Як маленька латвійська компанія Ardlat створює оптоволоконні дрони для ЗСУ, майже не залежачи від Китаю
Хто їх закуповує для України та як латиші розв’язують проблему з комплектуючими
За роки повномасштабної війни в Україні безпілотні системи пережили кілька раундів адаптації до умов фронту. Найпомітніша зміна стосувалася зв’язку: радіокеровані дрони дедалі частіше стикаються з глушінням, а засоби РЕБ стали невіддільною частиною оборони і наступу. Це змусило інженерні команди шукати альтернативу.
Одним із рішень стало керування дроном через оптоволокно – коли дані передаються не радіохвилею, а через кабель, який дрон розмотує під час польоту. Технологія не нова. Українські військові почали використовувати перші дрони «на шнурочку» ще з 2022 року. Але більш активно вони стали закуповуватися лише з 2024 року – після початку масового застосування аналогів ворогом.
На цьому тлі в Латвії з’явився стартап Ardlat, який зробив ставку саме на дрони з оптоволоконним керуванням. Компанія розробляє власні котушки, модулі зв’язку та платформи різного класу, а її системи вже використовують українські підрозділи на фронті.
Як невеликий стартап із Риги став постачальником дронів для ЗСУ? Про це в компанії розповіли Mind.
Ринок і технологія: що зумовило появу стартапу
Ідея створення стартапу Ardlat виникла на тлі повномасштабного вторгнення росії в Україну. Засновник і CEO компанії Мікс Улманіс згадує, що різке загострення війни змусило шукати нові рішення для безпілотників.
«Ми побачили у волоконно-оптичних дронах потужний спосіб розв’язати типові проблеми радіокерованих дронів – глушіння сигналу та інші вразливості радіозв’язку», – пояснює Улманіс.
Оптичний кабель не реагує на радіоелектронні перешкоди, а отже, забезпечує стійке керування дроном. Це стало головною мотивацією створити власний продукт. На той час у Латвії було не так багато компаній, що працювали над подібними розробками. Тож засновники Ardlat вирішили використати шанс і зайняти нішу. Значну частину мотивації, за словами команди, становило бажання допомогти Україні й одночасно посилити обороноздатність Латвії.
Компанія Ardlat офіційно зареєстрована 2024 року в Ризі як товариство з обмеженою відповідальністю. Створення бізнесу підтримав приватний інвестиційний фонд Ardelta (так званий family office), що належить родині Улманіса. Це, як зазначають у команді стартапу, дозволило їм мати лише одного власника та інвестора, уникнувши складнощів із десятками акціонерів.
«Рішення в Ardlat можна ухвалювати швидко, а фонд забезпечив достатнє фінансування на стадії розробок, щоб команда не залежала від миттєвої виручки від продажів. Така фінансова подушка на старті була великою удачею для компанії і дала змогу зосередитися на технологіях», – говорить представник Ardlat.
Що саме виготовляють латиші
Основний продукт Ardlat – це безпілотники з волоконно-оптичним управлінням, доповнені власними котушками з кабелем та оптичними модулями зв’язку. Йдеться про FPV-дрони, у яких сигнал передається через оптичне волокно. Дрон під час польоту розмотує цей кабель, який з’єднує його з наземною станцією оператора.
«Система фактично повністю захищена від глушіння. Перешкоди теж не становлять серйозної проблеми», – розповідає представник Ardlat.
Фото із соцмереж стартапу
Як відомо, дрон може опуститися за перешкодою, вийти з прямої видимості – зв’язок не перерветься. Але, якщо кабель обірветься, у системі Ardlat передбачені алгоритми аварійного повернення. Безпілотник автоматично переходить у режим пошуку сигналу та здійснює посадку неподалік. За результатами випробувань після розриву волокна дрон зазвичай вдається знайти цілим – він просто приземляється і чекає на евакуацію.
