Трейдери готуються до надлишкової пропозиції зрідженого газу: чи лусне бульбашка і які ризики зростають?
Що відбувається на ринку LNG, з якого Вашингтон і Брюссель виштовхують росію
У вересні Єврокомісія (ЄК) ухвалила новий, 19-й, пакет антиросійських санкцій, який, крім іншого, передбачає пришвидшену заборону на імпорт російського зрідженого природного газу (LNG) з 1 січня 2027 року, а не 2028-го, на що вказувала оприлюднена навесні Дорожня карта ЄК.
Його умови ще мають узгодити всі країни ЄС. Як заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн після неформального саміту лідерів ЄС у Копенгагені, пакет розроблений у координації із США й буде ухвалений найближчим часом.
На рішення Брюсселю про перенесення терміну заборони з 2028-го на 2027 рік вплинув тиск президента США Дональда Трампа. Він закликав ЄС якнайшвидше перейти на закупівлю американського LNG замість імпорту з росії, щоб скоротити надходження коштів до військового бюджету рф.
Mind розбирався, які існують ринкові передумови для практичного впровадження зазначених політичних планів і чим ризикує Дональд Трамп, прагнучи посилити роль США на газовому ринку Європи.
Профіцит на горизонті
Якщо країни ЄС підтримають заборону на імпорт російського LNG, для москви це означатиме або скорочення виробництва зрідженого газу на Ямалі, де досі працюють основні потужності, або переорієнтацію обсягів з Європи до Азії. Останній варіант становить значну логістичну проблему взимку, коли Північний морський шлях замерзає – це підвищує ризик перебоїв у завантаженні газових танкерів.
Втім 19-й пакет санкцій, здається, не прискорює поступову відмову від залишків російських трубопровідних постачань у Європу, які відбуваються через Туреччину: спотові продажі цих обсягів мають завершитися до середини 2026 року, а довгострокові контракти – наприкінці 2027-го.
Такий повільний темп свідчить про певні складнощі для континентальних східноєвропейських ринків, як-от Угорщини та Словаччини, замістити російський газ ресурсом від альтернативних постачальників, аби розірвати усталені політичні відносини з росією.
Але радикальні зміни на газовому ринку, які очікуються у другій половині 2026 року, вже не зупинити. Експерти прогнозують його перехід у стан профіциту, що призведе до обвалу вартості блакитного палива, у тому числі в ЄС, до найнижчих рівнів із часів енергетичної кризи, спричиненої повномасштабною агресією росії проти України у 2022 році.
За розрахунками Міжнародного енергетичного агентства, наступного року має статися «найбільший із 2019 року стрибок у виробництві LNG». Постачання із США вже набирає обертів завдяки новому заводу Plaquemines LNG, побудованому компанією Venture Global під Новим Орлеаном. Запуск його першої черги у грудні минулого року затвердив глобальне лідерство Сполучених Штатів в експорті газу.
Символічно, що перший вантаж із цього заводу був відправлений до Німеччини, яка раніше була ключовим ринком для російського «Газпрому».
«Після Plaquemines LNG очікується запуск й інших масштабних проєктів за активної підтримки адміністрації Трампа», – пише Bloomberg.
Як впливає Китай
Тим часом у КНР, яка мала стати головним драйвером зростання світового попиту на газ, імпорт LNG скорочується. Це наслідок збільшення власного видобутку газу, масштабного впровадження сонячної і вітрової генерації, а також нових домовленостей із росією про будівництво газопроводу «Сила Сибіру – 2», яка дозволяє Пекіну в перспективі скоротити залежність від американського газового імпорту. В липні 2025 року Китай також почав будівництво гігантської гідроелектростанції «Метог» у Тибеті для посилення енергетичної автономії.
З іншого боку, США неодноразово заявляли про зацікавленість у нарощуванні експорту LNG до Європи, і тепер у них для цього буде більше вільного ресурсу.
