Переважна більшість бізнесу потребує додаткових офіційних роз’яснень щодо практичного застосування закону «Про лобіювання». Про це свідчать результати опитування Європейської Бізнес Асоціації (ЕВА), проведеного серед GR-фахівців компаній-членів організації.
Нагадаємо: закон «Про лобіювання» набув чинності 1 вересня 2025 року. За задумом, норми документа мали формалізувати взаємодію бізнесу з держорганами, ввести регулярну звітність, чіткі правила фінансування й обов’язкову реєстрацію суб’єктів лобіювання в Реєстрі прозорості, який адмініструє НАЗК. Тобто закон мав вивести з «тіні» вплив бізнесу на державні рішення, зробити його прозорішим і підзвітним.
Зараз у реєстрі зареєстровано лише 159 суб'єктів лобіювання – це значно більше, ніж 20 на старті у вересні 2025-го, але все ще відносно мало для ринку, де тисячі компаній взаємодіють із владою.
Примітно, що більшість із зареєстрованих – асоціації, адвокатські бюро, громадські організації та спілки. Хоча в Реєстрі вже є і близько 20 великих компаній: «АрселорМіттал Кривий Ріг», «АстраЗенека Україна», «Філіп Морріс Україна», «В.А.Т.- Прилуки», Ощадбанк, «Нестле Україна», «Нова Пошта Глобал», «Кока-Кола Беверіджиз Україна», «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» тощо.
Але за пів року після «запуску» закону багато компаній досі не розуміють, як працюють нові правила. Тож Mind з'ясовував, які саме питання – прогалини в законі, потребують роз'яснень.
За результатами опитування ЕВА, 71% респондентів повідомив, що ані вони як фахівці, ані їхні компанії не зареєстровані в Реєстрі прозорості як суб’єкти лобіювання.
Серед тих, хто не зареєстрований:
Найпоширенішою причиною відсутності реєстрації 58% респондентів назвали те, що не вважають свою діяльність лобіюванням. Ще 48% очікують додаткових роз’яснень або змін до законодавства, а 16% вказують на складність чи незрозумілість процедури реєстрації та звітності.
Деякі компанії також зазначили, що планують взаємодіяти з владою через профільні бізнес-асоціації або наразі не мають проєктів, які могли б підпадати під визначення лобіювання.
Між тим частина респондентів не впевнені, чи підпадає їхня діяльність під дію закону. Зокрема:
Хоча рівень загальної обізнаності з вимогами документами доволі високий:
Більшість компаній уже почали аналізувати власну діяльність: 62% провели внутрішню оцінку на предмет наявності лобіювання, а 21% планують зробити це найближчим часом.
Водночас лише 43% компаній мають внутрішні політики, які регулюють взаємодію з органами влади або здійснення лобіювання. Ще 14% перебувають у процесі їхньої розробки.
Найпомітніший результат дослідження – запит на пояснення нових правил. 88% компаній заявили, що чекають додаткових «інструкцій»: письмових рекомендацій, методичного гайду, вебінарів чи презентацій.
Mind уже описував основні вимоги закону та чому бізнесу потрібно його виконувати. Коротко нагадаємо.
Кого вважають лобістом. Лобіювання – це будь-яка діяльність юридичної чи фізичної особи на комерційну користь бенефіціарів, яка передбачає вплив на певний державний орган щодо певного нормативно-правового акта. Щоб діяльність вважалася лобізмом вона має бути оплачуваною. Суб’єктом лобіювання може бути: фізична особа, юридична особа приватного права, іноземна юридична особа, яка має представництво в Україні.
Штрафи за порушення. За недотримання правил передбачені штрафи в розмірі від 850 до 34 000 грн (Кодекс України про адміністративні правопорушення), а також можлива заборона на здійснення лобістської діяльності. Карається приховування інформації чи надання її в неповному обсязі, порушення звітності, а також робота із забороненими клієнтами чи використання нелегальних джерел фінансування. Сума штрафу залежить від суворості порушення.
Це питання під час опитування респондентам не задавали. Втім Mind в ЕВА пояснили суть проблеми.
«Насамперед йдеться про технічні та процедурні аспекти реалізації закону, які мають важливе значення для коректного та прозорого виконання нових вимог бізнесом. Зокрема, компанії та бізнес-об’єднання очікують роз’яснень щодо кількох ключових блоків питань», – розповідає керівниця департаменту комітетів Європейської Бізнес Асоціації Вікторія Куликова.
Перший блок – питання звітування й обліку витрат на лобіювання. Бізнес потребує чіткішого розуміння, які саме витрати мають вважатися коштами на лобіювання. Наприклад, чи належать до таких витрат членські внески до бізнес-асоціацій або внески на підтримку їхньої статутної діяльності, а також чи включається до них заробітна плата працівників, які здійснюють взаємодію з органами влади.
Додаткові роз’яснення також необхідні щодо порядку відображення витрат у звітності, зокрема, щодо агрегування витрат за сферами лобіювання та заповнення звітності у випадках, коли фактичні витрати відсутні.
Другий блок – значна кількість питань стосується організації взаємодії бізнес-асоціацій із державними органами. «Наприклад, потребує уточнення, хто саме має подавати звітність у разі проведення зустрічей із представниками влади за участю бізнес-асоціації та її членів – лише асоціація чи також окремі компанії-учасники. Подібні питання виникають і щодо підготовки спільних листів із пропозиціями до нормативно-правових актів: чи повинні звітувати всі компанії, які надали свої пропозиції до такого документа», – пояснює Вікторія Куликова.
Третій блок – практичне застосування методів лобіювання. Зокрема, бізнес потребує прикладів того, що саме слід вважати «опосередкованою комунікацією» з об’єктами лобіювання, чи відноситься до методів лобіювання направлення листів із пропозиціями щодо змін до законодавства, а також чи вважається лобіюванням участь представників компаній у публічних заходах у статусі слухачів.
Четвертий блок – роз’яснення щодо форм цивільно-правових відносин, які дозволяють представникам компаній– членів асоціації офіційно представляти її позицію у взаємодії з органами влади. Зокрема потребує підтвердження можливість використання цивільно-правових договорів, наприклад, договору доручення, для уповноваження таких представників здійснювати лобіювання від імені асоціації з подальшим внесенням їх до Реєстру прозорості.
«На думку бізнесу, надання офіційних методичних роз’яснень із цих питань дозволить забезпечити однакове й коректне застосування норм закону, мінімізувати ризики різного тлумачення та сприятиме формуванню прозорої і передбачуваної практики взаємодії бізнесу та держави», – підсумовує Вікторія Куликова.