Прем’єри тижня: Проект «Флорида», «По(друг)а» та «Острів собак»
Гостросоціальна драма, стосунки друзів та коханців і новий мультфільм від Веса Андерсона
Проект «Флорида»
Кадр зі стрічки Проект «Флорида»
Сюжет. Колишня стриптизерка, 22-річна Гейлі, та її 6-річна донька Муні живуть у дешевому мотелі «Чарівний замок» в Орландо, неподалік від місцевого Діснейленду. Головна героїня нещодавно втратила роботу, тому змушена шукати підробіток – то нелегально продаючи парфуми туристам, то надаючи інтимні послуги прямо у їхній з Муні кімнаті.
Менеджер Боббі намагається влаштувати життя мотельної «екосистеми» якнайкраще: спостерігає за підозрілими незнайомцями, самостійно ремонтує несправності у будівлі, пробачає постояльцям затримки з оплатою орендованих кімнат. І не тільки через побоювання втратити клієнтів, а й через людяність.
Протягом дня маленька Муні вештається округою з друзями, такими ж бешкетниками, які або просять грошей у туристів на морозиво, або обпльовують автомобілі жителів мотелю. Та згодом їхні забавки, як і безтурботність Гейлі, яка живе одним днем і ще сама поводиться як дитина, − матимуть не такі вже й веселі наслідки.
В українському прокаті: з 26 квітня
Бекґраунд. Робоча назва стрічки − «Disney World». Незграбні інтер’єри мотелів – реальні. Мотелі на час зйомок не закривали, тому у деяких сценах присутні реальні постояльці та обслуговуючий персонал. Фільм майже цілком зняли на 35-мм плівку. А от фінальну сцену на території «Діснейворлда» знімали на iPhone, причому адміністрацію парку не було попереджено про проведення зйомок.
Одну з головних ролей виконав Віллем Дефо, триразовий номінант на премію «Оскар», «Золотий глобус» і премію Британської кіноакадемії. Щоб краще відчути свого персонажа і ознайомитися з нюансами місцевого діалекту, актор жив цілий тиждень перед зйомками у відповідній локації.
Виконавицю ролі Гейлі – Брію Вінайт режисер знайшов через Instagram та запропонував їй роль. «Проект «Флорида»» – перший повнометражний фільм в її кар’єрі. Більшість акторського складу – переважно дебютанти. Такий вибір режисера обумовлений більшою достовірністю зображуваного. Цей ефект підсилювала жива камера, завдяки чому зображення почасти здається документальним. До того ж, сценарій дозволяв імпровізувати, але водночас викликав непорозуміння у знімальної команди.
Наприклад, сцена, де головна героїня продає туристам парфумерію, знімалася у стилі прихованої камери − на довгофокусний телефотооб'єктив, а на акторів було начеплено петлички. Вони підходили до реальних перехожих і намагалися їм продати реальні парфуми. Після того як потрібний кадр був готовий, команда кидалася навздогін за збентеженими туристами, намагаючись отримати від них підпис, який дає право на використання відзнятого матеріалу у фільмі.
Прем’єра стрічки «Проект «Флорида»» відбулася на Каннському кінофестивалі у 2017 році. Фільм також номінувався цього року на BAFTA та «Золотий глобус». На сайті Rotten Tomatoes стрічка має рейтинг 96% на основі 229 рецензій із середнім балом 8,8 з 10.
Попередня кінокартина Шона Бейкера «Мандарин» була повністю знята на iPhone, за що отримала Приз «Незалежна камера» на Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах.
Вам сподобається, якщо: вам цікаво вкотре переконатися на прикладі історії декількох родин у тому, що «як дбаєш, так і маєш» − і це стосується не лише матеріального забезпечення.
Вам не сподобається, якщо: ви любите виключно розважальні кіноатракціони, або кіношпалери на кшталт «Месників», які, до речі, теж зараз у прокаті. «Проект «Флорида»» ж порушує проблеми стосунків батьків і дітей та взаєморозуміння у суспільстві загалом.
Головна причина подивитися: побачити, як не треба виховувати дітей. Адже найкращий метод виховання – подавати власний приклад. Бо так чи інакше малеча копіює дії батьків, поки не навчиться аналізувати наслідки вчинків самостійно.
«По(друг)а»
Кадр із стрічки «По(друг)а»
Сюжет. Вінсент та Нефелі − найкращі друзі. Першого нещодавно кинула дівчина, тому щоб легше пережити розставання, вони з Нефелі вирішують знімати житло разом, аби сумними вечорами бути компанією один одному.
І все б нічого, але знайомі Вінсента не розуміють, як можна жити з подругою, але мати виключно товариські стосунки? Та головні персонажі не звертають уваги на упередження. Більше того, сама Нефелі радить другові знайти врешті-решт нову дівчину і забути про колишню. Що Вінсент і робить. Але плутається у почуттях до подруги та дівчини – бо йому добре з обома, а уваги вони потребують одночасно. Хлопцеві доводиться брехати, поки справа не доходить до серйозної розмови і навіть бійки з Нефелі.