У 2024 році ЄС імпортував близько 50 млрд куб. м американського LNG. Зобов’язання збільшити закупівлі протягом наступних трьох років стало ключовим елементом торговельної угоди Єврокомісії з адміністрацією Дональда Трампа, укладеної в серпні.
США замість росії
Надлишок зрідженого газу на ринку аналітики прогнозували й раніше, але ці передбачення не збувалися. Цього разу ситуація є зовсім іншою: занадто багато нових потужностей для виробництва LNG вже на завершальному етапі будівництва та готуються до запуску в експлуатацію протягом найближчого року.
Проєкти з виробництва LNG, які перебувають на завершальному етапі будівництва або готуються до запуску найближчим часом
Зростаючий тренд на газовому ринку підтвердили й численні відвідувачі найбільшої галузевої конференції GasTech, яка відбулася нещодавно в Мілані. Цей захід також засвідчив значні геополітичні зрушення: його зірковими учасниками стали такі американські гіганти, як Next Decade, Cheniere та Venture Global, які будують експортні LNG-термінали.
Вони зайняли статусні центральні виставкові площі на GasTech, які до 2022 року скуповував російський «Газпром», щоб підкреслити свою значущу роль у Європі. Але агресія проти України коштувала йому європейського ринку.
Як наслідок, тепер не кремлівські, а американські чиновники відвідують GasTech для підтримки своїх компаній на високому політичному рівні. У конференції в Мілані взяли участь міністр енергетики США Кріс Райт і міністр внутрішніх справ Дуг Бургум, які висловлювали цілковиту підтримку інвестиціям у проєкти виробництва й експорту зрідженого газу.
Небезпечний ентузіазм
Та попри загальну ейфорію, яку публічно випромінюють ринкові гравці, у газовому бізнесі посилюються нові ризики. Але тепер вони значною мірою пов’язані не з «російським фактором», а з надмірним ентузіазмом щодо можливостей американської LNG-індустрії.
«Величезна хвиля нових LNG-потужностей, що вже закладена в систему, а також нові угоди, що готуються до підписання, можуть призвести до надмірного перенасичення ринку, яке триватиме далеко за 2030-ті роки. Це матиме значні наслідки для ринків газу і електроенергії в усьому світі», – розповів Mind один із досвідчених газових трейдерів, який відвідав конференцію GasTech у Мілані.
З одного боку, попереджає він, станеться обвал цін, а з іншого – коли ринок буде перенасичений, у морі «зависатиме» значна кількість «проблемних вантажів» LNG, які неможливо продати з прибутком. Цей надлишок призведе до загострення конкуренції за доступ до регазифікаційних терміналів у Європі.
Співрозмовник Mind також звернув увагу на інші проблемні моменти, які спостерігаються в галузі.
По-перше, для інвесторів у будівництво LNG-терміналів зростають економічні ризики, оскільки вони продовжують фінансувати нові проєкти попри неминуче наближення перенасичення газового ринку, відгукуючись на політичні заохочення адміністрації Дональда Трампа.
«Топменеджерів компаній, що будують експортні термінали, мотивують укладати якнайшвидше нові угоди з офтейкерами (великими покупцями американського LNG. – Mind) не раціональні розрахунки, а перспектива одкржати за це бонуси та комісійні. Але ж очевидно, що проєкти, які зараз перебувають тільки на стадії ухвалення, матимуть вищу собівартість», – пояснив трейдер.
За його словами, коли, за законами ринку, ціни на газ впадуть через надлишок пропозиції, маржа цих проєктів теж значно звузиться. Ф'ючерсні ринки вже зараз прогнозують зближення газових цін у Європі на хабі TTF і собівартості постачання американського LNG у 2027–2028 роках, що свідчить про майбутнє скорочення трансатлантичних спредів.
По-друге, бум LNG-експорту створює значні політичні ризики всередині США. Активне просування на зовнішніх ринках провокує також потужне зростання попиту на газ. У поєднанні зі значними потребами внутрішнього ринку це стимулює зростання тарифів на газ і електроенергію для американських споживачів.
