Війна алгоритмів і «танкове» мислення Заходу: як технології та міжнародна кооперація змінюють український Defence Tech
Що дає фронту «військовий copilot» і чому виробники живуть в умовах операційної лихоманки
Сучасне протистояння на полі бою дедалі чіткіше демонструє зміну парадигми, коли класичне змагання кількості озброєнь поступається інтелектуальній перевазі та гнучкості технологій. Український Defense сьогодні функціонує в унікальних умовах, де успіх визначається не лише обсягами «заліза», а і якістю алгоритмів, автономністю бойових систем та здатністю зброярів витримувати операційну лихоманку.
Ці виклики та вектори розвитку індустрії обговорили учасники нещодавнього 2U Tech Forum. Під час панельної дискусії «Інновації в Defense: масштабування та експорт» гравці ринку розповідали про перепони в ОПК, бюрократичні бар'єри в НАТО та майбутнє українських технологій на світовій арені.
Mind занотував найцікавіше.
Як штучний інтелект стає мультиплікатором сили на полі бою
З березня 2026 року в Україні запрацював Defense AI Center «A1». Його керівник Данило Цьвок розповідає, що ключове завдання центру – перетворити ШІ з абстрактної концепції на максимально корисні прикладні інструменти для фронту.
«Міністр оборони визначив три мети: нам потрібно зупинити й перемогти ворога у трьох доменах: у повітрі, на землі та в економіці. Коли говоримо про деструкцію ворожих спроможностей, наша базова формула – постійне та інтенсивне скорочення бойового потенціалу окупантів. Існує конкретний кілчейн (ланцюг ураження цілі). Завдання штучного інтелекту – максимально стиснути та прискорити цей ланцюг», – зазначає спікер.
Та пояснює: ШІ прискорює кілчейн через два підходи. Перший – безпосереднє інтелектуальне ураження. Це інтеграція ШІ-алгоритмів у засоби вогневого ураження безпосередньо на лінії зіткнення, коли залізо стає автономним.
Другий – ШІ як мультиплікатор сили. Це аналітичний інструмент, який дозволяє людині приймати рішення в рази швидше та чіткіше.
«У Defense AI Center «A1» розробляємо операційні системи, які дозволяють збирати дані, миттєво витягувати інсайти та бачити ворога у простий і зрозумілий спосіб. Фактично створюємо аналітичного цифрового двійника поля бою. І цей інструмент доступний як для топменеджменту оборонного відомства на стратегічно-оперативному рівні, так і для командира підрозділу на передовій – на рівні тактичному», – розповідає Данило Цьвок.
Та уточнює: в «A1» штучний інтелект використовується не лише для оцінки поточної сухої ситуації. Алгоритми здатні планувати та формувати конкретні рекомендації щодо дій, прораховуючи ситуацію в доменах одночасно. Це такий собі «військовий copilot» – асистент, який допомагає прийняти якісне рішення за лічені секунди.
«Ще один наш глобальний напрям – використання ШІ для прискорення розробок в ОПК. Йдеться про моделювання, тестування та пілотування нових зразків зброї в умовах цифрової симуляції ще до того, як вони будуть втілені в металі. Саме на цих етапах ШІ дає нам конкретну перевагу, стискаючи кілчейн і дозволяючи досягати пріоритетних цілей оборони», – пояснює Цьвок.
За його словами, якість датасету сьогодні вже визначає ефективність дрона більше, ніж його технічні характеристики: «Можна мати найшвидший FPV-дрон, але без якісного навчання він просто не побачить ціль вчасно. Фінальне рішення про застосування зброї залишається за людиною. Кнопка пуску – все ще за оператором».
Масштабування, експорт та формат Build with Ukraine
Український ОПК продемонстрував феноменальне зростання – зі 100 до 900 компаній за останні чотири роки. Але цей ріст спричинив серйозне кадрове голодування. А внутрішні потужності недозавантажені й контрактуються державою лише на 60%. Виходом із ситуації є відкриття експорту та впровадження нових моделей кооперації, вважає виконавча директорка Технологічних Сил України (ТСУ) Анастасія Мішкіна.
Вона наголошує, що закордонний інтерес до українських розробок є колосальним, проте виробникам потрібні чіткі правила гри.
«90% компаній ОПК вже отримали запити про співпрацю від іноземних держав. Ми маємо рухатися в темпі, швидко адаптуватися, аби встигнути вийти на зовнішні ринки з нашим унікальним бойовим досвідом, перш ніж конкуренти займуть ці ніші. Члени ТСУ готові до кооперації, але ринку потрібні прозорі алгоритми як щодо експорту товарів і технологій, так і в межах формату Build with Ukraine», – зазначає Анастасія Мішкіна.
Та пояснює: один із перспективних підходів до розв’язання цієї проблеми – модель Build with Ukraine, коли українські компанії разом із міжнародними партнерами відкривають спільні підприємства за кордоном, а 100% виробленої продукції спрямовується назад в Україну. Це дозволяє залучати додаткові потужності, інвестиції та технологічну експертизу партнерів.
