15 липня ТОВ «Смартленд» придбав державний пакет акцій у розмірі 100% статутного капіталу ЗАТ «Готель Дніпро», що розташоване в центрі Києва, за 1 млрд 111 млн 222 тисячі 22 грн. Продаж цього об'єкта став подією і підтвердив, що приватизація може приносити гроші у бюджет.
Яка ж ситуація з приватизацією іншої держвласності та що заважає цьому процесу, розповів Mind колишній в. о. міністра економіки, керівник із політичних питань Київської школи економіки Павло Кухта.
Коли я працював радником в уряді Гройсмана, приватизація була одним із ключових пріоритетів. Це та реформа, яка може й залучити інвестиції, й істотно знизити рівень корупції, поліпшити ситуацію в держуправлінні, і вирішити відразу безліч проблем.
На жаль, тоді зрушити це питання не вдалося, але всі розуміли, що воно в пріоритеті. Прийшов новий уряд Олексія Гончарука, і Тимофій Милованов покликав мене першим заступником міністра економіки. Ця посада передбачала вирішення саме таких завдань.
Тоді ми всі розуміли, що це потрібно зробити швидко, тому що міністерства дуже швидко перестають хотіти віддати ці підприємства під приватизацію.
В Україні налічується 3700 державних підприємств. Частина з них – на окупованій території. Частина – непрацюючі.
Таких, що працюють, – мінімум 1500–2000. Серед них стратегічних, монополій і таких, що надають унікальні послуги, які повинні залишитися в держвласності, – приблизно 200. Решта – чисто комерційні, наприклад, нерухомість, аграрні комплекси, бізнес, яким державі взагалі немає сенсу займатися.
Потрійна команда – Фонд держмайна (ФДМ), Мінекономіки і ДП «Прозорро.Продажі» – запустила цей проект.
Ми визначили, що віддаємо на приватизацію 960 підприємств і, поки міністерства не почали чинити опір, дуже швидко запустили процес їхньої передачі.
До відома: з 2008 по 2018 рік на приватизацію було передано всього 90 підприємств.
Так, в 2019 році нам вдалося передати на приватизацію 530 підприємств. І ще 430 – виділити на передачу. Останнім рішенням Гончарука, перед відходом з поста прем'єр-міністра, було те, що ми ці підприємства передаємо. На жаль, воно не було імплементовано.
Наскільки я знаю, уряд Шмигаль переглянув це рішення і планує понад 200 підприємств все ж передати на приватизацію.
Зараз ФДМ відбудовує систему продажів і продає через «Прозорро.Продажі», яка дозволяє зробити процес конкурентним і чесним.
Система виглядає так: є центральна база даних держпідприємств, є десятки приватних майданчиків, які надають доступ до аукціону. Завдяки великій кількості майданчиків немає можливості «домовиться», а значить – доступ до аукціону отримують все, кому це цікаво.
У такий спосіб у нас завжди є конкуренція, і, значить, ми продаємо за ринковою ціною. Завдяки цій системі неможливо, як у дев'яності, за 1 гривню купити підприємство.
ФДМ розгорнув продажі й успішно з ними справляється. Приватизація готелю «Дніпро» (раніше був у віданні Держуправління справами) – це перша успішна й відкрита приватизація після «Криворіжсталі».
Вона показує, що ця реформа працює. Якщо ФДМ все ж передадуть весь намічений список підприємств, якщо фонду і «Прозорро.Продажі» дадуть можливості «довести до розуму» ці підприємства, передати їх на продаж і реалізувати, то ми отримаємо величезний ефект.
За приблизними підрахунками, загальна вартість активів, які після передачі виділених на приватизацію підприємств, будуть на балансі ФДМ для подальшого продажу, становить приблизно $5 млрд. Що можна порівняти з програмою МВФ.
Згідно із законодавством, ще проводитиметься перевірка бенефіціарів власників (чи не росіяни це?). Тому що останнім продавати заборонено. Далі покупець сплатить заявлену вартість – і держава отримає свої гроші. Якщо ж щось піде не так, то є другий покупець, який запропонував не набагато меншу суму.
Готелі – це одна з категорій об'єктів, які потрібно продавати. Навіщо державі займатися цим бізнесом? Для приватизації ми вибирали ті підприємства, якими держава керує погано.
Готель «Дніпро» продавався в межах малої приватизації. Його балансова вартість складала всього 81 млн грн, а проданий він був за 1,1 млрд грн.
Із значущих підприємств, які можуть бути виставлені далі в межах великої приватизації, – два підприємства, передачу яких я проводив з Мінекономіки до ФДМ, це «Електротяжмаш» і Об'єднана гірничо-хімічна корпорація (ОГХК).
Це потенційно дуже цікаві підприємства, які ФДМ вже готується продавати.
Якби не криза, то, напевно, до кінця року питання щодо цих двох об'єктів було б вирішено. Зараз парламент на час кризи заборонив велику приватизацію. Проводить малу.
Також цікавим залишається ОПЗ, попри негативний бекграунд минулих переносів аукціонів.
ФДМ вже розробив законопроект, який вирішує безліч технічних проблем у процедурі і спрощує її. Імовірно, у найближчому майбутньому його зареєструють у парламенті.
Але найголовніше тут інше. На жаль, в Україні історично так склалося, що за кожним державним підприємством стоять якісь корупційні інтереси, і вони зав'язані на когось із політиків. На всіх етапах цього процесу йде шалений спротив.
Коли ми передавали підприємства, я отримував погрози. Глава ФДМ два рази здавав НАБУ тих, хто приносив йому хабара за ОПЗ.
Відбувається постійний тиск, втручаються правоохоронні органи в чиїхось інтересах, втручаються політики.
Ця проблема була найголовнішою на етапі передачі підприємств, і нам вдалося подолати цей величезний опір, вирвати їх зубами та передати до ФДМ. У фонді ця боротьба триває. Там постійний сильний тиск.
Це питання політичної волі, питання підтримки влади реформаторів. У нас така підтримка була, вона залишається у ФДМ і сьогодні.