Робот замість людини: як Trinity Robotics пройшла шлях від $200 000 власних інвестицій до планів виробляти 2200 НРК на рік
У скількох підрозділах Сил оборони вже працюють ці машини та навіщо компанія шукає заводи в Європі
Ще кілька років тому наземні роботи на українському фронті здавалися радше технологічним експериментом, ніж окремою галуззю оборонного виробництва. Тепер це вже бізнес із мільярдними перспективами. За 2025 рік український ринок наземних роботизованих комплексів (НРК) зріс у шість разів порівняно з 2024-м – до $252 млн. Основним драйвером зростання стали логістичні та евакуаційні роботи.
Одна із причин такого стрімкого розвитку – FPV-дрони кардинально змінили ситуацію на полі бою. Тож традиційні способи доставки боєприпасів, провізії чи евакуації стали надто небезпечними, а часом і просто неможливими.
«Небезпечні завдання на фронті повинні виконувати роботи, а не люди», – кажуть засновники Trinity Robotics. Їхні НРК Konyk ONE можуть перевозити вантажі, евакуювати поранених і виконувати інші завдання на передовій.
Перші версії машини команда створювала власним коштом. Потім отримала один із найбільших у сфері грант від Brave1, перейшла до бойових випробувань, співпраці з десятками військових підрозділів, державних контрактів та перших приватних інвестицій.
Тепер перед Trinity стоїть завдання іншого масштабу. На початку 2026 року компанія планувала виробити близько 1100 НРК, але через зростання замовлень переглянула план до 2200 машин. Паралельно виробник шукає європейські компанії, які допоможуть збільшити виробничі потужності.
Тож як військовий продукт перетворювався на масштабований бізнес? Скільки власних коштів довелося влити на старті та як вдалося залучити українських та іноземних інвесторів? Як шліфувався продукт – від прототипу до бойових місій і державних замовлень? Навіщо компанія працює одразу з кількома каналами постачання? Яку частку компонентів вже змогла локалізувати? Про це та багато іншого Mind поспілкувався з командою Trinity Robotics.
Чому троє засновників вирішили робити наземних роботів?
Стартап заснували Олексій Коник, Святослав Молоченко та Олександр (прізвище не розголошується). «Усі вони мали бізнесовий та військовий досвід. Це дозволило глибше зрозуміти реальні потреби військових на передовій», – пояснюють у Trinity.
Олексій Коник, який проходив службу в Іноземному легіоні, з власного досвіду знав найгостріший біль піхоти – так звану «останню милю». Це ті найнебезпечніші сотні метрів до «нуля», де будь-яке завдання, пов’язане з логістикою, перетворюється на рулетку. Святослав Молоченко працював над розв’язанням логістичних проблем, що загострилися після масового поширення FPV-дронів.
Невдовзі майбутні партнери познайомилися. Згодом до них приєднався Олександр. Вони побачили спільну проблему: частину логістичних завдань на передовій можна було б виконувати без залучення людей. Так виникла ідея створити НРК. Першими до команди залучали людей, яких знали особисто і яким довіряли. Важливими були не лише професійні навички, а й здатність працювати в умовах високої невизначеності.
ТОВ «Триніті Роботікс» офіційно зареєстрували у серпні 2024-го.
Як Konyk ONE дійшов від прототипу до першої бойової місії?
Серед перших вимог до НРК були прохідність, надійність і простота експлуатації. Це визначило конструкцію майбутнього Konyk ONE. Незалежна підвіска мала дозволяти машині долати складний рельєф і прокладати альтернативні логістичні маршрути.
Габарити платформи дали можливість використовувати її не лише для перевезення вантажів, а й для евакуації поранених. А постійний зворотний зв'язок від військових допоміг покращувати сам продукт.
Konyk ONE
До появи першої версії платформи співзасновники вклали у розробку близько $200 000. Лише після цього звернулися до Brave1 і отримали ще $200 000 гранту. За словами команди, на той момент це був один із найбільших грантів, які отримували українські виробники НРК. Ці гроші дозволили прискорити розробку та перейти до масштабування.
Але для військової технології наявність прототипу ще нічого не гарантує. Робот може бездоганно працювати на випробувальному майданчику, але справжня перевірка починається там, де йому потрібно виконати завдання в реальних бойових умовах.
Для Konyk ONE цей момент настав навесні 2025 року. Перша бойова місія комплексу відбулася на Запорізькому напрямку – у співпраці з одним зі спеціальних підрозділів ГУР. Інженери Trinity брали участь у плануванні операції, підготовці платформи та виконанні завдання.
