Голова Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури: «Сьогодні всі компанії-підрядники, якщо перевірити їх кошторис, потрапляють у категорію «кримінальних»»
Сергій Сухомлин – про пріоритети у відбудові постраждалих регіонів, нюанси ціноутворення та причини корупційного шлейфу виконавців робіт
Уже минуло понад два роки відтоді, як ДП «Укравтодор» було трансформовано в Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України (ДАВРІУ). Окрім контролю якості робіт у сфері дорожнього господарства, функціонал нового відомства тепер розширився на будівництво житла для українців, які втратили свої домівки через війну, захист енергоінфраструктури, відбудову постраждалих об’єктів комунальної й соціальної сфер, утримання пунктів пропуску на кордоні тощо. Відповідно це передбачає оперування набагато більшими обсягами фінансів і максимум відповідальності за них.
Новоствореним агентством спочатку опікувався політик Мустафа Найем, а наприкінці вересня 2024 року на зміну йому прийшов Сергій Сухомлин, який протягом багатьох років перед цим був мером Житомира.
З огляду на те, що на новій посаді він уже понад пів року, Mind вирішив розпитати про те, як просуваються роботи за проєктами відновлення постраждалих населених пунктів (і чому в деяких із них агентство не вкладається в заявлені раніше терміни), як і згідно з якою формулою розподіляються виділені кошти на ті чи інші об’єкти. Поговорили про найрозповсюдженіші корупційні ризики при роботі з проєктами відновлення, про стан справ на прифронтових територіях, захист енергетичних об’єктів (будівництво укриттів III рівня) і про те, чому іноземні партнери не бажають фінансувати подібні проєкти. Зачепили тему «багатостраждального» Миколаївського водогону й обговорили долю інших українських водогонів, що чекають на відновлення.
Про експериментальне відновлення п’яти населених пунктів
– Згідно з постановою Кабміну №251 Кабміну, ДАВРІУ цьогоріч виділять понад 5 млрд грн із Фонду ліквідації наслідків збройної агресії (ФЛНЗА) – для Бородянки Київської обл., Циркунів Харківської обл., Посад-Покровського Херсонської обл., Тростянця Сумської обл., Ягідного Чернігівської обл. Але, як відомо, уряд розпочав його ще 2023 р., й у квітні цього року мали завершити всі роботи. Що пішло не за планом? І що зараз уже зроблено в цих населених пунктах? Коли проєкт вийде на фініш?
– Ідея полягала в тому, щоб змоделювати проєкт на п’яти населених пунктах. Тобто подивитися, які процедури найбільше відповідають вимогам відновлення країни, а які – ні.
Звісно, можуть виникати питання, чому саме ці населені пункти. Але, як на мене, це правильний підхід – відпрацювати полярні моделі відновлення: відносно невеликі населені пункти Посад-Покровський і Ягідне та більша за розміром і розвиненіша Бородянка.
Якщо говорити про Бородянку, то цьогоріч там буде завершено всі об’єкти, відновлення яких курує ДАВРІУ. З осені минулого року роботи значно пришвидшилися. Думаю, що вже у квітні-травні буде здано в експлуатацію багато будинків (частина з них уже готові, а частина буде здана до кінця цього року).
Якщо взяти, наприклад, Посад-Покровське, то трохи сумно, коли приїжджаєш туди й бачиш ту кількість зруйнованого майна, – й усвідомлюєш, що за два з половиною роки майже нічого не зроблено. Сьогодні там тривають тендери. Також виконано понад 60% робіт із забезпечення водою (прокладання газових мереж, підключення тощо). Тобто, за два з половиною місяці ми зробили набагато більше, ніж за понад два роки перед цим.
До речі, 1 квітня уряд ухвалив постанову щодо створення Центральної закупівельної організації (ЦЗО). Вона буде важливим інструментом для проведення великих інфраструктурних тендерів, зможе забезпечити прозорість й ефективність відбору підрядників. Але так чи інакше, 95% робіт у п’яти вищезгаданих населених пунктах буде закінчено до кінця 2025 року.
