Посол Швейцарии: «Украину воспринимают как сочетание трех понятий: коррупция, Чернобыль, конфликт»
Клод Вильд – об интересе швейцарского бизнеса в Украине и его трудностях, перспективах сотрудничества и крупнейших швейцарских проектах
Mind продолжает общаться с послами различных государств в Украине. Цель проекта – показать отечественные перспективы на международной арене и место нашей страны в глобальной экономике. Мы сосредоточились на вопросах бизнес-интересов, возможностях для сотрудничества и их реализации предпринимателями двух стран, а также на привлекательности Украины для иностранного капитала.
На этот раз мы беседовали с чрезвычайным и полномочным послом Швейцарии в Украине Клодом Вильде.
Швейцарская Конфедерация входит в пятерку ведущих государств-инвесторов в экономику Украины. Средства происхождением из Швейцарии составляют около 5% от общего объема иностранного капитала, и больше всего их попадает в промышленность.
О проблемах и динамике швейцарских капиталовложений в Украине в последние годы и значении Швейцарии как одного из самых мощных инвесторов украинской экономики – наш разговор с господином Вильде.
– З якими перепонами стикається швейцарський бізнес в Україні?
– Є дві категорії проблем. Проблеми, з якими стикаються компанії, що вже працюють в Україні, і саме сприйняття України потенційними швейцарськими інвесторами, що хотіли б інвестувати в українську економіку.
Щодо першого блоку, виділю три основні проблеми: ситуація з верховенством права в Україні, яка потребує реформування; зловживання бюрократичними інструментами, що проявляється у фіскальній і податковій сферах (податкове законодавство не сприяє забезпеченню стабільного економічного зростання й припливу інвестицій); проблема з відсутністю рівних правил гри для різних гравців на ринку (присутність олігархічних структур у певних секторах економіки заважає іноземному інвестору вкладати гроші й розвивати бізнес в Україні).
Стосовно другого блоку, є кілька вимірів. По-перше, Україна нашими інвесторами сприймається як держава, на території якої триває збройний конфлікт. По-друге, традиційно серед іноземних інвесторів Україну сприймають як поєднання трьох понять: корупція, Чорнобиль, конфлікт (англійською CCC – Corruption, Chornobyl, Conflict). А замість CCC має бути OOO – Openness, Originality, Opportunities (відкритість, оригінальність, можливості).
По-третє, імідж України створюється на основі історій, які розповідають інвестори, що вже працюють тут і стикаються з проблемами, які я описав вище.
– Як швейцарський бізнес відреагував на скандал із китайськими інвесторами «Мотор Січ» і введеними Україною санкціями?
– Цей кейс – нетиповий. Тут ідеться про спробу взяття під контроль стратегічно важливого українського об’єкту. І я не знаю жодного швейцарського інвестора, який би мав торговельні зв’язки з Україною на такому рівні, щоб розглядати можливість купівлі стратегічного активу в Україні.
Оскільки цей випадок особливий, він не повинен створити прецеденту та відлякувати швейцарські компанії від ведення бізнесу в Україні. Якби подібний сценарій реалізувався щодо нестратегічних активів, то цей випадок був би проблематичнішим для міжнародних експертів.
– Ви назвали два типи проблем швейцарського бізнесу в Україні. Наведіть конкретні кейси компаній, які стикалися з негативними проявами нашої судово-бюрократичної системи й лобіюванням олігархічних інтересів, що ускладнювало роботу інвесторів тут.
– Не можу назвати конкретні компанії, але опишу деякі випадки. Один із наших інвесторів вже кілька років присутній в Україні: вклав чимало інвестицій, створив багато робочих місць, модернізував інфраструктуру. І бажає зробити додаткові капіталовкладення для покращення інфраструктури й збільшення свого прибутку.
Він отримав дозволи органів влади, але на певному етапі ця інвестиція блокується через неформальний тиск його українського конкурента, що має більш потужний вплив на місцеву владу. У підсумку інвестиції на десятки мільйонів доларів, розраховані на понад чотири роки, заблоковано. Хто від цього втрачає? Україна.
Адже не буде створено нові робочі місця, податки не сплачуватимуться в держбюджет тощо. Така ситуація – проти правил вільного ринку. Та сподіваємося, що все ж зможемо розв'язати це питання.
Ще приклад. Швейцарська компанія отримала штраф від АМКУ за дотримання норм законодавства України, які існували за одного з попередніх президентів. Йдеться про певні сектори, що визначені в законодавстві як природні державні монополії. АМКУ наклав штраф на компанію за те, що вона зробила внесок у монополізацію галузі. Ситуація досить абсурдна, і йдеться про зловживання бюрократичними владними ресурсами.
– Йдеться про президентство Віктора Януковича?
– Так. Але це було офіційне українське законодавство, і не можна бути покараним за виконання законодавства. Компанія збирається оскаржити дії АМКУ в суді (зокрема, в арбітражному). Але швейцарська сторона готова до компромісу з українською владою. Проте такі ситуації не сприяють притоку інвестицій в Україну.
