Від транзиту до трейдингу: яке місце та чому посідає Україна серед газових хабів Європи
Що заважає українському ринку стати повноцінним газовим хабом і чому успіх «Вертикального коридору» залежить не тільки від труб і американського LNG
Попри виклики й обмеження повномасштабної війни, Україна зберігає стабільні позиції в щорічному ренкінгу газових хабів асоціації Energy Traders Europe, не втрачаючи місце серед таких, що продовжують трансформацію на шляху до розвинених ринків. Про це свідчить оновлений випуск дослідження Gas Hub Scorecard-2026, опублікований асоціацією в жовтні.
Щоб виявити лідерів і аутсайдерів, автори дослідження оцінили ліквідність, прозорість, регуляторну практику і операційну ефективність газових ринків 28 країн Європи, які через відмову від російських постачань і геополітичну нестабільність адаптуються до глобальної конкуренції за зріджений природний газ (LNG).
Mind – про те, як аналітики Energy Traders Europe бачать перспективи газового трейдингу в Україні, які ринкові недоліки знайшли в наших найближчих сусідів – Польщі, Румунії, Словаччини та Молдови, які суперечності приховує проєкт «Вертикальний коридор», від якого залежить прибутковість українських газосховищ, і як «мовне питання» позначилося на експертній оцінці окремих газових хабів.
Довідка Mind.
Energy Traders Europe – європейська галузева асоціація, яка представляє інтереси компаній, що торгують природним газом, електроенергією, вуглецевими квотами та іншими енергетичними продуктами. Була заснована 1999 року в Амстердамі. Зараз об’єднує понад 180 учасників оптового ринку більш ніж із 30 європейських країн. До 25 січня 2024 року була відома як EFET – European Federation of Energy Traders.
Серед постійних членів Energy Traders Europe, які щорічно сплачують 25 тис. євро внеску (без урахування участі у Правовому комітеті) – державний холдинг «Нафтогаз України» і компанія D.Trading Ріната Ахметова (судячи з державного прапора поряд із назвою асоціації на сайті, не напряму, а через хорватський офіс).
Її вплив полягає у формуванні правил і стандартів, за якими працює оптова торгівля енергетичними продуктами. Асоціація взаємодіє з регуляторами й органами влади щодо правил функціонування енергоринків, розробляє стандартні контракти, сприяє інтеграції ринків і виступає за усунення бар’єрів у транскордонній торгівлі, посилення конкуренції, ліквідності та прозорості операцій, щоб учасники мали ширший вибір постачальників.
Європейські газові лідери в ренкінгу
Головний висновок аналітиків Energy Traders Europe: загалом європейський газовий ринок залишається фрагментованим, оскільки лише десять країн подолали позначку зрілості в 15 балів, яка свідчить про високу інтеграцію. Але різноманітні бюрократичні бар'єри, ліцензійні вимоги та державне втручання продовжують штучно завищувати витрати на газ для споживачів, оскільки обмежують конкуренцію й розвиток ринку.
Група з десяти найуспішніших, зрілих, газових хабів (established hubs) отримала середню оцінку 16,75 бала з 20. Це переважно країни Західної Європи, які формують ядро газової торгівлі, де розвинена інфраструктура надає максимальну гнучкість, а перетоки газу між країнами відбуваються майже без обмежень.
Абсолютний лідер – Велика Британія з торговим майданчиком NBP (National Balancing Point), який набрав 19,5 бала. До трійки найкращих потрапили також Нідерланди (18 балів), де працює біржа TTF (Title Transfer Facility) й Австрія – завдяки ліквідності на CEGH (Центрально-Європейському газовому хабі).
Ренкінг європейських газових хабів у 2026 році за оцінкою Energy Traders Europe (максимальний інтегральний бал – 20)
Україна на 20-му місці з балом 10,5
Як зазначають аналітики Energy Traders Europe, десять країн повністю впровадили ключові елементи моделі ринку ЄС – віртуальні торгові точки (VTP), системи входу-виходу (Entry-Exit), добове балансування й біржові торги. Велика Британія та Нідерланди набрали максимум (6 із 6 балів) за показниками ефективності, що відображає наявність високої ліквідності, активних брокерських операцій, потужних маркет-мейкерів і цінових індексів. Іспанія та Португалія отримали високий бал завдяки спільному оптовому оператору ринку MIBGAS, який формує прозорий ціновий орієнтир для Піренейського півострова, та інтеграції LNG-інфраструктури, а Чехія успішно розвиває торгівлю у зв'язці з австрійським майданчиком CEGH.
