Розподілена генерація та автономне живлення споживачів – пріоритет в українській енергетиці під час війни, який став відповіддю на безпекові ризики. Такий демократичний формат енергозабезпечення, незалежний від великих виробників, неможливо побудувати без сонячних панелей, інверторів, акумуляторних батарей. Тому не дивно, що це енергетичне обладнання тримається в топі «гарячих» товарів, які мають неабиякий попит у власників бізнесу і домогосподарств на українському ринку.
Дедалі більші можливості привабили не тільки професійних енергетиків, що знаються на продажах і монтажі такого специфічного обладнання, а й численних ділків, які прагнуть «зняти вершки» на спекуляціях та ажіотажі.
Щоб дізнатись про особливості цього динамічного ринку і тренди, які ним керують, Mind поспілкувався з його учасниками, обізнаними у справах «із середини». Прикметно, що в розпал сезону вони погодилися говорити й розповідати деталі виключно на умовах анонімності – «щоб випадково не нашкодити бізнесу» і «не привертати зайвої уваги правоохоронців чи пов’язаних із ними конкурентів».
Водночас це дозволило отримати ексклюзивну інформацію «без купюр» і скласти загальну картину про те, що відбувається в сегменті продажів енергетичного обладнання, про особливості ціноутворення, як виникає штучний ажіотаж на ринку через соціальні мережі, а жінки стають найуразливішими до маніпуляцій покупцями.
Докладніше – у публікації Mind.
Як свідчать джерела, остання хвиля попиту на енергетичне обладнання піднялася через посилення російських атак на енергосистему. Але ситуація перетворилася «майже на хаос» і стала розвиватися «за класичним сценарієм біржової паніки» через інформаційне нагнітання в Telegram-каналах та інших соціальних мережах щодо «апокаліптичної зими», відсутності світла й тепла. Через «медійну істерію» пік попиту виник усього за кілька днів.
Результат не забарився: масовий психоз миттєво підірвав споживчий сектор, перетворивши ринок резервного живлення на поле для великих спекуляцій. «Якщо вранці склади великих дистриб'юторів ще мали достатні запаси, то вже до вечора відбулися масштабні оптові угоди. Окремі гравці закривали чеки на викуп партій у 700 інверторів і 500 акумуляторів за раз», – розповів один зі співрозмовників Mind.
З другої половини серпня, за його словами, попит пішов на спад, але досі тримається на тлі напруженої підготовки до наступної зими.
За своєю структурою український ринок енергетичного обладнання можна розділити на основні чотири рівні (без урахування численних малих локальних інсталяторів СЕС).
Елітна каста. Це досвідчені великі професійні гравці, які будують власні масштабні проєкти: сонячні і вітрові електростанції, системи накопичення енергії. Репутація на ринку, створена в попередні роки, дозволяє відносно просто отримати доступ до пільгового кредитування українських та іноземних банків.
Багаторічні зв'язки з регулятором і мережевими операторами дозволяє домовлятися про індивідуальні умови приєднання до мереж. Роздрібний ринок приватних домогосподарств їм нецікавий.
Середній бізнес (комерційний B2B-сегмент). Тут в Україні працює 10–15 системних компаній із власними інженерними відділами. Їхні клієнти – промислові підприємства, торговельні центри, склади, середній і малий бізнес, який розвивається. Вони також спроможні спроєктувати складні рішення, владнати питання про приєднання об’єктів до мережі з Укренерго та операторами системи розподілу.
Імпортери енергетичного обладнання. Базовий пул із 5–6 великих закупівельних компаній, які «контейнерними нормами» завозять інвертори, сонячні панелі й акумуляторні батареї для масового споживача. Саме навколо їхніх складів сьогодні розгортається головна спекулятивна війна.
Дилери-перекупники. «Зальотні» гравці – торговці, які скуповують енергетичне обладнання в імпортерів для подальшого перепродажу. Вони вдаються до цінових спекуляцій через створення штучного дефіциту й нагнітання ситуації в інформаційному просторі, що запускає цінове ралі для кінцевого споживача. Зазвичай такі гравці не є професіоналами в енергетиці, а тимчасово зайшли в галузь виключно для того, щоб зірвати великий куш «у тумані війни».