У підсумку Дональд Трамп ризикує отримати армію невдоволених виборців, у тому числі й серед своїх прибічників, які не бажають власним коштом допомагати закордонним союзникам США та зробили ставку на гасло «America First».
Щоб повернути цінову стабільність, американська влада може видати «антикризовий» указ про тимчасові обмеження чи навіть зупинку експорту LNG. Для Європи такий розвиток подій може перетворитись на чергову енергетичну кризу. Але причиною її буде вже занадто тісна дружба не з «Газпромом», а з трансатлантичним союзником.
Обізнаний у газових справах західний трейдер, який погодився надати коментар Mind на умовах анонімності, також висловив сумніви щодо достатнього видобутку сланцевого газу в США.
«Хоча міністр енергетики Кріс Райт запевняє у відсутності геологічних ризиків і «майже безмежних» доступних обсягах, американські видобувні компанії обережні у своїх оцінках, вони дійсно схвильовані темпами виснаження сланцевих родовищ. Якщо зростатиме буріння на менш продуктивних ділянках, це вдарить по собівартості газу, призведе до підвищення цін на американському еталонному хабі Henry Hub і посилить згадані економічні й політичні ризики», – підсумував він.
Чи лусне «бульбашка LNG»
Те, що індустрії LNG потрібна «перевірка на реальність», зазначили аналітики Wood Mackenzie після відвідин міланської конференції в огляді «GasTech: коли замовкне музика для американського LNG».
Вони вказали на загальний консенсус, що природний газ є незамінним для стабільності світових енергетичних ринків, які стають усе більш взаємопов'язаними. Ця впевненість стимулює значні інвестиції в LNG-інфраструктуру, щоб задовольнити очікуване зростання попиту на зріджений газ, левова частка якого припаде на наступне десятиліття.
Водночас на тлі такого оптимізму аналітики Wood Mackenzie висловлюють занепокоєння, що в галузі, особливо в американському секторі LNG, найближчим часом можуть з'являтися перші «тріщини».
Як зростатимуть постачання LNG до 2040 року після остаточного ухвалення інвестиційного рішення, млн тонн на рік
«Прогнози щодо LNG-потужностей, які будуть схвалені тільки до кінця поточного року, вже зростають. Очікується, що протягом наступних 12–18 місяців їх стане ще більше. Головна проблема полягає в тому, що хоча кожен окремий проєкт, який отримує фінансування, є комерційно обґрунтованим, у сукупності вони наближають ринок до стану надлишкової пропозиції. «Вечірка» американського LNG-експорту не може тривати вічно. Величезний обсяг нових потужностей викликає серйозні запитання», – наголошують експерти.
Вони також висловлюють сумніви щодо спроможності Китаю поглинути надлишкову пропозицію LNG. Одна з причин – прогрес у переговорах Пекіну й москви про додаткові постачання російського трубопровідного газу. Разом зі стрімкою розбудовою відновлюваної генерації, це перетворює Китай, який є найбільшим ринком LNG у світі, на потенційно «найбільший головний біль» для галузі.
Хоча антиросійська газова політика Вашингтона та Брюсселя відкриває нові можливості для американського LNG в Європі, аналітики занепокоєні посиленням залежності ЄС від одного постачальника. За їхніми словами, «ризики зростають незалежно від того, йдеться про американський LNG чи російський трубопровідний газ».
Зрештою, інвестори в акціонерний капітал LNG-заводів усе більше занепокоюються потенційним скороченням маржі, спричиненим одночасним зростанням внутрішніх цін на газ у США та падінням світових спотових цін на LNG, від якого найбільше виграють споживачі в Європі.
Та попри навислі ризики аналітики Wood Mackenzie вважають, що «бульбашка LNG» не має луснути. Навпаки, вони закликають ринкових гравців залишатися в тонусі, щоб бути готовими до конкурентної боротьби під час нової фази зростання. «Зв'язок між геополітикою та ринком газу/LNG стає дедалі тіснішим», – підсумовують вони.