Маршрут перевищив 20 км. Кінцева точка доставки розташовувалася приблизно за 150 м від позицій ворога. Місію виконали успішно. Konyk ONE повернувся без пошкоджень.
Як фронт змінював НРК?
Перша бойова місія не стала завершенням розробки. Навпаки, після цього стартував етап, коли фронт став для Trinity постійним випробувальним полігоном.
Військові почали ставити перед платформою завдання, під які її початково могли й не проєктувати: «Одним із найцікавіших викликів стало прохання військових забезпечити виконання місій протяжністю понад 80 км. У відповідь на цей запит ми почали розробку нових модифікацій платформи, здатних працювати на значно більших дистанціях.
Загалом саме тісна взаємодія з підрозділами стала одним із головних факторів розвитку нашого продукту. Майже кожна бойова місія приносить нові вимоги до конструкції, програмного забезпечення та систем зв'язку. Саме тому сучасна версія комплексу суттєво відрізняється від першого прототипу», – розповідають виробники.
Тестування НРК при різних дорожніх умовах
Та додають, що НРК повинен бути максимально простим, надійним і придатним до ремонту безпосередньо в польових умовах. Тому в конструкцію свідомо закладали модульність, можливість швидкої заміни вузлів і просте технічне обслуговування. За словами розробників, Konyk ONE можна ремонтувати безпосередньо в польових умовах, використовуючи мінімальний набір інструментів – кілька ключів і гайковерт.
Поступово команда розширювала і цифрову частину платформи. У Trinity вирішили створювати не просто наземний робот із дистанційним керуванням, а цифрову систему. Так з'явилися бортовий комп'ютер Jarvis та власне програмне забезпечення, яке об'єднує різні канали зв'язку.
Платформа може одночасно працювати через Starlink, LTE, традиційні радіоканали та mesh-мережі, зокрема Silvus і DTC.
Так поступово Konyk ONE переставав бути просто платформою для перевезення вантажів. Сьогодні Trinity позиціонує його як універсальний НРК, здатний виконувати логістичні, евакуаційні, інженерні та спеціальні завдання. Konyk One перевозить до 300 кг корисного вантажу, має запас ходу 40-45 км, рухається на швидкості до 20 км/год.
Втім, військові запити продовжують змінювати продукт. У Trinity звертають увагу щонайменше на кілька тенденцій: «Насамперед ідеться про постійне збільшення так званої kill zone, необхідність нарощування запасу ходу платформ, розвиток mesh-мереж і пошук нових маршрутів постачання. Усе це безпосередньо впливає на подальший розвиток продуктів і визначає напрями досліджень та розробок».
На початку 2026 року Konyk ONE пройшов кодифікацію за стандартами НАТО. Інтеграція платформи у структуру держзакупівель відбулася швидко: потреба в цих НРК була ще до завершення офіційних процедур, пояснюють в компанії.
Як стартап продає НРК Силам оборони?
Сьогодні платформами Trinity користуються понад 30 підрозділів Сил оборони. Найчастіше роботи залучають до логістики, доставки боєприпасів, забезпечення особового складу та евакуації поранених.
Але для масштабування потрібні не лише військові, які готові використовувати платформу, а й зрозумілі канали постачання. У Trinity працюють одразу за кількома напрямами. Компанія постачає платформи за прямими державними контрактами, через програму «єБали», безпосередньо за запитами військових частин та благодійних фондів.
«Завдяки значному попиту та роботі з державою компанія вже працює як прибутковий бізнес. Отримані кошти спрямовуємо на дослідження та розробки, розширення виробничих потужностей, масштабування бізнес-процесів і вдосконалення продукту», – розповідають у компанії.
Звідки надходять компоненти для українського робота?
Рівень локалізації Konyk ONE наразі перевищує 80%. І Trinity продовжує збільшувати частку українських компонентів. Водночас критичні комплектуючі, яких поки немає в Україні, компанія імпортує самостійно.
Підготовка та розпайка комплектуючих до збірки
«За час роботи над проєктом протестували велику кількість компонентів, матеріалів і технічних рішень. Багаторічний досвід досліджень дозволив сформувати оптимальний набір комплектуючих. Наразі чітко розуміємо, у яких випадках необхідно використовувати дорожчі компоненти, а де можна застосовувати простіші та економічно ефективніші рішення без втрати надійності», – пояснюють у Trinity.
Як та з ким конкурує Trinity?