– Загальний обсяг фінансування робіт для експериментального проєкту – 9,6 млрд грн. За даними ЗМІ, на кінець 2023 року уряд профінансував лише 559 млн грн (6% від суми). Скільки коштів було надано урядом 2024 року й на що конкретно їх спрямовано? І за яким пріоритетом розподілите 5 млрд грн із ФЛНЗА?
– На кінець 2024 року в межах експериментального проєкту касові видатки становили 503 млн грн (з передбачених 2 млрд 226 млн грн). Кошти використано на розробку проєктно-кошторисної документації та проходження експертизи за більшістю проєктів відновлення, проведено закупівлі й укладено договори на виконання будівельних робіт, на частині з яких безпосередньо проводилися будівельні роботи.
Щодо пріоритетів розподілу 5 млрд грн із ФЛНЗА для населених пунктів з експериментального проєкту, то 90% цієї суми піде на відновлення та будівництво житлових будинків. Стосовно соцінфраструктури, наприклад школи у Посад-Покровському, Ягідному, інших об’єктів у Бородянці, – це вже другий етап.
Щодо того, на які саме об’єкти та як розподілено ці 5 млрд грн, то вже все розписано по населених пунктах. Відповідно до умов договору для фінансування об’єктів передбачається надання попередньої оплати в розмірі 30% від загальної суми договору, для закупівлі матеріалів у межах цього договору.
Договором також визначено календарні графіки виконання робіт та їх фінансування. Підрядна організація отримує попередню оплату та має погасити її у строки, передбачені договором. Надалі підрядник надає замовнику (Службі відновлення) акти приймання виконаних будівельних робіт і довідки про вартість виконаних робіт та витрати з метою закриття авансу.
Згідно з постановою Кабміну №251 від 7.03.2025 кошти розподілено так:
- Бородянка (Київщина), – 24 об’єкти – 780,95 млн грн;
- Тростянець (Сумщина), – 4 об’єкти – 151,46 млн грн;
- Циркуни (Харківщина) – проєктування двох об’єктів – 4,33 млн грн;
- Посад-Покровське (Херсонщина), – 391 об’єкт – 2 234,15 млн грн;
- Ягідне (Чернігівщина), – 119 об’єктів – 205,52 млн грн.
Про нюанси розподілу коштів на обʼєкти відновлення
– ЗМІ критикують розподіл коштів на об’єкти відновлення. Зважаючи на які критерії, ДАВРІУ обирає, що саме та скільки відбудовувати в тій чи іншій місцині? Ви щойно зазначили, що розподіл 5 млрд грн із ФЛНЗА буде з акцентом саме на житлову забудову. Тоді чому, наприклад, у селі Циркуни як першочергову потребу визначено будівлі сільради, ліцею, закладу дошкільної освіти, лікарні, а жодного приватного чи багатоквартирного будинку до Переліку об’єктів на відбудову урядом не внесено?
– Є кошти з держбюджету, які спрямовуються не через ДАВРІУ. А, наприклад, через обласні адміністрації, бо частину об’єктів тієї ж Бородянки відновлює КОВА. Також є кошти програми «єВідновлення». Люди отримують компенсацію, і багато проєктів (переважно одноповерхові приватні будинки) закриваються саме в такий спосіб. До того ж наше агентство – інструмент, «лопата» держави, і ми не визначаємо політику чи критерії. Нам доводять, що саме потрібно зробити.
Ми підписали договір про співробітництво з посольством Великої Британії та тамтешнім агентством IPA (Infrastructure and Projects Authority), яке будує інфраструктуру (аналог ДАВРІУ) і підтримує систему «5 case models». Ця система оцінює кожен проєкт по-різному, залежно від напрямків, розставляє пріоритети, рейтингує, вимірює соціальний та економічний вплив.
Хочемо імплементувати «5 case models» у систему DREAM, яку на сьогодні підтримує ДАВРІУ. А поки цього не сталося, уряд розв'язує питання відновлення по-іншому. Зокрема, є стратегічні напрямки, у межах яких обираються ті чи інші пріоритети. Й іноді ми не знаємо, чим керувався уряд, коли ставив те чи інше завдання, ухвалював те чи інше рішення.
