Рубрика Lifestyle від початку повномасштабного вторгнення рф на територію України була на паузі не лише у нашому виданні... Ба більше, досі можна почути фразу, що «культура та розваги зараз не на часі». Але, як казав Вінстон Черчилль: «А за що ми тоді воюємо?»
Саме тому сподіваємося час від часу тішити читачів Mind новинками кінопрокату, який працює хоч і не повною мірою, проте дозволяє хоча б на кілька годин відволіктися від новин і тривожної реальності, у якій ми всі опинилися.
Кінематографічний ескапізм цього місяця радує двома майже протилежними історіями – про іранського ув’язненого, який намагається повернути своє колишнє життя, і про розгублену інфантильну дівчину, яка шукає своє призначення.
Сюжет. На одній із вечірок тридцятирічна Юлія зустрічає чарівного молодого чоловіка. Дівчина вже має успішного бойфренда, проте її власне життя та кар’єра не реалізовані. Сподіваючись нарешті влаштувати своє життя, вона кидається у вир кохання й нових стосунків.
В українському прокаті: з 14 липня.
Бекґраунд. Фільм був номінантом на премію «Оскар» у категоріях «Найкращий іноземний художній фільм» та «Найкращий оригінальний сценарій». А також отримав перемогу в номінації «Найкраща жіноча роль» на Каннському кінофестивалі 2021 року.
В одному з інтерв’ю режисер Йоакім Трієр («Тельма») посилається на думку данського філософа Сьорена К’єркегора, який сказав, що «ми можемо зрозуміти наше життя лише назад, але ми змушені жити ним вперед».
Також Трієр додав: «Нас усіх збиває з пантелику те, що ми завжди вчимося надто пізно. Ми проходимо через речі абсолютно незрозумілі та загадкові. А потім через роки це розуміємо».
Режисер також згадує британського письменника та психоаналітика Адама Філіпса, який зазначав, що в терапевтичній кімнаті він часто відчуває, як люди проживають усе життя з уявною частиною себе: «Люди думають про стосунки, які, на їхню думку, могли б або повинні були бути або були б у майбутньому, якби вони розірвали стосунки, у яких були. І все це уявне було невисловленим або непрожитим. І це життя».
Історія головної героїні Юлії така довга, на думку режисера, бо вона раптом починає усвідомлювати, як створює досвід стосунків. «Як вона потрапила в одну роль в одних стосунках, а потім бере на себе геть іншу роль у наступних – можливо, навіть роль іншого партнера з перших. Ви перебуваєте по різні сторони в певних дискусіях, рухаючись уперед. І ви стаєте багатшою людиною через цей іноді болісний досвід, більш цілісною людиною і, можливо, більш сприймаючою з точки зору прийняття інших».
Вам сподобається, якщо: ви готові побачити історію доволі інфантильної дівчини, яка ніяк не зрозуміє, хто вона та в чому її призначення, а тому не може і вдало побудувати стосунки, і збагнути, яку людину вона хоче бачити поруч.
Вам не сподобається, якщо: ви не любите кіно, яке оспівує буденні речі на прикладі героїні, яка вчиться чути свій внутрішній голос, припускається купи помилок і розбиває серця тих, хто їй довірився.
Головна причина подивитися: поринути в оповідь без особливих драм і переломних моментів, але у своєрідну притчу про те, як іноді варто віддатися хаосу та спробувати не силувати себе обтяжливою рутиною. Як можна застрибнути у випадкові стосунки, які здаватимуться згодом ідеальними в порівнянні з іншим миттєвим захопленням.
Стрічка змусить вас обійняти кохану людину або зателефонувати чи написати приємні слова, якщо він або вона не поруч. Це свого роду фільм-рефлексія про те, що ідеалу ніколи не досягти, а тому ви або змінюєте своє ставлення, або оточення. Але від себе не втечеш.
Сюжет. Рахіма відпускають із в’язниці на два дні. Він намагається розібратися з боргом, через який і потрапив за ґрати. Його наречена знаходить сумку з грошима. Герой вирішує знайти їх власника.
В українському прокаті: з 21 липня.
Бекґраунд. Український кінопродюсер Денис Іванов охарактеризував стрічку як шедевр від іранського майстра «кіно морального неспокою» Асгара Фархаді, що отримав гран-прі Каннського кінофестивалю. «Фархаді не порушує політичних тем, він плете своє мереживо з проблем простих людей. Кожен його фільм можна охрестити етичним трилером», – вважає Іванов.
IndieWire пише, що «Герой» поєднує глибокі моральні питання з тонкощами сучасного життя та іранської правової системи. Змушувати людей зважувати свої ідеали проти суворої реальності недосконалого світу – одна зі спеціальностей Фархаді. І хоча його герої часто стикаються з наслідками власного вибору, режисер вважає, що кожен має трохи послабити їх».
«Коли людина стає свого роду героєм у суспільстві, люди думають, що вона не повинна робити жодних помилок», – каже Фархаді.
Вам сподобається, якщо: ви хочете переглянути драму, в якій протагоніст стає героєм свого роду реаліті-шоу; коли про нього знімають пафосні сюжети, а тому є певні завищені очікування, але іноді емоції беруть гору над думками про краще майбутнє.
Вам не сподобається, якщо: ви не будете вражені реалістичним кінопортретом людини, яка зробила купу маленьких помилок, що врешті дуже демотивує, але демонструє те, наскільки важливі обережність і продумування всіх кроків наперед.
Головна причина подивитися: побачити історію про те, з яких хитких речей складається репутація та як важко боротися із системою, коли оточення налаштоване проти тебе.