Посол Латвійської Республіки в Україні: «Не компанія VS Energy згортає тут свій бізнес, а Україна змушує її це зробити»

Україна є одним із пріоритетів для Латвії в реалізації політики співробітництва – зокрема, у сфері інвестицій. І це одна з небагатьох країн ЄС, яка постійно підтримує наміри української держави йти європейським шляхом розвитку. Майже 10 років тому Латвія однією з перших чітко висловила свою позицію щодо незаконності анексії Криму, морально та гуманітарно підтримувала Україну у військовому протистоянні на Донбасі (в аспекті територіальної цілісності країни).

Важливою для України сьогодні була і є присутність латвійських інвесторів у вітчизняній економіці, хоча потенціал наших інвестиційних відносин реалізовувався далеко не повною мірою і до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Зараз Латвія активно допомагає нашій країні протистояти агресії рф і готова ділитися своїм досвідом побудови сучасної європейської держави, а також залучати своїх інвесторів в Україну після закінчення війни.

Про те, як живеться латвійським інвесторам в Україні під час воєнного стану, про їхні успіхи і розчарування, бізнес-плани і перспективи – наша розмова з надзвичайним та повноважним послом Латвії в Україні Ілґварсом Клявою.

Про латвійські інвестиції у мирний час і зараз

– Оцініть динаміку латвійських інвестицій в Україну останніми роками. За даними української статистики, загальний обсяг інвестицій з Латвії в економіку України 2021 року – $112 млн. Як змінився показник у 2022-му?

– Війна однозначно негативно вплинула на латвійські інвестиції. Наша статистика говорить про їхнє зменшення: на кінець 2022 року зафіксовано лише 94 млн євро. Тобто сталося скорочення на 20% (наприкінці 2021 року ця цифра становила 117 млн євро).

Звісно, цього року ми хочемо максимально активізувати економічну співпрацю між нашими країнами. Насамперед йдеться про транспортно-логістичну сферу. На IX засіданні Латвійсько-Української міжурядової комісії з питань економічного, промислового та науково-технічного співробітництва, яке відбулося 23 березня в Ризі, обговорювалося це питання. Зокрема, як співпрацювати з Україною за нинішніх серйозних ускладнень у Чорному морі.

– І як же?

– Вантажопотік має іти сушею – залізницею, а потім – до балтійських портів. Польща й Литва в портах уже не мають вільної пропускної спроможності, а Латвія має – Вентспілс, Лієпаю та Ригу, і вони зараз задіяні не на повну силу. Але для цього треба вирішити питання із залізницею: спрощення процедур перевезень, зниження вартості тарифів на перевезення тощо. При цьому вантажі можуть бути різними: починаючи із зернових і закінчуючи іншими товарами, що експортуються з України. Але все впирається в головну перешкоду – ширину колії в Україні та Польщі (а вона відрізняється), через яку йдуть вантажі. Питання розв'язується. Поки що буде технічний перехідний період.

Сьогодні деякі вантажі з України теж йдуть через наші порти, але це не той масштаб: використовуються лише автоперевезення територією Польщі, що дорожче й не дозволяє збільшити обсяги вантажів.

– А який прогноз щодо інвестицій у нашу економіку на поточний рік?

– Усі прогнози зараз дуже розмиті через війну, що триває. До того ж є питання, які слід вирішити у фінансовій сфері. Йдеться про набрання чинності обмеженнями щодо трансферу капіталу, що запускають певні складнощі для компаній, які хочуть працювати в Україні: виведення капіталу зараз неможливе (дозволено лише за стратегічними товарами). Ми розуміємо, що це вимушені обмеження воєнного часу, і підприємства (якщо є бажання) можуть знайти різні варіанти розрахунку – бартер товарами/послугами тощо. Однак така ситуація ускладнює роботу наших і будь-яких інших інвесторів.

Також ми маємо цілі галузі, які зупинилися з початком війни: наприклад, авіаперевезення. Наша авіакомпанія Air Baltic, як і інші світові авіакомпанії, після закриття повітряного простору не функціонує в Україні. Звичайно, втрата українського, а також російського та білоруського авіаринків через війну, розпочату рф, вплинула на фінансові показники Air Baltic. Поки що компанія продовжує успішно працювати в регіональній сфері. Але коли відкриється українське небо, обов'язково повернеться в Україну, бо тут перспективний ринок.

