Фінт вухами: чи справді Путін пішов із Сирії

У російській політиці на близькосхідному напрямку останніми роками сталася ціла низка серйозних трансформацій – від повного ігнорування до спроби грати у «супердержаву» і прямої участі, по суті, у громадянській війні в Сирії, спробами створення стійкої коаліції держав і угруповань. Дійшло до того, що, йдучи стопами спочилого в бозі СРСР, Кремль вводить на територію Сирії «обмежений контингент».

І ось в першу декаду грудня 2017 року Володимир Путін, перебуваючи на російській авіабазі Хмеймім, оголосив про «значне» скорочення російського угруповання в Сирії. Його заяву західні ЗМІ відразу ж охрестили «виведенням військ». Цьому, до речі, сприяли попередні заяви міністра оборони Росії Сергія Шойгу та інших офіційних осіб, що головний противник – терористи ІДІЛ, з якими нібито воювали російські війська в Сирії, переможений. Чи так це, розбирався для Mind військовий експерт Михайло Жирохов.

Про що доповідають російські військові? За словами командувача російського угруповання в Сирії генерал-полковника Сергія Суровікіна, Сирію покинуть 23 російських літаки і два вертольоти Ка-52. Крім того, на батьківщину вирушать два з трьох батальйонів військової поліції, а також батальйон 71-го полку 42-ї мотострілецької дивізії.

Російські ЗМІ навперебій почали писати про результати сирійської війни – так, кількість бойових вильотів авіації визначається в 30 000, кількість авіаударів – у 92 000 (зрозуміло, скільки з них було нанесено по цивільній інфраструктурі, замовчується). Наводяться фантастичні цифри знищених об'єктів і самих бойовиків (32 000), проте перевірити названі цифри немає жодної можливості. Зате скромно йдеться про 43 загиблих з вересня 2015-го військовослужбовців, при цьому повністю  забувають про втрати приватних військових компаній, які, за найскромнішими підрахунками, становлять близько 500 осіб.

Вертоліт Ка-52

Скільки це коштувало російському бюджету? Будь-яка військова операція, крім геополітичного навантаження, має й фінансову складову. Природно, що в умовах російського режиму всі цифри строго засекречені для ЗМІ, цілком можливо, витрати розкидані відразу по кількох відомствах.

Однак загальні цифри можна знайти й у відкритих джерелах. Отже, Путін у березні 2016 року заявив, що витрати на операцію в Сирії склали 33 млрд руб. Фактично це сума утримання угруповання за сім місяців, а якщо екстраполювати на 26 місяців, приблизна сума витрат російського бюджету на війну в Сирії складе близько 122,5 млрд руб.

Скільки разів РФ «виводила» війська із Сирії? Якось швидко всі забули, що це вже третє за рахунком «виведення російських військ із Сирії». Вперше про це було оголошено у березні 2016 року, коли завдяки масовому застосуванню російського авіаційного угруповання, артилерії та сил спеціальних операцій збройним угрупованням противників Асада було нанесено воєнної поразки, а їхні лідери змушені були сісти за стіл переговорів. При цьому проти ІДІЛ (а нагадаємо, нібито саме для боротьби з ними росіяни і прийшли в країну) бойові дії практично не велися. Здавалося б, завдання підтримки режиму Асада було вирішене повністю, проте вже через декілька місяців ситуація в країні вибухнула – бойові дії почалися з новою силою. У відповідь Кремль був змушений не тільки забути про виведення військ, а навіть значно посилити угруповання. Неймовірними зусиллями і втратами було здобуто чисто символічну медійну перемогу – у бойовиків було відбите старовинне місто Пальміра.

Друге скорочення російського угруповання датоване груднем 2016 року, коли взяття стратегічно важливого міста Алеппо фактично ознаменувало корінний перелом у ході війни і крах надій опозиції на силову зміну режиму. Ще однією причиною скорочення військ була ейфорія від обрання президентом США Дональда Трампа, який, як вважалося, проводитиме більш миролюбну політику в сирійському питанні.

Однак майже відразу після оголошення про виведення військ бойовики ІДІЛ дали серйозного «ляпаса» росіянам – знову взяли Пальміру. Крім того, позиція адміністрації Трампа щодо Сирії в результаті виявилася навіть більш войовничою, ніж позиція його попередника в Білому домі: першим кроком нового американського президента на близькосхідному напрямку став ракетний удар у квітні 2017 року по військовому аеродрому Шайрат, з якого, на думку Пентагона, була нанесена хімічна атака. При цьому російські засоби ППО, масово перекинуті до Сирії, виявилися безсилими.

У відповідь росіяни значно посилили урядові війська, передавши додаткову кількість бойової техніки і направивши велику кількість військових радників найвищого рівня. Так, ударним кулаком сирійської армії був 5-й корпус, яким командував загиблий генерал-лейтенант Валерій Асапов. Було серйозно збільшено і кількість найманців у складі так званої приватної військової компанії Вагнера. Все це разом узяте дозволило зламати «хребет» ІДІЛ і оголосити про перемогу над нею.

Сирійський конфлікт завершився? Ні, він все ще далекий від повного завершення. Наприклад, як і раніше, дуже сильні протиріччя по лінії США – Іран. Іранці безпосередньо і через своїх «проксі» прагнуть взяти під контроль якомога більше території Сирії, з тим аби отримати сухопутний коридор до Лівану з загрозою прямого зіткнення з Ізраїлем.

Не можна скидати з рахунків і серйозні суперечності між Туреччиною і курдськими формуваннями, які в боротьбі з ІДІЛ користуються повною підтримкою США. Тому той самий Вашингтон не поспішає виводити свої армійські частини – так, майже одночасно з виступом російського президента американці заявили про намір зберегти присутність американських військ у Сирії на невизначений термін.

Цілком можливо, що клубок протиріч між різними угрупованнями та їхніми іноземними прихильниками може обернутися новим загостренням ситуації, яке вимагатиме нового введення військ (а потім і чергового їх виведення). Проте цілком імовірно, що Путін накладе табу на інформацію з Сирії, принаймні до президентських виборів у березні наступного року.

Коли ж місія російського контингенту в Сирії дійсно буде повністю «виконана» (і чи буде взагалі) – невідомо.