Ardlat самостійно перемотує комерційне оптичне волокно з великих бухт на фірмові мініатюрні котушки для дронів. Компанія розробила кілька варіантів котушок різної ємності – на 5, 10, 30 км і максимальну до 45 км волокна.
FPV-дрони Ardlat існують у декількох розмірах: від невеликих 5–7-дюймових моделей до великих 15 – 22-дюймових. Менші дрони зазвичай слугують ударними (камікадзе) або розвідниками на ближніх відстанях. Тоді як більші платформи можуть нести до 3 кг бойового навантаження та діяти на відстані понад 15 км.
Усі безпілотники сконструйовані просто: карбоновий корпус, мінімум гвинтів і деталей, відсутність зайвих декоративних елементів.
«Дрон має бути дешевим, але достатньо якісним, щоб виконати завдання. Йому не потрібно бути «ідеальним» – він має відповідати ціновій планці», – зазначають інженери Ardlat.
У компанії кажуть, що за вартістю такі дрони не перевищують традиційні радіосистеми, а в деяких випадках навіть дешевші за високотехнологічні комплекси радіозв’язку. Решта начинки дрона – така сама, як у стандартних FPV-моделей. Втім конкретні ціни в Ardlat розголошують лише за запитом від покупців. Слід зазначити, що дрони на оптоволокні українського виробництва коштують від 32 000 грн.
Також Ardlat виготовляє окремі модулі оптичного зв’язку, які можна інтегрувати до різних платформ. Фіброоптичний модуль компанії – повністю власна розробка, майже без китайських компонентів (лише один специфічний роз’єм наразі доводиться імпортувати). Цей модуль являє собою компактний блок, до якого потрібно припаяти два дроти живлення – і пристрій радіокерування перетворюється на оптоволоконний.
«Модуль повністю стандартний: достатньо припаяти дві жили до будь-якого контролера – і він працює. Це дозволяє легко інтегрувати його в уже наявні системи», – пояснюють в Ardlat.
Таким чином, клієнт не прив’язаний до закритої екосистеми чи спеціальних контролерів – модуль сумісний із широким спектром платформ. Його можна встановити на повітряний дрон, наземний безпілотник, морський апарат чи навіть стаціонарну камеру – всюди, де потрібен захищений канал зв’язку.
Невелика команда та залучення студентів
Компанія Ardlat із самого початку обрала модель компактної, гнучкої команди. Зараз у штаті близько десяти людей – інженери, оператори та менеджери, більшість з яких мають технічну освіту. Ця команда займається всіма процесами, зокрема й збіркою.
Засновником і головним виконавчим директором Ardlat є Мікс Улманіс. Він також очолює інвестиційну компанію Ardelta, яка й виступила інвестором Ardlat на початковому етапі.
До команди входить технічний директор, який із перших місяців великої війни співпрацював з українськими волонтерськими проєктами. Зокрема, в Ardlat зазначають, що їхній керівник технічних операцій від самого початку вторгнення працює у благодійному фонді Ukraine Adopts, допомагаючи Україні з постачанням безпілотників.
«Ми знали, що розробляти, бо бачили потреби в реальних умовах, – кажуть у компанії. – А оскільки ми всі інженери, технічну частину вдалося реалізувати швидко».
Крім внутрішньої експертизи, Ardlat взаємодіє з Ризьким технічним університетом (RTU) у сфері безпілотних технологій. Компанія залучає до досліджень і тестувань молодих фахівців та студентів. Це, як зазначають в Ardlat, вигідно обом сторонам: компанія має свіжі ідеї та доступ до наукової бази, а університетська спільнота – можливість працювати над реальними оборонними проєктами.
Як будується воронка замовлень і що з держпідтримкою
Як уже зазначалось, на старті Ardlat одержав фінансову підтримку від приватного фонду родини Улманіса. Втім надалі компанія почала намагатися залучити й державні інвестиції та замовлення – особливо з огляду на стратегічний характер продукції.
