Посол Латвії в Україні: «Сподіваємося вже цього року отримати експортні ліцензії та розпочати спільне виробництво дронів і військової амуніції»

За останні чотири роки присутність країн Балтії (зокрема Латвії) в українському бізнесі помітно зросла. У 2022–2025 роках із латвійської сторони зафіксовано приріст у 20%, що свідчить про зростання зацікавленості в ринку України навіть за умов повномасштабної війни. Так, згідно з дослідженням платформи YouControl, резиденти Латвії в українських компаніях показали 28,7 млрд грн виручки за три квартали 2025 року. Найбільша виручка – 5,5 млрд грн –  зафіксована у ТОВ «ЕЛКО Україна», дистриб'ютора IT-продукції, побутової техніки та комплексних рішень. А також в АТ «Житомиробленерго» (з орбіти латвійської групи VS Energy) – 2,89 млрд грн і ТОВ «Медичний центр «М.Т.К» (входить до складу корпоративної групи «ЮРіЯ-Фарм») – 2,65 млрд грн.

Mind у розмові з послом Латвії Андрейсом Пілдеговічсом зосередився на інвестиційній компоненті. Обговорили інтереси латвійських ділових кіл та активізацію українського бізнесу в Латвії, торкнулися перспектив оборонної співпраці, не залишили без уваги проблемні кейси – зокрема історію підсанкційної VS Energy. А також дізналися, наскільки Латвія готова до військового протистояння з росією.

Про динаміку латвійських інвестицій в українську економіку та зліт українського бізнесу в Латвії

– Три роки тому в інтерв'ю Mind ваш попередник Ілгварс Клява стверджував, що латвійські інвестиції в Україні до кінця 2022 року становили лише 94 млн євро (знизилися на 20% проти 2021 року). Але уточнив, що у планах – активізація співпраці. Як змінювалася ситуація упродовж 2023–2026 років за такими параметрами, як сума прямих латвійських інвестицій в Україну, кількість латвійських компаній, структура галузей?

– Звісно, вторгнення рф в Україну в лютому 2022 року створило абсолютно нове середовище та обставини для нашої співпраці, у тому числі в інвестиційно-економічній ніші. Проте, на мій погляд, ми гідно проходимо цей «стрес-тест» усі чотири роки.

Якщо говорити про підтримку України загалом, то вона була чітко сформульована ще до початку повномасштабної війни. Адже перші 75 латвійських ПЗРК Stinger були доправлені в Україну ще за тиждень до російського вторгнення та використовувалися для захисту Києва й околиць. І це був надзвичайно яскравий політичний сигнал, що Латвія – на боці України.

Наша допомога спрямована на зміцнення обороноздатності України: насамперед це підтримка ЗСУ, військової індустрії, а також держбюджету, енергобезпеки країни та проєктів із відновлення.

Підтримка Латвією України на державному рівні за період 2022–2025 років перевищила мільярд євро. Якщо бути точним – 1,08 млрд євро, що дорівнює 0,65% сумарного латвійського ВВП за цей період. Щодо військової підтримки, то вона сягнула 675 млн євро. І ми бачимо цю допомогу стратегічною та довготривалою.

Крім того, латвійська гуманітарна допомога та підтримка уряду України становила 92 млн євро. Допомога українським цивільним особам – 304 млн євро, а на проєкти у сфері реконструкції та розвитку було виділено 17 млн євро.

Щодо економічної та бюджетної допомоги, то тут я згадав би кредит на 90 млрд євро, бо це безпрецедентний випадок із погляду відносин Україна – ЄС. Адже вперше в історії Євросоюзу 24 країни колективно домовилися позичати гроші для надання допомоги своєму стратегічному партнеру. Латвія, зокрема, взяла на себе зобов'язання збільшити свій держборг приблизно на 270 млн євро.

Значну підтримку надають латвійські бізнесмени, неурядові організації, благодійні фонди, великі та малі громади. Наприклад, для ЗСУ було передано понад 7000 автомобілів.

– А що скажете про нашу інвестиційну взаємодію: показник латвійських капіталовкладень зростає чи падає?

– На мою думку, якісь показники просіли на 10–15% на рік, і в деяких галузях є якесь зменшення. Але загалом це не має системного характеру, і тенденція інвестування більш-менш стабільна. Звичайно, після 2022 року вони значно звузилися, але останніми роками ми спостерігаємо їхнє зростання.

