30 років тому світ побачив легендарну екранізацію однойменного роману Томаса Гарріса під назвою «Мовчання ягнят» із Джоді Фостер та Ентоні Гопкінсом у головних ролях. І по сьогодні відомий психологічний трилер за кількістю «Оскарів» не обігнала жодна нова стрічка – у фільму режисера Джонатана Деммі аж п’ять статуеток. Картину також включено до списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.
Mind задався питанням, чи вдалося творцям свіжого серіалу «Клариса», де дія відбувається у 1993-му, – за рік після подій у «Мовчанні ягнят», зробити історію на рівні трилера, неодноразово визнаного одним з найкращих в історії кіно.
Для тих, хто раптом забув сюжет «Мовчання ягнят», нагадаємо: ФБР займається розслідуванням низки тяжких злочинів, скоєних невідомим серійним вбивцею. За звичку здирати шкіру із жертв його прозвали «Буффало Білл». Не знаходячи зачіпок, бюро звертається до вбивці-канібала, екс-психіатра на ім’я Ганнібал Лектер, який перебуває в психлікарняному ізоляторі. Для бесіди до нього направляють молоду курсантку академії ФБР Кларису Старлінг.
Між Лектером і Старлінг виникає емоційний зв'язок. Жінка відкриває Ганнібалу свої дитячі спогади, пов'язані із сильними психологічними травмами: вона втекла з будинку своїх прийомних батьків, намагаючись врятувати від забою ягня. Як своєрідний обмін, той звертає увагу Клариси на деякі деталі у справі, спираючись на які слідству вдається вийти на слід, що веде до Буффало Білла.
Серіал «Клариса» від CBS мав стати «глибоким зануренням» у нерозкриту раніше особисту історію Клариси Старлінг, яка повертається до роботи з пошуку серійних вбивць.
Прізвище Старлінг дослівно перекладається, як шпак. Тож якщо перенести все в поетичну площину, консультантка відділу біхевіористики із посттравматичним синдромом на ім'я Клариса – немов та пташка, на яку полюють хижаки – злочинці, ФБР і навіть її власні спогади...
Плюси картини. Серіал створено у найкращих традиціях сучасного кіновиробництва. Історія виглядає, як більш глядацьке та детективне кіно, аніж жахи «Мовчання ягнят».
«Клариса» у цьому плані – класичний приклад сучасного детектива, де акцент робиться на розслідуванні, а не на образі вбивці чи маніяка, що створює зовсім інший емоційний досвід. Принаймні так здається спочатку.
Тому можна насмілитися сказати, що «Клариса» – більш «розважальна» стрічка, аніж «Мовчання ягнят», яке викликає шок та стрес, виводячи аудиторію із зони комфорту. Розвагу тут варто розуміти в тому сенсі, що глядач стає співрозслідувачем: йому показують вже наслідки (себто жертв), а не смакують процес допитів і тортур. Хоча деякі критики і публіка могли б посперечатися, бо для декого жанр жахів – теж неабияка розвага, можливість отримати порцію адреналіну та екстриму, якого не вистачає у реальному житті.
Втім, дуже скоро безневинний детектив (це вам не «Пуаро Агати Крісті» або «Суто англійські вбивства») починає нарощувати темп екшну – і ось вже «наші», тобто «добрі» поліцейські – в прямому сенсі борються зі злом.
У «Кларисі» все зав’язується на тому, що тепер усіх жінок-жертв маніяка об'єднують їхні діти з різними патологіями.
Мінуси стрічки. З певного моменту серіал застеляє буденність і дещо монотонна тяганина процесу розслідування, що чергується із домішками саспенсу та тривоги.
Звісно, формат серіалу та повнометражного фільму порівнювати важко, адже в кожного з них своя драматургія. У першому випадку – увага розтягується так, щоб зберегти інтригу до останньої серії, «потягти кота за хвіст». Окрім тих випадків, коли кожна серія – окрема історія із початком та фіналом. У другому – кожна хвилина на вагу золота. А золото це – глядацька увага.
Але, на жаль, випробування глядацькою увагою «Клариса» не проходить – сюжет дещо слабкий і банальний. Вийшла історія, яка апелює до назви культового трилера, але невдало цим маніпулює. Гарні зйомки не рятують надто пласких персонажів і примітивних діалогів, а спонтанні флешбеки до першоджерела не виправдовують той факт, щоб називатися продовженням «Мовчання...». Бо публіку не обдуриш.
У підсумку варто сказати, що краще один раз побачити, аніж сім разів прочитати. Тож робіть власні висновки. У будь-якому разі, «Клариса» – не найгірший варіант для серіалу-«вбивці часу».
Як альтернатива, чи для більш глибокого дослідження теми можна також переглянути повнометражний сиквел Рідлі Скотта «Ганнібал» із Ентоні Гопкінсом, Джуліанною Мур та Ґері Олдменом у головних ролях.
А також однойменний серіал від NBC, де доктора Ганнібала грає Мадс Міккельсен.