У 2023 – 2024 роках уряд Латвії запустив кілька ініціатив із підтримки оборонних технологічних компаній (Ardlat наразі очікує інвестицій від Міністерства оборони Латвії). Також Латвія разом із Великою Британією стали співлідерами Міжнародної дронової коаліції, створеної на початку 2024 року для масштабного постачання БпЛА Україні. Латвійський стартап увійшов до числа компаній-постачальників у коаліції, що, як зазначають у компанії, дало імпульс розвитку виробництва та забезпечило контракти.
Але прямі державні закупівлі безпілотників у Латвії поки що розвиваються неквапливо. «Державні закупівлі йдуть повільно. Вони не закуповують «про запас» – і це проблема для виробників», – коментують ситуацію в Ardlat. Для порівняння наводять приклад США, де уряд укладає з компаніями річні контракти з фіксованими обсягами постачання щомісяця, що дає стабільний дохід і стимулює розвиток. У Європі ж такі підходи лише формуються.
А втім, участь у міжнародних програмах і співпраця з благодійними фондами значною мірою компенсують молодій компанії брак великих державних замовлень на батьківщині.
Хто постачає дрони для українського війська
Від самого початку продукція Ardlat орієнтована на потреби ЗСУ, тож не дивно, що Україна стала головним партнером й отримувачем дронів від стартапу. За даними компанії, більшість виготовлених комплексів було відправлено саме в Україну. Станом на 2025 рік загальна кількість переданих українським підрозділам дронів Ardlat наближається до тисячі.
Фото із сайту стартапу
Серед ключових партнерів Ardlat – латвійський благодійний фонд Ziedot.lv. Ця організація збирає пожертви громадян на підтримку українського війська та спрямовує частину коштів на закупівлю безпілотників. На початку 2024 року Ziedot.lv у координації з МЗС Латвії профінансувала передачу першої партії – 100 дронів Ardlat – для ЗСУ. Відтоді співпраця триває: представники Ardlat зазначають, що Ziedot.lv фактично стали регулярним замовником, який щомісяця поповнює парк дронів на фронті.
Ще одним активним клієнтом є міжнародна неприбуткова організація Ukraine Adopts, зареєстрована в Естонії (при цьому заснована вихідцями із США). Через цей фонд Ardlat постачає дрони та комплектовання українським захисникам.
«Офіційні військові процедури набагато складніші й довші. З неприбутковими організаціями ми можемо оформити замовлення буквально за кілька днів», – пояснюють в Ardlat.
Які відгуки українських користувачів
Наші військові вже випробувати дрони Ardlat у реальних боях. Як розповідають у компанії, відгуки від підрозділів ЗСУ були позитивними. «Для нас найцінніше – зворотний зв’язок від українських підрозділів, які реально використовують техніку. Саме вони кажуть: «Оцей ремінь слабкий – зробіть міцніший, оця частина ламається – посильте її», – наводять приклади в Ardlat.
Стартап прислухається до зауважень і вносить зміни в конструкцію. Фактично кожна нова партія дронів виходить оновленою з урахуванням бойового досвіду.
У команді відзначають роль волонтерів та ентузіастів у розвитку самого продукту. За словами розробників, українські бійці та технічні фахівці на місцях нерідко модифікують отримане обладнання під свої потреби. За словами розробників, деякі підрозділи друкують на 3D-принтерах деталі для дронів прямо біля лінії фронту.
«Ця війна унікальна тим, що ми бачимо контейнери на передовій, повні 3D-принтерів, де бійці просто на місці друкують необхідні деталі. Такого раніше ніколи не було», – зазначають в Ardlat.
На яких ще ринках намагається просуватися Ardlat
Компанія вже має постачання обладнання до Великої Британії. Та цілиться на ринки ЄС.
Латвійське Міністерство оборони розглядає Ardlat як стратегічного партнера в контексті розвитку національного оборонного потенціалу. Хоча обсяги прямих закупівель наразі невеликі, компанія є членом латвійської асоціації оборонних технологій MilTech, що об’єднує державні та приватні структури.
