Ще кілька років тому історії про те, що люди по всьому світу опиняться «ув'язненими» в чотирьох стінах практично без можливості не те що подорожувати, а й почасти виходити з дому, були не більш ніж сюжетом «апокаліптичних» кінофільмів. Однак сьогодні це вже наша реальність, у якій всі навчилися жити. Череда карантинів змінила кожну сферу діяльності, закони виживання в бізнес-середовищі та запити споживачів. Не залишилася осторонь і будівельна галузь. Про те, як змінилися вподобання ринку, спеціально для Mind розповів засновник компанії Ecobud Building Group Павло Сомов.
Офіси. Першим відчув на собі зміни саме сегмент офісної нерухомості. Причина в тому, що практично всі офіси великих компаній і торгові центри будуються не лише за рахунок свого капіталу, а й на залучені кошти. Потім уже з цього грошового потоку компенсується оренда – і виходить чистий прибуток.
Але, якщо немає оренди – немає і грошей, що не унеможливлює той факт, що потрібно платити за кредитом і повертати інвестиції. Банки і фінансові організації дуже рідко йдуть на оптимізацію відсотків, зокрема і під час карантину. Максимум – невелика пільга, яка глобально ні на що не впливає.
Держава теж особливо не підтримала, як це робилося в інших країнах. Отже, багато бізнесів, які не змогли «подужати» оренду своїх офісів, постаралися максимально перебудуватися на онлайн-роботу, а хто ні – усвідомлено зазнав великих збитків або зовсім згорнув діяльність. Як наслідок, постраждали й орендарі, й орендодавці.
Здавалося б, ситуація сумна, і виживає той, хто сильніший. Все йшло до того, що комерційна нерухомість зазнає найбільших втрат. Але навіть у такій ситуації багато хто знайшов вихід: великі гравці почали скуповувати за низькими цінами активи тих, хто не зміг «вижити» в умовах, що склалися, сподіваючись, що ця нерухомість незабаром знову зросте в ціні.
Міське житло. У плані міської нерухомості особливо затребуваними стали житлові багатофункціональні комплекси, у яких присутній повний життєвий цикл – не просто бетонна «коробка», що стоїть окремо, а свого роду «місто в місті». Навіть поза реалій карантину в такому комплексі людина може комфортно жити і працювати, практично не залишаючи своєї звичної території. Поруч є все необхідне – офісні блоки, магазини, кафе, аптеки, тренажерні зали, салони краси тощо. Як наслідок, відпадає необхідність щодня кататися з одного кінця міста в інший.
Водночас саме через обмеження в пересуванні країною та за її межами, закриття заміських комплексів відпочинку ще більше підвищився попит на заміську нерухомість, зокрема й на котеджні містечка.
Заміське житло. Багато хто почав усвідомлювати, що заміський будинок – це вже далеко не розкіш, а оптимальне рішення для комфортного життя. При цьому вибір все частіше зводиться не до дому, що стоїть окремо на випадковій ділянці або в селі, а саме до котеджного містечка. Як би людині не хотілося створити свою «фортецю», все ж, так чи інакше, вона тяжіє до організованої інфраструктури, але без високих парканів та повної ізоляції.
Але найголовніше – це сусіди, стиль і культура життя навколо. Якщо мешканці на сусідній ділянці влаштовуватимуть вечірки щодня, про комфорт можна забути. З котеджними містечками таке трапляється рідко, бо часом навіть «відбір» мешканців відбувається досить ретельно. Для деяких девелоперів не має значення, кому продавати – головне, щоб купили і швидше. Але є й ті, кому важливо не тільки заселити котеджне містечко, а й підтримувати його внутрішню атмосферу.
А щодо попиту, який формується, то останні два роки та кілька хвиль карантину показали: котеджні містечка сьогодні актуальні як ніколи. Цьому є просте пояснення.
По-перше, епідбезпека. Чим нижче концентрація малознайомих людей навколо – тим більше захищеність. Навіть соціальний стан і зв'язки виявляються безсилими перед вірусом. Другий момент – можливість проводити час на свіжому повітрі без прив'язки до громадських парків та інших загальних зон із великим скупченням людей. А для сімей з дітьми – це на першому місці.
Один із головних аргументів проти котеджних містечок – дорожнеча такого житла. Але реальність вже така, що заміський будинок площею близько 300 кв. м приблизно дорівнює за вартістю квартирі на 150 «квадратів» у новому київському ЖК бізнес-класу. Це своєю чергою підштовхнуло попит на будинки в котеджних містечках, збільшивши його за останні півтора року майже втричі.
Якщо ж говорити про заміську нерухомість загалом, то буквально за два роки попит на неї сумарно зріс мінімум уп'ятеро. Це підштовхує багатьох інвесторів до того, щоб переорієнтувати свої вкладення в землю за містом, яка в перспективі може перетворитися на справді хороший і прибутковий проєкт. Що закономірно: коли формується два великих заміських котеджних містечка, біля них так чи інакше розвиватиметься необхідна комерційна інфраструктура. Як тільки виникає платоспроможний попит, незабаром з'являється пропозиція товарів і послуг, які будуть затребувані.
Запити від кінцевого споживача відображають виклики пандемії, посилені кількома карантинами. А саме – змінилася «логістика» населення: громадяни з побоюванням ставляться до місць великого скупчення людей, до тривалих маршрутів із кількома пересадками всередині міста, до тісних локацій.
У зв'язку з цим все більш затребуваними будуть багатофункціональні житлові комплекси з можливістю отримати максимум послуг, не залишаючи територію квартири, двору чи ЖК. Підвищиться попит на мінілогістичні центри для обслуговування населення в самих містах.
Що ж стосується безпосередньо будівельної сфери, то варто приділити більше уваги організації проживання, «довіз» робітників і будівельників на об'єкти, а будівельні процеси на самих об'єктах формувати, враховуючи всі вимоги можливих карантинних заходів та епідеміологічної безпеки загалом.