Ринок у цифрах. За підсумками 2025 року, показник об’єктів відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) у встановленій генеруючій потужності в Україні зріс до 20,4% з урахуванням потужностей приватних домогосподарств.
Як зазначають в НКРЕКП, сегмент приватних домогосподарств є одним із ключових драйверів розвитку розподіленої генерації. Упродовж 2025 року в Україні було введено 748 МВт нових потужностей ВДЕ від цієї категорії.
Електроенергія з ВДЕ становить 11% у загальній структурі виробництва електроенергії в Україні. Найбільша питома вага в цьому показнику традиційно припадає на сонячні електростанції – 78%. Частка вітроелектростанцій сягає 12%, об’єктів, що виробляють електроенергію з біогазу та біомаси, – 8%, малих гідроелектростанцій – 2%.
У грудні минулого року Верховна Рада продовжила на 2026–2028 роки законодавчу норму, якою звільнено від ПДВ операції з імпорту енергетичного обладнання, необхідного для реалізації проєктів розподіленої генерації (зокрема, сонячних і вітрових електростанцій, газопоршневої і газотурбінної генерації, установок зберігання енергії, інверторів).
За статистикою Державної митної служби, імпорт в Україну акумуляторних батарей та інверторів у січні – червні 2026 року збільшився у грошовому вимірі у 3,3 раза (до $1,806 млрд) проти аналогічного періоду 2025 року. Китай домінує в постачанні цього обладнання ($1,62 млрд, або 89,7%). За ним ідуть Чехія ($44,5 млн) і Польща ($19,8 млн). У червні цього року в Україну було ввезено акумуляторів удвічі більше проти червня 2025-го – на $335,6 млн.
Загалом протягом 2025 року Україна збільшила імпорт електрогенераторів та інверторів у 2,3 раза порівняно з 2024-м – до $1,69 млрд, а акумуляторів – на 55%, до $1,48 млрд.
Висока маржинальність залучила на роздрібний ринок непрофільних учасників із вільним кешем. Вони розглядають енергетичне обладнання як звичайний спекулятивний актив для збагачення через маніпуляції на ринку.
Як стверджують джерела Mind, для підтримки попиту такі гравці використовують Telegram-канали та соцмережі, щоб зчиняти паніку та створювати «масовий психоз», поширюючи інформацію про «неминучий зимовий блекаут», погану підготовку місцевих органів влади до опалювального сезону, нестачу обладнання.
«Цей ринок став надзвичайно волатильним і новинозалежним. А це означає, що будь-яка інформація про можливі домовленості між Україною та росією про відмову ударів по енергетичній інфраструктурі здатна обвалити спекулятивні ціни за добу, залишивши перекупників із неліквідним товаром», – пояснює співрозмовник Mind.
У цьому контексті він пригадав ситуацію минулої зими, коли чергова хвиля російських атак на енергосистему в січні спровокувала безпрецедентний ажіотаж.
Рятуючись від відключень, бізнес і домогосподарства масово кинулися закуповувати системи базового резервного живлення – інвертори й акумулятори. Через «шоковий попит» за лічені дні склади в Україні спорожніли. Ринок поглинув навіть неліквідну продукцію маловідомих брендів, яка місяцями не знаходила покупця.
Українські імпортери були змушені відкрити термінові контракти з фабриками в Китаї та складами в ЄС. Для європейських постачальників такий сплеск також став несподіванкою: обладнання, що мертво лежало на складах в очікуванні весни, українці викупили за лічені тижні.
Локальні підприємці та власники невеликих монтажних фірм взимку зреагували блискавично. Завдяки прямому контролю за бізнес-процесами та відсутності потреби у складних погодженнях рішень вони оперативно переорієнтувалися під запити клієнтів і зняли з ринку основні фінансові вершки, які зазвичай дістаються потужним системним гравцям.
Найбільшу маржинальність продемонстрували посередники. Знаючи великих дистриб’юторів і розуміючи рівень дефіциту, спекулянти викуповували партії товару за старими оптовими цінами, тоді як самі імпортери часто не встигали коригувати прайси під буквально погодинне зростання ринку.