– А чому село Мощун (де понад 70% житлових споруд зруйновано) вилучили з проєкту?
– Краще поставити це запитання уряду. Проте, зі свого боку, можу сказати, що відновлення Мощуна наразі відбувається коштом міжнародних донорів і через програму «єВідновлення».
Про усунення корупційних ризиків у процесі відновлення
– Восени 2024 року НАЗК опублікувало аналіз 10 корупційних ризиків проєкту з відновлення та їхні наслідки. Чи працює ДАВРІУ над їх усуненням (відбір об’єктів, вартість відновлення, зловживання у процесі будівництва)? Наприклад, чи вважаєте ви обґрунтованим витрачати значну частку коштів на прифронтові місцевості, які можуть повторно обстріляти / зруйнувати / окупувати? Зокрема, голова Харківської ОВА Олег Синєгубов пропонував поміняти Циркуни (20 км від кордону з рф) на менш «ризиковий» населений пункт, але це не підтримав уряд. Також залишилося без пояснень торік значне урізання бюджету на відновлення Бородянки майже на 500 млн грн. Є вмотивоване пояснення?
– Щодо корупційних ризиків від НАЗК – звісно, ми дослуховуємося до порад усіх, хто нам їх пропонує. Але в нас свій шлях і ми знаємо, що треба виправляти.
Наведу приклад: як відомо, більшість тендерів на об’єкти відбудови відбувається через регіональні служби, створені на базі «Укравтодору». Але проблема в тому, що вони не мають компетенції в будівництві водогонів, об’єктів енергетики, їх завдання – це дороги. Тому якість проведення тендерів іноді не надто висока, м’яко кажучи. До того ж складно забезпечити прозорість у таких умовах, бо ДАВРІУ майже не контролює ці обласні служби.
Ми маємо можливість лише їм щось порекомендувати, а дослухаються вони чи ні – вже інше питання. Тому ми створили ЦЗО, на старт роботи якої дуже чекали наші іноземні партнери. Вона може проводити закупівлі за міжнародними стандартами, має прозору наглядову раду. Як я вже зазначав, уряд схвалив постанову про створення Централізованої закупівельної організації 1 квітня.
Основні її положення:
- Визначено державне підприємство «Інфраструктурні проєкти» як централізовану закупівельну організацію (ЦЗО), що належить до сфери управління Агентства відновлення.
- Агентство відновлення координуватиме діяльність ЦЗО.
- Закупівлі через ЦЗО охоплюють: експертизу проєктів будівництва та технічний нагляд, інженерно-консультаційні послуги, будівельні роботи та товари, необхідні для цього, а також експлуатаційне утримання доріг.
- Усі закупівлі здійснюватимуться через відкриті торги, у тому числі за рамковими угодами, відповідно до Закону «Про публічні закупівлі» та постанови КМУ №1178.
- Служби відновлення – замовники робіт, які зобов’язані проводити закупівлі через ЦЗО.
- Закупівлі через ЦЗО розпочнуться після відповідного наказу Агентства відновлення.
До розробки концепції ЦЗО були залучені міжнародні партнери, зокрема Антикорупційна ініціатива ЄС (EUACI). Найближчим часом за участі Агентства відновлення та Мінрозвитку буде презентовано модель ЦЗО. Крім цього, у короткостроковій перспективі буде оголошено конкурс на відбір керівника ЦЗО та розпочато впровадження елементів корпоративного врядування.
Наведу ще приклад. Ми провели аналіз захисту енергообʼєктів III рівня. А саме: зменшили кошториси на 15 млрд грн і уклали додаткові угоди з підрядниками (за вже проведеними тендерами). Також проаналізували вартість ремонту доріг у всіх обласних службах. У деяких вона відрізняється залежно від глибини, площі, але в середньому це від 900 грн до 2400 грн за метр квадратний.