«Для збереження українського MilTech-сектору, масштабування бізнесу та посилення геополітичних позицій України сьогодні потрібна прозора взаємодія та синхронізація «правил гри» між державою і виробниками. Не менш важливо будувати чесний діалог із позиції рівноправного бізнес-партнера, який володіє унікальним досвідом, інтелектуальною цінністю та готовий творити спільну європейську безпекову рамку», – вважає виконавча директорка ТСУ.
Проблема «танкового» мислення та ілюзії безпеки на Заході
НРК Droid NW 40
Директор з R&D компанії DevDroid Олег Федоришин (підприємство розробляє дистанційно керовані бойові модулі) поділився досвідом взаємодії із західними замовниками та військовими структурами.
За його словами, іноземні армії досі перебувають в ілюзіях через відсутність актуальних наземних операцій: «Бачимо відео, де оператор американського «Абрамса» каже, що їм не страшні FPV-дрони, у них все добре. А потім бачимо кадри, де FPV нищить Black Hawk. Поки вони не зазнають втрат у власних операціях – не зрозуміють, що НРК їм життєво необхідні».
Основне непорозуміння, на думку Федоришина, криється в підходах до життєвого циклу техніки – так званому танковому мисленні. Генерали НАТО запитують, як обслуговувати наземного робота (НРК) через три, п’ять або десять років, очікуючи, що платформа їздитиме десятиліттями. У реальності ж через постійну еволюцію засобів РЕБ роботизовані системи розраховані в середньому на вісім місій (хоча зафіксовано випадки й до 27 успішних виходів).
Цей розрив у сприйнятті став очевидним під час навчань НАТО в Португалії. «Коли українська команда запропонувала показати комплекс DevDroid у дії з дистанційною стрільбою, завадили безпекові протоколи. Вони подумали і сказали: буде тестовий заїзд, де можна просто приїхати і поїздити. Але коли прийде багато високих чинів, ми не готові давати вам дозвіл стріляти. Вони бояться, що робот розвернеться. Їм цікаво, але поки немає втрат – немає і розуміння», – пояснює Федоришин.
Як балансувати між серійним виробництвом та R&D в умовах великої війни
У цеху зі складання бойових дронів
Виконавчий директор компанії «Генерал Черешня» (виробника FPV та перехоплювачів) Даниїл Ваховський наголошує, що затримки у процесах контрактування чи фінансування – специфіка самої системи.
«Існує бюрократія. Це в жодному разі не критика міністерства. Просто так працюють процеси: кодифікація продукту, визначення його тактико-технічних характеристик (ТТХ), потреб тощо. Усі ці проєкти тягнуться», – розповідає експерт.
Проте справжній виклик для виробника, за його словами, починається тоді, коли замовлення погоджено. Ваховський порівняв це з операційною лихоманкою: «Замовлення прилітає, як у «Макдональдзі» – зі скайпівським «бі-бім». Воно падає – і після цього починається операційна лихоманка: комплектуючі, переналаштування ліній тощо. Операційно дуже важко, але дуже цікаво».
Щоб не зупиняти R&D, у «Генерал Черешня» розділили компанію на два автономні табори: операційну команду, на якій лежить серійне виробництво, та інноваційну команду, що відповідальна за створення нових технологій.
«Вони в чомусь челенджують одне одного. І завдяки цьому виходить, що ми, з одного боку, масштабуємося, а з іншого – досягаємо певних інновацій», – розповів спікер.
Ваховський звертає увагу на український феномен – існування живого, конкурентного ринку зброї в умовах масштабної війни, що підживлює постійні інновації.
«Ми одночасно конкуруємо з майбутнім: наші нові вироби мають бути ефективнішими за попередні розробки. Також конкуруємо з іншими учасниками ринку. Це, мабуть, унікальний приклад, коли в умовах такої масштабної війни маємо живий ринок зброї, де існує не одне централізоване замовлення, а справді зберігається конкуренція, яка підживлює інновації. Конкуруємо, звісно, на полі бою. Там, де наші військові б’ються, ми своїми виробами конкуруємо з тим, що виставляють проти нас росіяни», – пояснює він.
Як українські військові IT-рішення можуть змінити європейську безпеку
CEO та кофаундер українсько-естонської компанії Farsight Vision (розробляє ПЗ та ШІ-системи для розвідки, аерофотозйомки і підтримки оперативних рішень) Вікторія Яремчук вважає, що одним із головних бар'єрів розвитку галузі є відсутність централізованої легалізації та закупівель саме для програмних рішень: battle management системи, аналітичні платформи, SaaS для оборони.
За її словами, український бойовий досвід і технології вже сьогодні здатні стати фундаментом для цифрового суверенітету Європи. Головна цінність українського MilTech полягає не просто у великих обсягах зібраних даних, а в контексті.
«Наші військові є не просто користувачами софту, вони є його повноцінними співавторами, бета-тестерами та постачальниками унікальної експертизи в реальному часі, яку неможливо відтворити в жодній лабораторії світу. Україна фактично створює новий світовий стандарт ведення війни. У цій технологічній гонці вітчизняні розробники вже на крок попереду», – наголошує Яремчук.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