Водночас звіт виділяє три сфери, де навіть зрілі хаби, попри статус лідерів, втратили бали. Передусім через державні втручання, коли уряди запроваджували заходи контролю для подолання енергетичної кризи. У багатьох країнах методики розрахунку тарифів залишаються нечіткими або публікуються із запізненням, що ускладнює довгострокове планування на тлі падіння завантаженості трубопроводів.
Хаби втрачали бали також і через мовний бар’єр. У деяких країнах (зокрема, у Франції, Німеччині та Нідерландах) публічні консультації регуляторів чи операторів газотранспортної системи (ГТС) та документація не завжди доступні англійською мовою, яка є базовою в діловому спілкуванні.
Автори звіту звернули увагу, що, хоча нідерландський хаб TTF слугує головним еталонним ціновим бенчмарком для більшості газових угод у Європі, британський NBP випередив його в оцінці передусім завдяки практичній перевазі англійської мови у Великій Британії, тоді як у Нідерландах діалог із зацікавленими сторонами почасти проводиться місцевою – нідерландською – мовою.
Газові хаби на крок від великого зростання
До групи хабів «у процесі трансформації» (transitioning hubs) у новому звіті Energy Traders Europe належать 11 країн з оцінкою в діапазоні від 10 до 14,5 бала з 20. Вони вже сформували базові ринкові механізми, але ще не подолали поріг зрілості (15 балів). Перша п’ятірка набрала однакову кількість балів – 14,5 (це країни Балтії, Фінляндія та Італія). Аналітики відзначили й особливі досягнення України, яка, попри труднощі воєнного часу, опинилася на передостанньому місці (20-му) в групі з 10,5 бала, випередивши Словенію (10 балів).
Автори звіту зазначають, що лідери серед «хабів у процесі трансформації» демонструють «стабільний прогрес, який вражає» завдяки тісній регіональній співпраці, єдиній зоні балансування та виходу на європейську біржу EEX (вона є важливим майданчиком для купівлі-продажу газу, хеджування цінових ризиків і формування прозорих ринкових котирувань та пропонує контракти, прив’язані до багатьох європейських хабів).
Італія, яка опинилася в цій групі, стала єдиною країною з історично розвиненим хабом (PSV – Punto di Scambio Virtuale), яка втратила позиції та випала з категорії «зрілих». Причиною стали обтяжлива звітність і державне втручання в роботу ринку.
Як зазначають автори дослідження, більшість хабів, які трансформуються, мають впроваджені технічні регламенти, проте головними гальмами для активізації трейдингу залишаються умови ліцензування, специфічні національні правила звітності та ризики державного втручання в ціноутворення чи розподіл ресурсів. Ключовий виклик – складнощі із залученням брокерів, маркет-мейкерів і розвитком форвардних угод, без яких ринок втрачає реальні можливості, щоб пожвавити газову торгівлю.
Надбання і потенціал України
Україна змогла зберегти «середні» позиції, попри обмеження, які наклала на внутрішній газовий ринок війна. Автори дослідження наголосили, що результат – 10,5 бала з 20 можливих і нижня межа категорії «хабів у процесі трансформації» – варто сприймати з урахуванням «надзвичайного контексту, спричиненого агресивною війною з боку росії». Водночас Україна не втратила потужну інфраструктуру й потенціал для швидкого зростання.
У звіті зазначається, що втручання держави в ринок (зокрема, заборона на експорт газу) не підлягають критиці, враховуючи специфічні виклики воєнного стану. Водночас позитивним кроком стало те, що на момент завершення звіту (початок жовтня) уряд частково скасував цю заборону.
Україна отримала високі бали за функціонування точок входу / виходу, роботу віртуальної торгової точки, механізми добового балансування, наявність організованої біржової торгівлі та використання стандартних контрактів.
Оскільки Україна не є членом ЄС, її ринок залишається менш доступним для зовнішніх учасників, а звітність здійснюється поза рамками стандартів REMIT, що знижує регуляторний бал. Крім того, нуль балів країна отримала через відсутність маркет-мейкерів (компаній, які регулярно виставляють на біржі ціни, за якими готові купувати й продавати газ, підтримуючи ліквідність ринку), брокерів і коефіцієнту ліквідності.
У звіті відзначається «рішучість України розвивати ліквідний газовий хаб», що дає підстави очікувати швидкого прогресу після завершення війни. Крім того, Україна розглядається в контексті реекспорту газу із сусідніх країн і як важливий елемент регіональної інфраструктури проєкту «Вертикальний коридор» (Vertical Corridor), що призначений для транспортування газу (передусім з LNG-терміналів Греції) на північ, до країн Центральної та Східної Європи.
