Перелік глобальних проблем, що спіткали світове сільське господарство, не змінювався вже півтора десятки років. Основні ризики – ринкова волатильність, зміни клімату та логістичні перепони. Консенсусу щодо необхідності їх розв’язання було досягнуто ще на початку нульових. Проте, суттєві наслідки цих чинників очікувалися лише через 30–50 років, тому влада кожної окремої країни не поспішала з реформами. Запас часу дозволяв діяти поступово, або ж – просто імітувати діяльність.
Але 2026 року цей звичний набір викликів суттєво та несподівано для всього світу розширився. Тепер експертам і профільним чиновникам на всіх континентах доводиться буквально «з коліс» ухвалювати незвичні для себе рішення. А ще – шукати шляхи виходу з можливої продовольчої та промислової кризи, яка насувається набагато швидшими темпами, ніж це собі уявляв «цивілізований світ».
Новітні виклики для АПК стають темою дискусій на багатьох політичних та економічних майданчиках. Серед іншого, про них говорили й учасники The Forum for the Future of Agriculture – одного з провідних think tank у сфері сільського господарства. Mind виділив п'ять головних трендів, що визначають поточний порядок денний сільськогосподарської галузі.
Блокування Ормузької протоки запустило енергетичну кризу, яка своєю чергою спричинила стрибкоподібне зростання цін на добрива. Геополітичний хаос щотижня перекроює усталені торговельні відносини. А зростання кількості воєнних конфліктів та створення нових міжнародних блоків і коаліцій спровокували використання суверенних ресурсів – насамперед продовольства – як інструменту тиску.
«Це не призведе ні до чого доброго для тисяч людей, бо неминуче спровокує ланцюгову реакцію», – вважає Ян Поточник, колишній Єврокомісар з навколишнього середовища.
У міру поширення конфліктів використання продовольства як політичного важеля набуває масового характеру, хоча наслідки цієї тактики нелінійні. «2022 року загинули тисячі людей на африканському континенті – дуже далеко від безпосередньої лінії фронту», – підкреслює Майкл Верц, старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин (CFR), найпотужнішої приватної організації за ступенем впливу на зовнішню політику США.
Нагадаємо, з початком повномасштабного вторгнення росії Україна тимчасово вибула зі світового ринку (через блокування чорноморських портів), що викликало різке подорожчання пшениці – до 500 $/тонна. Ця ціна виявилася неподоланною для бідних країн і суттєво знизила можливості допомоги від міжнародних гуманітарних організацій.
На цьому тлі дедалі більше країн прагнуть забезпечити харчовий суверенітет, що у свою чергу призводить до ще більшої кількості обмежень та експортних заборон, а відтак – збільшує політичну та економічну напругу.
Технологічна революція, коли кілька наукових проривів зійшлися в одній точці, відкриває перед галуззю величезні трансформаційні можливості. Але вона ж стає приводом для закликів до жорсткої регуляції.
«Останні 3–5 років стали саме таким періодом. Ми спостерігаємо «ідеальний шторм» нових горизонтів: генеративний ШІ, великі дані (Big Data) та глибоке наукове розуміння взаємодії хімічних і біологічних систем – усе це забезпечує якісний стрибок в інноваціях. Шлях від наукової лабораторії до фермерського поля значно скорочується», – каже Мартін Клаф, який очолює цифрову трансформацію науково-дослідної роботи у галузі захисту рослин компанії Syngenta.
Примітно, що АПК перебуває в аутсайдерах за масштабами проникнення ШІ, проте водночас саме тут його застосування викликає найбільші побоювання як через економічну значущість галузі, так і соціально-демографічну її складову.
Тому, зазначають учасники ринку, вкрай важливо мати стратегічний підхід до освоєння новітніх технологій. «Компанія John Deere два століття працює пліч-о-пліч з фермерами. Ми застали часи, коли прогрес в АПК вимірювався у кінських силах. Сьогодні він вимірюється в автономності, точності та інноваціях. Ми не сприймаємо ШІ як абстрактний цифровий потенціал. Це практичний інструмент, який може переформатувати конкретні операції, які щодня відбуваються в полі», – розповідає Джастін Роуз, президент підрозділу сільськогосподарської та газонної техніки John Deere, найбільшої машинобудівної компанії у світі.
