Лобі в законі: що змінює з 1 вересня для бізнесу закон про лобізм

З 1 вересня 2025 року в Україні набув чинності закон «Про лобіювання» №3606-IX. Він формалізує відносини бізнесу (передбачається, що великого) і держави, якій цей бізнес хоче донести свій погляд на процеси, що зачіпають його діяльність.

Також із цього дня запрацював Реєстр прозорості від Національного агентства запобігання корупції (НАЗК), у якому зобов'язані зареєструватися всі організації та фізособи, що надають лобістські послуги. На ранок 3 вересня в реєстрі налічувалося 20 суб’єктів лобіювання.

Закон покликаний вивести з «тіні» явище, яке вже давно де-факто існує в Україні, та впорядкувати його за європейським зразком, зробивши прозорим і підзвітним. Ухвалення документа відповідає також ключовим рекомендаціям Європейської комісії та Групи держав проти корупції (GRECO) і є частиною євроінтеграційного руху України.

«Сьогодні кожен, хто займається лобіюванням, зобов'язаний офіційно набути статусу суб'єкта лобіювання», – заявив голова НАЗК Віктор Павлущик. За його словами, для бізнесу це стане можливістю відмовитися в питанні комунікації з державою від «сірих» схем або неформальних зв'язків.

В Україні лобізм часто вважають синонімом корупції, а люди, які його здійснюють, носять промовистий статус «рішал». Водночас у Євросоюзі, чий досвід взяли за зразок українські законодавці, лобізм давно впорядкований, підзвітний та оподатковуваний.

Mind – про те, що є лобістською діяльністю та чи вдасться перенести цю практику в українські реалії.

Кого вважають лобістом

Відповідно до закону лобіюванням вважається будь-яка діяльність юридичної чи фізичної особи на користь бенефіціарів, яка передбачає вплив на певний державний орган щодо певного нормативно-правового акта або інструкції. Щоб діяльність вважалася лобізмом вона має бути оплачуваною.

Також лобістами за замовчуванням є посадові особи надвеликих компаній – співробітники внутрішніх структурних підрозділів юридичних осіб і річним оборотом понад 1 млрд грн (за даними останньої річної фінансової звітності), суб'єкти природних монополій і суб'єкти господарювання на суміжних ринках, до посадових обов'язків яких належить взаємодія із суб’єктами владних повноважень.

Яка лобістська діяльність заборонена

Держслужбовці – як діючі, так і протягом трьох років після звільнення – з очевидних причин лобістами бути не можуть.

Також ця діяльність недоступна для політичних партій, медіа, релігійних організацій, кандидатів на вибори, осіб із судимістю, громадян і компаній із держави-агресора, підсанкційних осіб.

Суворо заборонений лобізм питань, що стосуються воєнного стану і зачіпають територіальну цілісність держави.

Як реєструють лобістів

Ключова вимога закону – внесення лобістських організацій і приватних осіб-лобістів до Реєстру прозорості, який запрацював з 1 вересня та який адмініструє НАЗК. Без виконання цієї умови лобістська діяльність вважається незаконною.

У реєстрі є публічна частина, що містить відомості про суб'єктів лобіювання, їхні звіти та статистику. У ньому відображаються лобістські угоди, відомості про клієнтів і сферу інтересів. Відповідна звітність подається двічі на рік. Усі контакти з державними особами, їхня тематика, кінцевий бенефіціар та обсяг винагороди мають бути задекларовані.

За зразок було взято обов'язковий Реєстр прозорості, що функціонує в Європейському Союзі, реєстрація в якому є обов'язковою умовою для контактів із Європейською комісією та Європарламентом – EU Transparency Register.

Якщо лобістська діяльність не є основною, її все одно потрібно реєструвати, мінімальні пропорції трудовитрат у законі не вказані.

Наприклад, у Канаді обов'язковою є реєстрація всіх осіб і структур, які здійснюють лобістську діяльність понад 20% робочого  часу.

