Прем’єри тижня: «Нелюбов», «Січень – березень» і «Таксі 5»
Глядачеві на вибір – гостросоціальна драма, автобіографія і продовження популярної франшизи Люка Бессона
«Нелюбов»
Кадр зі стрічки «Нелюбов»
Сюжет. Подружжя перебуває в періоді розлучення. Зараз їх об’єднує лише спільна квартира, яку вже приходять дивитися потенційні покупці, а також син Альоша. Хлопчик повертається зі школи, вчить уроки. Та вдома на нього ніхто не чекає – мати лише дає запотиличники і називає його кволим. Не відчуваючи підтримки з боку батьків, які вночі голосно сваряться і періщать одне одного нелітературною лексикою, Альоша розуміє, що він зайвий у цьому домі. Одного дня хлопчик не повертається зі школи. Поліція починає пошуки, підключається волонтерська пошукова група. Паралельно чоловік та жінка починають нові стосунки з новими партнерами. Але дуже швидко флірт змінює буденність, і нове життя нічим не відрізняється від минулого.
В українському прокаті: з 19 квітня
Бекґраунд. Задум фільму виник влітку 2015 року. Режисер Андрій Звягінцев надихнувся стрічкою Інгмара Бергмана «Сцени з подружнього життя». Він зі своїм постійним сценаристом Олегом Негіним розглядав можливість показати кризу сімейного життя, коли позаду 10–12 років шлюбу і жити разом далі неможливо. Назву стрічки теж запропонував Олег Негін. В одному з інтерв'ю продюсер Олександр Роднянський повідомив, що процес пошуку і обговорення з режисером матеріалу для нового фільму тривав декілька років.
Проект був запущений у роботу на підставі короткого трітменту, викладеного на трьох сторінках. Восени 2015 року було затверджено головний натурний об'єкт – місце проживання головних героїв. За словами Андрія Звягінцева, був варіант назвати фільм «Поле битви». Зйомки почалися у вересні 2016-го, а закінчилися у 2017-му через аномально ранній сніг, який вніс корективи у знімальний процес і художній образ.
Сюжет фільму розвивається на тлі соціально-політичного контексту Росії 2012–2014 років. Присутні згадки про війну на сході України – якою її подають федеральні телеканали. Втім, герої не коментують ці події, вони є лише тлом їхнього життя.
«Нелюбов» отримала Приз журі на Каннському кінофестивалі – 2017, була номінована на «Оскар», «Золотий глобус» та премію BAFTA у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».
Вам сподобається, якщо: ви – шанувальник творчості Андрія Звягінцева, який створює сильні побутові драми та показує, як часто спільне подружнє життя стає випробуванням на міцність для почуттів.
Вам не сподобається, якщо: ви віддаєте перевагу драмам зі зрозумілим фіналом та не любите фільми, які порушують соціальні проблеми, змушуючи переосмислити власні пріоритети і вплив поваги до бажань і потреб інших на особисте щастя і добробут у тому числі.
Головна причина подивитися: переконатися у тому, що хворе суспільство породжується егоїзмом та неповагою один до одного, починаючи з рольових моделей батьків у родині. А також – пересвідчитися, що принцип «Поводь себе з іншими так, як хотів би, щоб інші поводилися з тобою» дійсно працює – найгірше, коли у негативній формі.
«Січень – березень»
Кадр зі стрічки «Січень – березень»
Сюжет. У стрічці дві основні сюжетні лінії. Австрійка Ханна та українець Юрій потрапляють у аварію. Мати Ханни страждає від хвороби Альцгеймера. До цього все було добре – Ханна грала на фортепіано на гарній світській вечірці, а її мати радо вітала гостей. Виступали і акордеоністи в масках-головах коней. Адже чоловік Ханни – мисливець.
Юрію важко розібратися у власних почуттях – чому одразу на нього звалилася купа випробувань? Чи дійсно біда не приходить одна? Він свариться з матір’ю, яка намагається заспокоїти сина. Дідусь питає його, про що він думає. А головного героя дратує все, зокрема «тваринна» суть людини, якій потрібно тільки задовольняти свої інстинкти. Калейдоскоп сумних подій змушує Юрія рефлексувати щохвилини. А життя тим часом продовжується…
В українському прокаті: з 19 квітня
Бекґраунд. Режисер стрічки Юрій Речинський працював монтажером і режисером на телебаченні, режисером монтажу реклами, короткометражних, телевізійних і художніх фільмів. У 2007-му займався монтажем та сценарієм короткометражки «Дощ» Марини Вроди.
У 2013 році повнометражним дебютом Речинського став документальний фільм «Хворісукалюди» (Sickfuckpeople) українсько-австрійського виробництва − про безпритульних, які хворіють на СНІД. Стрічка отримала нагороди за «Найкращий документальний фільм» на МКФ «Рейденс»-2013 у Лондоні, «Найкращий повнометражний фільм» міжнародного конкурсу DocsDF-2013 у Мексиці та Гран-прі МКФ Viennale-2013 у Відні. Стрічку визнано кращим документальним фільмом на Фестивалі європейського незалежного кіно у Франції.
