Уроки Адама Сміта: то як примножити багатство народів?

У березні 2026 року виповнюється 250 років із дати публікації «Дослідження про природу та причини багатства народів» Адама Сміта. Книгу та її автора вважають творцями економіки як науки та економістів як науковців. На честь цього ювілею Нобелівський лауреат 2001 року Майкл Спенс написав статтю, у якій розповів, про що насправді писав Сміт, який вважав себе філософом-моралістом і геть не економістом. Наводимо адаптований переклад допису.

Станом на 9 березня 1776 року – дату публікації праці «Багатство народів» Адама Сміта – не існувало такого роду діяльності як «економіст». 250 років потому економістів цілком вдосталь, а Адам Сміт за цей час став визнаним хрещеним батьком професії.

Сам Сміт, найімовірніше, описав би себе як шотландця, котрий заробляє на життя як філософ-мораліст. А щодо своєї відомої книги сказав би, що це – прояв епохи Просвітництва. У цей період культурного та інтелектуального розквіту було створено альтернативну візію людства – ґрунтовану на розумі, науці, повазі до індивідуальної свободи та людської гідності.

І попри численні обхідні шляхи та помилки, ця моральна рамка актуальна досі. Саме тому ми до сьогодні слухаємо, що Адам Сміт волів нам сказати.

Він описав структурні засади сучасної економіки. Хоча його більше знають як автора ідеї «невидимої руки», насправді Сміт розробив значно важливішу ідею: перехід від статичного натурального господарства до зростання доходів і процвітання потребує того, що він назвав «поділом праці».

Найвідоміший приклад

Ілюструючи концепцію поділу праці, Адам Сміт навів знаменитий приклад, що один робітник не зробить і 20 шпильок за день, а саме завдяки спеціалізації кожного працівника мануфактури на своїй роботі десятеро людей здатні виробляти понад 48 000 шпильок на день.

На його думку, без такої спеціалізації неможливо досягти значного підвищення ефективності, яке базується на економії на масштабі, навчанні та сприятливому середовищі для інновацій. Як і всі наукові відкриття, його ідея здається очевидною – але вже після, власне, її відкриття.

Поділ праці

Для спеціалізації роботи потрібні два структурні елементи, що взаємно підсилюють один одного.

Перший – торгівля, яка диктує виробничу спеціалізацію. В економіці спеціалізація притаманна пропозиції, а не попиту. Звідси і потреба в тій самій «невидимій руці», роль якої відіграє торгівля – ринкова система, що послуговується цінами та валютами. Торгівля завжди ефективна – за відсутності прямого втручання, нестачі інформації або якихось інших прогалин.

Торгівля економна, оскільки не вимагає збору великої кількості централізованої інформації. А як децентралізована система розподілу ресурсів, вона дозволяє враховувати різноманітні вподобання та створює стимули для інновацій.

Звичайно ж, Сміт знався на тому, про що писав, на торгівлі. Його батько служив митником у місті проживання родини Смітів, Керколді, та й сам Адам служив митним комісаром Шотландії з 1778 до 1790 року. І, хоча його іноді несправедливо звинувачують в описі системи, що прославляє егоїзм, він уявляв собі економіку іншою: з моральними засадами та допоміжними інструментами, такими, як регулювання, державні доходи та стабільна валюта.

Другим структурним елементом, якого потребує спеціалізація, є достатньо великий ринок. Тобто економіка має створювати достатній попит для підтримки виробника, що обрав спеціалізацію. Інакше виробничій одиниці доведеться знижувати рівень спеціалізації. Наявним прикладом цього є безіменні універсальні магазини, які поступилися місцем спеціалізованим торговельним точкам у міру приросту населення і його збагачення, а також збільшення міст.

Особливо ця ідея стосується високотехнологічних галузей, для яких наявність великого цільового ринку є наріжним для повернення інвестицій. Економіка тут проста: створення нової технології передбачає інвестиції в розробку. Їхнє повернення прямо пропорційне розміру та глибині ринку для цієї інновації. До того ж повернення інвестицій прямо пропорційне тривалості ринкової можливості – часу, доки поточну технологію не змінить нова.

Усі ці фактори – від спеціалізації та торгівлі й до пошуку шляхів виходу на великі потенційні ринки – лежать в основі будь-якої моделі розвитку. Вони структурні та є такими, що взаємодоповнюють. Їхній спільний еволюційний розвиток створює бажаний результат: зростання продуктивності та прибутків, економічний розвиток і збільшення купівельної спроможності. Усе це в результаті сприяє збільшенню внутрішніх ринків продуктів і послуг, які, завдяки збільшенню, стають доступнішими та бажанішими.

Технології та розвиток

Варто пам’ятати, що Сміт жив на самому початку Британської індустріальної революції. Здається просто дивовижним, наскільки він зрозумів і в чомусь навіть передбачив викликані революцією структурні нововведення та зміни, які значною мірою зумовили еволюцію світової економіки – до її поточного стану.