Загальні латвійські інвестиції в Україну (з моменту її незалежності) нараховують близько 1,5 млрд євро. І на сьогодні вони трохи нижчі, ніж українські капіталовкладення в Латвії.

Наприклад, у 2023 році латвійські інвестиції в Україну зафіксовані в розмірі 128 млн євро, українські в Латвії – 224 млн євро. У 2024 році латвійські інвестиції в Україну залишалися на колишньому рівні – 128 млн євро, а українські в Латвії збільшилися до 260 млн євро. Торік латвійці вклали в Україну 144 млн євро, а українські підприємці в Латвію – 295 млн. Тобто тенденція до зростання латвійських інвестицій в Україну з кожним роком проявляється, хоч і невелика.

А щодо українських інвестицій в економіку Латвії, то за підсумками 2025 року Україна посіла 15-те місце серед іноземних інвесторів (за розміром статутного капіталу зареєстрованих у Латвії компаній) – із загальним обсягом інвестицій у 137,7 млн ​​євро та з 1271 зареєстрованою компанією.

Українська компанія Volterra Energy Group активно інвестує та розвиває енергетичні проєкти в Латвії, зокрема сонячні парки. Конкретний приклад інвестицій у харчовій промисловості – українська компанія Pet Science Develop, інвестувавши 15 млн євро, відкрила у Вентспілсі завод із виробництва корму для тварин. Планується 40 нових робочих місць.

Про те, які галузі найбільше приваблюють латвійський бізнес

– Якщо розглядати питання латвійських інвестицій у галузевому розрізі – куди максимально вкладаються гроші?

– Зараз найбільша активність наших приватних підприємців пов'язана з оборонною індустрією – саме тут є максимально високий інтерес і латвійського, і українського бізнесу. І нам би хотілося, щоб спільних підприємств у цій ніші було більше. Сподіваємося, що цього року вже вийдемо на отримання експортних ліцензій і спільне виробництво дронів та військової амуніції.

До речі, у штаті нашого посольства в Києві з'явився радник з оборони (делегований Міноборони Латвії) та представник державного Латвійського агентства розвитку та інвестицій (LIAA). І це серйозний сигнал із боку Латвії розвивати наше співробітництво насамперед у цих сферах. Важливу роль відіграють почесні консули Латвії у Запоріжжі, Одесі, Чернігові, Вінниці, Львові, Чернівцях і Слов'янську. Сподіваюся, 2026 року розширимо латвійське представництво на Харків і Київську область.

Крім оборонної сфери, є чималий інтерес із боку латвійських компаній (державних і приватних) до української енергетики. Ця галузь дуже непроста й сильно постраждала через вторгнення росії. Проте ми вже маємо проєкти, які були здійснені у Львові та Львівській області. Наприклад, 2025 року латвійська фірма FORTES побудувала станцію когенерації, що виробляє електроенергію та тепло.

Також йдеться про нерухомість із різними енергетичними рішеннями (у тому числі сонячними батареями) та іншими енергозберігаючими проєктами. З латвійського боку є зацікавленість у подальшому розширенні бізнесу в цій ніші.

Латвійський бізнес присутній на українському ринку також у ніші паливного забезпечення. Звісно, максимальні потоки йдуть через Чорне море, але є маршрути Балтійським морем, якими займаються компанії з Латвії, наприклад PARS TERMINĀLS із Риги.

– А які ще сектори української економіки можуть бути потенційно цікавими для латвійських інвесторів, особливо після війни?

– Якщо говорити про плани на майбутнє, то латвійські ділові кола мають інтерес до української харчової промисловості (до вторгнення рф у нас були непогані контакти), переробки риби, металообробки (до речі, тут взаємна зацікавленість). Є інтерес і до співпраці в ніші охорони здоров'я – стосовно надання інноваційних медпослуг (лікування раку тощо). Також цікава сфера страхових і фінансових послуг.

До речі, у квітні у Києві відбулося засідання українсько-латвійської міжурядової комісії, за підсумками якої укладено меморандуми про співпрацю у сфері оборони, енергетики та технологій. Також пройшов українсько-латвійський бізнес-форум, який відвідали представники 23 латвійських компаній і близько 200 українських. Тобто інтерес до взаємної співпраці набирає обертів.

