Україна готується до нового опалювального сезону, який учетверте проходитиме під час великої війни. За даними Міністерства енергетики, до навантаження буде підготовлено 17,6 ГВт потужності генерації – це втричі менше, ніж країна мала до повномасштабного вторгнення (55 ГВт), коли надлишки електроенергії продавала на експорт.
Але урядовці запевняють, що зимовий колапс енергетиці не загрожує завдяки резервному обладнанню, посиленому захисту критичної інфраструктури й розвитку розподіленої генерації. У Міненерго підрахували, що у 2025 році вже введено 194 МВт, а до кінця року планується ще понад 380 МВт.
Водночас виробничі компанії в умовах обстрілу росіянами інфраструктури активно розглядають можливості інвестицій у проєкти енергетичної автономії. У травні про великий проєкт у сфері відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) заявив Миргородський завод мінеральних вод (МЗМВ; група IDS Ukraine; з 2023 року РНБО наклала санкції на кіпрську компанію – акціонера групи; наразі група управляється радою директорів та топменеджментом). Зокрема, МЗМВ ввів у експлуатацію сонячну електростанцію (СЕС) потужністю 1,4 МВт.
Mind розпитав керівництво заводу про цей кейс: чому в умовах обстрілів росіянами енергетичної інфраструктури було ухвалено рішення інвестувати саме в СЕС замість газової електростанції та як ще виробникам доводиться забезпечувати автономність.
Введення в експлуатацію СЕС номінальною потужністю 1,4 МВт коштувала компанії 530 тис. євро (без ПДВ). Вона займає близько 2 га землі на території підприємства та має пряме підключення до магістральної мережі НАЕК «Укренерго», оминаючи «посередництво» обленерго. Окрім встановлення сонячних панелей і інверторів, проєкт передбачав реконструкцію підстанції та прокладання додаткової кабельної лінії довжиною 3,5 км.
На підприємстві розраховують, що СЕС дозволить економити щороку 150–200 тис. євро, які раніше витрачалися на оплату рахунків від постачальника за спожиту електроенергію. Тому інвестиції мають окупитися вже 2028 року.
Директор МЗМВ Костянтин Кряжев розповів, що СЕС дозволить не лише економити кошти та оптимізувати витрати на виробництво мінеральної та питної води, де на електроенергію припадає 5–7%, а й послабити інфраструктурні ризики.
«Використовуючи власну генерацію, ми зменшуємо навантаження на енергосистему міста. Це дає змогу вивільнити додаткову потужність, щоб миргородська громада мала доступ до електроенергії в умовах пікових навантажень або аварійних відключень, і спрямувати її на об’єкти критичної та соціальної інфраструктури, у житловий сектор», – каже керівник МЗМВ.
Коли питання про енергетичну незалежність на МЗМВ постало на рівні ідеї, фахівці підприємства вирішили прорахувати два проєкти: когенераційну газову установку та сонячну станцію в поєднанні з інверторами.
Розподілена газова генерація потужністю 1,8 МВт забезпечила б заводу цілодобово повну автономію від зовнішніх джерел енергії – у будь-яку пору року за будь-яких погодних умов. Попередні розрахунки показували теж доволі привабливу вартість одного кіловату – втричі дешевше, ніж електроенергія, що заходить на підприємство з мережі.
Але, коли справа дійшла до бюджетування газового проєкту, в Україні змінилися обставини: росіяни почали обстрілювати газову інфраструктуру й газові родовища, а на внутрішньому ринку почав зростати дефіцит газу. Фінансисти підрахували, що за таких умов будівництво газової генерації коштуватиме більш ніж вдвічі дорожче порівняно із сонячною станцією. А строк окупності когенераційної газової установки перебільшить вісім років через значні витрати на закупівлі газу.
Зрештою, на МЗМВ перемогла СЕС. Ключову роль у цьому відіграли два фактори: порівняно швидка окупність (2,5 року) і незалежність від зовнішніх джерел палива (доступність сонця обмежена лише плином природних умов).
Після того як на миргородському заводі з’явилася СЕС, на порядку денному постало питання про те, чи варто йому отримувати статус прос'юмера – активного споживача, який має змогу продавати надлишки електроенергії, вироблені на власній сонячній станції, у загальну енергосистему.
«Ми з’ясували, що в певні години доби, які залежать від навантаження виробництва, цей статус для нас буде доречним. Тому провели переговори з компанією «Полтаваенергозбут», яка зголосилася купувати електроенергію з нашої СЕС. Нам запропонували досить непогані умови. Та, поки угоду не укладено, ми обмежуємо роботу СЕС, орієнтуючись на виробничі потреби, щоб вона не працювала даремно», – пояснив Костянтин Кряжев.
Іншим проявом занурення МЗМВ в енергетичний бізнес стало отримання ліцензії на імпорт електроенергії, яке відбулося торік. Нові можливості дозволили уникнути обмежень в енергоспоживанні, коли в мережі утворювався дефіцит через пошкодження генерації від ворожих атак.
«Обсяг залежав від завантаження виробництва. Наприклад, на 10 годин робочого дня ми замовляли 60–80% імпортної електроенергії», – розповів Костянтин Кряжев.
За його словами, такі операції виявилися доволі вигідними навіть попри вищу вартість електроенергії на ринках країн ЄС, що межують з Україною. «Загалом імпорт виходив дорожче десь на 30%. Проте в разі погодинних закупівель наш середній тариф не зазнавав суттєвих змін, хоча ціни могли коливатися від 6 до 24 грн за КВт-год», – пояснив топменеджер.
Перший досвід будівництва й експлуатації власної СЕС, набутий МЗМВ з травня поточного року, спонукав менеджмент замислитися над розробкою довгострокової стратегії енергетичної автономії. Попередньо вона передбачатиме будівництво нових потужностей і програму енергоефективності для економії ресурсів. Але, за словами керівництва компанії, до розробки такого всеосяжного документа справи дійдуть після завершення в Україні гарячої фази бойових дій, коли стане зрозумілішою загальна ситуація в економіці та енергосистемі.
«Ідея енергетичної автономії нас дуже приваблює, але вона потребує ретельного розрахунку інвестицій, окупності й обслуговування. Зрештою, на майбутню стратегію вплине багато чинників, у тому числі й розвиток енергетичних технологій. Можливо, будемо міняти сонячні панелі на ефективніші, щоб збільшити обсяги генерації на СЕС, бо вільні землі на території заводу під додаткові панелі вже вичерпано», – розповів Костянтин Кряжев.
За його словами, МЗМВ не відкидає будівництва розподіленої газової генерації, оскільки вона має свої переваги порівняно із СЕС. У планах також встановлення акумуляторних батарей для накопичення енергії, без яких неможливо уявити стабільне енергозабезпечення підприємства за наявності власних «зелених» джерел.
Але акумуляторні технології мають і певні обмеження, що визначає фінансову доцільність їхнього застосування. Як розповів керівник МЗМВ, батареї можуть коштувати більш, ніж вдвічі за сонячні панелі з інверторами, що буде складати 2/3 від вартості проєкту в цілому, проте вони не є довговічними, поступово втрачають ефективність і потребують заміни на новіші.
«Проєкт накопичувачів енергії на МЗМВ зараз на стадії розробки ідеї. Команда працює над розрахунками: якими будуть потужність накопичення, період окупності, механізм застосування накопичувачів. Якщо показники будуть зіставні з інвестиціями, проєкт перейде на рівень практичної реалізації. Попередня оцінка його вартості – понад 1 млн євро», – уточнили Mind на підприємстві.