Через такі об’єднання уряд Латвії підтримує молоді компанії, допомагає їм виходити на міжнародний ринок і пропонує майданчики для випробувань. Ardlat, наприклад, мав можливість демонструвати свої розробки на спільних заходах за участі НАТО.
Які конкуренція та ніші оптоволоконних БпЛА
Ринок військових дронів у 2023 – 2025 роках стрімко зріс, особливо у Східній Європі. Україна, Латвія, Литва, Польща та Естонія дали життя сотням нових компаній, що конкурують у сфері БпЛА – від мінідронів до важких безпілотників.
У таких умовах Ardlat зайняв свою нішеву позицію: оптоволоконні FPV-дрони з великою дальністю. Прямих закордонних конкурентів у сегменті довгих волоконних ліній зв’язку поки що небагато.
«Існують китайські рішення з оптоволокном, але вони зазвичай розраховані на коротші дистанції та не випускаються масово. Ardlat же сфокусувався на котушках із довгим кабелем (20 – 45 км) і досяг успіхів у цій технології, тому зараз випереджає багатьох за досвідом бойового застосування», – зазначають представники стартапу.
В Україні ж вже працює близько 30 підприємств, що виготовляють дрони на оптиці. Проте більшість із них поки що пропонують дальність 10 – 20 км.
У Ardlat відверто кажуть, що обрали сегмент із меншою конкуренцією, аби максимально використати свої сильні сторони. Крім того, компанія продовжує паралельно виробляти й традиційні радіокеровані FPV-дрони, але попит на них останнім часом впав практично до нуля – усі хочуть волокно.
Чи планують масштабування
Один із головних викликів компанії – масштабування виробництва під попит, що зростає. Команда усвідомлює: у разі різкого збільшення замовлень доведеться швидко нарощувати випуск.
Наразі компанія зуміла відпрацювати досить гнучку модель – завдяки простоті конструкції та мінімуму ручної праці навіть невеликий колектив може збирати значні обсяги дронів. Інженери Ardlat спроєктували апарати так, щоб їх можна було складати без довгих циклів виробництва: майже все збирається на гвинтах і засувках, нічого не треба клеїти, більшість деталей уніфіковані.
За словами представників компанії, вони мають плани швидкого розширення – зокрема, напрацьовані контакти з потенційними партнерськими виробництвами, яких можна залучити для великих замовлень. Проте економічна доцільність такого масштабування залежить від стабільності попиту: щоб відкривати нові лінії, потрібні гарантії замовлень на тисячі одиниць на рік. Зараз же запити вимірюються сотнями.
Як розв’язують проблему з компонентами
Ще одне завдання – побудова стійкого ланцюжка постачання компонентів. Ardlat від самого початку прагне максимально відійти від залежності від китайських деталей. Це питання не лише політичне, а й суто практичне: війна показала ризики перебоїв з постачаннями із-за кордону.
«За минулі два роки ситуація суттєво поліпшилася. Якщо раніше багато що доводилося замовляти в Азії, то тепер у самій Латвії з’явилися виробники акумуляторів, невдовзі очікується локальне виробництво електродвигунів. Карбонові компоненти Ardlat закуповує в Європі, пластик для 3D-друку – також європейського походження. Деякі електронні плати (контролери польоту тощо) уже можуть вироблятися в країнах Балтії», – розповідають у стартапі.
Ardlat визнає, що наразі неможливо повністю відмовитися від імпорту компонентів, але мета – прагнути до максимальної локалізації скрізь, де це можливо.
Проте європейські компоненти коштують дорожче українських. Що відбивається на конкурентоспроможній ціні готових виробів. Тож, ймовірно, після повноцінного відкриття експорту української зброї, зокрема, і компонентів, постачальниками Ardlat стануть і вітчизняні виробники комплектуючих.