Трудові будні ВРП: сонна атмосфера та глибока криза в судовій системі України
Журналісти з місця подій оцінили, наскільки ефективно працює Вища рада правосуддя
Любов Величко, репортерка та стипендіатка програми Global Press Journal. Цю історію вперше опубліковано у виданні Global Press Journal.
Хриплим застудженим голосом зачитувати текст документа 30 хвилин, поки всі присутні нудяться і відволікаються на перешіптування та екрани телефонів – звична справа у залі Вищої ради правосуддя (ВРП). На засідання ходять 15 членів замість 21. Решта шість – вакантні місця, які досі не заповнені. Тому хворі члени ВРП працюють у масках і на антибіотиках, бо кожне вільне крісло фактично паралізує всю систему.
Порожні крісла у Вищій раді правосуддя стали символом глибокої кризи в судовій системі України. Через нестачу членів ВРП ухвалює рішення поспіхом, а перевантаження відкриває шлях поблажливості навіть щодо суддів із серйозними порушеннями. Ця невидима, але небезпечна проблема ставить під загрозу якість нагляду за доброчесністю суддів і процесу їх призначення.
Mind вирішив розібратися, у якому режимі працюють члени ради та чому влада не може виконати суспільний запит на запровадження справедливого суддівства.
У попередній публікації ми писали про те, як на розгляд справ вплинуло впровадження у ВРП Служби дисциплінарних інспекторів.
Авральний режим
Голова ВРП Григорій Усик скоромовкою зачитує зміст рішення Другої Дисциплінарної палати щодо скарги на суддів Київського апеляційного суду Юрія Сливи та Ігоря Паленика. Йдеться про справу про хабар суддям у $30 тис.
Дисциплінарна палата рекомендувала звільнити суддів. Їхні інтереси тут представляють адвокати, бо Слива та Паленик у цей момент були у Вищому антикорупційному суді в ролі обвинувачених.
Про Вищу раду правосуддя
Зараз до складу ВРП входять 15 членів із різним професійним бекграундом: вісім суддів, двоє науковців, двоє прокурорів та один представник громадської організації.
ВРП відіграє ключову роль у судовій системі України: призначає та звільняє суддів, розглядає дисциплінарні справи, а також надає згоду на їхнє затримання чи арешт. Отже, рада забезпечує незалежність судової влади та контролює доброчесність її представників.
Зачитування вголос всієї хронології справи – хай і у швидкому темпі – зайняло 27 хвилин. Інтонація нерівна, а темп такий, що важко не заснути. Інша членкиня ВРП Оксана Кваша, що сидить поруч, виходить, тримаючи в руках телефон. Повертається через 10 хвилин із чашкою чаю – і знову поринає в екран. За цей час більшість членів ВРП дивляться у стіл: що там лежить, неможливо роздивитися, бо речі ховає висока стійка, яка виступає свого роду парканом від чужих очей.
Члени Вищої ради правосуддя під час засідання в момент, коли голова Григорій Усик зачитує деталі справи у Києві 11 березня 2025 року.
Фото Global press
Коли читання закінчилося, члени ВРП залишають залу для обговорення. Повертаються за три хвилини. Дії суддів Київського апеляційного суду, вважають вони, підривають авторитет правосуддя. А отже, звільнення – справедливе покарання.
Ще менше часу – 1 хвилину 46 секунд – провели в нарадчій кімнаті члени ВРП після публічного розгляду питання звільнення суддів із посад за загальними обставинами. Судді Ольга Микитюк та Світлана Кітаєва відпрацювали 27 і 28 років відповідно й подали заяви про відставку. Рішення ухвалено – судді йдуть у відставку і тепер довічно отримуватимуть пенсію в розмірі від 50% від зарплати. Почесний і фінансово вигідний варіант.
Члени Вищої ради правосуддя йдуть у нарадчу кімнату для ухвалення рішення щодо звільнення судді. Часто обговорення триває всього кілька хвилин.
Фото Global press
Негласне правило нинішнього складу ВРП – «не ображати суддів» і без зайвих питань відпускати на «заслужений відпочинок». Тож розгляд цих заяв відбувається з блискавичною швидкістю.
Далі звучить тривожна історія. Оксана Кваша сиплим голосом зачитує повідомлення судді Чорнухинського райсуду Полтавщини Сергія Крєпкого про втручання в його діяльність. У залі тихо – цього разу слухають уважно.
