Технології

Від протезів до керування дронами: як Esper перетворює біонічні руки на міжнародний бізнес і готується вийти на ринок багатосенсорних систем

Завдяки чому українські інженери конкурують зі світовими монополістами MedTech

Фото компанії Esper

У листопаді 2022 року на обкладинці журналу TIME з’явився роботизований протез глибокого матового кольору. Це була розробка українського стартапу Esper Bionics (зараз – Esper), яку видання визнало одним із 200 найкращих винаходів року. Поки в Україні тривали масовані удари росіян, інженерна команда з Києва продовжувала доводити, що інновації наступного покоління створюються не лише в Кремнієвій долині.

Сьогодні Esper – це міжнародна human augmentation компанія з виробництвом у Києві, логістичним хабом у Берліні, штаб-квартирою в Нью-Йорку, мільйонами доларів венчурних інвестицій та місією, що виходить за рамки заміни втрачених кінцівок.

Як влаштована бізнес-модель Esper? Як стартап монетизує продукт через страхову систему США? Що насправді відрізняє їхню технологію від рішень глобальних конкурентів? Та як у компанії планують вирости з виробника протезів у повноцінний бізнес багатосенсорних систем? Про це та багато іншого у публікації Mind.

Як консервативний ринок протезування підштовхнув до пошуку альтернативи

Щоб зрозуміти, за яких умов з'явилася Esper, варто подивитися, який вигляд мав світовий ринок протезування верхніх кінцівок наприкінці 2010-х років. Це було «тихе болото» медтехнічних конгломератів. Десятиліттями індустрію очолювали консервативні гіганти, на кшталт німецької Ottobock або ісландської Össur. Їхня продукція була надійною, але коштувала як новий автомобіль бізнес-класу ($30–60 тис.), важила часом понад кілограм і працювала на аналогових принципах: два датчики фіксували напруження м'яза, і користувачеві доводилося тригерами перемикати режими. 

Співзасновник Esper Дмитро Газда – улітку 2006 року студент Національного медичного університету імені Богомольця – проходив клінічну практику в одній із лікарень Фінляндії. Серед його пацієнтів опинилася 18-річна українка, яка потрапила в автомобільну аварію. Дівчина пережила травматичну ампутацію руки, втім продовжувала мріяти стати професійною акторкою, постійно жартувала з персоналом і намагалася не показувати відчаю.

Ця історія зачепила молодого лікаря. Повернувшись до Києва, Газда почав вивчати її клінічний випадок, підняв наукову літературу та занурився в каталоги сучасного протезування. Те, що він побачив, викликало подив: споживча мікроелектроніка робила гігантські кроки вперед, на ринку з'являлися кишенькові комп'ютери та перші прототипи сенсорних смартфонів, а пацієнтам із високими ампутаціями досі пропонували або пасивні косметичні муляжі, або важкі тягові гаки, або примітивні міоелектричні захвати з логікою реле 1980-х років.

Проте від емоційного потрясіння у фінській палаті до появи першого промислового зразка Esper мине понад 13 років. Газді знадобився цей час, щоб здобути диплом лікаря, самостійно освоїти програмування та залізо, запустити кілька бізнесів у сфері дистрибуції та розробки софту й накопичити стартовий капітал.

Як перші $150 тис. перетворилися на робочу біонічну руку

Esper стартувала 2019 року в Києві на власні заощадження фаундерів. До протезування Газда запускав споживчі бренди: меблі MZPA, домашній декор Ohhio та крісла-мішки Poparada. З цих бізнесів прийшли перші $150 тис. на розробку.

До Дмитра Газди як співзасновники компанії приєдналися фінансистка Анна Белєванцева та інженер Ігор Ільченко.

Команда одразу відмовилася від шляху класичних протезних майстерень, які брали готові іноземні вузли та виготовляли під них індивідуальні гільзи. Засновники почали проєктувати власну мехатронічну платформу з нуля. 

Перед тим як сісти за креслення, команда провела понад 30 інтерв’ю з протезистами в Україні та США. Фідбек виявився майже однаковим: фахівці обох країн працювали з тими самими продуктами й методами, бо більшість українських протезистів навчалися в американських колег. Перших тестувальників компанії рекомендували самі протезисти.


Фото компанії Esper

Головна проблема тогочасних міоелектричних протезів полягала не в нестачі міцності, а у високому відсотку відмов від використання: до 40% пацієнтів у світі через пів року ховали куплені за десятки тисяч доларів протези в шафу. Причини були банальними: надмірна вага пристрою (часто понад 800–1000 грамів), незграбне керування двома датчиками та постійний перегрів двигунів.

