Війна алгоритмів і «танкове» мислення Заходу: як технології та міжнародна кооперація змінюють український Defence Tech
Що дає фронту «військовий copilot» і чому виробники живуть в умовах операційної лихоманки
Сучасне протистояння на полі бою дедалі чіткіше демонструє зміну парадигми, коли класичне змагання кількості озброєнь поступається інтелектуальній перевазі та гнучкості технологій. Український Defense сьогодні функціонує в унікальних умовах, де успіх визначається не лише обсягами «заліза», а і якістю алгоритмів, автономністю бойових систем та здатністю зброярів витримувати операційну лихоманку.
Ці виклики та вектори розвитку індустрії обговорили учасники нещодавнього 2U Tech Forum. Під час панельної дискусії «Інновації в Defense: масштабування та експорт» гравці ринку розповідали про перепони в ОПК, бюрократичні бар'єри в НАТО та майбутнє українських технологій на світовій арені.
Mind занотував найцікавіше.
Як штучний інтелект стає мультиплікатором сили на полі бою
З березня 2026 року в Україні запрацював Defense AI Center «A1». Його керівник Данило Цьвок розповідає, що ключове завдання центру – перетворити ШІ з абстрактної концепції на максимально корисні прикладні інструменти для фронту.
«Міністр оборони визначив три мети: нам потрібно зупинити й перемогти ворога у трьох доменах: у повітрі, на землі та в економіці. Коли говоримо про деструкцію ворожих спроможностей, наша базова формула – постійне та інтенсивне скорочення бойового потенціалу окупантів. Існує конкретний кілчейн (ланцюг ураження цілі). Завдання штучного інтелекту – максимально стиснути та прискорити цей ланцюг», – зазначає спікер.
Та пояснює: ШІ прискорює кілчейн через два підходи. Перший – безпосереднє інтелектуальне ураження. Це інтеграція ШІ-алгоритмів у засоби вогневого ураження безпосередньо на лінії зіткнення, коли залізо стає автономним.
Другий – ШІ як мультиплікатор сили. Це аналітичний інструмент, який дозволяє людині приймати рішення в рази швидше та чіткіше.
«У Defense AI Center «A1» розробляємо операційні системи, які дозволяють збирати дані, миттєво витягувати інсайти та бачити ворога у простий і зрозумілий спосіб. Фактично створюємо аналітичного цифрового двійника поля бою. І цей інструмент доступний як для топменеджменту оборонного відомства на стратегічно-оперативному рівні, так і для командира підрозділу на передовій – на рівні тактичному», – розповідає Данило Цьвок.
Та уточнює: в «A1» штучний інтелект використовується не лише для оцінки поточної сухої ситуації. Алгоритми здатні планувати та формувати конкретні рекомендації щодо дій, прораховуючи ситуацію в доменах одночасно. Це такий собі «військовий copilot» – асистент, який допомагає прийняти якісне рішення за лічені секунди.
«Ще один наш глобальний напрям – використання ШІ для прискорення розробок в ОПК. Йдеться про моделювання, тестування та пілотування нових зразків зброї в умовах цифрової симуляції ще до того, як вони будуть втілені в металі. Саме на цих етапах ШІ дає нам конкретну перевагу, стискаючи кілчейн і дозволяючи досягати пріоритетних цілей оборони», – пояснює Цьвок.
За його словами, якість датасету сьогодні вже визначає ефективність дрона більше, ніж його технічні характеристики: «Можна мати найшвидший FPV-дрон, але без якісного навчання він просто не побачить ціль вчасно. Фінальне рішення про застосування зброї залишається за людиною. Кнопка пуску – все ще за оператором».
Масштабування, експорт та формат Build with Ukraine
Український ОПК продемонстрував феноменальне зростання – зі 100 до 900 компаній за останні чотири роки. Але цей ріст спричинив серйозне кадрове голодування. А внутрішні потужності недозавантажені й контрактуються державою лише на 60%. Виходом із ситуації є відкриття експорту та впровадження нових моделей кооперації, вважає виконавча директорка Технологічних Сил України (ТСУ) Анастасія Мішкіна.
Вона наголошує, що закордонний інтерес до українських розробок є колосальним, проте виробникам потрібні чіткі правила гри.
«90% компаній ОПК вже отримали запити про співпрацю від іноземних держав. Ми маємо рухатися в темпі, швидко адаптуватися, аби встигнути вийти на зовнішні ринки з нашим унікальним бойовим досвідом, перш ніж конкуренти займуть ці ніші. Члени ТСУ готові до кооперації, але ринку потрібні прозорі алгоритми як щодо експорту товарів і технологій, так і в межах формату Build with Ukraine», – зазначає Анастасія Мішкіна.
Та пояснює: один із перспективних підходів до розв’язання цієї проблеми – модель Build with Ukraine, коли українські компанії разом із міжнародними партнерами відкривають спільні підприємства за кордоном, а 100% виробленої продукції спрямовується назад в Україну. Це дозволяє залучати додаткові потужності, інвестиції та технологічну експертизу партнерів.
