«Молодий Годар»: чим цікава біографічна комедія про французького режисера
Стрічка про епізод з життя одного із основоположників нової хвилі у французькому кінематографі – Жана-Люка Годара – на тлі політпротестів
Сюжет. Столиця Франції кінця 1960-х. Революційні настрої серед активного студентства та робітничого класу, які вимагають відставки уряду Шарля де Голля.
Молодому і вже визнаному як критиками, так і аудиторією режисеру Жану-Люку Годару (Луї Гаррель) імпонують лозунги протестувальників. Він і сам приєднується до них, але почувається розгубленим та безпомічним, адже його нова стрічка «Китаянка», присвячена маоїзму, виявляється провальною.
Кадр з фільму «Молодий Годар»
Він зрікається своїх попередніх робіт, заявляючи, що «час покінчити з диктатурою сантиментів, адже на них революції не зробиш». Жан-Люк не може визначитись, де від нього було б більше користі – у кіно чи в революції. Разом із Трюффо, Рене та Лелушем вони добиваються скасування Каннського кінофестивалю 1968 року на знак солідарності з протестуючими у Франції.
Кадр з фільму «Молодий Годар»
Разом з цим Годар знаходить все менше підтримки з боку колег, з азартом затіває сварки, наприклад, на одній з вечірок прирівнює рекламу до фашизму, та все частіше говорить лозунгами. Приймає максималіста і бунтаря таким, яким він є, лише його молода дружина – акторка Анн Вяземські у виконанні Стейсі Мартін: «Я терпляча». Але часті витівки та ревнощі невдоволеного собою режисера все більше пригнічують її.
Кадр з фільму «Молодий Годар»
В українському прокаті: з 1 лютого
Бюджет: 11 110 000 євро
Бекґраунд. Режисер фільму Мішель Азанавічус вже працював з історією про зірок кіно у чорно-білій німій ретро-стрічці «Артист», за яку отримав премію «Оскар», із харизматичним коміком Жаном Дюжарденом і аргентино-французькою акторкою Береніс Бежо у головних ролях. Бежо з'являється і у фільмі «Молодий Годар» у ролі Мішель Розьє.
В інтерв’ю одному французькому виданню Мішель Азанавічус говорить, що «Молодий Годар» − не про обожнювання режисера: «Це стрічка про Годара як друга, чоловіка і людину, про моменти його творчої кризи у період політичної кризи його країни через історію кохання. Годар ніколи не погоджувався на консенсус, у будь-якій ситуації порушував правила, які йому пропонувались».
На створення фільму Азанавічуса надихнула книга колишньої дружини Жана-Люка Годара – Анн Вяземські: «Історія тендітна і зворушлива, але з частими комедійними моментами».
Контекст революції у травні 1968-го привабив режисера невинністю і наївністю у тому, як люди бачили світ: «Мені було цікаво помістити складних персонажів у ці умови, цікава суперечливість поглядів і парадокс Жана-Люка, який виступав проти буржуазії, хоча сам походив із цього середовища».
Сам Годар назвав ідею стрічки про нього дурною. Правила життя, якими він поділився з Esquire, характеризують режисера як чесну людину, яка, втім, не приховує свого складного характеру:
- «Завжди співчував французькому кіно, тому що у нього немає грошей, і я співчуваю американському кіно, тому що у нього немає ідей»
- «Я ні з ким не розмовляю, і якби мені не доводилося спілкуватися з акторами, я був би по-справжньому самотнім»
Вам сподобається, якщо: вам цікаво побачити період життя Жана-Люка Годара в умовах творчої кризи та безповоротних змін у французькому суспільстві, якими захопився молодий режисер, та як це вплинуло на його особисте життя і майбутню кар’єру.
Вам не сподобається, якщо: вам імпонує дослідження творчості та життя видатних особистостей безпосередньо через їхні роботи, а не через погляд іншого режисера.
Головна причина подивитися: з посмішкою оглянути підлітковий максималізм молодого Годара, захопитися його винахідливістю та грою слів – від того, як він освідчився майбутній дружині Анн, до самоіронічного ставлення до себе: «Я вбив Годара, але став самим собою».