Розробники Esper взяли це до уваги та занурилися в розробку. Перший прототип 2019 року вийшов далеким від ринкового продукту: це була величезна роборука з простою електронікою, китайськими компонентами й деталями з 3D-принтера. Рука рухалась і брала предмети, але не пройшла б жодної сертифікації – власне, її і робили, щоб показувати інвесторам і партнерам. 

До ринкової версії пристрій пройшов щонайменше п’ять повних переробок, а в лабораторії робопальці випробовували спеціальні стенди понад 100 тис. циклів згинання. Перший користувач отримав прототип у 2020 році.


Фото компанії Esper

Уже в перший же рік роботи стартап здобув перемогу на інженерному хакатоні Vernadsky Challenge у Дніпрі та отримав 1 млн грн гранту. Згодом команда залучила грант на $50 тис. від Українського фонду стартапів (USF). 

Ці гроші пішли на створення робочих лабораторних прототипів кисті та експерименти із сенсорами. Замість класичних двох електродів, що реєстрували лише базове скорочення м’язів-згиначів, інженери Esper розробили двоканальну систему зчитування біопотенціалів і почали навчати нейромережу розпізнавати рухові наміри людини.

Більшість біонічних рук зчитують лише дві групи м’язів – згиначі та розгиначі, і керування ними нагадує набір тексту двома клавішами. «Ми ж даємо користувачам не дві кнопки, а 20», – пояснюють у стартапі.

Чому Esper обрав експансію в США замість Європи 

Український ринок протезування до повномасштабного вторгнення був мізерним і тримався на скромних державних тендерах. Запустити капіталомісткий R&D-стартап у галузі MedTech без виходу на ринок США було надскладно.

Тому наприкінці 2020 року Esper пройшов відбір в один із найсильніших B2B-акселераторів Кремнієвої долини – Alchemist Accelerator. Компанія юридично зареєструвала штаб-квартиру в США (штат Делавер), відкрила представництво в Нью-Йорку, а все інженерне ядро, лабораторію та розробку софту зосередила в Києві.

Публічно стартап презентувався на Demo Day акселератора в жовтні 2021 року. Тоді TechCrunch описав Esper як розробника протеза, чиє розпізнавання сигналів на основі машинного навчання стає точнішим із використанням.

Вибір США Газда пояснює просто: це 40% світового ринку протезування, зрозуміла сертифікація та високі страхові виплати. ЄС, за його словами, – 27 окремих ринків із різним регулюванням, тож експансія там набагато складніша.

В Alchemist бізнес-модель компанії трансформувалася. Засновники усвідомили, що технологічна досконалість становить лише половину успіху – решта залежить від уміння вбудуватися в консервативну систему страхування та клінічного партнерства.

У цей же період український венчурний фонд SMRK VC повірив у здатність команди побудувати світовий хардверний бізнес і закрив seed-раунд стартапу. Суму угоди у вересні 2020 року не розкрили, але середній чек фонду тоді становив близько $750 тис. 

Уже під час повномасштабного вторгнення SMRK інвестував в Esper удруге, за вищою оцінкою. Керуючий партнер фонду Андрій Довженко 2022 року ставив Esper поруч з Ajax, Competera та Turnkey Lender, найстійкішими компаніями портфеля. Компанія також одержала «воєнний» грант від Google for Startups.

Як стартап відкрив двері американських страхових компаній

Ціна сучасного біонічного протеза в США становить від $20 тис. до $40 тис.. Платоспроможних клієнтів, готових викласти таку суму з власної кишені, одиниці. Тому найчастіше витрати покривають страхові плани Medicare, військове відомство Veterans Affairs (VA) або приватні страхові конгломерати.

Щоб потрапити в цю систему Esper подолав два регуляторні рубежі:

  • реєстрація FDA – пристрій пройшов аудит безпеки матеріалів, електромагнітної сумісності та надійності механічних вузлів й отримав статус медичного виробу класу II;
  • кодифікація PDAC – біонічна кисть Esper Hand отримала офіційний код відшкодування системи HCPCS (зокрема, ключовий базовий L-код L6880, розрахований на міоелектричні кисті з комп'ютерним керуванням і незалежними приводами пальців).

Це закріпило ринкову ціну комплекту кисті останнього покоління на рівні до $20 тис. За словами засновників, у США в 95% випадків вартість протеза відшкодовують страхові компанії.