Про те, чому мало інвестицій із Латвії і що відштовхує інвесторів

– Назвіть три найбільших латвійських компаній, що працюють в Україні та три галузі, які найбільше цікавлять латвійський бізнес в Україні.

– На жаль, зараз між нами переважно торгові відносини. Серед них 10 найбільших експортерів – дві фармкомпанії; дві компанії, які займаються торгівлею і переробкою твердого та зрідженого палива; IT-компанії, а також компанія з торгівлі побутовими хімтоварами; компанії, які займаються транспортно-логістичними питаннями (розвантаження/навантаження вантажів) і продажем елітних спиртних напоїв тощо. Я не знаю, як вони здійснюють розрахунки в цей важкий воєнний час, але процес іде непогано.

– Тобто як таких інвесторів зараз в Україні немає?

– На кінець 2022 року в Україні зафіксовано 94 млн євро наших інвестицій.

Один конкретний приклад: раніше на Чернігівщині працював невеликий підприємець Дайніс Алексєєвс. Його лісообробне підприємство розташовується за 30 км від російського кордону. На сьогодні фірма DVM Les залишилася в Україні, але після 24 лютого 2022 року практично заморозила діяльність – це пов'язано, зокрема, з фінансовими проблемами вивезення товару через значне подорожчання логістики та проблемами з несвоєчасним поверненням ПДВ.

Річ у тім, що спершу в активах компанії був російський капітал, хоча формально це латвійські інвестори, громадяни Латвії – Віліс Дамбінш, Артурс Альтбергс і Валтс Вігантс. І після 24 лютого 2022 року це стало величезною проблемою. Після подій 2014 року компанія більш-менш функціонувала в різних регіонах України, а зараз ситуація різко змінилася. Наразі тривають судові розгляди. Українські ЗМІ нещодавно писали про це. 

У компанію вкладено значні інвестиції, і вона представлена на українському ринку досить давно. Як пишуть українські ЗМІ, розмах діяльності VS Energy відбувся завдяки суттєвим російським капіталовкладенням. Там взагалі складна історія з власниками з російського боку: вони змінювалися.
Українська система правосуддя має розв'язати це питання в прозорий і зрозумілий спосіб.

– Якщо говорити про комфортність нашого бізнес-клімату, що відлякує латвійців, окрім війни?

– Здебільшого нюанси роботи правоохоронної та юридичної систем. Зокрема, складнощі із вирішенням спірних питань через місцеву юридичну систему. Адже, якщо справа надовго стопориться в судових інстанціях, це спричиняє чималі збитки для підприємців і впливає на ухвалення рішень латвійських інвесторів щодо приходу в Україну.

Звичайно, усе це негативно впливає на потенційних інвесторів із Латвії – погані новини поширюються дуже швидко. Тому, чим швидше українська судова та правоохоронна системи будуть упорядковані, тим більшим стане бажання інвесторів вкластися в Україну. Не сумніваюся, що в цьому питанні буде прогрес, адже Україна просувається до своєї мети стати членом ЄС. Реформування системи правосуддя – одна із передумов цього процесу.

Але є і успішні приклади співпраці. Наприклад, у Дрогобичі Львівської області працює наше підприємство Eco Baltia – спеціалізується на переробці та сортуванні сміття. Місцева адміністрація була дуже зацікавлена у створенні очисної системи, і латвійська компанія успішно працює в цьому регіоні вже не перший рік та навіть розширила діяльність.

– Деякі посли заявляють, що в Україні з їхніх підприємців вимагають хабарі для вирішення певних питань. Латвійські підприємці скаржаться до посольства на такі «особливості» бізнесу по-українські?

– За час моєї каденції (з 2021 року) ніхто з наших підприємців не звертався з подібними скаргами. Думаю, якби й трапилися такі прецеденти, то латвійські бізнесмени вважали б це дуже ризикованим і просто не вклалися в таку співпрацю. Але я не виключаю, що подібні пропозиції мають місце для вирішення якихось бізнесових проблем.

Загалом наші підприємці, перш ніж прийти до України, здебільшого заздалегідь входять у контакт із місцевою владою того чи іншого регіону / населеного пункту. Це дає найбільш відчутний і передбачуваний результат – адже простіше вирішувати ділові питання, коли обидві сторони зацікавлені в просуванні конкретного бізнес-проєкту.