Відповідач, незадоволений результатом справи, перейшов межу: почав погрожувати судді та його родині. Казав, що знає, де той живе, хто з ним поруч, і пообіцяв залишити його «без дому». Погрози були настільки серйозні, що суддя сприйняв їх як реальні – до того ж зловмисник мав при собі револьвер.
Тепер зрозуміло, чому протягом дня Кваша щокілька годин пила чай: вона говорить, долаючи біль у горлі. Членкиня ВРП вже на антибіотиках, але все одно прийшла на засідання. Завтра – нарешті лікарняний. Сьогодні ж – ще один день, коли треба триматися.
За законом, Вища рада правосуддя має працювати у складі 21 члена – саме така кількість вважається оптимальною для ефективної роботи. І ця ж кількість прописана в законі «Про Вищу раду правосуддя». Але реальність інша: нині в складі лише 15 членів. Один із них – голова Верховного Суду Станіслав Кравченко – бере участь лише в частині засідань, тож працювати фактично доводиться 14 членам.
Засідання ВРП є повноважним, якщо на ньому присутні не менше 10 членів Вищої ради правосуддя. Якщо після задоволення відводу одного або кількох членів ради на засіданні ВРП чи Дисциплінарної палати відсутній кворум, розгляд питання відкладається.
Вища рада правосуддя працює не в повному складі вже багато місяців.
Фото Global press
Кравченко пояснив Mind, що виконання повноважень голови Верховного Суду «передбачає необхідність щоденно розв’язувати проблемні питання, пов'язані з його функціонуванням. Це позбавляє можливості брати участь в усіх засіданнях Вищої ради правосуддя. Водночас, усвідомлюючи важливість функціонування цього органу, голова ВС використовує всі наявні можливості для участі в його засіданнях».
Будь-яка відсутність кількох членів ВРП одночасно – лікарняний, відпустка чи конфлікт інтересів – може призвести до відсутності кворуму. А це паралізує роботу органу. Тож члени Вищої ради правосуддя приходять, навіть коли хворіють на застуду чи грип – вдягають маски.
Заповнити вакансії у ВРП непросто. Президент досі не призначив своїх двох представників. Адвокатура – теж не поспішає: голова Ради адвокатів України Лідія Ізовітова наполягає на тому, що складно провести з’їзд під час війни – чимало адвокатів мобілізовано до війська, і спільнота вважає несправедливим ухвалювати рішення без їхньої участі. Усе це тримає ВРП в режимі постійного виживання. Ситуація має поліпшитися вже найближчим часом– коли З’їзд суддів України обере своїх двох представників.
А поки що ВРП працює в авральному режимі. На відміну від Усика, Оксана Кваша намагається читати не весь текст матеріалів справи, який може сягати й 20 сторінок, а напередодні засідання робить коротшу версію конспекту – без втрати суті. Так можна заощадити трохи часу. Адже через довге зачитування засідання Вищої ради правосуддя часом триває до пізнього вечора.
За логікою членів ВРП, зачитування повного тексту документів уголос потрібне, щоб здаватися відкритішими для громадськості. Хоча з цією ж метою текст можна було б опублікувати на офіційному сайті Вищої ради правосуддя.
Невидима робота
Але бути членом Вищої ради правосуддя – це значно більше, ніж просто брати участь у засіданнях. Попри високі офіційні доходи, що сягають від 216 тис. до 383 тис. грн на місяць, ця посада вимагає сильних аналітичних, юридичних та організаційних навичок.
Зазвичай на порядок денний засідання виноситься від 10 до 15 питань, кожне з яких не просто формальність, а складна юридична справа з десятками або й сотнями сторінок матеріалів. Іноді – це багатотомні дисциплінарні провадження або документи з перехоплень розслідувань антикорупційних органів.
Ми запитали у членів ВРП, який вигляд має їхній стандартний робочий тиждень – щоб зрозуміти рівень навантаження, з яким вони стикаються щодня.
Частина цього тижня відведена під офіційні засідання: вівторок і четвер зайняті роботою Вищої ради правосуддя, а ще один день – зазвичай середа або понеділок – присвячений засіданням Дисциплінарної палати, де розглядаються скарги на суддів. Такі засідання можуть тривати більшу частину робочого дня, а іноді й увесь день – залежно від кількості справ, тривалості виступів суддів і заявників та обсягу запитань до них.