Як повідомляв Mind, маршрут «Вертикального коридору» охоплює Грецію, Болгарію, Румунію, Молдову та Україну. Він покликаний сприяти транспортуванню регазифікованого LNG з південних терміналів до підземних сховищ газу в Україні та на ринки сусідніх країн.
Аналітики Energy Traders Europe зазначають, що початковий варіант цього регіонального проєкту хоч і мав добрі наміри заохотити експорт американського газу через Грецію до України, на практиці призвів до додаткової фрагментації ринку в регіоні, що не сприяло посиленню енергетичної безпеки і стабільному газопостачанню.
Згодом підхід до його впровадження було доопрацьовано зусиллями Єврокомісії та операторів ГТС країн-учасниць. Тому тепер «Вертикальний коридор» краще відповідає правилам ЄС і більше не повинен ставати на заваді регіональній інтеграції газових ринків. Зокрема, оператори ГТС уздовж усього маршруту (Греція, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна) домовилися про спільні кроки для поліпшення координації, бронювання потужностей та усунення регуляторних розривів між національними газотранспортними системами.
Дослідження Energy Traders Europe показало, що країни – учасниці «Вертикального коридору» демонструють дуже неоднорідний рівень розвитку газових ринків.
Греція (13,5 бала) та Болгарія (13 балів) – перші дві країни на маршруті, які вже розвинули їх понад базовий рівень і зберегли стабільні показники.
Україна (10,5 бала) відіграє важливу роль у кінцевій точці маршруту завдяки потужностям підземних сховищ і створила умови для розбудови ліквідного хабу.
Румунія (9 балів) – ключовий транзитний вузол, який залишається серед найгірших ринків ЄС через надмірні ліцензійні вимоги та втручання держави в ринок. Молдова (5 балів) показує хороші перспективи щодо прозорості, але залишається у групі початкових хабів із тимчасовими балансувальними механізмами.
Обмеження і можливості перспективних гравців
До категорії перспективних хабів (emerging hubs) у звіті «Gas Hub Scorecard» за 2026 рік увійшли сім країн, які набрали менш ніж 10 балів із 20 можливих. Їх середній бал – лише 7,4. Більшість із них – сусідні з Україною ринки.
Очолює групу Словаччина (9,5 бала). Трохи нижча оцінка у Хорватії, Польщі і Румунії – 9 балів. Далі йдуть Туреччина, яка набрала 6,5 бала, Молдова (5 балів) і Сербія з найнижчою оцінкою в усьому звіті – 4 бали.
Попри наявність розвиненої фізичної інфраструктури в окремих країнах, хаби цієї групи стикаються із системними бар'єрами. У першу чергу адміністративні обмеження, пов’язані зі складними умовами для отримання спеціальних торгових ліцензій (особливо в Румунії та Польщі) і надмірними національними вимогами до звітності, ускладнюють лібералізацію та появу на ринку нових трейдерів.
Запровадження регульованих цін, експортних / імпортних обмежень або субсидування (як у Туреччині) викривляє цінові сигнали та підриває довіру учасників ринку. У Словаччині повністю відсутня власна біржа стандартизованих продуктів, а балансування здійснюється через майданчики сусідніх країн.
Серед характерних недоліків газових ринків країн цієї групи аналітики зазначають високу ринкову концентрацію, при якій домінують монополісти або державні компанії. Це стримує розвиток конкуренції. А обмежені публікації інформації англійською мовою та відсутність постійного діалогу регуляторів й операторів ГТС із міжнародними трейдерами свідчить про низьку прозорість і відкритість ринків.
Серед країн ЄС аналітики Energy Traders Europe найгіршими визнали газові ринки Польщі та Румунії. «Через деструктивні втручання держави й обтяжливі ліцензії вони залишаються у стані стагнації», – йдеться у звіті. Водночас Румунія є найбільшим видобувником газу на території Євросоюзу, а Польща – розбудовує потужну газову інфраструктуру та має дедалі більший попит серед споживачів усередині країни.
Актив Туреччини – розвинена енергетична біржа EPİAŞ, але її підсумковий бал низький через відсутність прозорості та державні субсидії. Сербія нещодавно завершила створення незалежного оператора ГТС, що аналітики вважають позитивним кроком для подальшого розвитку газового ринку.
Щоб посилити позиції, автори дослідження рекомендують цим країнам спростити адміністративні процедури, впровадити аукціони на вільні потужності, подолати монополізм й активніше інтегруватися до єдиного газового ринку ЄС, оскільки мала місткість окремих національних ринків є перешкодою для самостійного формування ліквідності.