Проте, за його словами, не йдеться суто про заміщення людини. Оскільки сільське господарство передбачає фізично важкі, довгострокові завдання, які непросто закрити персоналом, використання ШІ в автономних системах перш за все дозволить уникнути виснажливої людської праці, неефективності та кадрового дефіциту.
«Головне питання полягає в тому, як перейти від теоретичних прогнозів щодо можливостей ШІ до реальних рішень на його основі для аграріїв. Щоб інновація була дійсно значущою, вона повинна розв’язувати реальні проблеми в умовах, що стають дедалі складнішими та динамічнішими», – додає Мартін Клаф.
Наприклад, Syngenta використовує метод «багатопараметричної оптимізації» – це наука вирішення кількох складних завдань одночасно завдяки конвергенції технологій. Раніше компанія розробляла молекули, що відповідають кожній з бажаних характеристик по черзі: спочатку оптимізували біологічну ефективність, потім – безпеку, потім – економічну доцільність. Це часто призводило до компромісів та сповільнювало прогрес.
«Оптимізувавши один параметр і переключивши увагу на інший, ви часто псуєте те, що вже налагодили – так само, як спроба зібрати кубик Рубика тільки по одній стороні за один раз», – зауважує топменеджер компанії.
За його словами, генеративний ШІ, заснований на багатьох прогнозних моделях, створює в комп'ютері абсолютно нові молекулярні структури «з нуля». Вони з високою ймовірністю відповідають усім необхідним характеристикам одночасно з урахуванням їхньої пріоритетності.
Цей досвід підтверджують і в John Deere. «Наші автономні трактори здатні працювати вдень і вночі, можуть здійснювати моніторинг віддалено. А один фермер має змогу спостерігати за кількома платформами одночасно. Спрей-технологія на основі ШІ дозволяє точно виявляти бур'яни та спрямовувати гербіцид лише туди, де він потрібен», – ділиться Джастін Роуз.
І додає: в розпал «ідеального шторму», який зараз відбувається у світі, і в тому числі в Європі, ШІ допомагає ухвалювати оптимальні рішення, роблячи внесок у продовольчу безпеку. «Ми повністю підтримуємо прагнення Європи зробити штучний інтелект людиноцентричним і таким, що заслуговує на довіру. Але регулюючи ризики та виклики, важливо не заблокувати саму інновацію», – застерігає Джастін Роуз.
2015-2025 роки визнані найспекотнішим десятиліттям в історії спостережень. При цьому рекорди оновлюються, а 2025 рік виявився лише трохи холоднішим, ніж 2023 і 2024 роки. За даними американської організації Berkeley Earth, рекордні температури вплинули на 8,5% населення світу. Усього ж природні катастрофи у 2025 році коштували світові $120 млрд.
«Ми знаходимося в моменті, коли кліматична політика більше не є окремою темою. Вона стала центральною частиною економічної політики, промислової стратегії та геополітики», – підкреслює Курт Вандерберг, голова Генерального директорату з кліматичних дій Єврокомісії.
На його переконання, більше не йдеться лише про скорочення викидів, тепер на часі трансформація всієї економіки. Це стало питанням конкурентоспроможності, безпеки та стійкості.
«Ми бачимо, як інші регіони інвестують величезні ресурси у чисті технології. Ми бачимо посилення конкуренції. І розуміємо, що якщо Європа не діятиме швидко та рішуче, ми ризикуємо відстати», – зазначає посадовець.
І додає: ключову роль у цьому питанні відіграє промислова політика. «Ми повинні створити умови, за яких компанії інвестуватимуть у Європі, розвиватимуть інновації та масштабуватимуть рішення. Це означає: передбачуване регуляторне середовище, доступ до фінансування, підтримку інновацій та розвиток інфраструктури», – наголошує Курт Вандерберг.
У загальноєвропейській політичній дискусії «зелена» адженда опустилася вниз, а продовольча та енергетична опинилися в топі на тлі блокади Ормузької протоки та спровокованого нею ланцюга криз. «Я думаю, це [зниження актуальності «зеленого» порядку денного] – стратегічна помилка, яка рано чи пізно коштуватиме дуже дорого», – каже Ян Поточник.
До того ж, кліматичну проблему не можна розв’язувати фрагментовано, навіть у масштабах одного континенту. «Ми повинні працювати з партнерами по всьому світу та будувати альянси. І водночас ми маємо захищати нашу економіку – саме тому такі інструменти, як механізм вуглецевого коригування імпорту (європейський регламент CBAM. – Mind), стають важливою частиною нашої політики та дозволяють нам забезпечити чесну конкуренцію», – каже Курт Вандерберг.