Решта часу зазвичай витрачається на те, щоб підготуватися до цих засідань. На додачу до цього ще є наради та зрідка – участь у публічних заходах (зустрічі на урядовому рівні, конференції тощо).
Коли справа надходить до ВРП, вона автоматично розподіляється на одного з членів ради. Той, хто отримує справу, стає її доповідачем – вивчає всі матеріали, аналізує факти, перевіряє інформацію, збирає додаткові відомості та готує обґрунтовані пропозиції для колегіального розгляду. Як писав Mind, щоб пришвидшити цю роботу з кінця 2024 року у ВРП запрацював допоміжний орган – Служба дисциплінарних інспекторів (СДІ).
Саме тому члени ВРП відверто нудьгують під час зачитувань матеріалів вголос на засіданні: вони вже знайомі із цими матеріалами.
«Я приходжу на роботу близько 8:20–8:30. І починаю працювати з тими матеріалами, які на мене розподілені, а потім дивлюсь матеріали колег, тому що всі рішення колегіальні. Я можу бачити всі документи інших членів ВРП, – розповідає про свій робочий графік у дні, коли немає засідань, член ВРП Роман Маселко. – Зазвичай раніше дев'ятої вечора не йду з роботи. Тобто в основному наші будні – це ти приходиш і зранку до вечора сидиш, читаєш документи, робиш запити, готуєш рішення, виступи та в засіданнях їх відстоюєш».
Навантаження на кожного члена ВРП – колосальне. Щоб встигнути вникнути в кожну розподілену на нього справу, щодня доводиться читати сотні сторінок документів.
Наприклад, велике значення мають справи про призначення суддів. Щотижня на одного члена ради може припадати до шести-семи кандидатур. Для кожної з них аналізується досьє, що може налічувати сотні сторінок, переглядаються відеозаписи співбесід (тривалість якої в середньому – 1 година), вивчаються рішення Громадської ради доброчесності, а також результати перевірок із реєстрів і органів контролю. Усе це потрібно для формування повної картини – з урахуванням не лише юридичних, а й етичних аспектів.
Окрема частина роботи – розгляд матеріалів щодо відставки суддів. Тут член ВРП перевіряє робочий стаж, наявність підстав для зупинки розгляду заяви (наприклад, якщо є активна дисциплінарна скарга, за якою суддю можуть звільнити). Якщо такі підстави підтверджуються, ВРП може рекомендувати не відставку, а звільнення (що трапляється рідко).
Про різницю між відставкою та звільненням
Відставка судді – це добровільне припинення повноважень суддею за власним бажанням після досягнення певного стажу роботи. Суддя сам подає заяву. Має право на довічне грошове утримання (аналог пенсії). Відставка не є покаранням – це форма почесного завершення кар’єри.
Звільнення судді – це примусове припинення повноважень, коли є визначені законом підстави. Наприклад: порушення присяги, дисциплінарне стягнення, досягнення віку 65 років, визнання недієздатним тощо. Рішення про звільнення ухвалює Вища рада правосуддя, вона може позбавляти права на відставку (а отже – і на довічне утримання).
Суддя Інна Отрош озвучує свої аргументи щодо повернення до роботи (наведені нею під час слухання у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 10 квітня 2025 року) перед представниками Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, які вважають її поведінку неетичною та вимагають її звільнення.
Фото Global press
Також розглядаються справи про звільнення суддів за результатами кваліфікаційного оцінювання або через вчинення дисциплінарного проступку.
Для цього аналізуються висновки Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), Дисциплінарної палати, а також – додаткові матеріали, які подають сторони. Деякі справи, пов’язані з поведінкою суддів, є резонансними, і членам ВРП доводиться працювати з великою кількістю інформації – від протоколів до свідчень і відеоматеріалів. Часом одна справа може займати тисячу і більше сторінок.
Судді, які розглядають скаргу Інни Отрош, під час слухання справи у Вищому апеляційному суді Києва 10 квітня 2025 року.
Фото Global press
Наприклад, нещодавно Вища рада правосуддя розглядала справу ексголови розформованого Окружного адміністративного суду міста Києва Павла Вовка – і таки звільнила його з посади. За словами членів ВРП, окрім інших видів доказів, у матеріалах справи є розшифровки трьох місяців аудіо слідства з кабінету судді. Це тисячі сторінок тексту.
