«Орестея»: чим цікава сучасна інтерпретація античного міфу від театру «Мізантроп»
Чому античні історії актуальні й через 25 століть
Сюжет. В основу вистави-перформансу покладені античні міфи, трагедії Есхіла та Евріпіда. У центрі сюжету – герой без національності і віросповідання, без епохи та приналежності до певного покоління. Людина, вразлива й чутлива, її самоідентифікація у сучасному світі.
В «Орестеї» поєднується елементи пластичної вистави, передаючи античний культ тіла, сучасні візуальні прийоми, світло, оперний спів, дискотека і декілька мов – давньогрецька, латинська, старослов'янська, українська та російська. За задумом авторів, такі методи допомагають відчути життя у сьогоденні, трагедію нашого буття, природу людської цивілізації і необхідність існування у ній.
Найближчі вистави: 23 і 24 червня о 19:00 у Київському Театрі на Подолі (Андріївський узвіз, 20Б)
Бекґраунд. «Орестея» − копродукція Київського академічного драматичного театру на Подолі з незалежним театром «Мізантроп». Останній зосереджений на руйнуванні стереотипів про «вічні» театральні закони і «правильні форми».
Балетмейстер – Костянтин Коваль, відео-художник – Олексій Тищенко, композитором виступив Дмитро Саратський.
Режисер Ілля Мощицький говорить, що античні тексти завжди актуальні, оскільки у них – базові коди, з яких складається людина, адже п’єси давніх часів звертаються до тем суспільства загалом, та людської особистості зокрема.
Ідея постановки саме «Орестеї» виникла у Мощицького доволі стихійно: «Орестея» − трилогія великого античного драматурга Есxіла, в яку увійшли трагедії «Агамемнон»,«Хоефори» та «Евменіди». Так було в 458 році до нашої ери, але ми під’єднуємося до теперішнього часу, об’єднуючи трилогію з текстами, написаними у ХІХ столітті, вчора, сьогодні, зараз».
Режисер переконаний, що коли мистецтво зачіпає по-справжньому і ранить, воно ніби постає проти глядача. «Велике мистецтво не веде за руку, пояснюючи щось. Воно залишає, кидає глядача. Заплутує, спантеличує, мучить людину, демонструючи його справжнє обличчя. Вам не обов’язково має це подобатись», – пояснює Мощицький.
Актор театру «Мізантроп» Денис Капустін так коментує виставу: «Міф − це зовсім інше відчуття часу. Воно набагато важче. Немає різких перебудов, швидких оцінок. У цей час нікуди поспішати. Це той вихідний ритм, в якому існує життя, всесвіт. У цей час починаєш мислити іншими категоріями. Ми працюємо з абсолютно іншими матеріями, енергіями. Це складно, але необхідно, як нам, так і глядачеві».
Вам сподобається, якщо: вам цікаво побачити сучасно адаптовану історію грецької трагедії класичного періоду і ви готові задаватися питаннями про вічне.
Вам не сподобається, якщо: ви вважаєте оголені тіла на сцені недоречними і схиляєтесь до класичного театру із передбачуваним перебігом подій або не готові до експериментів, а також до медитативного і нединамічного темпу вистави.
Головна причина подивитися: побачити провокативну і водночас високоінтелектуальну виставу із гіпнотичним зануренням, отримати естетичне задоволення.