Про капіталовкладення українців в економіку Латвії

– А якою є динаміка українських інвестицій у Латвію останніми роками (за нашою статистикою, 2021 року обсяг інвестицій України в економіку Латвії – $80 млн)? Скільки в Латвії зареєстровано підприємств з інвестиціями українського походження та в яких галузях їхня концентрація найбільша?

– В українських прямих інвестиціях в економіку Латвії спостерігається спад. 2022 року відбулося зрозуміле їх зменшення (проти 2021 року) – приблизно на 12%. На IV квартал 2022 року в Латвії фіксувалося 185 млн євро українських грошей. За нашою статистикою, український капітал посідає 16-те місце серед іноземних капіталовкладень в економіку Латвії. Це об'єктивно невисокий рівень, враховуючи розмір України й те, що вона перебуває у єврорегіоні та в сусідській близькості з нами.

– Чи є у Латвії в якійсь формі надвеликий український бізнес – ФПГ, які належать українським олігархам?

– Загалом у Латвії 75% фінансового сектору контролюється скандинавськими банками, переважно – шведськими. Якийсь час, починаючи з 1992 року, у нас функціонував Privat Bank Latvia з орбіти впливу олігарха Ігоря Коломойського. У 2016-му за своїми розмірами банк посідав 11-те місце із 16, що працювали в Латвії. Але того ж року він мав проблеми через звинувачення у відмиванні грошей і паралельно відбулася націоналізація Privat Bank в Україні. 2020 року більшість його банківських точок у Латвії було закрито: залишилося по країні лише дев'ять відділень, з них чотири – у столиці. На сьогодні Privat Bank Latvia не самоліквідувався, але в липні минулого року передав більшість своїх активів місцевому Industra Bank. Тобто Privat Bank у Латвії існує лише формально.

Крім банківського сектору, є значні українські інвестиції в латвійську нерухомість із подальшими продажем/здаванням в оренду квартир, у бізнес-готелі в Ризі та курортній Юрмалі. Але під час пандемії вони зазнали великих збитків, оскільки у Латвії був дуже суворий локдаун у 2020–2021 роках. Деякі готелі збанкрутували або закрилися на час пандемії. Звичайно, наш уряд компенсував якусь частину втрат, але це не може їх повністю компенсувати.

Про військово-економічну підтримку Латвії і допомогу українським біженцям

– Наприкінці 2022 року Володимир Зеленський заявив, що на відновлення України після війни необхідно понад трильйон доларів. Зараз в Україні розробляється система, яка дозволяє країнам-партнерам «взяти шефство» над регіонами, містами/підприємствами. І вже є інтерес із боку низки країн ЄС, зокрема, Латвії. Над ким ваша країна готова взяти шефство, чи вже визначилися?

– Латвія – надто маленька країна, щоб взяти шефство в повному розумінні цього слова. Але ми маємо намір активно працювати в Чернігівській області. Там є почесне консульство Латвії, і перед початком війни ми мали бізнес-контакти у сферах агросектору та лісопереробки. Минулого року ми вже почали допомагати області: відремонтували швейне підприємство Чернігова, де під час наступу російських військ були пошкоджені вікна. Але роботи ще багато – в області суттєво постраждав житловий фонд, інші підприємства тощо.

З усіх питань ми співпрацюємо з місцевою адміністрацією, яка вказує на найбільш важливі та постраждалі об'єкти. Звісно, багато грошей Латвія не може виділити. Але 2022 року ми вклали близько 160 000 євро в ремонт обласного швейного підприємства й у приміське селище Ягідне, купивши будматеріали для відновлення постраждалих будинків. Цього року з латвійського бюджету передбачено 5 млн євро на відновлення Чернігівської області.

– ЄС у 2023 році готовий приймати біженців із України, але з меншою підтримкою. Деякі уряди скоротять фінансування в міру продовження війни та зростання вартості життя в Європі. Як із цим справи в Латвії?

– Усе залежить від конкретних обставин. Рішення по тій чи іншій програмі підтримки ухвалюються на певний період і потім у міру потреби пролонгуються.

Наразі уряд схвалив продовження заходів допомоги українським біженцям до 30 червня 2023 року. Крім держдопомоги, біженці отримують соцпайки, також на регулярній основі надходять пожертвування з боку населення – 68% латишів надали матеріальну підтримку українцям, від неурядових благодійних організацій та підтримка від муніципалітетів.

