В обхід санкцій: як росія в липні наростила нафтові доходи
Кремль протягом липня 2026 року заробляв на експорті чорного золота $450 млн щодня
Україна з березня руйнує дронами російські порти та танкери, Євросоюз 1 лютого понизив граничну ціну на російську нафту до $44,1/бар, а в червні дозволив європейським військово-морським силам захоплювати кораблі «тіньового» флоту.
Але все це не допомогло скоротити головне джерело фінансування путінської війни: у липні 2026 року москві вдалося збільшити продажі нафти на 1% проти попереднього місяця – до 392 млн євро ($450 млн) на добу.
Такий висновок 10 серпня опублікував Центр досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), звернувши увагу на те, що окремі європейські країни допомагають кремлю торгувати та зривають зусилля України і ЄС.
Греція в липні доставляла морем російську нафту, Туреччина та Грузія її переробляли на своїх заводах, а Іспанія та Кіпр, попри заборону Євросоюзу, приймали у своїх портах вантажі нафтопродуктів, виготовлених із російської сировини.
«Гранична ціна на нафту не змогла накласти тривалих обмежень на доходи росії від експорту сирої нафти», – констатував у своєму дослідженні центр CREA.
Mind на основі дослідження CREA та інших джерел – про те, як росія збільшує доходи від продажу нафти.
Орієнтація на Китай, Індію, Туреччину та Саудівську Аравію
Індія та Китай послідовно збільшують свої частки серед покупців російського чорного золота. У липні ці два азійські гіганти витратили відповідно 5,5 млрд та 5,4 млрд євро на купівлю у рф сирої нафти, а також 341 млн та 360 млн євро – на придбання нафтопродуктів.
Як зазначає американська CNBS, до розв'язаної президентом США Дональдом Трампом війни в Ірані, Індія заміщувала російський імпорт закупівлями в Саудівської Аравії. У лютому 2026 року ця країна скоротила ввезення нафти з рф до 1,04 млн барелів на добу з 1,84 млн барелів на добу в жовтні.
Але після перекриття Ормузької протоки в березні Індія пережила «шок постачання» й отримала від США дозвіл купувати енергоресурси в росії без ризику накликати американські санкції. Отримавши від москви дозвіл розплачуватися за нафту рупіями, Індія збільшила обсяги закупівель у рф до рекордних 2,8 млн барелів на добу.
«Попри розбіжності між США та Європою, санкції проти російської нафти почали давати результати у грудні 2025 року, – описує ситуацію британський Королівський об'єднаний інститут оборонних досліджень (RUSI). – Ціна нафти марки Urals упала нижче $50 за барель, а доходи росії від експорту викопного палива досягли найнижчого рівня з моменту повномасштабного вторгнення. Однак, щойно москва відчула цей тиск, війна з Іраном підірвала ринок стрімким зростанням цін на нафту... що принесло кремлю та його військовій машині мільярди доларів прибутку. Операція «Епічна лють» проти Ірану стала «Епічним провалом» щодо росії».
Туреччина – третій за розміром покупець – витратила в липні 640 млн євро на російські нафтопродукти та 281 млн євро – на сиру нафту. Ця країна стала найбільшим після Індії торгівельним хабом, з якого вже перероблена російська сировина потрапляє на ринки ЄС, Австралії та США.
«У липні 2026 року нафтопереробні заводи Індії, Туреччини, Брунею та Грузії, які використовують російську нафту, експортували нафтопродуктів на суму 633 млн євро до країн, що запровадили санкції. Серед імпортерів були ЄС (214 млн євро), Австралія (184 млн євро) та США (234 млн євро)», – доповідає CREA.
Тут варто зауважити, як писав Mind, що Єврокомісія в розвиток механізму санкційних заборон ЄС визначила два способи підтвердження заводами того, що нафтопродукти вироблені із сирої нафти неросійського походження. У разі дотримання цих умов відповідні продукти переробки не підпадають під європейські санкції.
У п’ятірку найбільших покупців також увійшла Саудівська Аравія, яка в липні імпортувала російських нафтопродуктів на 600 млн євро. Майже вся ця сировина була спрямована на виробництво електроенергії. У такий спосіб Саудівська Аравія зекономила на внутрішньому ринку свою нафту для її продажу в період високих цін.
Хто доставляє нафту
Адміністрація Трампа вимагає, щоб Київ припинив атакувати неросійські кораблі в Чорному морі, пов’язуючи це питання з наданням американської допомоги Україні. Тим часом москва використовує для нафтоперевезень танкери G7+: судна, які ходять під прапором, у власності або під управлінням країн «Великої сімки» та їхніх союзників, насамперед Греції (про роль Греції докладно тут). У липні 2026 року на танкерах G7+ росія перевезла рекордні 34% свого експорту сирої нафти та 74% нафтопродуктів.
Майже ввесь інший експорт російської нафти (62%) доставили кораблі «тіньового» флоту. Але в липні жодне із цих суден не було завантажене в балтійському або арктичному порту, і жодне з них не заходило у води Євросоюзу. Тому військові ЄС, які в червні захопили три «тіньових» танкери, у липні не затримали жодного.
Нафта часто продається за контрактами, у яких штучно завищена вартість фрахтування та страхування. Це дозволяє занижувати заявлену ціну продажу самої російської нафти нижче порогу $44,1/бар. А отже, оператори танкерів із юрисдикцій G7+ можуть формально обходити обмеження price cap і продовжувати її перевезення.
У липні, як пише Euronews, Греція «безсоромно» устромила ще одну палицю в колеса санкцій ЄС. Євросоюз намагався повністю заборонити транспортування російського ЗПГ до третіх країн, але зіткнувся з протистоянням Афін і був змушений дозволити грецьким суднам і далі вивозити ЗПГ з проєкту «Ямал ЗПГ».
Відкриття Північного морського шляху
Наприкінці липня росіяни розпочали безпрецедентне перевезення 1 млн тонн нафти крижаними арктичними водами до Китаю. Щонайменше вісім російських танкерів завантажилися в портах Мурманська та Приморська, після чого зібралися в караван у Карському морі та 7 серпня несподівано пройшли архіпелагом Північна Земля.
«Ймовірно, це найпівнічніший маршрут, яким коли-небудь проходили звичайні нафтові танкери, – пише видання The Barents Observer. – Хоча за останнє десятиріччя площа морської криги в Арктиці значно скоротилася, у регіоні й надалі зберігаються великі льодові поля».
Вікно можливостей провести танкери Північним морським шляхом відкривається щороку лише на чотири місяці з найсприятливішими умовами для судноплавства наприкінці вересня.
Цей маршрут скорочує шлях до Китаю на тисячі морських миль проти рейсів через Суецький канал. Теоретично він дозволить російським танкерам швидше повертатися до своїх портів за новим вантажем. Хоча судноплавство в північних водах вважається високоризиковим через стрімкі зміни погоди та складну льодову обстановку, танкери зможуть проходити до Азії без будь-яких перешкод із боку європейських країн і без ризику дронових атак України.