За його словами, часу на це у єврочиновників залишилось небагато, і кожне зволікання збільшує вартість переходу.
Наслідки кліматичних змін і зволікання з переходом до стійких агропромислових систем завдають дедалі відчутніших збитків. Так, екстремальні погодні умови та повені у 2023 році коштували Словенії 8% ВВП. «Це неминуча мультиплікація. Спочатку страждають окремі люди, потім бізнеси, потім уряди, потім суспільство загалом і зрештою за все сплачує європейський бюджет», – зауважує Ян Поточник.
Нинішня криза, окрім проблем, які потрібно розв’язувати в моменті, підсвітила ще один довгостроковий аспект. А саме – запитання: в якій економічній системі ми жили досі, якщо певні географічно локальні події здатні настільки її розгойдати та спровокувати світову паніку?
«Безумовно, зараз люди, які першими опинилися під ударом глобальних ризиків – насамперед фермери – можуть розраховувати, що їхні уряди допоможуть їм подолати наслідки. Але якщо після того, як ситуація стабілізується, ви повернетесь до попередніх принципів роботи – тоді надалі не скаржтеся, тому що проблеми тільки наростатимуть, а вартість їх розв’язання – збільшуватиметься», – застерігає Поточник.
Не слід скидати з рахунків і більш довготривалі та дороговартісні виклики. А саме – збільшення світового населення і як наслідок – зростання важливості продовольчої безпеки, а також – кризу здоров'я ґрунту.
«Наша відповідь цьому – інвестиції у найбільше світове родовище полігіліту на Півночі Великої Британії. Це природний мінерал, багатокомпонентне добриво, яке дозволить фермерам підвищити вміст нутрицієнтів у ґрунті та збільшити ефективність виробництва. Ми впевнені, що в майбутньому полігіліт відіграватиме принципову роль у сільському господарстві», – розповідає Крістіна Брюс, старший віце-президент зі сталого розвитку та соціального впливу Anglo American – провідної британської транснаціональної гірничодобувної компанії, мажоритарний власник алмазодобувної корпорації DeBeers.
«Ми живемо в епоху, коли світ стикається з кількома кризами. Це накладення безлічі проблем: зміна клімату, геополітична нестабільність, тиск на продовольчі системи, економічна невизначеність, – перераховує Майкл Верц. – Ці кризи не можна розглядати окремо – вирішуючи одну проблему ізольовано, ми часто посилюємо іншу».
Тому людству необхідно просто зараз почати створювати продовольчу систему, яка буде набагато стійкішою, ніж існуюча. «Для мене очевидно, що для цього треба рухатися у напрямку регенеративного та екологічного сільського господарства. Можливо, цей шлях не ідеальний, але будь-який інший варіант значно ризикованіший», – вважає Ян Поточник.
Актуальний рівень галузевих проблем та їх масштаб уже не передбачає половинчастих рішень. На думку Крістіни Брюс, потрібні комплексні підходи, які вимагають залучення та спільних зусиль виробників, академічних інституцій, фермерів і регуляторів у всьому світі.
«Природа нашого бізнесу полягає в тому, що ми реалізуємо дуже довгострокові інвестиційні рішення як відповідь на глобальні тренди. Шлях від розробки шахти до безпосередньо виробництва та виведення продукту на ринок займає в середньому 17 років і коштує мільярди доларів. Тому ми маємо робити довгострокові прогнози та відповідати їм», – говорить вона.
Мартін Клаф додає: завдань перед агросектором нараз стоїть більш ніж достатньо. Кліматичний тиск, зміна агрономічних умов, ризики виникнення резистентності та необхідність виробляти більше, поєднуючи це з екологічністю, зокрема, зберігаючи здоров'я ґрунтів – і все це з перспективою на 10 років наперед. Адже саме тоді сьогоднішні відкриття матимуть свій реальний вплив.
«Ми віддаємо перевагу терміну «аграрний інтелект» (agricultural intelligence). Йдеться про створення продуктів, здатних швидше передбачати майбутні потреби та забезпечувати вищу продуктивність. Зрештою, цей аграрний інтелект має потенціал стати таким самим трансформаційним проривом для фермерства, яким свого часу став трактор», – резюмує він.