Закон про віртуальні активи продовжує турбувати громадськість, адже попри його ухвалення Верховною Радою президент цей нормативно-правовой акт так і не підписав. Натомість, на початку жовтня Володимир Зеленський надав власні пропозиції до нового документу. Засновниця Finevolution та tax-консультантка для ІТ-бізнесу Наталя Гайкалова розповіла Mind, яке значення закон про віртуальні активи (законопроєкт №3637) для бізнесу та чи варто переводити свої активи у біткоїн.
Докладніше про те, чому глава держави не підтримав ухвалену редакцію і що не врахували в документі законодавці, – у матеріалі Mind «Не все одразу: чому президент ветував закон про віртуальні активи».
У вересні український медіапростір вибухнув: парламент ухвалив закон №3637, яким легалізував криптовалюту. Та в Україні закони підписувати – не біткоїни майнити. У жовтні «криптозакон» повернувся від президента до депутатів на доопрацювання. Що нового з’явиться в законі, чи можна буде бізнесу брати кредит під заставу в біткоїнах і як обіг віртуальних активів регулюється за кордоном – розбираємо нижче.
Закон «Про віртуальні активи» ідентифікував їх як об’єкти цивільних прав. Це означає, що власник криптовалюти має право володіти, користуватися та розпоряджатися нею. Але можливості «розпоряджатися» виявилися дуже обмеженими. Наразі документом визначено, що власник може хіба передавати право власності на віртуальні активи. Наприклад, криптовалюту можна спадкувати, дарувати, пожертвувати тощо.
Окрім того, закон містить чи не найголовніше застереження: віртуальні активи не є платіжним засобом на території України. А отже, їх не можна обміняти на товари / послуги, можливість бартерного обміну також заборонена.
Це означає, що й бізнес, якщо захоче перевести свої рахунки в крипту, матиме наразі дуже обмежені можливості. Зарплату чи відрахування до Пенсійного фонду в біткоїнах платити не вийде. А от що стане можливим, то це діяльність криптобірж – вебслужб, що надають сервіс з обміну цифрових валют на інші активи.
Відтепер постачати послуги, пов’язані з оборотом криптовалют, зможуть лише юрособи. Отримавши дозвільний документ, вони будуть обмінювати, переказувати та надавати посередницькі послуги, пов'язані з віртуальними активами.
Отримання ліцензії на послуги з обігу криптоактивів – задоволення платне, а ціна для резидентів і нерезидентів варіюється залежно від обраного виду діяльності. Попередньо може стартувати для резидентів – від 85 000 грн, а для нерезидентів – 425 000 грн.
У документі прописані й певні вимоги до заявника, який хоче отримати статус постачальника криптопослуг. Так, власник/засновник/бенефіціар юрособи повинен:
Хоча сама процедура подачі заяви на отримання дозволу нескладна: потенційний криптобізнесмен збирає необхідний пакет документів та подає їх в електронній формі через Єдиний державний вебпортал або в паперовому вигляді. Міністерство (чи інший держорган, який відповідатиме за видачу таких дозволів) погоджує заяву та видає дозвіл на 1 рік. За потреби його можна анулювати чи переоформити. Усі дії щодо дозвільних документів заносяться до Держреєстру постачальників послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів.
Якщо ж банк хоче розширити спектр послуг і піти ще в криптоактиви, то має отримати не лише дозвіл на таку роботу, а й ліцензію Нацбанку. Остання необхідна також і для небанківських установ, але якщо вони надають послуги, пов’язані з оборотом забезпечених віртуальних активів (забезпечений валютними цінностями).
Регулювання торкнулося й іноземних криптобірж. Оскільки постачальником може бути іноземна юридична особа за правом іншої країни, яка провадить свою діяльність на умовах та в порядку, визначених Мінцифри.
По-перше, те, що обіг криптоактивів буде регулюватися одразу кількома держорганами, один з яких до того ж потрібно буде ще й створити та запустити. Це потребуватиме значних видатків, але незрозуміло, якими будуть джерела покриття.
Тому пропонується видавати дозволи, ліцензії та регулювати цей ринок НБу й Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку. Мало того, ці структури мають співпрацювати між собою й мати доступ до інформаційних баз одне одного до даних, які стосуються обороту криптоактивів.
По-друге, в поясненні було зазначено, що закон у старій редакції не гарантує зрозумілих та прозорих умов для учасників ринку віртуальних активів та інвесторів. А це зовсім не сприятиме належному забезпеченню їхніх прав і позицій України на міжнародному ринку.
По-третє, у пропозиції вказано: світова практика свідчить, що регулювання обігу криптовалюти здійснюють винятково регулятори фінансових ринків. У нашому випадку – це Нацбанк. А от про те, яка ситуація в інших країнах – нижче.
У Канаді криптовалюту не вважають легальним платіжним засобом, але ідентифікують як засіб обміну товарів/послуг між сторонами, що погоджуються його використовувати. Крім того, віртуальні активи там можна продавати, конвертувати в канадські долари, купляти будь-яке майно тощо.
HMRC Великобританії (Управління з податків і митних зборів її Величності) також не визначає криптоактиви валютою або грошима. Однак саме по собі володіння і користування ними є законним і не передбачає обхід податкових зобов’язань. Власники віртуальних активів можуть їх зберігати, передавати та продавати електронним способом.
Прогресивнішими у визначенні статусу криптовалюти стали такі країни:
Закон №3637 лише регулює правовий статус віртуальних активів, а також діяльність постачальників послуг цих активів. Тобто фактично документ ухвалений із метою урегулювання «великих гравців» криптобізнесу. Це простежується і в розмірах статутних капіталів криптокомпаній, і у вартості дозвільних документів.
Пересічних громадян у такому вигляді, як він є, закон не стосується. Також він не регулює повсякденні операції з використанням криптоактивів у бізнесі.
Єдиний момент – можливість відкривати банківські рахунки для здійснення розрахунків за операціями з віртуальними активами. Тобто криптобіржа як компанія має право відкрити рахунок у банку власне для обслуговування бізнесу.
Загалом, у порівнянні з іншими країнами, правовий статус криптовалюти в Україні дуже обмежений. Фактично закон надав визначення поняття, але чітко не вказав, як можна криптовалютою розпоряджатися. Практика іноземних держав показує тенденцію до розширення статусу і способів використання віртуальних активів, а Україна лише на шляху до цього.