Українська цукрова галузь входить у новий маркетинговий сезон, що стартував 1 вересня, з відкритим конфліктом із європейськими виробниками та статусом винуватця місцевої кризи. На думку європейських компаній, експорт цукру з України, де його виробництво не обмежене жорсткими екологічними нормами, призводить до падіння цін усередині ЄС і закриття заводів.
Ці звинувачення мало відрізняються від раніше висловлюваних щодо інших аграрних товарів – зернових, м'яса птиці – з тією лише різницею, що зараз вони звучать паралельно з переговорами щодо аграрного кластеру в рамках інтеграції України в ЄС. І взаєморозуміння між перемовниками вочевидь не підвищують.
Mind розбирався, чи справді присутність українського цукру на європейському ринку мала нищівні наслідки та що буде, якщо Україна цей ринок частково чи повністю втратить.
Ціни на цукор усередині ЄС зараз на найнижчому рівні за три останні роки. Станом на середину минулого літа вартість тонни становила 536 євро, що на третину нижче, ніж роком раніше.
Паралельно знижувались і прибутки європейських виробників цукру. За даними Financial Times, падіння доходів французької Tereos становило 79%, Cristal Union – 62%, німецької Südzucker – 85%. З початку 2025 року в Європі закрилося п'ять цукрових заводів.
Цей спад на європейському ринку цукру розпочався не вчора, і конкуренція з українськими виробниками стосується його лише опосередковано.
Низькі ціни – наслідок високих урожаїв і відповідно високого виробництва та значних сформованих запасів. Також на результати роботи галузі вплинули споживчі тренди: планомірне скорочення споживання цукру під тиском моди на здорове харчування. Середня вартість виробництва цукру в Європі зросла на 200 євро за тонну з 2017 року. Знову ж таки причиною цього були ринкові фактори, як-от: зростання вартості енергоносіїв, підвищення цін на сільгоспресурси, а також дедалі більш жорсткі вимоги Єврокомісії до виробництва, зокрема щодо дотримання екологічних нормативів.
Фактор українського цукрового експорту, безумовно, посилив ці явища, проте ніяк не міг стати їх першопричиною.
Проте саме в останньому – принаймні на словах – європейські профільні асоціації бачать корінь усіх їх лих. Основний антиукраїнський аргумент зводиться до того, що виробництво цукру, без гніту європейських екологічних нормативів та обмежень, суттєво знижує його собівартість, що робить європейський продукт неконкурентним. Фактор війни на території України та труднощі з логістикою у цій дискусії успішно ігноруються.
Режим найбільшого сприяння українським аграрним продуктам, зокрема цукру, був запроваджений Єврокомісією у червні 2022 року в межах «аграрного безвізу», як реакція на блокаду чорноморських портів Одеси та Миколаєва. Зняття експортних обмежень призвело до значного збільшення постачань у європейському напрямку.
За даними Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор», у 2024/2025 маркетинговому році (МР) з України було експортовано 580 тис. тонн цукру, що становить 32% всього обсягу виробництва. Сезоном раніше експорт був на 16% більшим і сягнув 692 тис. тонн.
Основні країни-імпортери українського цукру у 2024/2025 МР (у фізичному вимірі)
| Регіон/країна | Частка в структурі експорту з України |
| Країни ЄС | 17% |
| Туреччина | 14% |
| Лівія | 10% |
| Північна Македонія | 8% |
| Ліван | 5% |
| Сомалі | 5% |
| Інші країни | 41% |
За даними Національної асоціації цукровиків України
Отже, у 2024/2025 МР Україна експортувала до ЄС близько 100 тис. тонн продукції (ЄС з 2024 року вже запровадив обмеження для України на безмитні постачання). У сезоні 2023/2024 це взагалі були рекордні обсяги, які перевищили 500 тис. тонн. Враховуючи чинну раніше довоєнну річну квоту у 20 тис. тонн, ця кількість дійсно може здатися колосальною й такою, що спричиняє дисбаланс.
Однак є нюанс – європейський ринок у цей період був дефіцитним, і імпортний цукор на нього все одно б постачали – чи то з України, чи то з третіх країн.
Зокрема, у сезоні 2022/2023 дефіцит цукру в Європі становив близько 2 млн тонн і був компенсований співставним імпортом, який зріс до 2,3 млн тонн. А вже в сезоні 2023/2024 виробництво цукру в ЄС збільшилося на 1 млн тонн, і відповідно знизилися обсяги імпорту – до 1,4 млн тонн.
Загалом країни ЄС за 2022–2024 календарні роки імпортували понад 6,5 млн тонн цукру з третіх країн. Український продукт при цьому в постачаннях не домінує.
За словами голови комітету з євроінтеграції асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Олександри Авраменко, нестабільність у принципі притаманна європейському ринку цукру й зумовлена кліматичними умовами, сівозміною та іншими факторами, тому галузь щороку схильна до значних коливань.
Уже наступний сезон має всі шанси «розвантажити» європейські запаси, що стимулюватиме зростання цін. За прогнозом Міжнародної організації по цукру (ISO) світовий дефіцит цукру становитиме 4,881 млн тонн. Це максимальний показник за дев’ять років.
Світовий баланс на ринку цукру
| Виробництво | 175,54 млн т |
| Споживання | 180,421 млн т |
| Обсяг торгівлі (імпорт) | 63,324 млн т |
| Обсяг торгівлі (експорт) | 62,661 млн т |
За даними Міжнародної організації по цукру
Україна ж на цьому тлі здається острівцем стабільності. Повномасштабна війна меншою мірою торкнулася цукрової індустрії, оскільки виробничі потужності та сировинна база сконцентровані в регіонах, які не зачепили активні бойові дії – Вінницькій, Полтавській, Хмельницькій і Тернопільській областях.
При цьому при умовній стабільності виробництва внутрішній попит суттєво просів через відплив населення, що стимулювало виробників активніше шукати зовнішні ринки збуту. Якщо до 2022 року річні обсяги споживання цукру в Україні становили 1,2 млн тонн, то станом на 2025 рік – не більше 900 тис. тонн.
А отже, ЄС та Україна потрібні одне одному. Європі все одно необхідно закривати дефіцит, що періодично виникає, і український продукт є найбільш привабливо: з погляду як логістики, так і відповідності європейським етичним очікуванням. За словами т. в. о. голови правління «Укрцукор» Яни Кавушевської, наприклад, бразильський продукт програє через вирубування там лісів під посіви, з чим ЄС намагається боротися, відмовляючись від виробленого на таких землях продукту.
Але поки що можливості безмитного постачання цукру в ЄС для українських виробників здаються слабкими. 13 жовтня 2025 року Рада Євросоюзу має затвердити угоду про нові квоти на безмитне постачання української агропродукції. У ній передбачено, що річні квоти на цукор становитимуть 120 тис. тонн (на початку вересня заявлялося про 100 тис. тонн). Це відповідає обсягу, який Україна постачала в ЄС у минулому маркетинговому році, але разів у 5 менше, ніж сезоном раніше.
За даними «Укрцукор», у поточному сезоні цукроваріння (2025/2026) у виробництві буде задіяно 27 заводів. Прогноз виробництва цукру – 1,5 млн тонн. Потреби в експорті 2025/2026 МР становитимуть 500–600 тис. тонн, або третину від усього виробництва.
Враховуючи, що минулого сезону українські компанії, попри введене обмеження ЄС у 100 тис. тонн, справились із завданням експорту надлишків, нинішній маркетинговий рік не є безнадійним. Звісно, якщо європейські виробники не «продавлять» відкат квотування знов до 20 тис. тонн на рік.