Фото компанії Esper

На ринок США стартап  вийшов влітку 2022 року та спочатку працював із закритою групою бета-тестувальників і клінік.

Комерційну експансію в США компанія будувала не через пряму рекламу на кінцевого споживача, а через B2B-партнерство з мережами сертифікованих ортопедів-протезистів. Як пояснюють у компанії, саме протезист є кінцевим баєром у цій системі: він обирає кисть під анатомію кукси, монтує її в карбонову гільзу та калібрує разом із пацієнтом.

Нині Esper Hand доступна в усіх великих мережах протезних клінік США, а загальна кількість користувачів у Сполучених Штатах та Україні перевищила 650. Для клінік компанія наголошує, що протез і застосунок працюють за принципом plug-and-play і не потребують додаткової сертифікації протезиста, а налаштування можна робити віддалено.

Чим українська розробка протистоїть іншим рішенням

В Україні, за даними Protez Hub, станом на кінець 2023 року працювало понад 80 виробників протезів.

На ринку біонічних рук Esper конкурує з кількома помітними гравцями. Найближчий за профілем суперник – польська Aether Biomedical із кистю Zeus. Вона підіймає до 35 кг, має силу хвату 152 Н, а в Україні компанія вже встановила понад 125 пристроїв.

Серед українських розробників також вирізняється Allbionics, заснована 2023 року українцем Володимиром Бандурою й американцем Стівом Ван Флітом. Її біонічна кисть коштує від $8500 до $15 тис., а програмне забезпечення з елементами машинного навчання для неї розробила GlobalLogic.

Ще один локальний стартап – Versi Bionics – робить ставку на складніший зап'ясток із двома ступенями свободи та сенсори тиску, температури й вібрації, які мають дати користувачеві відчуття дотику.

Окремо варто згадати український стартап SYLA, який розробляє біонічне коліно: прямим конкурентом Esper він не є, бо працює з нижніми кінцівками, але показує, що українська біонічна галузь розвивається не лише навколо рук.

Над усіма ними височіють глобальні гіганти. Німецький Ottobock пропонує повний спектр протезів, зокрема лінійку біонічних кистей bebionic, і має власний майданчик в Україні. Ісландський Össur, другий світовий лідер галузі, виробляє біонічні руки та ноги. Їхні вироби вирізнялися високою надійністю, але водночас значною вагою.

Українська команда ж зробила ставку на розробку легкого, модульного смартґаджета, де «залізо» оптимізується за рахунок хмарного софту.

Система складається з трьох елементів:

  • Esper Hand – біонічний протез кисті, який встановлюється на індивідуальний куксоприймач, виготовлений протезистом;
  • Esper MyoUnit – неінвазивні міоелектричні сенсори, які розміщуються всередині куксоприймача, зчитують електричну активність м'язів і передають сигнали для керування протезом. Esper Hand також підтримує сумісні сенсори сторонніх виробників.
  • Esper+ – мобільний застосунок, який з'єднується з протезом через Bluetooth і дозволяє персоналізувати його роботу: налаштовувати хвати, чутливість сенсорів і режими керування, а також тренувати м'язові сигнали. 

Фішкою системи стала предиктивність (здатність прогнозувати майбутні події). Вбудовані акселерометри та гіроскопи фіксують просторове положення руки в реальному часі. Якщо рука опущена вниз і рухається до кишені, система розуміє контекст і формує плоский хват. Якщо кисть піднімається до столу – розкривається для обхвату предмета.

Пристрій складається з 10 модулів – тому, наприклад, палець можна замінити менш ніж за п’ять хвилин, без відправляння руки на завод. Це дозволяє обслуговувати протез там, де немає сервісного центру.


Фото компанії Esper

Є два розміри протеза. Менший, за даними компанії, – один із найлегших на ринку й добре підходить жінкам. Його вага з кріпленням становить 460 г. Вага більшої роборуки з кріпленням не перевищує 611 г.

Проте це вага саме кисті разом із відповідним зап'ястковим з'єднанням, а не всього протеза. Вага повної протезної системи буде більшою через куксоприймач та інші компоненти.

Більшість металевих деталей, зокрема фаланги, фрезерують у Києві з авіаційного алюмінію, бронзи та нержавійки, а мотори закуповують у Європі.

Як війна вплинула на логістику, собівартість і ринки збуту

На початку лютого 2022 року ключові керівники компанії прибули до США на заплановані зустрічі з клінічними партнерами та фондами. Ранок 24 лютого перекреслив звичний ритм.

