Викласти шалене фото в інстаграм або зробити цікаве відео й все це на тлі історичної пам'ятки, яка додасть лайків такому посту, – амбітний план, яким час від часу захоплюються блогери. Здавалося б ідея непогана, але перед тим, як її втілити в життя варто з'ясувати, чи дійсно можна поширювати такий контент і чи не порушує він закон.
Яких правил потрібно дотримуватися під час проведення зйомки, публікації відзнятого матеріалу й що таке свобода панорами, розповіла Mind патентна повірена, CEO IPStyle Марія Ортинська.
Як ви вважаєте, чи можете відвідати знаменитий собор Св. Марка у Венеції, Ейфелеву вежу в Парижі або Атоміум у Брюсселі, сфотографуватися та поділитися з друзями в соціальних мережах, не порушивши при цьому авторських прав? А якщо хочете використати зображення творів мистецтва та культури для бізнесу, наприклад, створити онлайн-гід цікавими місцями або випустити лінію одягу з відповідними принтами? Вам точно потрібно знати, що таке свобода панорами.
Свобода панорами – це право фотографувати або знімати на відео споруди, пам'ятки архітектури або ж витвори мистецтва, що розташовуються в громадських місцях. У різних країнах таке право регулюється по-різному й має свою судову практику. Тому, перш ніж приступити до зйомки, поцікавтеся законодавством країни.
Візьмемо, наприклад, Францію. Тут фотографія Ейфелевої вежі, зроблена в нічний час, може спричинити порушення авторських прав. Незважаючи на те, що її творець і власник прав помер у далекому 1923 році, а сама конструкція стала суспільним надбанням 70 років потому – в 1993-му. Річ у тім, що 1985 року на вежі з'явилися вогні – нічне освітлення, яке так приваблює туристів. Вважай, новий витвір мистецтва. І права на ілюмінацію належать Société d'Exploitation de la Tour Eiffel.
Відповідно, дозвіл на використання зображення, скажімо, у музичному кліпі або рекламному постері, доведеться запросити в цієї громадської організації.
Обмеження на зйомку вигідно країнам – у такий спосіб вони отримують певну плату за надання дозволів. Деякі країни пішли далі та через законодавство про охорону культурної спадщини встановили заборону знімати й ті об'єкти, на які дія авторських прав добігла кінця.
Наприклад, в Італії, де на відтворення художніх, архітектурних, археологічних або культурних творів, що належать до італійської культурної спадщини, необхідно отримувати дозвіл від компетентного органу – їм може бути держава або місцева громадська організація. При цьому має бути сплачено відповідний збір. Утім, це правило не поширюється на вас, якщо ви знімаєте для себе, в особистих або навчальних цілях.
До речі, чотири роки тому суд заборонив бізнесу використовувати зображення знаменитого Давида роботи Мікеланджело без дозволу Академії мистецтв у Флоренції. Туристичному агентству Visit Today, яке відтворило шедевр у своїх рекламних матеріалах і на сайті, наказали видалити всі зображення в принті та діджиталі, а за кожен день прострочення заплатити штраф – €2000.
Схожа справа була й у Палермо, де італійський банк використав зображення відомого театру Массімо у своїй рекламній кампанії, спрямованій на просування філій банку. Суд став на бік позивача – зображення театру належать виключно фонду Teatro Massimo.
Перенесемося з Італії до Індії. Уявімо, що тут відбуваються зйомки вашого фільму. Не вважатиметься порушенням, якщо в кінострічці промайне мистецький витвір, що розташовується в місці, доступному для публіки. Утім, якщо лише фоном.
Перенесемося до єгипетських пірамід. Уявімо, що тут відбуваються зйомки для вашого акаунту в інстаграм. Піраміди побудовані ще задовго до виникнення авторського права, але... за зйомку можна потрапити під арешт. Як, наприклад, це сталося з фотографом і моделлю наприкінці 2020 року через фотосесію на тлі пірамід. При цьому модель була в білій сукні, стилізованій під наряд фараона. Вона майже відразу видалила фотографії зі свого облікового запису, але це не допомогло. Їх звинуватили в порушенні правил проведення фотосесій в історичних місцях, визначених Міністерством у справах старожитностей.
На жаль, свобода панорами діє не завжди й не скрізь. Українське законодавство її не передбачає, а лише дає можливість використовувати твори без згоди автора з інформаційною метою. Наприклад, з метою висвітлення поточних подій у медіа. Водночас фото або відео споруди не може бути використано при виготовленні путівників, листівок, книг, журналів або фільмів, для будь-якого комерційного використання без дозволу авторів. Пам'ятайте про це, коли плануєте зйомку пам'яток.
Тим часом у більшості європейських країн таке право передбачено. Десь – у повному обсязі, десь – в обмеженому. Наприклад, Польща, Іспанія і Португалія, дозволяють знімати й використовувати – і в особистих, і в комерційних цілях – фотографії тільки тих об'єктів, які розташовуються в громадських місцях. Естонія, Латвія, Литва теж дозволяють, але за умови некомерційного використання.
Усе ще хочете виробляти сувеніри з відомими об'єктами або продавати свої знімки в журнали, використовувати в рекламних макетах або як віртуальний фон для ділових конференцій у Zoom? Добре, тоді поцікавтеся не тільки законодавством країни, а й історією об'єкта. Дата його створення може пролити світло.
Пам'ятайте, що майнові авторські права (право використовувати, дозволяти та забороняти використання) у більшості країн діють 70 років від дати смерті автора. Відповідно, якщо розумієте, що терміни вже спливли, не діють – знімати можна. Якщо діють і законодавство країни не передбачає свободу панорами, нічого не залишається, окрім як звернутися за дозволом до того, кому права на цей об'єкт належать.