Так, у бізнес-форумі взяла участь державна енергетична компанія Латвії Latvenergo, яка розглядає можливості розширення своєї діяльності за межами країн Балтії та дуже серйозно оцінює як інвестиційні проєкти в енергетичному секторі, так і потенційних партнерів зі співробітництва в Україні.

Ринок виробництва електроенергії в Україні швидко розвивається. В умовах війни попит на автономні та надійні енергетичні рішення очевидний. Latvenergo має дуже широкий досвід у виробництві електроенергії з відновлюваних джерел, включно з гідроелектростанціями, вітровими та сонячними парками, а також технологіях накопичення енергії BESS (Battery Energy Storage System – «гігантський павербанк», який згладжує піки споживання та захищає енергосистеми від перевантажень.  – Mind).

Цей досвід у поєднанні з високими стандартами управління компанія потенційно могла б розвивати і на українському ринку. Водночас для початкових інвестицій Latvenergo критично важлива стабільна та передбачувана реалізація електроенергії, тому компанія уважно стежитиме за конкурсами CfD (Contract for Difference – контракт на різницю цін. – Mind) та їхніми умовами.

До речі, Латвія має багатий досвід у цьому питанні: ми більше спираємося на місцеві джерела енергії (наприклад, багато використовуємо відходів лісової промисловості). А в Україні одним із таких джерел при виробництві енергії можуть стати відходи сільського господарства.

Також Латвія намагається надати Україні допомогу щодо відновлення пошкоджених електростанцій. Зараз ведуться переговори з українським Міненергетики щодо можливості перевезення в Україну Ризької ТЕС №2. Тобто ми плануємо її розібрати, перевезти частинами та потім зібрати. Передбачувана локація – столичний регіон або прифронтові області.

– І в яку суму виллється реалізація цієї ідеї?

– Для такого масштабного проєкту потрібно 3–4 млн євро: частково сума буде покрита латвійською й українською сторонами та частково – коштами Єврокомісії. Українська сторона допомагатиме у плані експертизи. А процес розбору та складання ТЕС звісно вимагатиме участі українських енергетиків та інших фахівців.

– А скільки латвійських компаній працює в Україні сьогодні?

– Якщо говорити про найвідоміші та доволі успішні, зазначу латвійську компанію TET (колишня Lattelecom), яка активно працює на українському ринку у сфері кібербезпеки та телекомунікацій. Загалом експортерів налічується близько 60, а інвесторів – близько десятка.

– У мирний час на Чернігівщині функціонувало лісообробне підприємство DVM Les латвійського підприємця Дайніса Алексєєвса. Але з початком повномасштабної війни воно майже зупинило свою діяльність. І однією з проблем стало невчасне повернення ПДВ. Що зараз відбувається із цим бізнесом та чи розв'язано податкове питання?

– Наскільки мені відомо, питання до кінця не розв'язано: компанія DVM Les продовжує позиватися до української податкової, яка наразі залишає обмеження чинними. Більш детальної інформації я не маю. Компанія самостійно займається розв’язанням своїх проблем.

Але мушу зазначити, що саме в Чернігівській області Латвія має більшість проєктів із реконструкції, бюджет яких щороку становить близько 5–6 млн євро. Йдеться про відновлення шкіл, їдалень, бомбосховищ, лікарень і житлового фонду.

Про спірний кейс латвійської VS Energy та похибки українського правового поля

– Крім складнощів з українською податковою, латвійські інвестори мають і серйозніші проблеми. Згадаймо про VS Energy: у липні 2023 року ВАКС заарештував активи цієї групи з метою їхньої націоналізації (обленерго, промислові підприємства, нерухомість). За деякими оцінками, номінальна вартість активів становить майже $50 млн. Формально частина власників компанії – резиденти Латвії. Але Україна наполягає, що реальними власниками є підсанкційні громадяни росії. Яка позиція Латвії зараз у цьому питанні та чи проводилося власне розслідування щодо реальних власників?

– Наскільки мені відомо, якихось серйозних зрушень у цій справі за останній рік не було. І, на наш погляд, судочинство рухається надто повільно. Уже майже три роки тягнуться суди, унаслідок чого з’являються думки, що робиться це навмисно або щоб позивачі втратили фінансовий інтерес до справи.

На державному рівні Латвія намагається максимально обмежити економічну співпрацю з рф та білоруссю – закликаємо латвійських підприємців враховувати, наскільки це можливо, геополітичний фон.

