Коли стріляють гармати, музи не мовчать: як українські митці долучаються до оборони країни
Хтось зі зброєю в руках, хтось волонтерить, а хтось – надихає співвітчизників своїм віртуозним виконанням
Мистецька спільнота України бере активну участь у прямих військових діях на всіх фронтах оборони нашої землі. Не лише в мистецькій сфері, а й напряму воює з ворогом на передовій.
Зі сцени – на війну
З перших днів війни пішов на фронт провідний соліст балету Національної опери, заслужений артист України Олексій Потьомкін, якому аплодували найкращі балетні трупи дальнього та ближнього зарубіжжя.
Воює з ворогом доброволець Дмитро Виноградов – чудовий піаніст, лауреат Міжнародних конкурсів, старший викладач (в.о. професора по класу фортепіано) Таврійського Національного університету ім. В.І.Вернадського (Mind писав про його виступ у залі Національної спілки композиторів). Дмитро пройшов відбірковий тур до Паризького конкурсу піаністів і мав 9 березня змагатися в творчих перегонах. Але через війну його участь довелося скасувати. Проте піаніст сподівається виступити в іншому, американському конкурсі піаністів ім. Вена Клайберна в жовтні цього року. Мріє, що війна закінчиться, і він зможе залишити на час конкурсу батьківщину, аби полетіти на музичні змагання.
Із зброєю в руках воює артист групи альтів НЗАСОУ Володимир Пономарьов. Також спеціально повернувся до України з Німеччини, де грав на тромбоні та жив спокійним життям, прекрасний тромбоніст, нащадок династії великого композитора М.В. Лисенка Роман Усенко.
Захищають батьківщину випускники КМЛ ім. М.Лисенка мульти-музикант Павло Зубов, скрипалька, лауреатка І премії фестивалю-конкурсу ім. Богодара Которовича 2021 року Ольга Рукавишникова.
Ольга Рукавишникова виступає на музичному конкурсі (у мирний час)
Ольга Рукавишникова приймає військову присягу
Оболонська тероборона не перестає дивувати. Стрілець Іван Самородин – лауреат міжнародних конкурсів з гри на фортеріано – захищає столицю як мужній воїн.
Музиканти-волонтери
З самого початку війни щоденно готує їжу для 400-500 бійців тероборони Києва артист групи ударних інструментів, інспектор НЗАСОУ, Георгій Оробінський. Він робить неоціненну справу на «продовольчому фронті», годуючи захисників Києва та передмість смачною гарячою їжею.
Також у Європі волонтерять київські музиканти – Костянтин Тимохін у Швейцарії та Григорій Немировський у Німеччині.
Перші втрати
На жаль, уже надходять невтішні відомості про загибель прекрасних молодих музикантів та інших артистів з України. На третій день війни, 26 лютого попав під обстріл і згодом помер 43-річний колишній соліст балету НОУ ім. Т.Шевченка Артем Дацишин.
Закордон – за наших…
Велику підтримку має наша країна в світовому мистецькому осередку. Син Джона Леннона Джуліан 8 квітня порушив власну обіцянку ніколи не виконувати пісень свого батька – і заспівав всесвітньо відомого хіта The Beatles Imagine. Він розлого прокоментував своє недотримання обіцянки, сказавши, зокрема, що «в цій пісні ми переносимося в простір, де любов і єдність стають нашою реальністю хоча б на мить».
Днями також Pink Floyd випустили пісню з вокалом Андрія Хливнюка. Після 28 років паузи легендарний гурт записав пісню та кліп Hey,Hey Rice Ap («Гей, гей, розвеселимо»), використавши мелодію Січових Стрільців «Ой у лузі червона калина».
…і проти загарбників
Звідусіль надходять новини про відмову західних продюсерів та керівників концертних і театральних організацій від співробітництва з російськими артистами. Так, відому оперну діву Анну Нетребко відсторонили від участі у виконанні заголовної партії Турандот в одноіменній опері Дж.Пуччіні на сцені Метрополітен опера (Нью-Йорк). Це сталося після того, як співачка відмовилася засудити військові антиукраїнські дії російської армії та путіна.
Замість Нетребко партію виконає прима Національної опери України Людмила Монастирська – неперевершене сопрано і прекрасна драматична актриса. Вона спочатку не погоджувалася на таку пропозицію, тому що давно не виходила в цій партії на сцену Національної опери України. Але після особистого дзвінка на український номер Людмилі від генерального директора МЕТ Пітера Гельба та роз’яснення, що це буде велика, «показова» антиросійська акція, українська прима зголосилася. Разом із нею на сцені МЕТ у цій виставі заспіває одесит, молодий бас Олександр Цимбалюк, добре знаний на українських і західних оперних підмостках. Виступи в «Турандот» українських оперних зірок на сцені МЕТ відбудуться наприкінці квітня – початку травня.
