Засновник Microsoft Білл Гейтс нещодавно наголосив, що зміна клімату вже за кілька десятиліть може виявитися більш руйнівною, ніж пандемія. Наприклад, у Франції боротьбу зі зміною клімату пропонують закріпити в Конституції. Цю проблему вже відчули на собі десятки країн світу, зокрема й Україна. Аграрії вже підраховують збитки через аномально теплу безсніжну зиму, лісові пожежі від спеки та посуху в південних регіонах України.
Менеджерка технічних проєктів та підтримки напряму сталого розвитку департаменту Agricultural Solutions компанії BASF Світлана Степанчук розповіла Mind про виклики, які постануть перед аграріями через складні кліматичні умови, та про те, як до них підготуватися.
Кліматичні зміни та потепління, яким вони супроводжуються, завдають збитків агросектору по всьому світу. Україна – не виняток. За дослідженнями Світового банку, за 80 років температура повітря зросте на 3,2–4,5 градуса. Це безперечно позначиться на сільському господарстві. Аграріям потрібно буде прийняти не лише «водний» виклик, але й боротися з екстремальними погодними умовами, оперативно реагувати на природні катаклізми та боротися з новими хворобами рослин, які мутуватимуть і «прийдуть» із південних регіонів.
Тенденція полягає в такому: транспортування, пакування та зберігання імпортних фруктів та овочів в належних умовах сприяють збільшенню викидів парникових газів в атмосферу. На прикладі одного кілограма яблук це малопомітно, але в промислових масштабах протягом тривалого часу це таки має свій «вклад» у потепління.
Наприклад, згідно з даними логістичної компанії StockLogistics, на транспортний сектор припадає 26,3% викидів парникових газів у Європі. З них найбільш критичний вплив мають наземні перевезення автошляхами, далі йдуть авіаперевезення.
Морський транспорт також має значний негативний вплив через викиди великої кількості сірки та оксиду нітрогену. Найбезпечнішим із погляду внеску в глобальне потепління наразі є залізничний транспорт.
Тобто вибір локального виробника – це не лише підтримка місцевого бізнесу та працевлаштування населення, це також вагомий внесок у зменшення викидів тих продуктів із ланцюга с/г виробництва, що сприяють негативним кліматичним змінам.
Виснаження капітальних ресурсів – земельних і водних – призвело до необхідності змінювати стандартні підходи до ведення господарства. Через посухи та катаклізми втрачається родючий шар ґрунту, змінюється його склад та підвищується засоленість. Зокрема, це відбувається й через підвищення рівня світового океану. Тому аграріям уже сьогодні варто розглядати і впроваджувати нові способи обробки ґрунту та схеми сівозміни.
Коли здається, що водні ресурси вичерпуються лише в Африці чи Азії, то це не так. Така тенденція сьогодні по всьому світу. У Польщі через активне вирубування лісів та висушування боліт обсяги питної води знизилися до рівня Єгипту.
В Україні у квітні цього року водність Дніпра становила 23% від норми. Це показник гідрологічної посухи. А сільське господарство – одне з найбільших споживачів води. Через це аграрії по всьому світу шукають способи, як зменшити її кількість у виробництві, як використовувати повторно та зберігати.
Велике значення в цьому напрямі відіграють дослідження щодо зниження норм робочого розчину під час обробки полів. Так, 5–10 років тому нормою було використовувати 200–300 л води на гектар, щоб гарно покрити рослини тим чи іншим препаратом. Отже, якщо підприємство має посіви, наприклад, у 50 000 га, то тільки на одну обробку препаратом потрібно 10 000–15 000 кубометрів води. Це – практично ціла цистерна з водою! А таких обробок під час росту культури може бути кілька. Це – надто великий обсяг води, зважаючи на постійну тенденцію до зменшення доступних водних ресурсів.
Тому сучасні розробки препаратів пропонують такі формуляції, які дають ефект уже при 100 л робочого розчину. Це економить аграріям та довкіллю не лише воду, але також кошти на паливо, витратні матеріали та час співробітників.
Світовий ринок диктує запит на насіння та рослини, які потребують менше вологи, стійкі до хвороб, але при цьому дають гарний врожай. Адже через підвищення температури на планеті врожайність зернових гальмує свій приріст. У 1960–70-х вона щороку зростала на 2,7%, тоді як у 1990–2000-х збільшувалася лише на 1,6% на рік.
Крім того, найближчими роками всі регіони зазнають значних змін – особливо тропічні й субтропічні. Потеплішає і в північній півкулі – туди вже сьогодні мігрують здебільшого південні рослини. Тож на ринку зростає попит на нові сорти й гібриди різних культур – від соняшника до ріпаку.
