Марія Берлінська: «Експорт зброї – це можливість допомогти Європі прокинутися від антидепресантів Брюсселя»
Керівниця Victory Drones – про баланс між постачанням фронту, контрольованим експортом і захистом розробок від ворога
«Поки наші хлопці в окопах без зброї утримують ворога, ці падлюки хочуть заробити мільярди на експорті», – тисячі таких на схожих меседжів від російських ботів невдовзі можуть заполонити соцмережі. Останнім часом не лише зброярі, а і деякі представники влади почали розповідати про важливість зняття обмежень на експорт українських Defence-розробок.
Тож чи насправді наші захисники залишаться без вітчизняної зброї? Чому надлишок виробництва потрібно продавати? Як українські технології можуть посилити партнерство з Європою? До чого тут «яблука», «апельсини», Червона площа та корупція?
Про це та багато іншого розповіла керівниця Victory Drones Марія Берлінська на форумі «Експорт безпеки: українська технологічна зброя у світі». Захід організований «Технологічними Силами України». Це об'єднання близько 60 приватних виробників озброєння: БпЛА, РЕБ, радіозв’язку, програмних, тепловізійних, роботизованих рішень тощо.
Mind занотував найцікавіші тези.
Про перший зліт та падіння Defence-індустрії
Галузь зароджувався у 2014-2016 роках. Тоді з’явилося понад півсотні виробників. Але через відсутність державної підтримки індустрії, яка мала б включати і розвиток експорту, до 2022 року галузі в нас майже не залишилося.
Цей перший зліт був фатальним. Фактично галузь була збита на зльоті. До початку повномасштабного вторгнення дожила невелика кількість виробництв, яких можна перелічити на пальцях двох рук. І дожили вони великою мірою завдяки тому, що почали знаходити контракти в інших країнах та продавати свої вироби для різних секторів.
Ціну, яку Україна за це «заплатила» у 2022-2023 роках, думаю, всі усвідомлюють. Галузь не відновлюється за місяць і навіть за рік. Коли восени 2021 року західні медіа трубили, що буде повномасштабне вторгнення, наше Міністерство оборони закупило цілих три комплекси «Лелека». На весь 2022 рік. У інших виробників були схожі постачання.
Про те, чому важливо почути виробників
Втім всупереч всьому галузь піднялася. Що нам тепер з цим робити? Вважаю, що інженери – найважливіші люди в країні. Ми повинні їх берегти, допомагати і робити все можливе, щоб в них все виходило.
Насправді на цих декількох тисячах інженерів технологічно тримається фронт. Якщо хтось думає, що можна прибрати з рівняння виробників, і ми далі будемо стояти силами піхоти, він помиляється. При всій повазі до героїзму піхоти, фронт посиплеться за лічені тижні без виробників.
Тому важливо їх слухати. Слухати, що вони хочуть, розуміти їхні потреби. Усвідомити: якщо є перевиробництво, надлишки продукції – їх потрібно продавати. Не тому, що вони жадібні і дуже хочуть наживатися на експорті, а тому що мають зберегти підприємства, робочі місця.
Крім того, у ХХІ столітті неможливо поставити залізну завісу. Так чи інакше інженерні винаходи будуть перетікати. Якщо вони не перетікатимуть за державного сприяння, вони стануть витікати не контрольовано. І не через річку Тиса. Якщо український чиновник думає, що силою печатки він може втримувати розробки в Україні, це дуже відстала позиція пізнього Брежнєва.
Про те, що ще дає експорт
Експорт – не лише розвиток економіки та додаткові надходження податків до держбюджету. Це інструмент геополітики.
Наша влада може віддячити країнам-партнерам, уклавши контракти з певними виробниками, надавши певні права на інтелектуальну власність тощо. Це не про гроші, це значно цінніше.
Це можливість тримати у фокусі довготермінові стратегічні партнерства і допомагати Європі прокидатися від їхніх антидепресантів в Брюсселі; переходити зі стадії заперечення, принаймні, до стадії гніву; прийняти той факт, що поки маніяк сконцентрований на нас, ЄС має час підготуватися.
Наші солдати ціною свого життя виборюють цей час і для них. А українські виробники дають розробки, про які їхні армії ще навіть не чули. В сучасній технологічній війні їхні рішення вже застаріли.