Такі посередники перепродавали інвертори й акумуляторні батареї з націнкою 20–30%, практично не залучаючи власний капітал та уникаючи логістичних ризиків. Замість довгих замовлень із Китаю найефективнішою виявилася стратегія закупівлі великим оптом енергетичного обладнання в імпортерів, що дозволяло самостійно диктувати ціни на піку паніки. Але ці «легкі гроші» завершилися з першими прогнозами потепління та стабілізацією енергосистеми завдяки відновленню після руйнувань.
У роздрібному сегменті черги на монтаж енергетичного обладнання розписані на місяці наперед, проте якість робіт стрімко падає. Через мобілізацію на ринку виник гострий дефіцит кваліфікованих монтажників.
Значну частку кінцевих замовників автономних енергетичних рішень сьогодні становлять жінки, які не мають технічної компетенції. Цим користуються недобросовісні постачальники та недосвідчені майстри, які навчалися з відео в інтернеті.
«Споживачам масово нав'язують дорогі, незбалансовані рішення, які не зможуть забезпечити реальну підтримку живлення під час тривалих відключень і ніколи не окупляться. На тлі паніки вони хаотично скуповують будь-яку техніку, часто обираючи неефективні чи несумісні рішення, які технічно не здатні забезпечити автономність житла», – зазначив ще один зі співрозмовників Mind.
Найнебезпечнішим трендом сезону він назвав масове встановлення інверторів, акумуляторних батарей і сонячних панелей на балконах квартир у багатоповерхівках.
«Цей тренд прийшов до нас із ЄС. У звичайних умовах такі рішення дійсно допомагають зекономити витрати на електроенергію. Але в українських реаліях вони лише створюють додаткові загрози. Зростає імовірність пожеж, оскільки електропроводка в наших висотних будинках не розрахована на постійні високі струми заряду. Посилюються ризики, пов’язані з навантаженням на підстанції. Коли після блекауту вмикається живлення, встановлені у споживачів інвертори одночасно вмикаються на зарядку, створюючи критичний пік споживання, здатний вибивати внутрішньобудинкові мережі та районні трансформатори», – додав енергетик.
Особливістю підготовки до нового опалювального сезону він назвав зміщення фокусу прибутковості з перепродажу «заліза» на послуги з його монтажу, оскільки на ринку критично бракує фахівців, здатних якісно встановити енергетичне обладнання. Тому саме монтажні бригади в підсумку й можуть стати головними бенефіціарами цієї хвилі, закриваючи дефіцит послуг за преміальними тарифами.
А от спекулятивний сценарій надприбуткового зимового сезону тепер навряд чи спрацює, попри постійні спроби розігнати ціни, нагнітаючи істерію в соціальних мережах. Співрозмовники Mind, дотичні до енергетичного бізнесу, зазначають, що ринок суттєво подорослішав. Про це свідчить три тенденції.
По-перше, імпорт з Китаю і Європи став системним та регулярним, без довгих часових провалів завдяки налагодженій логістиці. По-друге, щоб тримати аномально високу ціну, необхідний тривалий вакуум, коли товар є лише в одиниць, а в решти імпортерів «завис» у дорозі. Сьогодні такі часові вікна скоротилися до мінімуму.
По-третє, через швидку насиченість продати обмежену партію енергетичного обладнання втридорога ще може вийти, а от перетворити це на стабільну високу маржу в опті – вже навряд.
Учасники енергетичного ринку, з якими спілкувався Mind при підготовці цієї публікації, сходяться на думці, що сьогодні український ринок функціонує в режимі «кожен сам за себе» і «гроші – понад усе».
За відсутності довгострокового плану розвитку мережі від системного оператора «Укренерго» хаотичне її насичення енергетичним обладнанням для приватних кінцевих споживачів лише посилює хаос. А наслідки ринок зрозуміє лише після завершення бойових дій – після того, як відбудеться аудит усього, що було безсистемно змонтовано під час війни.
«Головне, що варто розуміти. Хто б зараз не робив якісь прогнози, всі вони не точніше ворожіння на кавовій гущі. Ніхто насправді не може сказати, якою наступна зима буде насправді. Проте залишається надія, що ЗСУ завдаватимуть багато болючих ударів по логістиці, нафтопереробних заводах росії, що змусить її якщо не зупинити остаточно війну найближчими місяцями, то піти на енергетичне перемир’я», – підсумував один зі співрозмовників Mind.