До речі, зараз ми закінчуємо переговори з Україною щодо нової Міжурядової угоди про співробітництво в боротьбі зі злочинністю, зокрема з економічними злочинами. Мова про тіньові бізнеси, пов'язані з колцентрами, різного роду махінації, шахрайство. Сподіваюся, найближчим часом підпишемо цю угоду, яка зробить нашу співпрацю у цій ніші ще ефективнішою.

– І все ж таки: якщо Україні вдасться націоналізувати активи VS Energy (хоча ця мета натрапляє на чималий спротив), невже Латвія заплющить очі на те, що частина цих активів справді належать латвійським громадянам?

– Для мене як Посла Латвії в Україні головне, щоб подібні економічні позови вирішувалися у правовому полі. І як посол Латвії я хотів би бачити ефективніше розв’язання таких економічних питань.

Проблеми з VS Energy та DVM Les, на жаль, не єдині в Україні. Є ще щонайменше кілька судових справ, пов'язаних із латвійськими інвесторами, які тягнуться роками: для прикладу можу назвати Belam-Riga (спеціалізується на проєктуванні, монтажі та обслуговуванні інженерно-технічних систем та автоматизації. – Mind).Йдеться про кредити, неповернені фінансові зобов'язання, а також питання, пов'язані з господарською діяльністю. І про цю ситуацію ми говорили на міжурядової комісії під керівництвом міністра економіки Соболєва.

Також посольство стежить за судовим процесом у Північному апеляційному господарському суді Києва щодо ТОВ Optilat (продаж, доставка та монтаж алюмінієвих навісів та скляних веранд. – Mind).

З погляду посольства, головне – щоб усі ці судові засідання відбувалися. Звісно, ​​в умовах війни в Україні багато що йде не за планом. Але, на мою думку, ненормально, коли протягом року чи півтора суд не може зібратися на засідання: чи то немає представника прокуратури, чи то немає судді, чи то хтось захворів, чи то пішов у відпустку, чи просто не з'явився.

Коли це поодинокі випадки – можна зрозуміти, але якщо це у 16-й раз – виникають питання щодо ефективності правового поля в Україні та чи є взагалі тут можливість інвесторам та економічним гравцям справедливо обстоювати свої інтереси.

Але я сподіваюся, що, зокрема, інтеграція України до ЄС підштовхне суспільство, українське керівництво та політиків, відповідальних за цю сферу, зробити якийсь рестарт чи аудит (реформу прокуратури, судів). Таку переатестацію суддів уже здійснює, наприклад, Молдова.

Безумовно, у країнах ЄС теж не все ідеальне і є свої нюанси. Але для вступу України до Євросоюзу, на наш погляд, неврегульоване правове поле може стати найбільшим каменем спотикання. Наприклад, у Латвії кістяк бізнесу складається з невеликих і середніх (за мірками ЄС) підприємств, і для наших інвесторів опція «економічного правового поля» – дуже чутливий момент.

– А які перепони в Україні ще існують для інвесторів із Латвії (крім чинника війни) – на що найчастіше скаржиться латвійський бізнес?

– Хотілося б, щоб процес перетину кордону між Україною та країнами ЄС був простішим. Найбільше латвійський бізнес працює через Польщу: тому хотілося б бачити не такі величезні черги та прискорений перетин українського кордону.

З енергоносіями зараз стало трохи простіше. Але щодо торговельних вантажів і навіть гуманітарної допомоги – наше посольство фіксує багато скарг на довгі черги (по сім годин і більше), а також такий нюанс як «особистий фактор митника / прикордонника», які іноді вимагають незрозумілі додаткові документи або накладають різні штрафи, які резиденту Латвії неможливо сплатити в Україні.

Про контакти в оборонній сфері та готовність Латвії до війни з росією

– Оцініть результати й перспективи прямої співпраці Латвії та України в оборонній сфері: яку військову допомогу вже надала ваша країна, і на яку допомогу можемо розраховувати у 2026 році?

– Зазначу, що щорічно Латвія виділяє Україні на військові потреби близько 130 млн євро.

Якщо говорити про латвійську військову допомогу Україні на 2026 рік, то це бронетехніка нашого та натовського виробництва, дрони. Частина грошей піде на закупівлю американської високоточної зброї за програмою PURL (спільна програма США та НАТО, запущена у липні 2025 року для фінансування та прискорення постачання критично важливої ​​американської зброї в Україну. – Mind).