Взагалі поки що я не бачу причин для великого напливу біженців з України. Зима – найкритичніша пора року, і вона минула. І я не думаю, що в найближчій перспективі є загроза сильного наступу з боку рф на територію України. росія вже не має ресурсу для захоплення Києва чи інших великих українських міст.

– Яким є розмір соцвиплат для наших біженців, скільки їх зараз легально перебуває в Латвії, на яких роботах? І якою є держполітика на ринку трудової міграції щодо українців, чи існує різниця в оплаті праці порівняно з місцевими громадянами?

– Щодо допомоги українським біженцям, то там різні суми – вони залежать від категорій нужденних, їхнього фінансового стану. Наприклад, одноразова допомога в кризовій ситуації –272 євро на дорослого та 190 євро на дитину, а додаткова щомісячна допомога –109 євро на першого члена сім'ї та 76 – на кожного наступного. Іншу матеріальну підтримку чи соцпослуги надають відповідно до індивідуальних потреб.

На 22 березня 2023 року в нас зареєстровано 34 753 українські біженці, які переважно зосереджені в Ризі. А видано було 40 682 свідоцтва про тимчасову реєстрацію, тобто частина українців уже покинула Латвію. Силами місцевих самоврядувань у країні розміщено 4739 біженців і ще є 912 вільних місць. У центрах для біженців перебуває 2198 осіб. Але багато біженців з України своїм коштом винаймають житло, готелі або живуть у знайомих/родичів.

Також у нас затребувані українські медики. До речі, при влаштуванні на роботу наша держава видає 620 євро підйомних.

– Латвія була однією з перших країн, які надали нам військову допомогу, хоча сама не виробляє зброї. На початку року Bloomberg підрахував, скільки зброї передали країни Україні з початку вторгнення росії – Латвія на 8-му місці. Чи немає критики цієї політики всередині країни і чи військова допомога продовжуватиме нам поступати?

– Звичайно, ми маємо опозиційні сили, які виступають проти військової підтримки України. Але це не переважна тенденція. Проте, за статистикою, кожен другий латиш проти прямого втручання країни у військовий конфлікт в Україні. А урядова політика із цього питання дуже чітка: вона не змінюватиметься, і військова допомога надаватиметься стільки, скільки потрібно – про що заявляв прем'єр-міністр Латвії, коли був у березні з візитом у Києві.

2023 року ми маємо намір і надалі надавати військову допомогу Україні: зброю, зокрема ППО, техзасоби, амуніцію, обмундирування. Це сотні мільйонів євро. Також продовжимо навчання українських військових у Латвії. Торік ми навчили сотні українських військових, а цього року їхня кількість збільшиться в рази. З початку війни загальний обсяг латвійської військової допомоги українським Збройним Силам сягнув 370 млн, або близько 1% ВВП Латвії.

Про втрати латвійської економіки через антиросійські санкції

– Прем'єр Латвії Кришьяніс Каріньш заявив, що серед країн ЄС балтійські держави найбільше економічно постраждали від антиросійських санкцій. Чи є загальна оцінка економічних збитків Латвії?

– рф почала агресивну війну проти України, а економічні санкції Євросоюзу проти росії є одним з логічних і виправданих кроків у відповідь. Зрозуміло, що від наслідків війни страждають економіки всіх країн ЄС. У мене немає точних даних про економічні втрати Латвії, адже війна триває. Але, безперечно, економіки країн Балтії відчувають наслідки війни. І можна говорити як про прямі збитки, так і про недоотриманий прибуток.

Щодо російських компаній, які працювали в Латвії, то ми заморозили їхні активи – це 35 юридичних осіб (компанії, підприємства) і 6 приватних осіб. Усього на суму 81 млн євро. Хоча це й не такі великі гроші, але переривання будь-якої бізнес-активності негативно впливає на економічні процеси. Проте Латвія не перебуває в рецесії – хоч і балансує. Цього року в нас планується якийсь економічний приріст, хоч він і буде незначним. З іншого боку, малий приріст економіки та балансування країни на межі рецесії – це наслідки й COVID-періоду. Той самий туристичний потік у Ризі відновлюється, але повільно.

Наша економіка досить успішно проходить процес переорієнтації. Наприклад, з рф у нас був товарообіг всього 11%, і переважно це енергоресурси (нафтопродукти). А більше в росії купувати особливо нема чого.