13 лютого 2020 року Комітет Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг розглянув законопроєкт «Про внесення змін до Закону України «Про ринок електричної енергії» (щодо енергетичної безпеки, балансування енергосистеми та системи накопичення енергії)». Цей законопроєкт був зареєстрований народним депутатом Камельчук Ю.О. 12 грудня 2019 року за №2582. Для учасників ринку електроенергії останній аспект є дуже важливим, оскільки відсутність регулювання систем накопичення не дозволяє впроваджувати ці технології в Україні. Про те, як зберегти вироблену електроенергію, тим самим уникнувши розбалансування енергосистеми, та про особливості нормалізації цих питань у країнах ЄС спеціально для Mind розповідає експерт з енергетичних проєктів Марина Гріцишина.
У зв’язку із невизначеністю щодо аукціонів для виробників електроенергії із відновлюваних джерел та зниженням «зелених» тарифів з 2020 року, наприкінці 2019-го відбулося суттєве збільшення кількості об’єктів електроенергетики з ВДЕ. За даними НЕК «Укренерго», станом на січень 2020 року встановлена потужність об’єктів ВДЕ складала 4,97 ГВт, де:
Значний приріст ВДЕ був передбачуваним з огляду на наступне:
Для СЕС та ВЕС властиве непостійне виробництво електроенергії, яке залежить від погодних умов. Тому для стабільної роботи енергетичної системи з великою кількістю ВДЕ важливо забезпечити балансуючі потужності.
Однак, їх брак також не може бути несподіванкою. Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правила безпеки постачання на Мінекоенерго були покладені обов’язки щодо моніторингу безпеки постачання:
Проте висновки щодо оцінки ризиків з боку Мінекоенерго досі відсутні.
Одним із можливих варіантів для покращення безпеки постачання може бути використання систем накопичення електричної енергії (energy storage).
Головними передумовами для застосування систем накопичення електроенергії є декарбонізація та децентралізація її виробництва. Передумова – збільшення продукування «зеленої» електроенергії та участі домогосподарств у цьому процесі.
З метою сприяння подальшій декарбонізації, Директивою (ЄС) 2018/2001 щодо сприяння використанню енергії з відновлюваних джерел від 21 грудня 2018 року передбачено досягнення 32% ВДЕ в країнах ЄС до 2030 року. Відповідно, використання «зеленої» енергії в Євросоюзі надалі зростатиме. У той же час буде збільшуватись потреба у балансуючих потужностях, зокрема в energy storage.
Для спрощення їхнього застосування у червні 2019 року в ЄС було прийнято Директиву про спільні правила для внутрішнього ринку електроенергії 2019/944. Документ є частиною законодавчого пакета ЄС «Чиста енергія для всіх європейців». Він передбачає заходи для переходу до чистої енергії, а також підвищення гнучкості енергосистеми та участі споживачів в роботі енергетичних ринків.
На відміну від Євросоюзу, в Україні збільшення обсягу ВДЕ не спонукає органи державної влади подолати бар’єри для застосування систем накопичення. І таких бар’єрів декілька.
Відсутність порядку використання систем накопичення електроенергії. Законом «Про ринок електричної енергії» та правилами роботи різних сегментів ринку не врегульоване питання використання систем накопичення електричної енергії та приєднання їх до мереж. Незважаючи на ефективність цих систем на ринку допоміжних послуг, у законодавстві відсутнє регулювання їхньої роботи, та і ринок досі не працює.
Досить багато питань також існує щодо встановлення систем накопичення електроенергії виробниками ВДЕ та щодо можливості продавати електроенергію з цих систем за «зеленим» тарифом.
Відсутність умов для стимулювання інвестицій в energy storage. За даними Lazard щодо витрат на системи накопичення електроенергії, у більшості країн економіка відповідних проєктів залежить від субсидіювання та державної підтримки. При цьому для отримання прибутку від впровадження систем накопичення потрібно наступне:
В Україні не передбачено ні системи підтримки для впровадження систем накопичення, ні ринкових умов, які б дозволяли інвесторам отримати дохід від впровадження таких систем.
Директива про спільні правила для внутрішнього ринку електроенергії 2019/944 визначає «систему накопичення електроенергії» (energy storage) як:
Директива передбачає широке визначення «системи накопичення енергії», що охоплює як перетворення в електричну енергію, так і перетворення в інший енергоносій. Це більш широке визначення, ніж те, яке пропонується в інших країнах ЄС, де визначення передбачає тільки реконверсію в електроенергію.
На відміну від Директиви ЄС, законопроєкт № 2582 містить вужче визначення системи накопичення енергії (Energy storage technologies) як технологічного комплексу, приєднаного до системи передачі чи розподілу з метою відбору, накопичення, у тому числі, шляхом перетворення (фізичні, інерційні, хімічні, водневі та інші технології) раніше виробленої електричної енергії, її зберігання та подальшого відпуску.
При цьому відповідно до Директиви про спільні правила для внутрішнього ринку електроенергії 2019/944 оператори системи не повинні володіти, розвивати, керувати або експлуатувати системи накопичення електроенергії. На новому ринку електроенергії послуги зберігання енергії повинні бути ринковими та конкурентоспроможними. Тому, слід уникати перехресного субсидування між послугами накопичення електроенергії та регульованими функціями розподілу чи передачі.
Але наскільки український законопроєкт №2582 відповідає цим принципам – питання наразі відкрите.
До головних новацій, що прописані в законопроєкті №2582, можна віднести наступні:
Цікава умова щодо участі оператора системи накопичення передбачена для оператора системи передачі. Так, останній не може бути оператором системи накопичення енергії крім певних винятків. Зокрема, передбачено можливість оператору системи передачі здійснювати експлуатацію системи накопичення енергії загальною потужністю до 250 МВт у випадках, коли
У жовтні 2019 року «НЕК «Укренерго» підписала два меморандуми на реалізацію проєктів, пов’язаних із системами накопичення:
Загалом за цими меморандумами передбачене встановлення 240 МВт систем накопичення електроенергії оператором системи передачі.
За законопроєктом, НЕК «Укренерго» не може бути оператором системи накопичення, крім випадків відсутності послуг з накопичення електроенергії на ринку. Але така умова може призвести до конфлікту інтересів при експлуатації систем накопичення оператором системи передачі. Причин декілька.
Директива 2019/944 також містить певні виключення для операторів системи передачі щодо використання energy storage. Але вона, по-перше, детально прописані та підлягають схваленню регуляторними органами. А по-друге, відсутність пропозиції від інших учасників підтверджується тим, що вони після відкритої, прозорої та недискримінаційної процедури тендерів не отримали права власності, управління та експлуатації систем накопичення або не змогли надавати ці послуги по розумній вартості.
Однак, законопроєкт №2582 не містить усіх цих умов для застосування систем накопичення оператором системи передачі. Звісно, можна казати, що Директива 2019/944 не є обов’язковою для України. Проте при впровадженні систем накопичення варто звернути увагу на основні принципи їх регулювання в країнах ЄС. Особливо це актуально з огляду на прагнення України щодо лібералізації ринку електричної енергії відповідно до Третього енергопакета.
Таким чином, законопроєкт №2582 потребує доопрацювання та обговорення для врахування інтересів інвесторів у проєкти систем накопичення електроенергії та принципів впровадження систем накопичення в країнах ЄС. У той же час швидкі темпи росту проєктів ВДЕ вимагають якомога швидкого впровадження систем накопичення для балансування енергосистеми.