Інститут у складі ДАВРІУ провів розрахунок приблизної вартості матеріалів на сьогодні залежно від регіону й типу робіт – й отримав діапазон 900–1200 грн/м². Цю інформацію в режимі рекомендацій ми довели до обласних служб. Першою була Дніпропетровська обл., яка знизила ціну з 2200 грн/м² до 1200 грн/м². Тобто контракти було переукладено. На сьогодні вже переглянуто 80% контрактів – зі зниженням ціни.
Стосовно питання щодо заміни Циркунів на інший населений пункт – я не коментуватиму, бо не працював тоді в ДАВРІУ й не знаю нюансів цієї історії та мотивів Кабміну. Щодо урізання бюджету для Бородянки – можливо, державі на той момент бракувало коштів, наприклад, на зарплату військовим чи пенсії.
Тепер щодо доцільності витрачання коштів на прифронтові місцевості. Нещодавно я був у Херсоні: місто під постійним «наглядом» російських БПЛА, є регулярні прильоти. Але там залишаються люди. Невже ми хочемо «забути» про такі населені пункти, як Запоріжжя, Херсон, Посад-Покровське тощо? Можливо, це «неефективне» використання коштів. Але якщо хочемо дати їм шанс на життя, тоді рішення держави відновлювати ці місцевості вже зараз цілком слушне.
Про корупційний шлейф основних підрядників ДАВРІУ
– ЗМІ прискіпливо стежать за діяльністю ДАВРІУ, проведенням тендерів. І в журналістів постає питання: а як підрядниками Агентства з відновлення стають компанії, що є неодноразовими фігурантами кримінальних проваджень (у справах розкрадань / розтрат коштів – ТОВ «Агро Констракшн», ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент», ТОВ «Група Компаній «Автострада» одіозного Максима Шкіля – наприклад, з відбудови Посад-Покровського)? Чи це обов’язкова умова для перемоги в тендерах?
– Відповім провокацією на провокацію. Згідно із сьогоднішнім українським законодавством, дійсно, це обов’язкова умова. Я б до цього списку додав ще такі компанії, як «Онур», «Автомагістраль», «Ростдорстрой» (RDS)... Та, мабуть, усіх.
Але можете провести власне розслідування й з’ясувати, який відсоток становлять компанії в Україні, що працюють у сфері будівництва (мають справу з державним / місцевим бюджетом) та не причетні до кримінальних справ. Загалом, якщо проаналізувати всі тендери за останні три роки – певен, що понад 90% компаній мають той корупційний шлейф, про який ви згадали. І я поясню, чому.
По-перше, в українському законодавстві немає статті / пункту, де було б прописано: «Якщо компанія має кримінальну справу, то не може брати участь у тендері й бути переможцем». ДАВРІУ не має права просто так відкинути її, бо на нас одразу напишуть скаргу в Антимонопольний комітет.
По-друге, відсоток, який закладається на прибуток компанії згідно із законодавством (неважливо, це тендер із будівництва дороги / реконструкції школи; це тендер ДАВРІУ або ж на місцевому рівні), всього від 0,3% до 2%. І це перший ризик. Звісно, що за максимум 2% прибутку компанія не буде вкладати свої кошти, нести інфляційні ризики й заплющувати очі на затримки виплат із боку держави. Наприклад, по енергообʼєктах держборг перед компаніями становить зараз декілька мільярдів.
Щодо заробітної плати: її рівень встановлюється областю / місцевою владою в будівельних контрактах, і на сьогодні в середньому це 19 000 грн. Але зрозуміло, що, наприклад, у небезпечний Посад-Покровський люди не поїдуть працювати за 19 000 грн. Отже, реальну зарплату, ризики, інфляцію тощо – куди може «запакувати» підрядник? У матеріали. І ось саме тоді виникають журналістські розслідування на тему «А чому цей матеріал коштує стільки, якщо в «Епіцентрі» в рази дешевше?». І потім приходять правоохоронці та заводять кримінальні справи.
Тому сьогодні всі компанії, якщо перевірити їхній кошторис, потрапляють у категорію «кримінальних». Проте в Україні є лише п'ять-шість компаній, які можуть забезпечити великий обсяг робіт: вони мають сотні одиниць техніки й тисячі робітників. І без них ми країну не відбудуємо.
