Після початку війни США та Ізраїлю проти Ірану адміністрація президента Дональда Трампа почала застосовувати тимчасові винятки із санкцій проти росії, аргументуючи їх потребою стабілізувати ринки. Тоді були запроваджені тимчасові дозволи щодо російської нафти і нафтопродуктів «на воді». Тепер, коли війна переросла у тривалий конфлікт, Білий дім послабив санкції щодо російського дизпального, а також розглядає можливе зняття санкцій із танкерів, які перевозили російські вантажі. Водночас Трамп відмовився запроваджувати нові санкції, передбачені законом Грема, посилаючись на національні інтереси США.
Mind розбирався, як Білий дім намагається усувати провали своєї зовнішньої політики та «латати» ринки шляхом послаблення санкцій проти росії і які перспективи мають такі кроки, враховуючи, що першопричиною і джерелом ринкових потрясінь залишається конфлікт на Близькому Сході.
Цьогоріч практика застосування тимчасових винятків із санкцій, запроваджених за російськими й іранськими програмами, стала звичним modus operandi адміністрації Трампа, коли війна проти Ірану перетворилася на Ормузьку кризу. Запровадження тимчасових дозволів, оформлених генеральними ліцензіями Управління контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США, обґрунтовували ринковою доцільністю – потребою підтримати глобальну пропозицію нафти і нафтопродуктів, щоб стримати світові ціни.
Вашингтон активно застосовував цей інструмент, починаючи з березня 2026 року, коли серією тимчасових винятків було дозволено завершити продаж і доставку партій російської нафти та нафтопродуктів, уже завантажених на танкери (вантажів «на воді»). На той момент значні обсяги російської нафти застрягли в морі без підтвердженого покупця, переважно внаслідок санкцій проти «Роснєфті» та «Лукойлу», введених США в жовтні 2025 року.
З березня до травня OFAC видало або перевидало п’ять тимчасових дозволів щодо російських вантажів «на воді» (5, 12, 19 березня, 17 квітня, 18 травня), котрі діяли протягом 30- або 60-денного строку – майже безперервно до середини червня.
Ці кроки прискорили торгівлю російською нафтою, полегшили логістику та сприяли ефективнішому використанню танкерного флоту. Накопичені в морі вантажі, продаж і доставку яких раніше сповільнювали американські санкції, тепер швидше знаходили покупців, передусім в Індії. У першій половині квітня обсяги російської нафти «на воді» зменшилися в місячному порівнянні орієнтовно на 35 млн барелів – зі 134 млн барелів до 99 млн барелів.
Тимчасові дозволи безумовно додали імпульсу морському експорту російської нафти, який набирав обертів на фоні зростання цін. Високі ціни та скорочення знижок значно збільшили експортні доходи: якщо в лютому 2026 року вона оцінювалась у $5,9 млрд, у березні – $11,5 млрд, у квітні – $12,9 млрд, у травні – $14,6 млрд, за підрахунками KSE Institute. Обсяги експорту й доходи могли бути ще більшими, якби не українські атаки на російські нафтові термінали, зокрема в Новоросійську.
Тимчасові винятки щодо вантажів «на воді» напряму показали готовність Трампа нехтувати санкціями проти москви. При цьому вони спричинили набагато менший публічний резонанс, ніж можна було очікувати. Вже тоді варто було припускати, що подібне може повторитися під час чергового загострення на ринку. Власне так і сталося – наступним став процедурно ширший виняток щодо російського дизелю.
Схоже, послаблення щодо російської нафти та нафтопродуктів – ще не все. Тепер адміністрація США розглядає можливе розблокування підсанкційних танкерів, зокрема підконтрольних москві. Звісно, цей крок також пояснюють ринковою необхідністю – тепер на ринку танкерних перевезень.
Оприлюднена інформація свідчить, що підсанкційним суднам можуть дозволити доправляти нафту і нафтопродукти, на які не поширюються санкційні обмеження США. У Білому домі розраховують, що в такий спосіб збільшать пропозицію доступного тоннажу, що, як очікується, сприятиме зниженню рекордно високих фрахтових ставок, які підривають конкурентні позиції американської нафти на віддалених ринках Азії.
Використання підсанкційних танкерів можуть дозволити шляхом подання заявок до OFAC, яке розглядатиме кожен випадок індивідуально. Якщо компанія забажає оперувати суднами у комерційних цілях, OFAC «може розглянути можливість надання дозволу на такі операції та зняття санкцій із цих суден у кожному конкретному випадку», пояснив представник Мінфіну США агентству Reuters. Отже, підсанкційні танкери, зокрема підконтрольні підсанкційному «Совкомфлоту», можуть повернутися на легальний ринок.
