Міністерство охорони здоров'я дозволило приватним лабораторіям та клінікам, а також усім закладам охорони здоров’я, які мають відповідну ліцензію та потужності, проводити ПЛР-тестування на наявність COVID-19.
Напередодні Mind дізнався, скільки коштує ПЛР-тестування та де його зробити.
Крім того, як повідомив заступник міністра охорони здоров’я, головний державний санітарний лікар Віктор Ляшко, в Україні вже госпіталізовано половину від усіх хворих на коронавірус. Станом на сьогодні в Україні зафіксовано 206 нових випадків COVID-19 за добу. Загалом в Україні 1668 лабораторно підтверджених випадків захворювання на коронавірус.
З якими викликами зіткнулись українські медзаклади і які організаційні кроки їм варто зробити, щоб вижити під час пандемії, розповіла Mind керуюча партнерка юридичної компанії ILF Тетяна Гавриш.
Пандемія COVID-19 – справжній іспит для системи охорони здоров’я. Щоб успішно його скласти, медичним закладам треба у стислі строки реорганізуватися, знайти дієві управлінські рішення, поповнити матеріально-технічну базу.
Усе це гарно в теорії, але як розв’язати ці завдання на практиці? Як змінити роботу медичного закладу та де знайти гроші? Спробуємо відповісти на ці питання.
Наразі перед медичними закладами виникає низка викликів. Перший – необхідність підвищення матеріально-технічного забезпечення. Зараз у багатьох лікарнях не вистачає професійної та сучасної апаратури (зокрема, апаратів ШВЛ). В окремих закладах вона взагалі відсутня. Також зросла потреба у засобах індивідуального захисту, засобах дезінфекції.
Другий – потреба у формуванні медичних бригад, що будуть залучені до лікування коронавірусу або забору біологічного матеріалу для тестування. Відповідно виникає необхідність перекваліфікації медичного персоналу, створення та адаптації нових алгоритмів роботи.
Третій, чи не найважливіший, – необхідність постійного критичного аналізу обставин, що швидко змінюються, та своєчасне прийняття якісних управлінських рішень.
Від керівників медичних установ надходять питання про те, як оплачувати працю лікарів, які мають тільки планові візити, що зараз майже відсутні. Також часто питають, на що треба першочергово витрачати гроші, де знайти джерела додаткового фінансування, ким заміщати лікарів, які мають перебувати на самоізоляції через контактування з хворими на COVID-19, як змінити графіки роботи лікарів, збільшити навантаження тощо. З часом кількість та складність цих запитань тільки зростатиме, а час на пошук рішень – зменшуватиметься.
У складних умовах будь-який медичний заклад потребує введення антикризового менеджменту. Сьогодні навіть менеджмент успішного бізнесу, який є більш гнучким та підготовленим до кризових ситуацій, ніж адміністративний апарат комунальних закладів, не був готовий до такого розвитку подій. Зараз майже неможливо найняти людей, що візьмуть на себе відповідальність за управління лікарнею. Тому треба шукати альтернативні швидкі та дієві механізми.
Роль антикризового менеджера в медичному закладі може виконувати опікунська рада – дорадчий орган, який бере участь у розробці стратегії розвитку лікарні та її реалізації, ухваленні бізнес-рішень, побудові команди, залученні матеріальних ресурсів тощо. Метою такого органа є не контроль, а навпаки – сприяння діяльності медичного закладу та допомога.
Дорадчий орган може бути створений керівником медичного закладу, це право закріплено в статті 24 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Опікунська рада необхідна, коли управлінських ресурсів не вистачає для вирішення всіх завдань медичного закладу або якщо треба знайти унікальні рішення, що підвищуватимуть ефективність роботи лікарні.
Створення опікунської ради відбувається в кілька кроків:
У реаліях сьогодення опікунська рада може стати координаційним штабом медичного закладу в боротьбі з COVID-19. Вона допомагатиме знайти рішення, що покращуватимуть якість роботи медичного закладу в нових умовах.
Складні умови, що виникли у зв’язку з поширенням COVID-19, поставили в скрутне становище багато медичних установ. Вони мають не тільки додатково оплачувати працю лікарів та медичного персоналу, а й нести додаткові витрати на засоби індивідуального захисту та дезінфекції, закупівлю витратних матеріалів та додаткового обладнання.
Зрозуміло, що такі витрати не були закладені до бюджету лікарень. Тому виникає необхідність пошуку додаткових джерел фінансування.
Наразі багато підприємств та фізичних осіб-підприємців намагається допомогти медичним закладам грошима та обладнанням. Та не треба забувати, що власниками лікарень є відповідні територіальні громади.
Відповідно до статті 32 закону «Про місцеве самоврядування в Україні», до владних повноважень виконавчих органів місцевих, селищних та сільських рад належить управління, матеріально-технічне та фінансове забезпечення закладів охорони здоров’я.
Статті 89, 90 та 91 Бюджетного кодексу України надають право органам місцевого самоврядування виділяти кошти з обласних, районних, місцевих, селищних та інших бюджетів на програми підтримки медичних закладів.
Для надання додаткового фінансового чи матеріально-технічного забезпечення органи місцевого самоврядування можуть скористатися програмно-цільовим методом бюджетного фінансування. Процедура будується в такий спосіб:
Отримавши гроші, лікарні матимуть можливість закупити матеріали та обладнання, необхідні для якісної роботи, надати матеріальні стимули для медичних працівників.
Пандемія COVID-19 заскочила зненацька не тільки Україну, а й весь світ. Ніхто не був готовий до таких масштабів.
Усе це – глобальне тестування на міцність як людей, так і системи охорони здоров’я. Наразі лікарні та персонал мають професійно еволюціонувати та значно покращити якість своїх послуг. А пацієнти мають відповідально ставитися до свого здоров’я, залишатися вдома та не розхитувати систему, яка й так дуже хитка.