Які санкції передбачені за порушення закону

За недотримання правил передбачені штрафи в розмірі від 850 до 34 000 грн, а також можлива заборона на здійснення лобістської діяльності. Карається приховування інформації чи надання її в неповному обсязі, порушення звітності, а також робота із забороненими клієнтами чи використання нелегальних джерел фінансування. Сума штрафу залежить від суворості порушення.

Зокрема:

• лобіювання без статусу суб'єкта лобіювання – штраф від 850 до 1700 грн; 
• неподання або несвоєчасне подання звіту про лобіювання до Реєстру прозорості – штраф від 850 до 1700 грн;
• повторне порушення (протягом року) – заборона на лобістську діяльність до одного року, а також штраф від 3400 до 8500 грн; 
• ненадання відомостей про наявність обставин, що виключають можливість бути суб'єктом лобіювання – штраф від 8500 до 17 000 грн;
• порушення обмежень щодо предмета лобіювання, бенефіціарів або фінансування лобіювання з незаконних джерел – штраф від 17 000 до 34 000 грн.

Протоколи за порушення правил лобіювання складають працівники Національного агентства з питань запобігання корупції

Які є зони ризику

Суб'єкти лобістських відносин – як представники бізнесу, так і асоціацій – нарікають на розмите визначення, що саме вважатиметься контактом із чиновником, що підлягає декларуванню.

«Якщо ми 10 років дружимо з людиною, яка пів року тому призначена заступником міністра – чи можу я запросити його тепер на дачу?» – запитує Mind на правах анонімності GR українського представництва транснаціональної компанії в агросекторі. До цієї ж категорії запитань без відповіді належить ситуація чи можна лобістові без внесення у звітність випити каву з державним службовцем, якщо робочі питання при цьому не обговорювалися.

Прояснити це може лише практика застосування норм закону. Тому бізнес пропонує відстрочити на рік санкції за можливі порушення, доки всі сторони почнуть чітко розуміти правила гри.

Щоправда, рівень штрафів за так зване лобіювання без офіційного статусу лобіста настільки сміховинний (850 – 1700 грн), що реальним «рішалам» простіше буде не реєструватися лобістами. Ще велике питання, чи зможе НАЗК віднайти та довести контакти тієї чи іншої особи з чиновником. Інша справа, що через цю невизначеність потенційно в зоні ризику можуть опинитися ті громадські об'єднання, які ведуть прозору діяльність і часто в межах грантових програм контактують із чиновниками всіх рівнів влади. У такій же делікатній ситуації будуть бізнеси, яких чиновники можуть запрошувати на публічні події (обговорення, круглі столи тощо). Якою буде практика визначення їх лобістами чи не лобістами, і відповідно чи будуть їх штрафувати (хоч і за мінімальними ставками) у разі відсутності в Реєстрі лобістів та декларування діяльності?

За оцінками Mind, під особливим контролем будуть контакти чиновників, рішення яких впливають на діяльність фармацевтичних компаній, виробників та імпортерів електроніки, компаній із видобутку корисних копалин, які вважаються рекордсменами за обсягами бюджетів на лобізм.

Також ще належить зрозуміти, як відокремлюватиметься оплачуваний лобізм від приватної щирої думки окремих осіб. Тобто як відрізнити лобізм та адвокацію. Як зазначено в законі, діяльність громадських об'єднань і некомерційних організацій не вважається лобіюванням, якщо вона не переслідує комерційних інтересів.

Залишається незрозумілим як визначати комерційний інтерес від щирої громадянської позиції, якщо факт оплати чи безоплатності такої позиції не вдається довести.

Також украй обережними пропонується бути з непрямою благодійністю, яка найчастіше має вигляд внесення великого пожертвування на користь благодійного фонду або тому подібних некомерційних проєктів родичів чиновника або пов'язаних із ним третіх осіб.