Донбас у вогні: передноворічне загострення
Чого очікувати у найближчі десять днів на лінії зіткнення
З кожним днем новини з лінії зіткнення на Донбасі все більше нагадують зведення періоду загострення у 2015 році – практично щодня декілька загиблих, кількість поранених на день вже обчислюється десятками. І все це на тлі активності наших військових у сірій зоні. Детальніше про ситуацію на кордоні з окупованими територіями Mind попросив розповісти військового експерта Михайла Жирохова.
Військові дії активізувалися. З відомого на сьогодні – просування на кількасот метрів на критично важливій для оборони бойовиків позиції в районі вентствола шахти «Бутівська», взяття під повний контроль України Верхньоторецького, звільнення Вікторівки Старобешівського району і просування у напрямку села Стила неподалік від Старобешевого.
А апогеєм подій останніх тижнів став обстріл бойовиками 18 грудня прифронтового населеного пункту Новолуганське з РСЗВ «Град» з безліччю влучень по житлових будинках, школі та дитячому садочку. Підсумок обстрілу – вісім поранених мирних жителів. До того ж підконтрольні сепаратистам Кадиївка і Первомайськ потрапили під обстріл самих же бойовиків, які звинуватили в цьому українську армію.
Однак насправді «Гради» і великокаліберну артилерію противник активно використовує вже досить давно – 11 грудня під удар потрапила Авдіївка, 13-го по Врубівці (у районі Попасної) відпрацювали з гармат калібру 152 мм. І це все було у зведеннях від штабу АТО, просто больовий поріг громадянського суспільства впав настільки, що увагу ЗМІ привертає тільки масштабний обстріл з палаючими будинками, пораненими жінками та іншими деталями зразка літа 2014 року.
З упевненістю можна назвати це цілеспрямованою акцією, бо навряд чи «командир реактивного дивізіону 3-ї бригади «Корса», яка стоїть за цим терористичним обстрілом, ухвалював рішення самостійно. З великою часткою ймовірності він отримав наказ з конкретними координатами.
Виведення російських офіцерів із СЦКК. Обстріли прифронтових населених пунктів (а Гладосове і Травневе взагалі рівняють із землею), логічне загострення на Світлодарській дузі – просто необхідний росіянам фон для виведення російських офіцерів із Спільного центру контролю і координації припинення вогню і стабілізації лінії зіткнення сторін на Донбасі (СЦКК) і шантажу Києва перед великим обміном полоненими. Головне для них зараз – примусити Україну сісти за стіл переговорів з терористами, минаючи російських «аташе» в Соледарі. Адже таким чином можна автоматично перевести бойові дії на Донбасі в розряд «громадянської війни».
Очевидно, що санкції все ж таки виявилися на такими вже «животворящими», і ціна утримання окупованих територій на Донбасі зростає буквально з кожним місяцем. І цю ідею недаремно підхопили фейкові «республіки». Ще не встигли виїхати російські офіцери, як терорист Марочко, який воював проти України влітку 2014 року разом з росіянами біля Луганського аеропорту, а нині він – «прес-секретар ЛНР», заявив, що «ЛНР» готова замінити в СЦКК росіян. А в «ДНР» взагалі вже вважають, що у них є там своє представництво, і пишуть у соціальних мережах від його імені.
З точки зору права такі заяви, зрозуміло, виглядають маячнею. У рамковій угоді «Мінська» СЦКК складається виключно з російських і українських офіцерів, і участі будь-кого ще там не передбачено. Адже всі чудово усвідомлюють – хто маріонетки, а хто ляльководи.
При цьому демарш російських офіцерів відбувся з формально смішної причини – нібито наші офіцери і охорона знущалися над ними, забороняли спілкуватися з місцевими жителями. Але найголовніша причина – з 1 січня 2018 року Україна змінює правила перетину кордону.
Обмін полоненими. Цій же меті – легалізації окупаційної влади – служать і спроби зірвати такий необхідний для України процес обміну полоненими. Звичайно, він суперечить тому самому «Мінську», де прописано міняти всіх на всіх, а бойовики віддають тільки 70+ наших в обмін на 300+ своїх (причому своїх вкрай умовно – до списку включили і фігурантів «Справи 2 травня», і терористів, у яких руки по лікоть у крові, і росіян, яких нібито немає). Проте Україна згодна й на такий обмін, тільки б повернути своїх. При цьому обмін офіційно «підтриманий» Путіним, але бойовики майже кожен день надають нові списки, причому наполягають на поверненні навіть тих людей, які офіційно відмовилися повертатися в «рускій мір».
Загалом, на тлі геополітичних подій містечкового рівня – як то висунення Путіна на вибори – цілком можна очікувати різкого посилення бойових дій на Донбасі. Адже виборець у Росії любить «маленьку переможну війну», нехай навіть у віртуальному телевізійному просторі. Тим паче що досвід у тамтешніх телевізійників є – перемогли ж «у телевізорі» ІДІЛ у Сирії.
А на нас чекають надзвичайно важкі 10 днів – бойовики почнуть всіляко провокувати нашу артилерію на вогонь, відкрито обстрілюючи населені пункти на підконтрольній Україні території. А далі, з досвіду попередніх років війни, буде підписано «різдвяне» перемир'я, якого так-сяк дотримуватимуться принаймні до середини січня.