На презентації драми «Січень – березень» (оригінальна назва – UGLY) на київському Тижні австрійського кіно режисер зізнався, що фільм – автобіографічний, акцентуючи на тому, що найнестерпнішим є сьогодення, а найприємнішим – минуле і майбутнє. Але так чи інакше нам доводиться жити сьогодні.
Юрій Речинський також додав, що було відзнято чимало матеріалу, з якого обиралися найсильніші епізоди для монтажу (наприклад, деякі моменти з тизеру не увійшли до фінальної версії). Мабуть, тому картина виглядає по-документальному переконливо. Окремі сцени зображують стихії – вітер, вогонь та воду, які виступають у фільмі метафорами та образами, підсилюючи переживання головних героїв. Слоган фільму – «Біль. Секс. Суїцид. Народження».
Зйомки фільму проходили у 2014–2015 роках у Кривому Розі та Відні. Ролі у ньому виконали зірка європейського кіно Марія Хофштеттер, Ангела Ґреговіч, а також українці Лариса Руснак, Дмитро Богдан, Валерій Бассель та Влад Троїцький. Музику до фільму написав композитор Антон Байбаков, відомий своїми роботами для «Українських шерифів», «Все палає», «Зеленої кофти».
Світова прем'єра стрічки відбулася в рамках конкурсної програми Роттердамського кінофестивалю. В Україні фільм був уперше показаний у конкурсі Одеського кінофестивалю.
«Січень – березень» отримав премію австрійського кінофестивалю Diagonale в Лінці за найкращу операторську роботу. Операторами виступили номінанти на премію «Оскар» Вольфганг Талер, відомий по роботі з Ульріхом Зайдлем, і його син Себастьян Талер, який також знімав «Стрімголов» Марини Степанської. Серед продюсерів стрічки – Ульріх Зайдль та Максим Асадчий.
Вам сподобається, якщо: ви любите складні та метафоричні артхаусні фільми з довгими паузами і повторюваними елементами, пропускаючи які крізь себе, відчуваєте стан та переживання головних героїв, наче власні.
Вам не сподобається, якщо: ви віддаєте перевагу розважальним жанрам, які не переобтяжують проблемами і не змушують переживати негативні емоції та виходити із кінозалу з важкими, хоча і філософськими думками.
Головна причина подивитися: побачити відверте висловлювання режисера про наболіле, яке виглядає дуже переконливо через реальний бекґраунд і пережитий досвід, та демонструє незахищеність людини перед випробуваннями і те, якою буває реакція на важкі хвороби близьких.
«Таксі 5»
Кадр зі стрічки «Таксі 5»
Сюжет. Копа та автолюбителя Сільвена Маро через певні обставини на ґрунті подружньої зради переводять із паризького поліцейського відділку до Марселя. Там сам мер міста доручає йому відповідальну справу – спіймати «банду макаронників», яка краде коштовності. Нові колеги Маро – трохи дивакуваті. Як на них покластися у важливій операції? На допомогу приходить племінник місцевої легенди – Даніеля Моралеса, чиє диво-таксі вже віддали у село. Але авто ще покаже не один крутий віраж!
В українському прокаті: з 19 квітня
Бекґраунд. Часовий проміжок між виходом у прокат четвертої і п’ятої частини «Таксі» склав 11 років. У новій частині Люк Бессон виступив лише як продюсер – у попередніх чотирьох частинах «Таксі» він був і сценаристом. Саме після участі в проекті Бессона стали відомими французькі актори Фредерік Діфенталь, Маріон Котіяр і Самі Насері.
Перший фільм зібрав $44,5 млн за бюджету в $8,7 млн, другий приніс $64,4 млн (бюджет − $10,5 млн), третій − $110,6 млн (бюджет − $14,5 млн), четвертий − $99,3 млн (бюджет − $17,5 млн).
У п’ятій частині автори вирішили відійти від персонажа Даніеля Моралеса, якого грав Самі Насері, встигнувши стати справжнім символом стрічки. Насері розкритикував «Таксі 5», назвавши його скетчем зі звичайними жартами.
Вам сподобається, якщо: ви любите легкі комедії та заінтриговані продовженням легендарного «Таксі», а також готові пробачити сценаристам подекуди простуваті жарти, враховуючи харизматичність і талановиту комедійну гру виконавця головної ролі Франка Гастамбіда.
Вам не сподобається, якщо: ви очікуєте від нового «Таксі» того ж запалу і дотепності, що й у попередніх частинах – продовження користується гучним ім’ям Люка Бессона, але має дещо висмоктаний з пальця сюжет.
Головна причина подивитися: відволіктися від буденності і захопитися екшен-пригодою вулицями Марселя із передбачувано добрим хепі-ендом і значною концентрацією жартів різного штибу.