Упущену вигоду найкраще ілюструвати прикладом. Уявімо, що в ресторан врізалася вантажівка – потрощила фасад. Відвідувачів не було, тому ніхто не постраждав. Ресторан витратив на ремонт 100 000 грн і не працював п'ять днів. Вартість ремонту – це прямі збитки. Дохід, який ресторан не отримав через простій упродовж п'яти днів, – упущена вигода. При цьому ніхто не зможе точно сказати, скільки в ресторану було б відвідувачів у ті дні та який дохід вони б принесли.
Закон декларує таке ж право на реальні збитки, як і на упущену вигоду. І ставить такі ж стандарти доказування. Однак реальні збитки легко стягнути через суд. Упущену вигоду – майже неможливо. Так власник ресторану на собі відчує, наскільки сильно юриспруденція відстала від бізнесу.
Що робити з упущеною вигодою? Іншими словами, як порахувати неотриманий прибуток і чим його обґрунтовувати? Ресторан легко підтвердить документами вартість ремонту (реальні збитки). Логіка й здоровий глузд підказують нам шлях: порахувати прибуток за минулі періоди (рік, місяць), бажано в розрізі за кожен день (якщо це можливо). Взяти середній дохід за один день, який був за весь час діяльності ресторану. Помножити це число на п'ять – і так ми отримаємо середньостатистичний дохід, який би отримав ресторан, якби не закрився на цей термін. Підкріпити бухгалтерськими документами.
Суд загляне у практику касаційних судів – і скаже, що ресторан не довів упущену вигоду.
Суд обмежений законом. Ті п'ять днів до нього міг не прийти жоден відвідувач. Теоретично. Якими документами ресторан може це спростувати, запитає суд. Представник ресторану цілком доречно апелюватиме до принципу добросовісності та здорового глузду. Оскільки ж суд обмежений законом, суддя вийде в нарадчу кімнату і з чистою совістю напише в рішенні: «Позивач не довів, що він гарантовано б отримав вигоду в разі, якби його право не було порушене іншою особою. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. Звертаючись із заявою про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б їх розмір, однак цього позивачем зроблено не було».
Так в усіх інших сферах – несвоєчасно переданий товар, незвільнене приміщення після закінчення строку дії оренди тощо. Наївні ті, хто думає, що достатньо надати суду контракт на продаж новому покупцю товару, ще не отриманого від продавця, або договір оренди із новим орендарем. Суд відмовить в упущеній вигоді й у цьому випадку.
Чому так сталося, що інститут упущеної вигоди, який існує з часів Римської імперії, є мертвим в Україні?
Відповідь криється в теорії доказів. Доказування – це пізнання події минулого, події, яка вже сталася. Доказування ґрунтується на філософській діалектиці і теорії пізнання. Подія, яка сталася, завжди залишає сліди. Скажімо, убивство залишає слід у пам’яті свідків, речові докази. Подію минулого можна пізнати, а отже – довести через пізнання слідів, які вона залишила. Через показання свідків, дослідження речових доказів, документів суд відтворює подію минулого, пізнає її такою, якою вона була.
Так само і в цивільному праві. Факт укладення договору, його умови, факт заподіяння збитків, їх розмір, факт виконання/невиконання договору тощо – все це пізнається через документи.
Доказування – це завжди з’ясування події минулого. Неможливо довести те, чого не сталося, те, що тільки має статися, може статися або могло статися. Можна довести, що хтось планував убити ближнього, але не можна довести, що він би його убив.
Так само із упущеною вигодою. Не можна довести те, що мало б статися. Це імовірна подія. Вона не залишила слідів – її не можна пізнати. Доказати упущену вигоду не дозволяє сама сутність доказування.
Що далі? Залишити все, як є, взагалі відмовитися від упущеної вигоди чи «воскресити» її?
Щоб «воскресити» упущену вигоду, треба вимогу щодо її доказування замінити вимогою навести розумні підстави вважати, що постраждала сторона могла б отримати дохід у певному розмірі.
Це як із запобіжними заходами – для їхнього застосування не треба доводити факт вчинення злочину, достатньо навести обґрунтовану підозру в цьому.
Потерпіла сторона не має нести втрати тільки тому, що розмір частини збитків не може бути доведений за найвищим стандартом доказування. Інакше бізнес у нашій країні так і залишиться без компенсації упущеної вигоди.