Тепер швейцарські компанії вагатимуться, чи вкладати ресурси в українську економіку, і навіть розглядатимуть можливість піти з українського ринку.
– Були швейцарські компанії, які через дискомфорт нашого бізнес-клімату згорнули тут активи?
– За півтора роки своєї каденції я не чув про такі випадки. Але знаю, що 2014 року більшість представництва швейцарських банків згорнули тут діяльність, і сьогодні в Україні працює лише один банк зі швейцарським капіталом.
Наразі в Україні працює близько 100 швейцарських компаній, і, попри певні проблеми й недоліки українських реалій, вони бачать тут чимало інвестиційних можливостей.
– Уже рік як швейцарський бізнес в Україні живе в умовах пандемії. Як карантин вплинув на нього?
– 2020 рік був позитивним для швейцарських компаній в Україні, попри пандемію та виклики. Їм вдалося адаптуватися до нових реалій: зберегти виробничі плани, робочі місця.
Я вражений, але наші компанії в Україні змогли швидше адаптуватися, ніж ті, що працюють у Західній Європі. До того ж 2020 року швейцарські компанії в Україні навіть здійснили дві інвестиції – у портову індустрію та сільське господарство.
Попри низький врожай зернових через посухи минулого року, багато компаній, що працюють у сфері с/г, вважають: український ринок зростатиме в довгій перспективі. Ще один момент, який спонукав наші компанії до додаткових інвестицій – близькість України до європейського ринку.
– Які суми названих інвестицій?
– Не можу надати статистику щодо інвестицій 2020 року: ці дані у Швейцарії оприлюднюють наприкінці травня.
– А можна докладніше про швейцарські інвестиції 2020-го? Щодо портової індустрії – це сировинний трейдер Glencore Agriculture Limited, що у вересні придбав термінал із перевалки рослинної олії в Миколаївському морському порту?
– Не лише. Також компанія Risoil S.A. (спеціалізується на перевалці зернових і рослинних олій), що перемогла в тендері на концесію Херсонського порту. Це й судноплавний концерн Mediterranean Shipping Company (один із партнерів «Контейнерного Терміналу Одеси»), адже розвиток судноплавства по р. Дніпро є надважливим – і цей потенціал Україна досі не використала. Також назву Nibulon (компанія зареєстрована у Швейцарії), що українськими річками транспортує й відвантажує на експорт вантажі й має свій суднобудівний завод.
– До зміни влади в Україні розвивалася наша міжрегіональна співпраця. Швейцарські компанії вели бізнес на Дніпропетровщині, Закарпатті, у Вінницькій та Київській обл. А зараз?
– Після подій Майдану така співпраця є менш активною – можливо, це пов’язано з конфліктом на Донбасі та ситуацією в Україні.
Але в кількох напрямах у нас відбулося зростання проєктів. Наприклад, з діджиталізації, підтримки МСБ в агропромисловому секторі, енергоефективності, водопостачання, управління ТПВ, розвитку міської інфраструктури, охорони здоров’я, що фінансуються через Федеральну програму уряду Швейцарії (яка має більші бюджети, ніж кантони).
Програма швейцарського співробітництва з Україною на 2020–2023 роки має фінансування 108 млн шв. франків (₣ 27 млн/рік, або 807,4 млн грн). Зокрема, на підтримку МСБ заплановано витратити ₣17,3 млн (517 млн грн), розвиток міст – ₣32 млн (956,9 млн грн), охорону здоров’я – ₣13,6 млн (406,7 млн грн).
– Ви згадали про проєкти у сфері охорони здоров’я. У грудні Україна та Швейцарія підписали Меморандум про спільний проєкт, що запустить в Україні виробництво апаратів ШВЛ. Якою є його вартість? Де розташуються виробничі потужності?
– Це інноваційний проєкт. Йдеться про створення виробничих потужностей, які працюватимуть на весь світ, а не лише на Україну. Є наддорогі апарати ШВЛ, що застосовуються при інтенсивному лікуванні (вартістю понад $50 000). А є ті, що можуть використовуватися до й після інтенсивної терапії: вони автоматичні й досить прості за своєю технологією.
Ці апарати є більш доступними для країн, де немає високотехнологічних лікарень. Їх можна використати в каретах швидкої допомоги, сільських амбулаторіях. Апарати розроблено Швейцарським федеральним технологічним інститутом м. Цюріх.
Зараз розглядається можливість швейцарсько-українського виробництва їх на базі держпідприємства «Новатор» у Хмельницькій обл. Йдеться про виготовлення високоякісних апаратів за низькою ціною ($1000–2000/шт.), за рахунок незначних витрат. Зазначу, що проєкт – не комерційний, це проєкт-співпраця. Тому обсяг виробництва залежатиме від попиту.
Швейцарія вже витратила 1,5 млн шв. франків на створення виробничої лінії – це початкова сума, спрямована на запуск проєкту. Додаткове фінансування від України чи іноземних донорів буде після налагодження повноцінної виробничої лінії, сертифікації та ліцензування продукту.