Український ринок НРК є одним із найбільш конкурентних у світі. За даними Міноборони, в Україні вже працює щонайменше 280 компаній-виробників наземних роботизованих комплексів, які разом вивели на ринок понад 550 моделей. Серед найпомітніших гравців – DevDroid, Tencore, Frontline, TAF Industries, Roboneers, Ratel, Rovertech, Skylab UA, «Південний Парк», «Багі Мангуст».
У Trinity свою перевагу вбачають у тому, що їхні комплекси повністю готові до виконання завдань одразу після передачі замовнику.
«Завдяки незалежній підвісці, модульній конструкції та вдосконаленню програмного забезпечення наші НРК ефективно працюють у найскладніших умовах сучасного поля бою. Спостерігаємо постійне зростання попиту на наші рішення з боку Сил оборони», – кажуть у компанії. 2026 року Trinity планувала виробити близько 1100 НРК, але через зростання замовлень від українських військових плани довелося переглянути й подвоїти до 2200 комплексів.
Як виробник вийшов на українських та іноземних інвесторів?
Trinity зареєструвала юрособу не лише в Україні, а і в ЄС. Європейська «прописка» спрощує залучення іноземних інвестицій та прискорює міжнародну кооперацію. Так, нещодавно стартап підняв понад 500 000 євро. Інвестиції надали шведські фонди Front Ventures AB і Hede Capital та український Defence Builder Fund.
Першим у Trinity повірив і уклав угоду вітчизняний фонд. З Defence Builder фаундерів «звели» на освітній програмі Smart Force Academy від Мініоборони. А шведів вдалося знайти через Brave1.
«Ми брали участь в інвестиційних заходах та демонстраційних днях, де показували технологію широкому колу потенційних партнерів. Однією з найважливіших подій стала участь у міжнародному форумі у шведському Вестервіку. Там продемонстрували дистанційне керування комплексом: оператори перебували у Швеції, тоді як сам робот працював на випробувальному полігоні в Україні. Саме цей досвід став одним із ключових чинників, які зміцнили довіру інвесторів», – пояснюють у компанії.
Основна частина залучених коштів має піти на масштабування виробництва. Раніше Trinity могла виробляти до 70 Konyk ONE на місяць. Новий капітал має дозволити більш ніж подвоїти цей показник – до понад 150 машин щомісяця.
Паралельно з масштабуванням команда завершує розробку нової модульної платформи Konyk S, що зможе працювати як ударний комплекс або носій модуля дистанційного мінування.
Зростання виробництва, своєю чергою, потребує нових людей. Для Trinity, як і для інших зброярів, дефіцит кваліфікованих кадрів залишається одною із проблем. Частково компанія її розв’язує, залучаючи до роботи ветеранів. Їхній досвід допомагає робити техніку ще більш адаптованою до реалій фронту.
Навіщо стартап виходить на ринок ЄС?
Наразі Trinity шукає європейського партнера, який допоможе збільшити виробничі потужності та наростити випуск НРК. Компанія робить це в межах програми Build with Ukraine: розглядає не лише потенційних покупців, а й виробників оборонної техніки та автомобільні компанії з готовими виробничими майданчиками і досвідом масштабування складних продуктів.
«Щоб змінити ситуацію на фронті та побудувати повноцінну екосистему роботизованої логістики, Україні необхідно від 50 000 до 100 000 НРК на рік. Сьогодні вже законтрактовано понад 20 000 систем, тоді як загальні виробничі можливості українських компаній оцінюються приблизно в 30 000 одиниць на рік», – вважають у Trinity.
Тобто навіть за повного завантаження українських виробників нинішніх потужностей недостатньо для покриття заявленої потреби. Саме тому компанія розглядає виробництво в Європі як спосіб збільшити кількість платформ, які можна буде постачати українським військовим.
Водночас Trinity не хоче обмежувати застосування своїх платформ лише військовою логістикою. Компанія вже співпрацює з виробниками систем магнітного розмінування та інтегрує їх у свої НРК. Наразі такі машини використовують для бойових завдань, але в майбутньому, за задумом компанії, їх можна буде застосовувати і для гуманітарного розмінування.
«Також бачимо значний потенціал у використанні роботизованих систем під час рятувальних операцій, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та роботи в інших небезпечних середовищах. При цьому не плануємо обмежуватися виключно напрямом НРК. Зараз уже працюємо над новими рішеннями в суміжних сферах, Більше інформації про них з'явиться згодом», – підсумовують у компанії.