Остаточна відмова від російського газу: як ЄС планує обійти технологічні та юридичні пастки
Про перепони, що заважають закрити дорогу російському газу в ЄС та Україну
План поетапної відмови від імпорту російського газу Євросоюз має намір остаточно ухвалити до кінця 2025 року. Оприлюднена у травні Дорожня карта встановлює граничний термін для повної зупинки газової співпраці з москвою – до початку 2028 року. Проте він може зміститися на більш ранній строк – уже на січень 2027 року. З ініціативою про таке прискорення вийшла група «провідних євродепутатів», повідомила днями агенція Reuters.
Також можна було б врахувати, що ЄС та США уклали нову торговельну угоду, за якою Європа начебто зобов’язалася за три роки закупити в американців нафту, скраплений газ та ядерне паливо на $750 млрд. Але поки незрозуміло, про які саме механізми закупівлі йдеться та чи можна їх реалізувати на практиці. Тому цей «стимул» для заборони купівлі російського поки що виносимо за дужки.
Mind дізнався, які виникли ринкові передумови для такого імпульсу, що має на меті обмежити доходи російського бюджету для фінансування війни в Україні, а також розбирався – наскільки реалістичними є наміри Єврокомісії остаточно витіснити російський газ з європейського ринку й уникнути маніпуляцій із його походженням, у тому числі при імпорті блакитного палива до України.
Жорстка позиція євродепутатів
Тоді як чиновники у Брюсселі готуються до переговорів про умови юридичної заборони на імпорт російського газу, група європарламентарів запропонувала Єврокомісії перенести на рік раніше термін, протягом якого компанії мають врегулювати всі питання для завершення його закупівель. Новий строк – до початку 2027 року, а вже із січня наступного, 2026 року, бізнес має розпочати поступове згортання операцій із газом країни-агресора.
За інформацією агенції Montel, про ініціативу прискорити повну відмову ЄС від імпорту російського газу стало відомо два тижні тому, коли група євродепутатів оприлюднила відповідні пропозиції. Вони містять посилання на те, що «глобальна пропозиція зрідженого природного газу (ЗПГ) швидко зростатиме та найближчими роками значно перевищить поточний імпорт російського газу». Водночас «попит на газ у країнах ЄС стабільно знижується», що «дозволяє пришвидшити процес відмови».
«Отже, лише незначну частину імпорту російського газу доведеться замінити альтернативними постачальниками», – йдеться в депутатських пропозиціях.
За словами співрозмовників Reuters у дипломатичних колах ЄС, уряди всіх країн-членів навряд чи погодяться прискорити заборону, але депутати можуть використати цю вимогу як важіль для досягнення інших змін під час переговорів. І це вже відбувається.
Зокрема, представниця Європейської народної партії Інесе Вайдере, співавторка «проривної антиросійської газової ініціативи», уже лобіює вимогу до урядів штрафувати компанії-порушники й навіть анулювати ліцензії, що дозволяють їм торгувати газом, якщо вони продовжують прямі чи опосередковані російські закупівлі.
До кінця поточного року остаточний перелік заходів має бути схвалений як парламентом, так і кваліфікованою більшістю країн – членів ЄС. Тобто їх не зможуть заблокувати Угорщина та Словаччина, які досі імпортують російський трубопровідний газ і виступають проти планів Брюсселю відмовитися від такої торгівлі.
«Це потрібно для того, щоб уже з наступного року поступова заборона на російський газ набула чинності», – пояснив Ларс Ааґаард, міністр енергетики та клімату Данії (саме ця країна з червня головує в Раді ЄС).
Сприятливі ринкові передумови
Показово, що окремі євродепутати виступили з ініціативою прискорити на рік граничний термін відмови від російського газу в той момент, коли Міжнародне енергетичне агентство (МЕА), утворене провідними країнами – імпортерами енергоресурсів, оприлюднило звіт про нові тренди на світовому газовому ринку.
