Днями на кордоні між Азербайджаном та Вірменією відбулися зіткнення. Загиблі та поранені є з обох сторін. Міноборони Азербайджану напередодні повідомило про знищення до 20 осіб та кількох одиниць бойової техніки противника. Натомість міністр оборони Вірменії Давид Тоноян наголосив, що азербайджанська сторона має багато поранених і постраждалих. За його словами посягання азербайджанської сторони щодо кордонів Республіки Вірменія в районі Нагорного Карабаху присікаються всіма доступними силами й засобами.
Чого очікувати від цього конфлікту і як він вплине на Україну, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
На території колишнього Радянського Союзу, що розвалився вже майже 30 років тому, немає більш заплутаного й давнього конфлікту, ніж конфлікт між Вірменією і Азербайджаном за територію Нагірного Карабаху. Почався він ще 1988 року, продовжився кривавою повноцінною війною 1992–1994 років, перейшов у стадію «холодного» і нині час від часу спалахує сутичками по всій лінії розмежування.
Так було у 2014 році, коли в листопаді був збитий вірменський бойовий вертоліт Мі-24, так було у квітні 2016 року. Причому в останньому випадку обидві сторони активно використовували повний спектр озброєння – від танків до авіації.
І ось буквально днями азербайджанський УАЗ помилково заїхав не на той бік і був розстріляний вірменами, що стало приводом для повномасштабної військової операції.
Причому цього разу, ймовірно, все дуже серйозно, і на тлі заяв тієї ж Анкари, яка підтримує Баку в цьому конфлікті, прикордонні бої можуть перерости в повномасштабну війну з остаточним вирішенням питання приналежності Карабаху (де-юре він належить Азербайджану, але де-факто його контролює Вірменія, яка спирається на російський контингент у країні).
Цілком очевидно, що за останні роки завдяки високій ціні на нафту Азербайджан зміг значно наростити свої військові м'язи. Адже на піку форми Баку на імпорт озброєнь на рік виділяло $1,4 млрд, а всього на оборону витрачало до 6,2% ВВП, що є взагалі недосяжним для скромного вірменського бюджету. Причому декілька разів у останні роки оборонний бюджет Азербайджану перевищував увесь бюджет Вірменії!
Азербайджанські офіційні особи не приховують, що їхній арсенал має виключно наступальний потенціал. Глава МЗС країни з цього приводу не так давно заявив: «...Розмова йде про те, що окуповано 20% території Азербайджану. Як ви думаєте, десятимільйонна, багата, розвинена інфраструктурно, озброєна країна дозволятиме, аби її територія була окупованою нескінченну кількість часу? Це ж неможливо...»
При цьому Азербайджан цілком і повністю спирається на підтримку Туреччини. Наприклад, у країн є угода, за якою у разі будь-якої військової активності в Нагірному Карабасі Баку негайно повідомить свого союзника. Є і плани спільних дій із відновлення територіальної цілісності.
Вірменія ж спирається виключно на Росію, яка починаючи з 1992 року займає в цьому конфлікті досить дивну позицію: достатньо згадати, що останнім часом вона поставляє новітнє озброєння не тільки Вірменії, але й Азербайджану. Водночас Вірменія входить в антинатовський такий собі мертвонароджений проєкт ОДКБ, і в разі початку повномасштабної війни Росія зобов'язана буде надати допомогу своєму союзнику. Що автоматично ставить Кремль у досить делікатну ситуацію. Спроба «примусити до миру» Азербайджан призведе до розриву нормальних взаємин з Баку. При цьому Москва не може кинути і Єреван. Виходить чергова «геополітична розтяжка».
У разі якщо реально почнуться повномасштабні бойові дії між Вірменією і Азербайджаном, Росія отримає ще одну точку гарячого протистояння з Туреччиною – адже ні для кого не є таємницею, що в Сирії та Лівії закулісна війна Ердогана й Путіна вже йде на повний хід.
Нині ж ситуація в Азербайджані настільки загострилася, що в країні проходять багатотисячні мітинги з вимогою до керівництва країни оголосити військовий стан і почати загальну мобілізацію! Закінчиться це черговим «пшиком» або переросте в щось серйозне, покажуть буквально найближчі кілька днів.
Що стосується нашої держави, то Україна в карабаському питанні займала й займає чітку позицію, що і підтвердила заява нашого МЗС, у якій пролунав заклик до «дотримання суверенітету і територіальної цілісності Азербайджанської Республіки в її міжнародно визнаних кордонах». І для цього є всі підстави: Вірменія йде чітко у фарватері російської політики і є однією з небагатьох країн, яка підтримує Москву в анексії Криму на міжнародній арені. Варто тільки згадати голосування Єревана в ООН проти всіх (!) резолюцій про ситуацію з прав людини на території окупованого Криму, про мілітаризацію Криму.
І вже зараз почалася жорстка реакція вірменського МЗС. Офіційно ввечері 14 липня український посол у Вірменії отримав ноту протесту, а неофіційно – 15 липня молодіжне крило вкрай правої партії «Дашнакцутюн» провело акцію протесту біля посольства України в Єревані. Протестувальники не знайшли нічого більш оригінального, ніж на знак протесту облити вхід до посольства борщем.
У молодих людей у руках були плакати українською та англійською мовами з гаслами «Ганьба Україні», «Україна + Азербайджан», «Не будь як Україна», вони скандували «Україна, не провокуй», «Не підтримуйте агресора». Проте акція була, по-перше, досить малолюдною, а по-друге, явно спрямованою на внутрішнього споживача.
Набагато більшою проблемою для України може виявитися загострення відносин між вірменською та азербайджанською діаспорою, які є досить численними й впливовими. І перші дзвіночки можливих проблем вже є.
Майже одночасно з акцією в Єревані в Одесі місцева поліція запобігла автопробігу на підтримку Азербайджану. Ну як запобігла – просто відпрацювала «наводку».
Справа в тому, що, за неофіційними даними, лідери діаспор від самого початку зіткнення були попереджені, що проводити будь-які акції на підтримку війни між Вірменією та Азербайджаном в Україні заборонено. Однак в Одесі якась група активу радикальної молоді азербайджанського походження вирішила самоорганізуватися і провести автопробіг і мітинг, попри заборону офіційного керівництва діаспори. Однак частина діаспори, яка виступає за «тишу», повідомила поліції про те, що готується така акція. Як підсумок – поліція після профілактичної бесіди поставила собі на заслугу запобігання незаконному мітингу.
З іншого боку, при належному рівні менеджменту «Укроборонпрому» нинішня ситуація може бути вигідна країні у фінансовому відношенні. Адже після кожного подібного загострення Азербайджан починав скуповувати по світу різноманітне озброєння. А до деяких зразків української військової промисловості у Баку є давній інтерес, який цілком може бути реалізований. Головне вчасно монетизувати свою чітку міжнародну позицію та показати азербайджанським генералам нашу зброю з кращого боку. Тим паче що реально багато зразків обкатані в бойових діях на Донбасі проти російської зброї, якою озброєні їхні противники.