Я зараз не захищаю бізнес. Ба більше, з деякими компаніями ДАВРІУ спілкується в судах: зокрема, останнім часом ми виграли одну справу на понад мільярд гривень, другу – на 22 млн грн. Але варто визнати, що насамперед у цій ситуації винна держава, бо вона створила умови, які не дозволяють працювати прозоро.
Зараз ДАВРІУ розробляє «революційну» постанову, де пропонує дещо інакше складати кошторис по об’єктах відновлення. Ми вже відправили її на перше коло узгодження. Думаю, нам треба місяць-півтора, щоб вийти на рішення Кабміну.
Ми вважаємо, що бізнес має заробляти, і пропонуємо до 15% прибутковості на будівельних об’єктах. Також закладаємо 2–3% ризиків, незалежно від того, настали вони чи ні. Не забули і про інфляційні ризики: якщо держава затримала платіж, умовно, на рік, і за цей рік інфляція становила 15%, то держава має компенсувати ці 15% підряднику.
Також повинна бути прописана реальна зарплата й реальна вартість матеріалів. І ,якщо суспільство готове до такої моделі, тоді буде реальна ціна арматури, бетону, бітуму, щебеню тощо.
Про реалізацію проєктів щодо захисту енергооб’єктів
– Близько 80% енергоінфраструктури України пошкоджено / зруйновано. Ексголова ДАВРІУ Мустафа Найєм наприкінці 2024 року звинуватив уряд у навмисному затягуванні реалізації проєкту захисту енергетики. За його словами, уряд блокував виділення грошей з особистих корисливих мотивів і не заплатив підрядникам, і ті припинили роботу. Прийшовши на посаду, ви заявили, що підрядники хотіли «занадто великих прибутків», і ДАВРІУ перегляне контракти. Тоді ж ви акцентували, що деякі захисні споруди «переробляються», аби скоротити витрати. Підрядники зі свого боку заявляли, що споруди ще далекі до завершення. Чи правда, що з підрядниками не розрахувалися (з якими саме і хто хотів «надвеликих прибутків») та з ким ДАВРІУ припинило співробітництво?
– Дійсно, держава не розрахувалася з підрядниками. Причому з усіма. Навіть ті кошти, які заходили наприкінці 2024 року, ДАВРІУ видавало пропорційно на всі об’єкти – залежно від виконаного обсягу робіт. І в нас були кошти лише на 10% заборгованості. Це велика проблема.
Якщо говорити про тих, хто прагнув «надвеликих прибутків», то це – підрядники укриттів III рівня. Але всі вони переуклали контракти з пониженням ціни: як я вже казав, кошториси зменшено на 15 млрд грн.
Звісно, є ті, з ким ДАВРІУ припинило співробітництво через невиконання умов контракту. Наприклад, у Бородянці протягом двох років підрядники не побудували абсолютно нічого. Така ж ситуація була у Посад-Покровському. Було оголошено нові торги, і нові підрядники працюють зараз досить непогано й будують набагато швидше.
– А до якоїсь відповідальності таких несвідомих підрядників притягують, тим паче під час воєнного стану?
– Кожен випадок слід розглядати окремо. Були випадки, коли підрядники анонсують великий штат робітників, а насправді – це декілька людей і нуль техніки. Якщо ж притягувати до відповідальності через суд за невиконання контракту, то тоді нам довелося б відкласти проєкти у тих же Бородянці, Посад-Покровську на період 1,5–3 роки. Бо розірвання контракту через суд за умовами законодавства забирає приблизно стільки часу.
– Стартувало будівництво укриттів III рівня для захисту 22 підстанцій від ракетних ударів рф. Коли буде фіналізовано роботи, чи достатню суму на це виділяє держава? Чи залучаються іноземні кошти (приватні / державні / донорські) – умови й обсяги?