В українському прокаті: з 26 квітня
Бекґраунд. Головні ролі у фільмі виконали Марго Бансійон і Вільям Лебхіл (якого український глядач може пам’ятати за стрічкою «Шукайте жінку»).
«По(друг)а» – дебют Віктора Сен Макарі як режисера. До цього він сім років працював у кіностудії Gaumont, де відбирав сценарії.
За словами Макарі, він хотів показати нестандартний броманс, свого роду «платонічну дружбу» у різностатевій парі. «У наш час дружба між чоловіком і жінкою вже не здається чимось дивним», – говорить режисер. Більше того, стрічка має автобіографічний сюжет: колись Макарі винаймав квартиру разом із подругою, і був змушений постійно відбиватися від запитань про їхні стосунки.
Особливу роль у фільмі відіграє Париж. Незважаючи на легку подачу сюжету, режисер хотів передати атмосферу, яка склалася у французькій столиці після атак 2015-го, а головні герої живуть на північному сході міста: «Я хотів показати звичайні житлові квартали Парижа, а не місто-музей».
Вам сподобається, якщо: ви любите легкі комедії із французькими жартами і шармом, коли сюжет побудований на історії друзів та коханців і демонструє природний вихід із нелегких життєвих ситуацій.
Вам не сподобається, якщо: ви звикли до «туалетного» гумору типових американських комедій – у французів жарти «нижче поясу» присутні, але не викликають від цього відрази і не є ядром сюжету.
Головна причина подивитися: переконатися, як важливо мати однодумців та підтримку друзів і родини, а також бути відвертим із близькими, щоб не втратити їхньої довіри.
«Острів собак»
Кадр зі стрічки «Острів собак»
Сюжет. Атарі – 12-річний хлопчик, яким опікується корумпований мер Кобаяші, за чиїм наказом усіх домашніх псів міста Мегасакі відправляють на окремий покинутий острів, який по суті є великим сміттєзвалищем. Атарі вирушає на турбогвинтовому літаку до Сміттєвого Острову, щоб відшукати свого єдиного друга і вірного собаку Спотса. Ледь не загинувши, хлопець зустрічає зграю колишніх домашніх улюбленців на чолі з дворовим псом Шефом.
Поки головний герой шукає Спотса, у Мегасакі відбувається революція, яку організовує небайдужа студентка, що приїхала до Японії на навчання. Дівчина захоплюється сміливістю Атарі, а зі свого боку намагається попередити ще більші злодіяння мера. Адже насправді лікувальну сироватку від епідемії винайдено, і всіх собак можна вилікувати.
В українському прокаті: з 3 травня
Бекґраунд. Андерсон вигадав кіносвіт «Острову собак» разом із постійними співавторами Романом Копполою і Джейсоном Шварцманом, а також із другом, японським режисером Куніті Номура. Стрічка народилася із любові до собак, антиутопій і японської культури, зокрема до робіт Акіри Куросави та мультиплікаційних різдвяних роликів компанії Rankin/Bass Productions.
Назва фільму «Isle of Dogs» співзвучна фразі «I love dogs».
Сценарист і режисер фільму Вес Андерсон влаштував конкурс, призом в якому стала можливість озвучити одного з персонажів фільму. Єдина вимога до учасників конкурсу полягала в тому, що вони повинні були пожертвувати 10 доларів некомерційній організації Film Foundation, заснованої Мартіном Скорсезе. Ця організація спеціалізується на збереженні та відновленні старих фільмів з усього світу.
«Острів собак» − вже восьмий спільний проект режисера Веса Андерсона і актора Білла Мюррея, який разом із Едвардом Нортоном, Гарві Кейтелем, Тільдою Суїнтон і не тільки озвучили персонажів мультфільму.
В «Острові собак» Андерсон вперше займався і режисурою, і сценарієм одночасно. Це також дев'ятий повнометражний фільм режисера, а також другий фільм у жанрі лялькової мультиплікації. Першою його стрічкою у такому жанрі був «Незрівнянний містер Фокс» (2009).
Вам сподобається, якщо: ви любите підліткову чистоту думок Веса Андерсона, який у свої майже 50 років залишається дитиною із абсолютно по-доброму наївним поглядом на світ.
Вам не сподобається, якщо: ви віддаєте перевагу голлівудським історіям, а також гадаєте, що анімація – виключно дитячий жанр і форма подачі.
Головна причина подивитися: насолодитися самобутнім стилем сучасного класика Веса Андерсона, вихід кожного фільму якого – справжня кіноподія; на одному подиху побачити казку, яка виглядає як художній фільм, а тому є актуальною для дорослих не меншою мірою, аніж для дітей.