від сировини до переробки

Дослідження UCAI показує, що Україна має дивитися не лише на те, що вже постачає, а й на ті товарні групи, де є можливість заміщення.

Зокрема, на думку аналітиків, під прицілом мають бути групи з високою доданою вартістю: електроніка, обладнання, меблі, легка промисловість.

Крім того, у UCAI радять враховувати, що навіть 1% українського експорту в машинобудуванні зараз – це точка старту для зростання в рази.

«До того ж Україна повинна відходити від статусу постачальника лише сталі чи зерна – і нарощувати обробну промисловість», – додає Спасіченко.

Експерт наголошує, що Україна вже довела здатність змінювати структуру експорту: «До повномасштабної війни домінували метали. Сьогодні три з чотирьох головних експортних груп – агро. Це показує, що зміна профілю можлива й реальна. Ми можемо додати меблі, обладнання, хімію. Нічого не є константою».

Чому треба діяти вже зараз 

За словами фахівця, Україна стикається з різким погіршенням торгового балансу. За 5 місяців 2025 року експорт товарів становив $16 млрд. Тоді як імпорт сягнув $33 млрд. Навіть по послугах – колись компенсувальних – зараз від’ємне сальдо.

«Ми фінансуємо цей дисбаланс вдяки кредитам і грантам. Але це не може тривати вічно. Тому експорт – це не просто про доходи бізнесу. Це питання національної безпеки. Країна не може дозволити собі бути структурно залежною від імпорту, особливо в умовах війни», – зазначає Спасіченко.

 

Аналітик додає, що українські експортери не мають заспокоюватися думкою, що «нас мита не стосуються».

«Так, ми маємо базову ставку 10% – без преференцій, але й без надбавок. Це історично низький рівень, який є великою перевагою у світі, де торговельні війни повернули тарифи на рівень 20–40%. Проте це не триватиме вічно. Повернення до мінімальних тарифів є малоймовірним. А отже, треба зараз займати ніші, поки вони звільняються», – радить експерт.

Та приводить три стратегічні фактори для України, які спонукають посилювати вітчизняний експорт уже зараз і визначають напрямок зовнішньоекономічної політики.

 

Зокрема, перший фактор – це послаблення позицій традиційних партнерів США.

«Це шанс для України зайти на ринок, замінивши постачальників із підвищеними тарифами. Не варто боятися, ринок США – найбільший у світі, і Україна поки займає на ньому мінімальну частку», – кажуть в UCAI. 

Другий фактор – слабкість внутрішнього попиту та курсова динаміка. За словами Спасіченка, девальвація може зробити український експорт ще дешевшим і привабливішим. Тому аналітики радять орієнтуватися на галузі з високою часткою затрат у гривні.

Третій фактор впливу – невизначеність із Євросоюзом: «Автономні торговельні заходи ЄС закінчилися в червні 2025 року. Перемови тривають. Але навіть якщо їх продовжать, Україні варто диверсифікувати ринки, не залежати лише від Європи».