«Для збереження українського MilTech-сектору, масштабування бізнесу та посилення геополітичних позицій України сьогодні потрібна прозора взаємодія та синхронізація «правил гри» між державою і виробниками. Не менш важливо будувати чесний діалог із позиції рівноправного бізнес-партнера, який володіє унікальним досвідом, інтелектуальною цінністю та готовий творити спільну європейську безпекову рамку», – вважає виконавча директорка ТСУ.
Проблема «танкового» мислення та ілюзії безпеки на Заході
НРК Droid NW 40
Директор з R&D компанії DevDroid Олег Федоришин (підприємство розробляє дистанційно керовані бойові модулі) поділився досвідом взаємодії із західними замовниками та військовими структурами.
За його словами, іноземні армії досі перебувають в ілюзіях через відсутність актуальних наземних операцій: «Бачимо відео, де оператор американського «Абрамса» каже, що їм не страшні FPV-дрони, у них все добре. А потім бачимо кадри, де FPV нищить Black Hawk. Поки вони не зазнають втрат у власних операціях – не зрозуміють, що НРК їм життєво необхідні».
Основне непорозуміння, на думку Федоришина, криється в підходах до життєвого циклу техніки – так званому танковому мисленні. Генерали НАТО запитують, як обслуговувати наземного робота (НРК) через три, п’ять або десять років, очікуючи, що платформа їздитиме десятиліттями. У реальності ж через постійну еволюцію засобів РЕБ роботизовані системи розраховані в середньому на вісім місій (хоча зафіксовано випадки й до 27 успішних виходів).
Цей розрив у сприйнятті став очевидним під час навчань НАТО в Португалії. «Коли українська команда запропонувала показати комплекс DevDroid у дії з дистанційною стрільбою, завадили безпекові протоколи. Вони подумали і сказали: буде тестовий заїзд, де можна просто приїхати і поїздити. Але коли прийде багато високих чинів, ми не готові давати вам дозвіл стріляти. Вони бояться, що робот розвернеться. Їм цікаво, але поки немає втрат – немає і розуміння», – пояснює Федоришин.
Як балансувати між серійним виробництвом та R&D в умовах великої війни
У цеху зі складання бойових дронів
Виконавчий директор компанії «Генерал Черешня» (виробника FPV та перехоплювачів) Даниїл Ваховський наголошує, що затримки у процесах контрактування чи фінансування – специфіка самої системи.
«Існує бюрократія. Це в жодному разі не критика міністерства. Просто так працюють процеси: кодифікація продукту, визначення його тактико-технічних характеристик (ТТХ), потреб тощо. Усі ці проєкти тягнуться», – розповідає експерт.
Проте справжній виклик для виробника, за його словами, починається тоді, коли замовлення погоджено. Ваховський порівняв це з операційною лихоманкою: «Замовлення прилітає, як у «Макдональдзі» – зі скайпівським «бі-бім». Воно падає – і після цього починається операційна лихоманка: комплектуючі, переналаштування ліній тощо. Операційно дуже важко, але дуже цікаво».
Щоб не зупиняти R&D, у «Генерал Черешня» розділили компанію на два автономні табори: операційну команду, на якій лежить серійне виробництво, та інноваційну команду, що відповідальна за створення нових технологій.
«Вони в чомусь челенджують одне одного. І завдяки цьому виходить, що ми, з одного боку, масштабуємося, а з іншого – досягаємо певних інновацій», – розповів спікер.
Ваховський звертає увагу на український феномен – існування живого, конкурентного ринку зброї в умовах масштабної війни, що підживлює постійні інновації.
«Ми одночасно конкуруємо з майбутнім: наші нові вироби мають бути ефективнішими за попередні розробки. Також конкуруємо з іншими учасниками ринку. Це, мабуть, унікальний приклад, коли в умовах такої масштабної війни маємо живий ринок зброї, де існує не одне централізоване замовлення, а справді зберігається конкуренція, яка підживлює інновації. Конкуруємо, звісно, на полі бою. Там, де наші військові б’ються, ми своїми виробами конкуруємо з тим, що виставляють проти нас росіяни», – пояснює він.
Як українські військові IT-рішення можуть змінити європейську безпеку
CEO та кофаундер українсько-естонської компанії Farsight Vision (розробляє ПЗ та ШІ-системи для розвідки, аерофотозйомки і підтримки оперативних рішень) Вікторія Яремчук вважає, що одним із головних бар'єрів розвитку галузі є відсутність централізованої легалізації та закупівель саме для програмних рішень: battle management системи, аналітичні платформи, SaaS для оборони.
За її словами, український бойовий досвід і технології вже сьогодні здатні стати фундаментом для цифрового суверенітету Європи. Головна цінність українського MilTech полягає не просто у великих обсягах зібраних даних, а в контексті.
«Наші військові є не просто користувачами софту, вони є його повноцінними співавторами, бета-тестерами та постачальниками унікальної експертизи в реальному часі, яку неможливо відтворити в жодній лабораторії світу. Україна фактично створює новий світовий стандарт ведення війни. У цій технологічній гонці вітчизняні розробники вже на крок попереду», – наголошує Яремчук.