Ще одна категорія справ – це звернення суддів про можливе втручання в їхню діяльність. У таких випадках ВРП аналізує надані документи, повідомлення в публічному просторі, а також оцінює відповідність ситуації ознакам втручання у правосуддя: хтось скаржиться на журналістів, хтось – на НАБУ, як-от суддя Приморського райсуду м. Одеси Ілля Лонський.
«Лонський написав звернення, мовляв, «до мене у кабінет ввірвалося НАБУ, провели обшук, незаконно все, переслідують мене». А потім вияснилось, що його спіймали в такий спосіб на хабарі», – пригадує член ВРП Роман Маселко.
Пусті крісла
Зараз в українських судах пустує кожне третє суддівське крісло. Через це навантаження на одного суддю величезне – у середньому 446 справ на рік. А в деяких судах – як у Печерському районному суді міста Києва – навантаження часом вдесятеро (!) більше. Тому розгляд 30 справ на день тут – майже норма.
«У Європі суддя розглядає 200 штрафів на рік. А у нас – 200 штрафів на місяць», – з гіркою іронією каже суддя Київського апеляційного суду та колишній член Вищої ради правосуддя Віталій Саліхов.
За словами голови Вищої ради правосуддя Григорія Усика, у 2024 році понад 500 суддів звільнилися за власним бажанням або подали у відставку. Натомість призначено лише 470 нових. Темп падіння очевидний, і, як прогнозує сам Усик, 2025 року ця тенденція збережеться.
Як розв'язувати цю проблему, Вища рада правосуддя мала б обговорювати із самими суддями, урядом і парламентом. Але проблеми з комунікацією – слабке місце голови ВРП Усика, розповів нам співробітник апарату Вищої ради правосуддя. Він попросив не називати його ім'я, оскільки через відсутність офіційного дозволу давати інтерв'ю журналістам ризикує втратити роботу.
За його словами, наразі немає стратегічного бачення у сфері якісної комунікації з урядом, ВРП не представляє достатньо судову владу навіть на спільних заходах. У результаті позицію Ради в уряді не чують.
У коментарі для Mind Усик не погоджується з такою критикою. Він каже, що взаємодія із суддями та органами суддівського самоврядування є «важливим напрямком» у стратегічному фокусі діяльності ВРП. І зазначає, що у 2023–2024 роках брав участь у понад 100 заходах, зокрема, за участю суддів та органів суддівського самоврядування. Усик наголосив, що «практично після кожного заходу» було оприлюднено офіційні пресрелізи та висновки щодо ухвалених рішень чи напрацювань.
Втім, промоніторивши розділ «Новини» на офіційному сайті ВРП за 2023–2024 роки, ми знайшли не 100, а 41 повідомлення про публічні заходи, у яких брав участь Усик. При цьому левова частка стосувалася зустрічей із міжнародними партнерами – представниками Ради Європи, Європейського Союзу, USAID, послами інших держав тощо. А зустрічей із суддями для обговорення їхніх проблем серед цього переліку – 12.
Можливо, це одна з причин, чому під час нещодавніх виборів на посаду голови ВРП Григорій Усик, який балотувався повторно, з першої спроби не зміг набрати необхідної кількості голосів. Тоді його підтримали лише 9 із 17 присутніх (на момент голосування у ВРП було не 15, а 17 чинних членів).
На думку члена ВРП Олександра Сасевича, який на цих виборах був конкурентом Усика, судова гілка влади має бути почутою, і для цього потрібно більше спілкуватися із суддями усіх рівнів.
Під час виступу-самопрезентації він наголосив, що «за два роки представники ВРП в регіони виїжджали лише один-два рази. А нас чекають. Кадрова криза в судах – реальність… І саме виїзди на місця, живе спілкування із суддями, з органами місцевої влади, змогли б запобігти багатьом скаргам, які ми потім змушені розглядати».
За останні 5 років у судовій системі стало всього на 25 суддів більше. Ключова причина цього – те, що протягом чотирьох років не працювала Вища кваліфікаційна комісія суддів, без рекомендацій якої ВРП не може призначати суддів.
Ефект дежавю
Криза у ВРП та з призначенням суддів негативно впливає на динаміку розгляд справ, а відтак на долі конкретних людей.