Знову і знову технології відіграють ключову роль у зростанні продуктивності праці та впливають на спеціалізацію через поліпшення комунікацій, що разом збільшує потенційний ринок. Сміт міг бачити паровий двигун Джеймса Ватта (1769 рік), який за корисною дією перевершував попередників; якщо так, він, безсумнівно, зрозумів його потенціал для виробництва та транспорту. Сміт не дожив до першого парового локомотива, створеного Річардом Тревітиком у 1804 році. Так само він не бачив нашу сучасну цифрову економіку, включаючи новітні ШІ-інструменти.

Проте він спромігся зрозуміти значення революційних досягнень свого часу: величезні переваги від розширення ринків за розумну ціну, можливості створення інклюзивних моделей розвитку та перспективу подолання провалля між спеціалізацією та продуктивністю.

З часом спеціалізація перестала бути визначальною характеристикою лише розвинутих економік, натомість перетворившись на ключовий рушій економіки світової. Вона сприяла надзвичайному економічному розвитку, зростанню продуктивності праці та – в останні три десятиліття – найзначнішому зниженню рівня бідності у світовій історії.

У країнах на ранніх стадіях розвитку рівень доходів є невисоким, як і внутрішній попит, що своєю чергою обмежує спеціалізацію. Але, якщо країна має доступ до світової економіки, внутрішні ринкові обмеження не заважають руху конкурентоздатних товарів і послуг. Щоб скористатися цими можливостями, потрібні технології, комунікації та інфраструктура. Крім цього, доведеться зняти торгівельні бар’єри, встановлені політиками. Звідси й важливість Генеральної угоди про тарифи та торгівлі і її наступниці, Світової організації торгівлі. Вони засвідчили визнання того, що торгівля здатна бути вигідною для всіх.

Технології, комунікації та інфраструктуру не отримати за помахом чарівної палички. Їх доведеться будувати, але після завершення будівництва та частина економіки, що цікава світовому ринку, стане спеціалізованою й почне зростання. Зайнятість у цьому сегменті збільшиться, почне зростати середній дохід. А зростання доходу сприятиме збільшенню внутрішнього попиту на товари та послуги.

Ризик і складність

У наведеній вище послідовності розвиток прискорюється, оскільки його фундаментальні динаміки підсилюють одна одну. Проте безліч усього може піти шкереберть. Всі ці ризики добре описані у профільній літературі: макроекономічні управлінські помилки, нестабільність, кризи, недостатні інвестиції в інфраструктуру й відповідно погані комунікації, а також неспроможність користатися можливістю, що її створює глобальний попит, – це не вичерпний їхній перелік.

Хочу зосередитися на одному із цих викликів. Назагал спеціалізована економіка несе в собі ризик через те, що будь-яке порушення чи збій торгівельної системи є для неї небезпечним – і що довше триває пауза, то більша небезпеки. Створення або навіть вигадування ризиків для відкритості ринку, його функціонування та доступу до нього можуть сильно завадити. Можна навіть перефразувати один із постулатів Сміта: спеціалізація економіки обмежена розміром ринку та ймовірністю того, що він лишатиметься доступним.

Тому один зі способів інтерпретації останніх подій у світовій економіці полягає в тому, що зростання кількості ризиків з різних джерел призводить до передбачуваного економічного спаду через нестачу спеціалізації.

Проблема в тому, що високоспеціалізована економіка має високий рівень складності. Рівень спеціалізації та складність взаємозв’язків можна вважати різними сторонами однієї монети. Ринкові та мережеві зв’язки, що лежать у підґрунті сучасної економіки, стали занадто складними для розуміння гравців. Можливо, досягнення в галузі ШІ дадуть нам інструменти для дослідження цієї складності та для поліпшення нашої адаптації до неї. Перспективним і таким, що активно розвивається, є застосування штучного інтелекту саме в управлінні складними системами, такими, як глобальні ланцюги постачання та розумні мережі.

Складність, що існує, несе в собі ризики, нерідко – системні. Вони вбудовані у складну мережу зв’язків, яку майже неможливо розкласти та всебічно проаналізувати. Доки ми цього не зробимо, складність буде обмеженням для спеціалізації.

Ба більше, складність такого рівня не дозволяє взагалі зрозуміти економічну систему. Це своєю чергою створює вакуум, який радо заповнюють безглузді теорії про те, як і в чиїх інтересах вона працює. Деякі із цих теорій здатні підірвати політичну та економічну єдність суспільств.

Усе це точно надихнуло б Сміта, який бачив і розумів безліч економічних розривів і порушень. Він жив у часи, коли економіка перетворювалася з максимально місцевої, у якій люди знали більшість з тих, із ким мали справу, на таку, що дуже швидко формує свою спеціалізацію та розширює кількість ринків.