Останнім часом Міністерство цифрової трансформації все частіше привертає до себе увагу ЗМІ та громадськості, зокрема через масштабні плани щодо «цифровізації» країни та завдяки ідеям нових реформ. Так, наприклад, 15 жовтня віце-прем'єр-міністр – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров заявив про запровадження аудиту Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (ДССЗЗІ), а також необхідності реформування служби. Федоров пояснює такі плани підозрою в корумпованості відомства, а також через його неефективність, бюрократизм тощо.
Дещо раніше міністерство презентувало нову програму цифрової трансформації для країни «ДІЯ» – «Держава і Я», яка передбачає запуск всіх державних послуг онлайн на єдиному веб-сайті. Про те, як міністерство уявляє собі цю реформу, а також чому «цифровий міністр» боїться ЗМІ, можна прочитати у матеріалі «Усе в одному місці: які амбіційні цілі Федоров поставив перед «Мінцифрою».
Що собою являє зазначена програма «ДІЯ», а також чи є шанси у міністерства досягти поставленої мети і до чого це може призвести, розповів Mind засновник платформи відкритих інновацій Reactor.ua Євген Саранцов.
Культура «за Поплавським» – це коли доля дає тобі в руки один з найвпливовіших елементів розвитку етики суспільства (Інститут культури), а ти йдеш до гардеробної, вдягаєш на себе все найбільш блискуче – і виходиш на сцену співати про «юного орла» в супроводі кордебалету студенток.
Зараз схожий синдром може статися з проєктом «ДIЯ», або «Держава в смартфоні».
Якщо мислити як корпорація, що випускає найпростіші та найзручніші електронні сервіси для громадян, – то підхід повністю виправданий.
Достатньо лише реалізувати три обов'язкові етапи:
Тільки різниця в тому, що коли йдеться про державу, то її роль, подання ідеї та мова мають бути іншими, як і горизонт планування, що має розроблятися не на 2–3 роки, як у корпорації, а на 7–12 років.
Так, це не Інститут культури і не вульгарні виступи «юного орла». Навпаки – колір матовий, бренд геніальний, ролик чіпляє за живе, міністр – наймолодший за всю історію. Але суть, на жаль, та сама.
«Ми визначимо, як це називатиметься, ми створюватимемо кращі сервіси, ми виправимо все, що «дратувало», і ми вже почали цей шлях!». Відмінно, тільки важливо розуміти ризики.
Оскільки я був свідком того, як формувалися принципи трансформації держзакупівель, і порушував питання про необхідність відкритої публікації тендерів, поясню, яка роль у цьому процесі відводилася державі.
Ми чітко розуміли, що держава повинна забезпечити створення агентів, які надають послуги електронних державних торгів.
Функції держави – це:
Виходячи із запропонованої концепції проєкту, можна зробити висновок, що він розроблявся за іншими принципами. Наприклад, створення відкритого ринку державних електронних послуг тут не планується.
Таким чином, право технологічних компаній, які спеціалізуються на наданні електронних послуг, конкурувати між собою за надання цих послуг в Україні нівелюється. Відсутність конкуренції, як відомо, неминуче призводить до відсутності прогресу і розвитку. При цьому що робитимуть учасники існуючого ринку – сервіси з перевірки юросіб чи застосунки для оплати штрафів, рішення з оплати послуг ЖКГ тощо – після впровадження нового проєкту, залишається загадкою.
Звідси випливає наступний ризик – втрати інтересу таких технологічних компаній до розробок нових сервісів і надання електронних послуг.
Іншим результатом таких нововведень може стати звуження функцій учасників нинішнього ринку до рівня виконавців технічного завдання (ТЗ), а не повноцінних операторів послуги. А чи багато нинішніх гравців готові продовжити роботу на таких умовах?
Завдяки такому підходу не доведеться говорити і про різноманітність вибору для користувача. Як же бути тоді з інтересами останніх, заради яких і затівалися всі ці нововведення?
Для того щоб споживач отримав дійсно якісну послугу, не можна нав'язувати агентам ринку або операторам держпослуг бренд, колір, шрифт і т. д. Можна декларувати лише принципи – послуга повинна бути зручною, простою, швидкою, безпечною тощо. Крім того, послуги не можуть розроблятися за ТЗ, яке агенти мають формувати виходячи з вимог і своїх уявлень про кожну послугу.
Є ризик втратити проєкт «ДIЯ» при зміні міністра. Для такого масштабного проєкту необхідно забезпечити наступність – якісне продовження роботи ідеї, послуги, додатків і т. д. Це означає відповісти на питання: що буде, коли ми підемо? Раптом прийде новий міністр і захоче все переробити? При працюючому ринку це буде неможливо, але, якщо це буде застосунок, розроблений за ТЗ, то ймовірність висока.
На жаль, зараз «ДIЯ» явно має надлишок ризиків. Дуже сподіваюся, що жоден з них не підтвердиться і засновники проєкту встигнуть виправити всі недоліки до того, як проєкт буде запущено в роботу. Або, відповідно до закону Мерфі (англ. Murphy's law) – «Усе, що може піти не так, піде не так» (англ. Anything that can go wrong will go wrong), на нас чекає розчарування.