Звісно, ми не можемо продавати тим країнам, які не дружні або потенційно не дружні до нас. Представників частини цих країн ми нещодавно бачили на Червоній площі. Зрозуміло, що наші спецслужби знають, з якими країнами в ніякому разі не можна мати партнерства, навіть якщо в ООН вони дотримуються нейтральної позиції.
Джерело: Технологічні сили України
Про чутки, що через експорт нам не даватимуть зброю безкоштовно
По-перше, США вже перестають давати нам безкоштовну зброю. По-друге, з приходом адміністрації Трампа ми побачили, що нічого безкоштовного не існує. По-трете, це міф, що всі гроші від Байдена заходили в Україну.
По суті, виділялося $100, з них $80 залишалося в Америці, де запускалися виробництва, робочі місця, платилися податки. А на решту давалася стара зброя зі складів. Цей трюк досі використовується, нічого безкоштовного не буває.
Щодо безкоштовної зброї з Європи. Нам потрібно дуже чітко комунікувати в світі: ми захищаємо Європу, це історичний факт. Давати нам зброю – величезний їхній інтерес.
Створювати з нами партнерства в технологіях теж. Такий досвід війни та застосування новітньої зброї є лише тільки у нас та рф. Не просто так китайці зараз активно цікавляться цим досвідом.
Про ризик потрапляння розробок до рф через експорт
Наведу один приклад.
Дрони на оптоволокні розроблено в Україні. Перші застосування були ще 2022 року. Але тоді в розробку не повірила державна машина: кілька «міських божевільних» ходили та показували дрони «на шнурочку». В підсумку рф поцупила технологію, на кожен наш долар вклала $20, якщо не $30.
У нас завжди буде баланс між поширенням розробок, масштабуванням виробництва та тим, що ворог дізнається. Але раніше чи пізніше ворог дізнається. Це технологічна гонка – марафон за правилами спринту: і на дистанцію, і на витривалість, і на швидкість.
В технологіях великою мірою ми б'ємося з дзеркалом. Питання тільки в тому, з яким уповільненням зображення в дзеркалі буде відповідати. Відповідь може розтягнутися десь на місяці, десь на півроку. От за цей час ми насправді і б'ємося, щоб він був якомога довшим.
Про пріоритетність фронту та надлишках на експорт
У цьому процесі важлива прозорість та підзвітність. Це можна робити, маючи цифрові інструменти. Маємо розуміти, скільки всього виготовляємо, яка потреба України та який надлишок.
Про корупцію в закупівлях зброї
Нещодавно один із виробників розказав мені, що в нього вимагали величезні «податки» за якусь дозвільну документацію. Це не поодинока історія. Зараз корупція – не просто корупція, а те, що вбиває.
Чиновники повинні зрозуміти: в них немає компетенції говорити, яка є потреба фронту. В даному випадку чиновник – це просто сервіс, обслуговуючий персонал. Найкраще, що може зробити чиновник – допомогти виробникам, щоб галузь не загнулася, як це сталося десять років тому.
Про шквал ІПСО з рф
Невдовзі росія почне розкачувати суспільну думку в «інтернетах». «Пока мальчики горят в окопах, ви тут, сволочі, хочете мільярди заробити», – такі та схожі меседжі поллються рікою від російських ботів.
Тож всім нам, не лише виробникам, важливо вести роз'яснювальну кампанію. На випередження. Пояснювати простим людям, що в нас є дуже багато «яблук», але немає «апельсинів». Давайте продамо «яблука» за кордон і купимо «апельсинів». Додатково отримуємо робочі місця, податки тощо.
Про те, що Кайдашева сім’я має залишитися в минулому
Важливо, щоб у нас не було нездорової конкуренції. Коли хтось протоптав собі «доріжку експорту» і потім з іншими не ділиться. Це наш національний вид спорту: кожен має свою «грядочку з петрушечкою».
Дуже важливо ділитися. Крайня форма конкуренції між людьми – війна. Крайня форма співпраці – сім'я. Ми зараз – одна велика українська сім'я. Якщо хтось з виробників думає, що дуже легко зайти на західні ринки, – це не так. Я вивчала регуляторку, багато спілкувалася із стейкхолдерами – це не проста історія.
Дуже прошу тих, у кого є досвід, допомагати створювати навчальні продукти, гайди для новачків. Бо це історія не про конкуренцію, а про те, щоб більше наших людей вижило. Це наша з вами задача та відповідальність тих, хто в тилу й має можливість захищати інших технологіями. Зробити це один для одного і в першу чергу для себе.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