Аналітики МЕА прогнозують, що у 2026 році збільшиться пропозиція ЗПГ на 7%, або на 40 млрд куб. м, оскільки почнеться експлуатація нових проєктів у США, Канаді та Катарі. «Це стане найбільшим зростанням пропозиції з 2019 року», – зазначають в агентстві.
«Хвиля нової пропозиції ЗПГ має потенціал зменшити напруження на ринку й стимулювати додатковий попит, особливо в Азії, який загалом може збільшитися на 2%», – сказав Кейсуке Садаморі, директор з енергетичних ринків і безпеки МЕА.
Втім цей прогноз щодо попиту «супроводжується надзвичайно високим рівнем невизначеності, пов’язаним із глобальними економічними перспективами та мінливим геополітичним середовищем».
Провідний аналітик газового ринку МЕА і співавтор звіту Ґреґ Молнар, у мережі LinkedIn додав, що основними рушіями зростання пропозиції на ринку ЗПГ стануть Північна Америка та розширення велетенського родовища North Field East у Катарі.
«Це означатиме початок нової фази для глобального ринку ЗПГ», – зазначив він.
Географія проєктів із виробництва зрідженого природного газу (розширення наявних і запуск нових), завдяки яким очікується зростання світових постачань у 2026 році
Джерело: LinkedIn Greg Molnár
У сукупності, за словами Ґреґа Молнара, 2026 рік стане переломним для світового газового ринку, оскільки це буде перший рік надвеликої хвилі постачань ЗПГ. Це також стане «тестом для ринку: як попит реагуватиме на таке стрімке зростання пропозиції, особливо в азійському регіоні».
Юридичні пошуки обходу пасток
Озвучені ринкові перспективи додають певного оптимізму європейським газовим компаніям, які мають коригувати свій бізнес з урахуванням геополітичних реалій, серед яких головну роль відіграє війна росії в Україні.
Іспанська енергетична компанія Naturgy має чинний контракт на закупівлю російського газу з проєкту «Ямал ЗПГ» обсягом 3,4 млрд куб. м на рік, який передбачає умову «бери або плати». Її юридичний директор Мануель Гарсія Кобаледа заявив, що «впевнений» у планах ЄС щодо поетапної відмови від імпорту блакитного палива з росії, незважаючи на супротив Словаччини та Угорщини.
Він також розраховує, що Єврокомісія знайде «законний і дієвий інструментарій», який допоможе бізнесу впоратися із забороною. «Ми раді, що там зрозуміли велику різницю між спотовими та довгостроковими газовими контрактами», – додав він.
Впроваджуючи план про заборону на закупівлі російського газу, країни ЄС розглядають можливість обмежень і для ресурсу змішаного походження, який містить російський газ і надходить на ринок Європи через Туреччину.
Співрозмовник агенції Montel у дипломатичних колах ЄС додав, що підсумковий документ може передбачати дозвіл на певну «неросійську частку» в загальному обсязі імпорту через Туреччину, але лише за умови, що «походження газу чітко та перевірено задокументоване».
«Мета – запобігти обходу санкцій, зокрема, через змішування газу або зміну маршруту, водночас дозволяючи безперешкодне постачання неросійського газу», – сказав він, коментуючи пошуки варіантів, які дозволять Євросоюзу припинити фінансування москвою війни проти України за допомогою енергетичного експорту.
Країни блоку також закликали під час технічних обговорень чіткіше визначити поняття «транзитного імпорту», яке стосується російських постачань газу до країн, що не є членами ЄС – таких, як Сербія чи Туреччина. Це допоможе уникнути юридичних маніпуляцій при виконанні ринкових угод.
За підсумками 2024 року, близько 19% газу в Європу надходило з росії – українськими магістральними газопроводами, трубопроводом «Турецький потік» і морськими танкерами зі зрідженим газом. Ця частка, як очікується, знизиться до 13% у 2025 році, тоді як до початку повномасштабної війни, розпочатої путінським режимом в Україні 2022 року, вона сягала 45%.
