11 липня, де-факто в останній день роботи парламенту перед виборами, депутати VIII скликання прийняли один з найбільш знакових законів свого скликання – Виборчий кодекс. Майже півтора року знадобилося Верховній Раді, щоб остаточно ухвалити нові виборчі правила і проголосувати законопроект у другому читанні. Гліб Сегіда, керуючий партнер юридичної фірми Pravovest, розповів Mind про те, що змінить Кодекс, кому він потрібен і які основні мінуси в його прийнятті саме в такій редакції.
Хоча Кодекс об'єднав у собі на сьогодні п'ять окремих законів – «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори президента України», «Про місцеві вибори», «Про Центральну виборчу комісію» та «Про Державний реєстр виборців», саме для народних депутатів він підготував найбільше змін.
Як проходять вибори в Україні? У липні 2019 року Україну чекають восьмі в історії незалежної країни парламентські вибори. За цей час вони встигли відбутися за трьома різними системами: повністю за мажоритарною системою (в 1994 році), за змішаною – з мажоритарними округами і партійними списками (у 1998, 2002, 2012 і 2014 роках), і повністю за партійними списками (в 2006 і 2007 роках). Цього року на нас знову чекають вибори за змішаною системою.
Як обирають парламентарів у світі? Всього існує близько 50 різних систем проведення виборів до парламентів різного рівня. Як бачимо, Україна активно шукає оптимальну для себе. Нова система, з відкритими партійними списками, напевно, найскладніша з діючих на сьогодні у світі.
Наприклад, у таких розвинених і зразкових з точки зору роботи демократичних інститутів країнах, як Британія, Франція, США, діє мажоритарна система. І, як бачимо, проблем ці країни не відчувають і живуть з такою системою сотні років.
А ось для України «мажоритарка» віджила себе і повністю дискредитувала. Однак чи винна в цьому виборча система або самі виборці, партії та правоохоронні органи, які не помічають підкуп виборців? Чи стане політика чистішою, а обраний за новою системою парламент якісно кращим? Чи перестануть купуватися місця в партійних списках? Чи припиниться роздавання гречки лише завдяки новому Виборчому кодексу? Звісно, ні.
Що зміниться для українських виборців? Зменшиться кількість виборчих округів – їх стане 27, а не 225, як сьогодні. У більшості випадків округ відповідатиме області (крім Криму та Херсонській області, які об'єднуються в один округ; також два округи отримує Київ та Дніпропетровська область).
Правила з «відкритими» списками діятимуть не лише для парламентських виборів, а й для депутатів Верховної Ради АР Крим, обласних рад, а також міських рад міст, у яких кількість виборців перевищує 90 000 осіб.
Нові правила надали виборцям додатковий інструментарій. Так, кожен громадянин голосуватиме за партію і кандидата від партії по цьому округу. Партії пропонуватимуть по кожному округу кілька депутатів «на вибір». І якщо політсила подолає 5%-й бар'єр, до парламенту від неї потраплять лише ті кандидати, які набрали найбільше голосів від виборців в окрузі.
Це чимось нагадує змішану систему, яка діє зараз. Різниця в тому, що тепер усі кандидати висуватимуться лише партіями, від округу в парламент проходить кілька депутатів, і список цих депутатів формуватимуть самі виборці, а не партійне керівництво.
Але хіба сьогодні та у попередні роки хтось заважав голосувати не за депутатів-мажоритарників, за якими тягнеться корупційний шлейф, а за нові обличчя? Або голосувати за ті партії, в яких список повністю складається з авторитетних експертів у своїх галузях, а не дивитися лише на перші номери?
Тому якщо виборці самі дозріють до нового рівня політичної освіченості та відповідальності – новий Виборчий кодекс стане інструментом для якісної зміни складу парламенту. Якщо ні – то жодна виборча система цього не змінить.
Яких проблем Кодекс не вирішить? Він не стане панацеєю. Політична безграмотність великої кількості українців, поліція і суди, які «не бачать» підкуп виборців, маніпулювання громадською думкою через мас-медіа – залишаться. Якщо зараз виборцям усе одно, хто в списку партії, а головне – хто її лідер, ніщо не завадить кандидатам купити місця в регіональному списку і в майбутньому.
Адже за новою системою виборець обов'язково повинен буде вибрати номер партії, за яку голосує. Також можна проголосувати за кандидата від партії по цьому округу. Але за депутата голосувати вже не обов'язково – це залишається на розсуд виборця. Чим більше голосів набрала партія в цілому – тим більше мандатів вона отримує. Тобто досить одного-двох рейтингових кандидатів на округ. Усі, хто нижче і навіть отримають мало голосів за себе (або навіть жодного голосу) – пройдуть у парламент «паровозиком» при високому загальнопартійному результаті.
Якими є основні недоліки документа? Хоча ще ніхто не бачив остаточного тексту Кодексу, за тією інформацією, що вже є, він має низку слабких місць. Наприклад, дата набрання чинності – грудень 2023 року. Таким чином депутати намагалися вберегти нову Верховну Раду від дострокового припинення повноважень. Але ніщо не заважає зібрати 226 голосів і перенести дату набрання чинності на інший термін. Отже, Кодекс тільки-но прийнято, а спокуса внести в нього зміни вже існує. І які саме зміни в нього внесуть за наступні роки – поки не знає ніхто. І це ще одна точка конфлікту між президентом і ВР.
Крім того, членів виборчих комісій ще треба навчити рахувати голоси за новою системою. А процедура підрахунку стає дуже важкою.
І тут одразу починається ще один величезний мінус – у Кодексі відсутні норми про електронне голосування. Тобто навіть у 2023 році в Україні все ще рахуватимуть голоси «на папірцях». Чому не можна було впровадити хоча б систему обробки і підрахунку голосів не руками, а за участю комп'ютерів, не кажучи вже про можливий поступовий перехід до повністю електронного голосування, – залишається незрозумілим.
Те, що на дворі ХХІ століття, депутати відзначили тільки нормою про процедуру зміни місця голосування в онлайн-режимі. Це можна буде зробити не шляхом особистого звернення письмово, а через кабінет виборця на сайті Держреєстру.
Питання є і щодо політичної реклами – у нових правилах немає додаткових обмежень щодо неї. Як і раніше, всі ефіри і білборди бомбардуватимуть виборців закликами голосувати за тих, у кого більше грошей, а отже – здатності оплачувати таку рекламу.
Виборчий кодекс знову став плодом політичних компромісів. Депутати-мажоритарники не зникнуть і не стануть менш цінними політичними фігурами. Їм просто доведеться вступити в партію, в який рейтинг дозволяє подолати бар'єр і так само отримати голоси на своєму окрузі, як і раніше. А плюс для країни – у тому, що потім, уже в парламенті, такі депутати не зможуть бігати по фракціях.
Якою буде нова Верховна Рада IX скликання, чи змінюватиме й вона Виборчий кодекс і коли вибори вперше пройдуть за новими правилами – невідомо. Але, як показує досвід розвинених країн, не так важлива виборча система, як відповідальність самих виборців.