Анну Нетребко «попросили на вихід» також з інших сцен – міланського театру La Scala, Баварської і Берлінської опери, Паризької філармонії тощо… Після цього вона зненацька «розлюбила» путіна і через 40 днів від початку війни голосно засудила його нинішню антиукраїнську кампанію. У росії це сприйняли різко-негативно. Фальшиво-вимушене несприйняття артисткою офіційної політики рф (ми пам’ятаємо виступи Нетребко 2014 року на сцені Донецької опери і щедрі грошові пожертвування на потреби армії ДНР) не допомогло співачці «поновитися» в очах західних антрепренерів, і Анна... знову «полюбила» президента росії.
Подібна доля спіткала одного з найвідоміших у минулому світових диригентів – Валерія Гергієва, який свого часу протежував Анну Нетребко: його більше не запрошують за диригентські пульти ніде в світі за межами росії. А знаного російського піаніста-футболіста Дениса Мацуєва викреслили з числа попечителів фонду Сергія Рахманінова, який існує при віллі «Сенар» (назву утворено від імен Сергія та Наталії Рахманінових). Як відомо, Мацуєв одним із перших, разом з Гергієвим, підписав петицію на підтримку анексії Криму ще у 2014-му. Так само в неприглядній ролі засвітилися Юрій Башмет, Володимир Співаков, Олег Табаков та ще ледь не тисяча путінських підлабузників… Вілла «Сенар» належить нащадкам великого російського композитора, і вони відмовилися співпрацювати з тими, хто підтримує нелюдську, вбивчу політику кремлівського тирана. Відсторонили Мацуєва разом з Гергієвим і від участі в знаменитому Люцернському фестивалі.
У Відні 11 квітня було скасовано виступ петербурзького симфонічного оркестру MusicAeterna, що мав відбутися наступного дня під орудою російського диригента грецького походження Теодора Курентзиса. Сталося це через фінансування колективу нині підсанкційним російським банком ВТБ, пише The New York Times. Концерт мав пройти в одному з найпрестижніших залів Відня – Konzerthaus. Але дирекція залу заявила про відмову проводити концерт з огляду на політичну ситуацію в світі та військові злочини путінських головорізів в Україні.
Натхнення для перемоги
Однією з помітних подій став зворушливий, світлий, як ковток чистого повітря, концерт, що відбувся 12 квітня у великій концертній залі ім. Станіслава Людкевича Львівської філармонії ім. Мирослава Скорика. Це по праву можна вважати непересічною подією в музичному житті не лише «західної столиці», а й усієї мистецької України.
Розпочався концерт зі вступного слова посла Франції в Україні Етьєна де Понсена. Він висловив від імені французького народу гарячу підтримку Україні в боротьбі проти російських агресорів та підкреслив щире бажання видатного французького віолончеліста Готьє Капюсона надихнути українців своїм мистецтвом.
Пан посол оголосив хвилину мовчання у пам’ять про загиблих мирних громадян та українських воїнів. Зал стоячі мовчки вислухав запис фрагменту зі скорботної пісні «Пливе кача по Тисині». А потім французькі музиканти – віолончеліст Готьє Капюсон разом із своїм партнером – піаністом Франком Брале та двома українськими колегами – скрипалем Миколою Гав’юком та альтистом Устимом Жуком – заграли Гімн України. Його з великим сердечним хвилюванням, приклавши руку до серця, прослухали та заспівали присутні.
Готьє Капюсон – неперевершений віолончеліст, «посол віолончелі ХХІ сторіччя», як називають маестро світові ЗМІ, молодший брат так само широко відомого скрипаля Рено Капюсона. Музикант грає на інструменті «Амбассадор», виготовленому 1701 року майстром Маттео Гофріллером. Його партнерами в різні роки були піаністи Даніель Баренбойм, Юя Ванг, Марта Аргеріх та інші інструменталісти. 2014 року митець організував власний клас гри на віолончелі на підтримку молодих віолончелістів при Фундації Луї Віттона.
Франк Брале (зліва) та Готьє Капюсон
Грає Капюсон максимально виразно, дуже експресивно, видобуваючи з інструменту глибокий, чистий, сповнений почуттів, неперевершений за якістю звук. Він то поринає в глибини низьких регістрів, співаючи оксамитовими басами, то підіймається до небесних сфер флажолетами верхніх струн. То розспівує грудним голосом віолончелі довгі, наче безперервні мелодії, то «рве серце» відривчастими короткими штрихами… Так само чудово інтонує на роялі його партнер піаніст Франк Брале, разом створюючи надзіграний, тонкий інструментальний ансамбль.
На початку концерту прозвучали твори сумного, драматичного характеру. Запам’ятався фрагмент «Хвала вічності Ісуса» зі знаменитого «Квартету на кінець часу» Олів’є Мессіана. Цей твір було написано та вперше виконано 1941 року в таборі військовополонених у Сілезії автором та його трьома партнерами.