За даними Montel, ЄС досі імпортує щодоби близько 100 млн кубометрів російського газу – трубопроводами й танкерами у вигляді ЗПГ. З цієї кількості 40 млн куб. м на добу надходить до Південно-Східної Європи через «Турецький потік» – ці обсяги класифікуються як «змішаний газ», оскільки в ньому є газ із росії (переважна більшість), а також – Азербайджану та Ірану.
«Відсутність чітких механізмів відстеження походження газу після надходження до турецької мережі робить його очищення від російської складової нереалістичним і відкриває шлях до обходу плану Брюсселя з поступового відмовлення від російського газу», – зазначають аналітики Montel.
Труднощі з «російським слідом»
Через те, що на газовому ринку не впроваджено ефективну систему сертифікації та відстеження джерел походження газу, це створює «російські ризики» при імпорті газу до України «Вертикальним коридором». Це європейський проєкт, який з’єднує магістральні газопроводи країн ЄС, щоб забезпечити транспортування газу з півдня на північ континенту, який доставляється з різних напрямків, у тому числі через Туреччину. Україна є учасником цього проєкту із січня 2024 року.
28 липня НАК «Нафтогаз України» повідомила про перше тестове постачання азербайджанського газу за угодою з компанією SOCAR Трансбалканським маршрутом, який є складовою «Вертикального коридору».
«Це ще один приклад диверсифікації джерел постачання та зміцнення енергетичної безпеки України», – зазначив голова правління НАК Сергій Корецький.
Схема магістральних газопроводів у Європі за проєктом «Вертикальний коридор»
Джерело: www.gastrade.gr/en/
Очільниця Міністерства енергетики Світлана Гринчук наголосила, що Трансбалканський трубопровід має надзвичайно важливе значення для України, адже він забезпечує доступ до нових джерел газу, серед яких вона згадала й азербайджанський газ, що транспортується газопроводом TAP (Trans Adriatic Pipeline) до Європи транзитом через Туреччину.
«Україна ще багато років потребуватиме імпорту 4–6 млрд кубічних метрів газу щорічно, тому також має думати про довгострокові контракти на постачання газу, у тому числі з Азербайджану, який активно позиціюється як альтернативне джерело газу для Європи», – зазначив Сергій Макогон, колишній керівник держкомпанії «Оператор газопровідної системи України», вказуючи на важливість домовленостей між SOCAR і «Нафтогазом».
Водночас він звернув увагу, що це має бути «справжній азербайджанський газ, а не «перефарбований» російський, який у 2024 році нам активно пропонували». Нагадаємо: йдеться про переговори щодо угоди «Нафтогазу» із SOCAR, яка передбачала транспортування газу територією росії та заміщення азербайджанського газу на російський для продовження транзиту українськими магістральними газопроводами в напрямку Європи. Зрештою, під тиском суспільної критики влада відкинула цю ідею.
Про те, що «російські ризики» при постачанні азербайджанського газу в Україну Трансбалканським трубопроводом остаточно не унеможливлені, може свідчити і той факт, що в офіційних повідомленнях про тестову угоду між «Нафтогазом» та SOCAR підкреслюється маршрут доставки каспійського ресурсу (Болгарія – Румунія – український кордон), але відсутня згадка про необхідний транзит Туреччиною, відомою своїм «газовим коктейлем», яка безпосередньо межує з Азербайджаном.
Туреччина і Болгарія своєю чергою є «стратегічними партнерами у виконанні пріоритетів, пов’язаних із диверсифікацією та енергетичною безпекою». Про це навесні заявляв болгарський міністр енергетики Желчо Станков. Країни мають плани розширити потужності трубопроводів, щоб збільшити постачання газу з Азербайджану, росії та інших країн через Туреччину на європейський ринок.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