І сподіваюся, цього року ми ухвалимо рішення щодо закупівлі деяких зразків українського виробництва. Ймовірно, новий міністр оборони Латвії незабаром озвучить подробиці. Україна останніми роками зробила якісний ривок у виробництві перехоплювачів дронів і самих БПЛА.

– У 2024 році Латвія ініціювала створення проєкту «Коаліція дронів» для постачання Україні БпЛА та РЕБ (у рамках захисту проти російської агресії). На 2026 рік Латвія виділила Україні 20 млн євро на дрони. Скільки грошей було виділено Україні за час дії проєкту і як Латвія оцінює його ефективність?

– На наш погляд, ця ініціатива залишається пріоритетною, дуже успішною та важливою. Особливо з огляду на те, що характер війни сильно змінився: якщо у 2023 році акцент був на виготовлення великокаліберних снарядів (так звана Чеська ініціатива), то останні півтора року – головною темою є дрони.

На сьогодні до проєкту «Коаліція дронів» приєдналося вже 24 країни. І це не лише європейці, а й Австралія, Канада, Туреччина. До речі, 27 травня в Ризі відбудеться ІІ Саміт ініціативи «Коаліція дронів» з метою залучити нові інвестиції у дронову індустрію.

За весь час існування ініціативи «Коаліція дронів» Україні було виділено понад 500 млн євро. Це наземні, водні, повітряні дрони, а також підтримка всієї екосистеми, пов'язаної з дронами, електронний захист, зв'язок тощо.

– Нещодавно міністр оборони Андріс Спрудс (на сьогодні – уже колишній) повідомив, що збройні сили Латвії почали отримувати перші партії наземних роботизованих комплексів Natrix виробництва Латвії, які перед цим пройшли випробування в бою в Україні. Які ще подібні проєкти реалізуються між нашими країнами і яка синергія у них для обох сторін?

– Як я вже згадував, є плани щодо спільного виробництва військової продукції та взаємних інвестицій в оборонній сфері. Якщо говорити про суми інвестицій із латвійської сторони цього року, то це близько 20–30 млн євро.

Також ми допомагаємо Україні з БМП: зокрема, передали 42 нові 8Х8-колісні машини латвійського виробництва Patria. Зараз вони – на Харківському напрямку, у розпорядженні Третього корпусу. Але, звісно, ​​майбутнє – за дронами. І сподіваюся, що на саміті 27 травня буде зроблено вже публічні заяви про те, що цього року ми вийдемо на спільне латвійсько-українське виробництво дронів.

– До речі, щодо дронів. Як відомо, на початку травня Латвію атакували дрони: виявилося – українські, пригнічені російським РЕБ. У латвійському суспільстві цю подію сприйняли негативно: міністр оборони Андріс Спрудс одразу подав у відставку, а слідом за ним і прем'єр-міністерка Евіка Силіня. Як прокоментуєте інцидент, країна не готова до такого повороту подій? Узагалі наскільки інтенсивно Латвія та країни Балтії готуються до потенційної загрози нападу рф: які заходи вживаються і чи достатні вони з огляду на рівень загрози?

– Я б не був таким категоричним з приводу неготовності Латвії до оборони повітряного простору країни. Безумовно, враховуючи наш історичний досвід і вектор розвитку росії, який путін ухвалив 2008 року, ми розуміємо, що рф для Латвії – екзистенційна загроза.

Тому протягом останніх років наша країна постійно збільшує військові витрати – зараз це близько 5% ВВП Латвії (у грошовому еквіваленті – понад 2 млрд євро). Ба більше, останніми роками ми відновили армійський призов: він не 100%, як це було за радянських часів, але дуже суттєвий.

Також у Латвії доволі розгалужена мережа тероборони (це резервні війська на рівні регіонів), які за потреби прийдуть на допомогу збройним силам країни. Крім цього, населення (зокрема, жінки) за бажанням може пройти прискорені тритижневі військові курси резервістів.

Латвія дуже серйозно сприймає своє сусідство з росією та білоруссю: у нас 283 км спільного кордону з рф і 173 км – з білорусами. І тому ми ретельно зміцнюємо кордон на землі, у повітрі та на морі: загороджувальні комунікації, електронний захист, радари, зв'язок тощо. На нашій території розгорнуто представницьке угруповання сил НАТО з 12 країн (Іспанії, Італії, Польщі, Данії, Швеції, США), кістяк якого представляють канадці – понад 2200 солдатів.