У середньому кримінальна справа в українському суді проходить через 5–15 засідань. Але щойно мова заходить про складні епізоди, як-от: корупція, вбивства, організована злочинність чи держзрада – лічильник може сягнути 30, а подекуди й понад 100 засідань. Але справжній марафон починається там, де провадження розтягується на роки через нескінченні експертизи, повторні допити, відкладення слухань і навіть заміну суддів.
Наведемо приклад 42-річного киянина, громадського діяча та блогера Олександра Новохацького. Йому висунули підозру за статтею 436-2 КК – виправдовування російської агресії. Основним доказом стала експертиза його допису у фейсбуці, де він критикував дії влади. Він також активно це робить на своєму ютуб-каналі. У разі обвинувального вироку блогеру загрожує 5–8 років ув'язнення з конфіскацією майна.
Затримання активіста викликало резонанс: на захист Новохацького виступили десятки громадських діячів. На обранні запобіжного заходу суддя призначила йому особисте зобов'язання – найм’якішу форму в українському кримінальному процесі.
Громадський активіст Олександр Новохацький спілкується з іншими членами громадянського суспільства в кабінеті адвокатів Шевченківського районного суду м. Києва 20 червня 2025 року. Олександр все ще сподівається на виправдувальний вирок, оскільки юридичний прецедент у таких справах, як його, лише починає формуватися, що дає суддям більше гнучкості в інтерпретації матеріалів справи.
Фото Global press
Однак статус підозрюваного в особливо тяжкому злочині залишиться за Новохацьким до кінця судового процесу, який через перевантаження судів може тривати роками.
Втім навіть не тавро обвинуваченого хвилює Олександра. Він сумнівається в справедливості рішення. Адже суддя, яка буде вирішувати його долю – Тетяна Овсеп’ян – під час Революції гідності судила активістів, які брали участь у масових протестах. Таких, як вона, називають «суддями Майдану».
З цього приводу проти судді було відкрите дисциплінарне провадження у Вищій раді правосуддя. Але через те, що довгий час робота ради була заблокована, спливли строки притягнення до відповідальності, і тому дисциплінарну справу проти неї закрили з формальних причин. Новохацький резонно запитує: «Якщо у 2014 році суддя виносила потрібні владі рішення проти активістів, що завадить їй зробити те саме зараз проти мене?»
Тим паче що навіть у випадках, коли дисциплінарні скарги проти «суддів Майдану» розглядаються по суті, Вища рада правосуддя звільняє їх рідко (менш ніж у 30% випадків).
Ми запитали членів ВРП, чому так трапляється. Деякі з них на умовах анонімності пояснили, що не вважають подібні рішення вагомою причиною для звільнення за умови, якщо інших зауважень до роботи судді не було. І з розумінням ставляться до того, що іноді судді піддаються тиску з боку влади, ухвалюючи вигідні їй рішення.
Нещодавній приклад: суддю Оболонського районного суду міста Києва Олену Шумейко Вища рада правосуддя вирішила залишити на посаді попри рекомендацію ВККС звільнити її за рішення, які вона винесла під час Революції гідності проти протестувальників.
Суддя Олена Шумейко під час дисциплінарного слухання її справи у Вищій раді правосуддя в Києві 11 березня 2025 року.
Фото Global press
Під час засідання Вищої ради правосуддя суддя сказала, що все одно вважає свої рішення під час Революції гідності законними та обґрунтованим і винесла їх без «жодного тиску». Та наголосила, що розглядала ці справи «як звичайні справи, а не як учасників акції масового протесту».
«Від кожного судді Майдану ми практично чуємо, що вони ухвалювали рішення, не знаючи, що відбувались акції протесту, не знаючи, що був автопробіг до Межигір'я, – реагує на відмовку судді член Громадської ради доброчесності Антон Зелінський. – Ну, взагалі такі, вибачте, у танку сиділи, нічого не знали, політикою не цікавилися, як деякі росіяни. І ухвалювали рішення за власним переконанням. Але насправді ці рішення були прийняті за рапортами поліції без якихось конкретних доказів».
За те, щоб дати судді Шумейко другий шанс, проголосували 12 із 14 членів ВРП, які розглядали цю справу. Врахували те, що суддя за свою кар'єру розглянула понад 4000 справ, а піддалася тиску «лише» у двох справах: під час Революції гідності позбавила водійських прав двох протестувальників, які їздили до резиденції президента Віктора Януковича…
Global Press Journal залучає місцевих журналістів для висвітлення найважливіших подій і проблем світу.