Перед компанією постала реальна загроза повної зупинки бізнесу: постачання критичних чипів і моторів з Азії та Європи до Києва зупинилося, а небо закрили. Проте засновники відмовилися від релокації. Замість цього вони вибудували багаторівневу розподілену систему.

У Німеччині оперативно створили європейський офіс, аби гарантувати безперервність контрактів із клініками США. Головна конструкторська команда, складання, пайка та програмування залишилися в Україні. У періоди блекаутів лабораторію перевели на автономні генератори, Starlink та акумуляторні станції.

Паралельно країна зіткнулася з лавиноподібним зростанням важких бойових травм. За даними профільних організацій, унаслідок мінно-вибухових поранень десятки тисяч людей втратили кінцівки.


Фото компанії Esper

З 2022 року в Україні запрацювала програма Esper for Ukraine. Її завдання – допомогти військовим, які втратили кінцівку, отримати свій перший біонічний протез. У межах програми компанія надає протези за собівартістю.

Надалі зворотний зв’язок від українських бійців ліг в основу оновленої модифікації Esper Hand 2 – з посиленими металевими шестернями в суглобах, поліпшеною гідроізоляцією за стандартом IPX5 та зносостійкими кабелями.

Наприкінці 2023 року вже 70% виготовлених рук лишалися в Україні, а в черзі стояли близько 120 людей. Нині сайт компанії обіцяє українцям безплатне протезування коштом донорів, а гарантійний сервіс працює в Києві.

Як до розробки долучились американські та європейські інвестори

У травні 2024 року державний секретар США Ентоні Блінкен і спеціальна представниця з відновлення економіки України Пенні Пріцкер особисто відвідали київську лабораторію Esper. Вони ознайомилися з повним циклом виробництва.

Під час того візиту Блінкен оголосив про грант USAID для Esper, за даними відкритих джерел, $150 тис. Після зупинення діяльності USAID у 2025 році ця підтримка припинилася, повідомляв представник компанії.

Уже за місяць, у червні 2024 року, Esper закрила новий великий інвестиційний раунд на $5 млн. Лідінвестором став мюнхенський венчурний фонд YZR Capital, що спеціалізується на охороні здоров'я та HealthTech. Співінвесторами виступили Європейський банк реконструкції та розвитку та американсько-український фонд u.ventures. Загальний обсяг залучених стартапом коштів перевищив $7 млн.

Ці інвестиції призначалися для розширення потужностей київського й берлінського конвеєрів, запуску масового виробництва версії Esper Hand 2 та розширення клінічної мережі в США.

На червень 2024 року, у період залучення інвестицій, компанія виробляла близько 30 протезів на місяць. У червні ж 2026 року команда оцінила випуск щонайменше в 500 протезів на рік. Серійно зараз виробляють обидві моделі – Esper Hand 1 та Esper Hand 2.

Фінансових показників компанія не розкриває. Аналітична платформа CB Insights оцінює виручку 2025 року приблизно у $2 млн. В Esper не підтверджують і не спростовують ці дані. Лише уточнюють, що інформація на платформах як CB Insights, зазвичай базується на аналітичних прогнозах і моделях інших компаній.

Більше ніж протези: як Esper виходить на ринок wearable-систем 

Для фаундерів Esper протезування – точка входу на значно масштабніший ринок інтерфейсів взаємодії між тілом людини та електронними пристроями.

Команда працює над технологією MARS – неінвазивним контролером, який надягається на передпліччя як тонкий браслет. Чутливі сенсори реєструють мікропотенціали м’язів і нервів задовго до того, як палець здійснить фізичний рух.

Це дає змогу перетворити рухи руки на команди керування будь-якою зовнішньою електронікою:

  • управління окулярами віртуальної та доповненої реальності (AR/VR) без джойстиків;
  • точне дистанційне маніпулювання промисловими роботами та дронами;
  • швидке введення тексту й робота за комп’ютером за допомогою мікрорухів зап’ястя.

Сценарій із дронами компанія вже демонструвала. Восени 2024 року Esper показала систему MARS на демо – тоді користувач керував дроном, як комп’ютерною мишею. Положення руки задавало напрямок, а напруження м’язів працювало як натискання кнопок. Станом на 2026 рік у профілі на Crunchbase MARS описано як модульний мультисенсорний хаб, що перебуває в розробці, а серед комерційних продуктів, окрім двох рук, з’явилися м’язові сенсори MyoUnits.

Відкрити повну версію на Mind