Частина, яку грали французькі гості, написана для двох інструментів – віолончелі та роялю. І весь біль світу, що його автор та виконавці передали в своїй грі, перелилася слухачам, наповнивши серця й очі сльозами за жахи сьогодення…
Потім пролунали відомі класичні хіти – наприклад, «Медитація» Жюля Массне з опери «Таїс», виконана розкішно та неперевершено. По закінченні музикант тримав довгу паузу перед тим, як опустити смичка, і зал дочекався цього моменту, затамувавши подих, а потім вибухнув оплесками.
Далі була «Пісня птахів» – обробка уславленого композитора та віолончеліста Пабло Казальса каталонської народної пісні – проста і глибока, тужлива і світла одночасно. Тут пауза по закінченні була ще виразнішою та довшою… Зал дуже чутливо все сприймав та дякував виконавцям тривалими оплесками.
Потім прозвучав «Німрод» з «Енігма-варіацій» англійця Едварда Елгара. Цю композицію виконавці присвятили юним українським музикантам, що сиділи на сцені (навколо роялю та віолончеліста) й із завмиранням сердець слідкували за грою французьких метрів. П’єса має насичену, бурхливу, величну прикінцеву кульмінацію, завершуючись короткою тихою ніжною кодою.
Львівська філармонія перетворилася на один із центрів збирання та відправки гуманітарної допомоги
На зміну цьому твору прозвучав знаменитий «Чардаш» Вітторіо Монті, зіграний з іскрометним завзяттям, технічно-досконало, з великими контрастами регістрів, темпів, штрихів і тембрів.
Першим ефектним фіналом концерту стала пісня «Гімн коханню» Едіт Піаф – символу Франції, її вільності, свободи та спротиву. Закінчили виступ гості разом з українськими музикантами – Миколою Гав’юком та Устимом Жуком – «Мелодією» Мирослава Скорика з кінофільму «Високий перевал», яка в ці важкі часи ще більше прославилася по всіх концертних залах цивілізованого світу, фактично стала другим гімном нашої батьківщини.
Її зараз грають скрізь. Зокрема, 6 березня в Амстердамі українська скрипалька Діана Тищенко бездоганно виконала цей твір у супроводі оркестру.
Готьє Капюсон постійно коментував свій виступ англійською мовою. З вдячністю та теплотою віолончеліст розповів, що грав у Києві разом з українським оркестром New Era Orchestra, виступав минулого сезону в Харкові і тепер радий вперше вийти на львівську сцену.
Пропонуємо вашій увазі знамениту п’єсу-кліп французького композитора Каміля Сен-Санса «Лебідь» у виконанні Готьє Капюсона.
У залі були присутні відомі київські, харківські, львівські музиканти: диригент Володимир Сіренко, піаністи Оксана Рапіта, Ярослав Драган, Йожеф Єрмінь, композиторка Богдана Фроляк, композитор та віолончеліст Золтан Алмаші.
А публіка після цього неймовірно світлого, чудового концерту виходила піднесеною, наче очищеною, з великою надією на нашу перемогу, на краще майбутнє, на мир.
Одразу після концерту Золтан Алмаші відповів на запитання Mind в імпровізованому бліц-інтерв'ю.
– Золтане Гавриловичу, як ви оцінюєте політичне значення цього міжнародного проєкту?
– Я б назвав сьогоднішній концерт навіть не політичним, а загальнолюдським жестом. Напрочуд приємно, що такі видатні митці нас підтримують, і це підкреслює світову підтримку нашої боротьби проти російських агресорів. І такі акції переносять нас від сьогоднішніх тривог, стресів, неврозів, які ми всі переживаємо зараз, під час цієї колосальної трагедії для нашої країни і нашого народу. Такі події, як сьогодні, нас і заспокоюють, і наповнюють впевненістю, і дають наснагу вірити в перемогу, в наше світле мирне майбутнє.
– Так, ви чудово висловили ті почуття, які панували сьогодні тут, у залі Львівської філармонії, і які відчували всі слухачі та учасники концерту. А як ви оцінюєте художню складову події?
– Дуже позитивно. Програму було складено з популярної академічної музики. Всі виконані твори – безперечні віолончельні сольні та камерні хіти. Такий контент теж дуже потрібен – це безсумнівні світові музичні шедеври. «Мелодія» Скорика в цьому ряду, безсумнівно, прозвучала справжнім музичним брендом України, тому що її скрізь зараз грають і наші, і закордонні музиканти-солісти, оркестри, камерні виконавці.
Вона звучить в наш час через свою актуальність, але звучатиме і потім, я не сумніваюся в цьому. І хочеться побажати українським композиторам створювати якнайбільше таких музичних «візитівок» нашої землі і нести їх по всьому світу. Це задача для нас як композиторів, наша місія.