Не виключено, що таку зацікавленість проявляють великі американські експортери нафти. До речі, прецедент скасування санкцій із нафтового танкера російського «тіньового» флоту стався 2024 року, коли OFAC вилучило із санкційного списку судно Yasa Golden Bosphorus за поданням невідомого суб’єкта. Невдовзі танкер зафрахтував нафтовий гігант ExxonMobil.
Утім, послаблення санкцій мало допоможе знизити рекордні ставки фрахту танкерів, вважає консалтингове агентство Kpler. «Пропозиція ґрунтується на припущенні, що зняття санкцій призведе до збільшення тоннажу, доступного для комерційного використання. На практиці цей взаємозв’язок набагато складніший», – зауважило агентство.
Криза зумовлена передусім підвищеними воєнними ризиками, а не тільки дефіцитом суден. Постійним генератором тиску на фрахтовий ринок залишається конфлікт на Близькому Сході. «Поки конфлікт загрожуватиме судноплавству в районі Перської затоки, підвищені премії за ризик залишатимуться вбудованими у фрахтові ставки (…) Послаблення санкцій вирішувало б проблему формальної кількості доступних танкерів, а не фундаментальні причини фрахтової кризи», – вказує Kpler.
До цього йшлося про послаблення чинних санкцій США проти росії, а тепер – про відмову Білого дому запроваджувати нові.
Тимчасове відкриття американського ринку російському дизелю підказувало, що Трамп не має наміру повною мірою застосовувати передбачені законом Ліндсі Грема санкційні механізми, які мали бути задіяні до 18 жовтня. Власне, так і сталося: підписаний Трампом указ формально передбачає запровадження визначених законом мит і санкцій, але водночас відмовляється від їх застосування.
Серед них виділимо:
Відмова застосовувати санкційні механізми обґрунтовується національними інтересами США, що передбачено відповідним положенням закону Грема. Отже, дійсно сильний інструмент санкційного тиску на москву формально поставлено на паузу. Такий статус може зберігатися невизначений строк, доки Білий дім згодом не вирішить, що «доцільно вжити подальших заходів». Додамо, що основні положення закону Грема щодо росії залишатимуться чинними до 18 вересня 2031 року.
Білий дім наразі не оприлюднив змістовних пояснень такого рішення. За словами держсекретаря Марка Рубіо, президенту потрібно більше часу, щоб проаналізувати потенційний вплив закону на світову економіку й економіку США.
Отже, рішення Трампа, зокрема, залишає незмінною архітектуру експорту російських енергоресурсів, адаптованого до чинних санкцій, інакше кажучи, значною мірою спирається на схеми обходу чинних санкцій, зокрема американських.
Шок пропозиції на ринках нафти та нафтопродуктів після початку Ормузької кризи спричинив різке зростання цін по всьому світу. Попри статус найбільшого виробника нафти, ціни у США корелюють із кон’юнктурою світового ринку, зокрема балансом попиту й пропозиції.
Початок кризи швидко відчули американські споживачі. Через три тижні війни середня роздрібна ціна на бензин зросла в місячному порівнянні на 35% – до $3,9 за галон, дизпальне подорожчало на 41% – до $5,4 за галон, свідчать дані Управління енергетичної інформації США (EIA). «Вищі ціни на сиру нафту призвели до зростання цін на нафтопродукти», – вказувало відомство, підсумовуючи I квартал 2026 року.
Після певного зниження в червні-липні, зокрема на очікуваннях відновлення трафіка через Ормузьку протоку, ціни на пальне знову пішли вгору. Особливо помітно дорожчав дизель, вартість якого сягнула пікового рівня 21 вересня – $6,5 за галон. Як пояснило EIA, глобальний дефіцит дизелю підвищив світові ціни і попит на американський експорт, що сприяло скороченню запасів у США та посилило тиск на внутрішні ціни. Це відбувається перед сезонним ремонтом НПЗ і напередодні пікового споживання взимку.
Коли ціна на дизель сягнула максимуму, Білий дім розглядав обмеження експорту, навіть тимчасову заборону, проте швидко відкинув подібні варіанти після сильного спротиву американського нафтового лобі. Тоді і розіграли карту послаблення санкцій щодо російського дизелю. До речі, у той період Вашингтон відвідав спецпосланець Кирил Дмитрієв, який провів декілька закритих зустрічей, зокрема з міністром енергетики США.