– Звісно, ми хотіли б залучити іноземне фінансування на III рівень, але з боку наших міжнародних партнерів зацікавленість у цьому мінімальна. Щодо будівництва укриттів II рівня, то цей проєкт підтримувало USAID, але на сьогодні співробітництво з відомих причин припинилося. Тому ДАВРІУ очікує фінансування з держбюджету.
Наші міжнародні партнери ще минулої осені обіцяли виділити $5 млрд на 2025 рік – і лише на програми відновлення. Проте поки що вони не поспішають.
– А чим мотивують наші іноземні партнери небажання фінансувати укриття III рівня?
– Озвучу свою особисту думку. Наприклад, нині розробляється проєкт соціального житла для ВПО. Донори, коли ми озвучуємо, що це для Запоріжжя чи Одеси – одразу пропонують робити це в безпечніших регіонах, зокрема на Західній Україні. Бо для донорів цікаво, коли об’єкт побудований і на нього можна подати гарний звіт.
А який звіт можна подати на об’єкти, куди постійно прилітатимуть ракети (адже їхнє завдання – захист трансформатора від ракет)?
– Це щось на кшталт: «А розмістімо іноземний військовий контингент на кордоні з ЄС, а не на лінії бойового зіткнення»…
– Ну тут треба бути дуже обережним, бо це вже політика. Я не можу таке коментувати, це не моя функція.
Щодо фіналізації робіт по III рівню енергозахисту – як тільки надійне фінансування від держави, у нас є спеціальний графік, згідно з яким автоматично буде виведена кінцева дата. При цьому варто розуміти, що держава виділяє недостатньо коштів – якщо бути точним, то на 80% недостатньо. Водночас це не означає, що в держави наявні ці кошти. Адже є певні пріоритети: війна, соціалка, пенсії, міжнародні зобов’язання.
Про долю довгобуду – Миколаївського водогону – та перспективи інших критичних об'єктів водогосподарства
– Торік розпочато будівництво водогону для Миколаєва. Зараз зводиться абсолютно нова сучасна насосна станція – не лише для потреб комунального сектору, а й для агрополиву. Яка потужність водогону, вартість проєкту й терміни готовності?
– Коли є кошти, лише тоді я можу чітко сказати щодо старту проєкту і його закінчення. Коли моя команда прийшла в ДАВРІУ, Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Миколаївській області замовила ТЕО, де було прописано алгоритм побудови Миколаївського водогону.
Ми проаналізували ТЕО, там була зазначена вартість будівництва – 8,7 млрд грн (за цінами 2024 року). Також була згадана невелика станція водозабору в м. Нова Одеса, проте вона не відповідає вимогам і її не можна навіть після повної реконструкції здати в експлуатацію. Ба більше, за десятки років навколо неї збудовано приватний сектор. А відповідно до законодавства та ДБН ми не зможемо здати такий об’єкт в експлуатацію, бо там немає санітарної зони. Тому потрібна абсолютно нова станція.
Ще важливий нюанс: зверху розташовані аварійні очисні споруди Нової Одеси. І якби ми побудували водогін по цьому ТЕО, то Миколаїв затягував би всі ці скиди з каналізації до себе у водогін. Отже, ми перенесли його на 800 м, додали протяжність водогону ще на 800 м і робимо абсолютно нову станцію забору води, а також додаткові блоки насосної станції, аби передбачити можливість для системи зрощення (чого не було в ТЕО). І це набагато здорожує проєкт.
За старим ТЕО одним з етапів було відновлення водосховища біля Миколаєва. Це складний проєкт, дорогий, і його доцільність лишає питання. Зокрема, труба закінчувалася за 6 км від міста, тобто водогін був на цій відстані від очисних споруд. У новому проєкті ми «дотягнули» цю трубу.
Також не були передбачені частотні перетворювачі. Це дороге сучасне обладнання на насосних станціях, яке управляє насосами, синхронізує їхню роботу, щоб не було гідроударів, і плавно регулює постачання води в місто.
Є ще безліч нюансів, на яких не було акцентовано. Але наразі ми все обрахували, проєкт уже готовий і проходить державну експертизу. Роботи йдуть, і ми виходимо на вартість у 6,2 млрд грн (проте держекспертиза може дещо скоригувати цю цифру).