Україна – теж не виняток. Посушливий клімат призводить до міграції південних культур на північ та зміни в сівозмінах загалом. Наприклад, ще на початку 1990-х на Поліссі (Житомирська, Рівненська, Волинська, Київська, Чернігівські області) здебільшого вирощували зернові, цукровий буряк, картоплю. Кукурудза, соняшник, соя та ріпак займали менше 1% у структурі виробництва. За 20 років ситуація змінилася кардинально: кукурудза вийшла на перше місце, випередивши зернові. За ними після овочів наростили свої позиції соняшник, соя та ріпак. Тоді як у південних регіонах з’являється все більше площ тропічних та субтропічних культур – нуту та посухостійких баштанних.
Тож аграріям варто бути готовими до постійних змін: якщо 10 років тому вдавалося вирощувати ту чи іншу культуру за одними технологіями, то не факт, що вони спрацюють зараз. І далеко не завжди ця ж культура даватиме гарний врожай.
Більш того, разом із культурами «подорожують» і мікроорганізми, що спричиняють захворювання рослин. Тому на Поліссі та в лісостепу з’являються такі хвороби, яких ще 10 років тому не було (як от піренофороз – небезпечна хвороба зернових чи вовчок – особливо агресивна рослина-паразит соняшника). Тож перед аграріями постає ще один виклик – ретельно добирати гібриди сільськогосподарських культур та продумано підходити до сівозміни.
Те, що роботи самі можуть вирощувати і збирати врожай (хай це зараз навіть дуже дорого) – це факт, але сільське господарство – це не тільки зібрати картоплю чи огірки. Це – величезний комплекс роботи. І частина цих операцій зміщується «в цифру». Від прогнозування погодних умов до карт внесення добрив, від приладів моніторингу до систем візуалізації.
Наприклад, все більшої популярності нині набувають метеостанції. Це – устаткування на полі, що фіксує історичні дані про погоду та прогнозує погодні умови. А спеціальні цифрові рішення самостійно розраховують терміни внесення препаратів. Такі прилади здатні врахувати та оцінити одночасно більше умов і вихідних даних, ніж це може зробити людина.
Цифрові технології ведуть до оптимізації великої частини процесів у с/г виробництві. Наприклад, оптимізація витрат пального, добрив, засобів захисту рослин, маршрутизація техніки, енергетична ефективність – важелі для поступового зменшення впливу на кліматичні процеси.
Такі системи вже давно освоїли практично всі аграрії Австралії. Науковці називають континент «випробувальним майданчиком» кліматичних змін. Адже там усі процеси з ерозією земель, висиханням річок і природними катаклізмами відбуваються прямо зараз. Проте завдяки використанню передових технологій підприємства Австралії без проблем забезпечують населення продуктами харчування.
Суспільство – основний споживач продукції, яку виготовляють аграрії. Свідомість населення планети щодо ролі різних галузей економіки у виснаженні природних ресурсів та глобальному потеплінні постійно зростає. Як і зростає бажання впливати на ці процеси. Зокрема, через можливість кожної людини оптимізувати споживання, а також стимулювати «дружні» до навколишнього середовища тенденції.
Наприклад, найближчими роками тільки посилиться запит на мікроферми в містах та вирощування фруктів/овочів/зелені на балконах чи прямо на хмарочосах. Адже це – свіжий органічний продукт, який росте за кілька кварталів від покупця. Для деяких таких ферм підприємці орендують і переобладнують старі підвали чи цілі будинки. Одна з таких діє і в Одесі – там місцевий шеф-кухар у підвалі житлового будинку організував ціле виробництво мікрогрину. Вирощують молоду люцерну, гірчицю, базилік та низку інших культур.
Зростуть інвестиції і в стартапи, що пропонують вирощування рослин без води та ґрунту. Кілька таких, зокрема, є і в Україні. Наприклад, стартап «Cyber Ponic» українських біологів на чолі з Андрієм Яремичем пропонує вирощувати зелень без землі, а вологе живлення отримувати з туману. Щоб виростити 100 рослин руколи потрібно всього 0,5 літра води. Крім того, управління фермою здійснюється через смартфон. Автори проєкту зазначають: для регіонів, де мало придатної для фермерства землі та води, це може бути оптимальним рішенням.
Зміни – завжди складно, адже це втрата орієнтирів, на які покладалися багато поколінь агрономів. Однак глобальне потепління вимагає не лише ґрунтовних знань з тієї чи іншої сфери, але й здатності миттєво адаптуватися. Сільське господарство – не виняток. Більше того, від швидкості прийняття рішень аграріями залежить не тільки їхній прибуток, але й продовольча безпека цілих країн.