«Ціни на дизпальне для американців і, безумовно, для всього світу знижуватимуться рекордними темпами й дуже швидко», – заявив Трамп, вихваляючи «дизельну угоду».
Проте потенціал впливу на світовий баланс озвучених Трампом російських постачань загальним обсягом близько 36 млн барелів, розтягнутих на декілька місяців, викликав великі сумніви. А його впевненість, що ціни знижуватимуться «дуже швидко», – і поготів.
Світовий експорт дизпального зазнав найбільших втрат унаслідок конфлікту на Близькому Сході. Якщо торік країни регіону експортували в середньому 1,4 млн барелів на добу, у березні показник зменшився до 790 тис. барелів на добу, у квітні – до 734 тис. барелів на добу, за даними Kpler. А в серпні експорт обвалився до мінімуму, 505 тис. барелів на добу, внаслідок ударів хуситів по НПЗ та логістичній інфраструктурі Саудівської Аравії, найбільшого виробника в регіоні. Сама країна зменшила експорт у місячному порівнянні у 2,5 раза – до 188 тис. барелів на добу.
Торік морський російський експорт дизелю становив у середньому 817 тис. барелів на добу, свідчать дані Kpler. З червня 2026 року експортні постачання почали помітно знижуватися внаслідок українських атак й експортних обмежень. З липня експорт становить орієнтовно 200 тис. барелів на добу.
Kpler оцінює втрати експорту дизпального країнами Близького Сходу у березні – серпні 2026 року в середньому у 750 тис. барелів на добу (54% середньодобового експорту торік), тоді як втрати росії – у 361 тис. барелів на добу (44%).
Як заявив Трамп, із жовтня до грудня очікується перша хвиля постачань російського дизелю обсягом близько 13,5 млн барелів. «Водночас на цей момент росія має запаси, достатні для гарантування перших постачань обсягом приблизно 6 млн барелів, згідно зі звітом консалтингової компанії Rapidan Energy», – зазначає Bloomberg.
Така оцінка демонструє реальний потенціал російського експорту найближчим часом. Вона також може свідчити, що росія мала можливість експортувати певні обсяги дизелю і без санкційного винятку. «Це дизпальне все одно було би продане – так чи інакше», – визнав держсекретар Рубіо, коментуючи «дизельну угоду».
Доступні до експорту обсяги незначним чином вплинуть на глобальну пропозицію, а швидке нарощування постачань до торішніх обсягів обмежене пошкодженнями російських НПЗ. Міжнародне енергетичне агентство (IEA) зазначає, що недавнє послаблення росією експортних обмежень навряд чи суттєво змінить баланс світового ринку, основна проблема – нестача виробничих потужностей російських НПЗ.
Загалом світова пропозиція дизелю не задовольнятиме попит упродовж IV кварталу 2026 року, зазначає IEA. Баланс ринку залишатиметься напруженим протягом значної частини 2027 року й залежатиме від відновлення постачань із Близького Сходу.
Щодо експорту російського дизелю до самих США – гігантський американський ринок його практично не помітить. Загалом морський імпорт російського ресурсу не потрібен найбільшому світовому експортеру дизпального.
Торік нафтопереробна галузь США зі 130 НПЗ виробила близько 1,76 млрд барелів дистилятного пального, за даними EIA. Внутрішнє споживання сягнуло близько 1,42 млрд барелів. Так, країна імпортує дизель, але імпорт становив лише 4% внутрішнього споживання, а його левову частку (84%) забезпечила сусідня Канада – фактично всередині глибоко інтегрованого енергетичного ринку Північної Америки.
Тим часом росія після послаблення санкцій США та скасування власної експортної заборони в період із 11 до 20 жовтня експортувала близько 1,6 млн барелів дизпального, за даними Kpler. Зокрема, відомо про відвантаження трьох танкерних партій обсягом по 300 тис. барелів із балтійського порту Приморськ. Одна прямує до США, інші – до Туреччини і Бразилії. Відомо також про відновлення постачань до Марокко.
Як не дивно, США самі долучилися до кола країн, які стали ключовими покупцями російського дизелю після перебудови російського експорту внаслідок санкцій, введених після повномасштабного вторгнення в Україну. А деякі з них, зокрема Марокко та Туреччина, стали ланками обходу санкцій щодо російських нафтопродуктів.