– А як ви прокоментуєте те, що закупівлі на будівництво водозабору з Південного Бугу та магістрального водопроводу для забезпечення водою Миколаєва відбулися без проведення відкритих торгів, і серед «переможців» тендерів, знову ж таки, компанії, що потрапили в корупційні скандали? Зокрема, це ТОВ «Автострада», яке міцно «сидить» на держтендерах завдяки тісним зв’язкам в уряді її бенефіціара Шкіля. ТОВ «Укртрансмост» фігурує у кримінальних провадженнях у справі про розтрату бюджетних коштів, що виділялися на розвиток автодорожньої мережі Києва. А «Ростдорбуд» пов’язана з партією мера Одеси Геннадія Труханова.
– Про компанії з корупційним шлейфом я вже відповідав вище. А стосовно закупівель без відкритих торгів, то це нам дозволяє процедура. Якщо ми хочемо будувати Миколаївський водогін приблизно 1,5–2 роки, тоді будемо йти за стандартними держпроцедурами (хоча я не певен, що встигли б за два роки). А коли прагнемо, аби Миколаїв отримав воду уже в серпні цього року, тоді йдемо іншим шляхом.
Однак нагадайте мені, коли в українських реаліях усе відбувалося згідно з ТЕО? Наприклад, Дніпропетровський водогін починали з 7,9 млрд грн, а фіналізували за 17 млрд грн. А коли відбувалося так, що попередня оцінка 8,7 млрд грн (як у Миколаївського водогону), а по факту буде 6,2 млрд грн?
– Тобто ви хочете запевнити, що у проведенні невідкритих торгів жодної крамоли немає?
– Немає. Якщо в нас є інші важелі контролю – за цінами, роботами та якістю проєкту, це дозволено державою.
– Сучасні водогони вкрай потрібні також для Одеси, Лубен, Бучі, Умані. Коли до них дійде черга: які потрібні кошти й скільки часу на будівництво?
– Невеликий населений пункт Томаківка Дніпропетровської області вже два роки без води. Лубни – також критичний об’єкт. Стосовно Бучі – там теж потрібен водогін, але можна трохи почекати, бо в них є вода (вони в селах хочуть облаштовувати свердловини). Болградський і Суворівський водогони в Одеській області держава будує вже приблизно 10 років. Тому прийнято рішення передати їх будівництво на ДАВРІУ. Всі ці проєкти ми вже пропрацьовуємо, залучили допомогу UNICEF та інших партнерів.
Держава виділила понад 8 млрд грн на будівництво Миколаївського водогону. За результатами остаточної офіційної експертизи, яка зафіксує чітку суму контракту (за межі якої ДАВРІУ не матиме права вийти, бо з підрядниками вже буде укладено договори), сподіваємося, що в нас буде залишок приблизно 1,8 млрд грн. І тоді ми пропонуватимемо перерозподілити ці кошти на згадані вище водогони.
Наприклад, якщо у травні відбудеться перерозподіл коштів, то відразу можемо починати роботи. Зокрема, Томаківку (побудувати очисні споруди, каналізацію, сам водогін) маємо закінчити – якщо буде постанова уряду та отримаємо гроші – за три місяці. На все це знадобиться приблизно до 200 млн грн.
Проєкт у Лубнах теж не дуже складний: на його закінчення потрібно 4–6 місяців і близько 80 млн грн. В Одесі ситуація складніша, бо там система з декількох водогонів. Але наш попередній аналіз показує, що на цей проєкт потрібно лише близько 2 млрд грн. Щодо Бучі, то для тамтешнього водогону достатньо 300 млн грн – він нескладний.
Щодо Умані – там ще тривають розрахунки, але водогін буде дорогий, планується прокласти 154 км. У середині березня ми провели нараду зі шведським фондом SWEDFUND і знайшли фінансування на ТЕО для цього водогону. Коли шведи його розроблять, тоді зможемо озвучити фінальну цифру. Чекаємо.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
