Надії СОP26: до яких ековимог готуватись українському бізнесу
Які плани сформувала Україна після кліматичної конференції в Глазго
Кліматична конференція в Глазго, яка відбулася в листопаді 2021 року, змусила замислитися суспільство й бізнес, як маємо поводитися з ресурсами планети та як протистояти глобальному потеплінню. Основні тези конференції Mind наводив у матеріалі «Заради завтра: 5 найважливіших інсайтів COP26». Про готовність внести зміни до своєї діяльності заявили автовиробники. Так, BYD, Ford, General Motors, Jaguar Land Rover, Mercedes-Benz та Volvo підписали декларацію про те, що вони до 2040 року відмовляться від випуску автомобілів із бензиновими двигунами. Крім того, понад 40 країн анонсували відмову від вугільної енергетики протягом наступних 20 років. Однак екоактивісти скептично ставляться до всіх гасел, які проголошували компанії та країни під час конференції, і наголошують, що не всі плани дійсно будуть здійснені. Водночас частину з проголошених планів країни намагатимуться здійснити. Отже, й українському бізнесу вже зараз можна готуватися до наведених змін. На що звернути увагу останньому вже сьогодні та які ековимоги можуть бути запроваджені найближчим часом в Україні, розповіла Mind партнер практики антимонопольного права Redcliffe Partners, адвокат, Анастасія Усова.
Кліматична конференція ООН СОР26 у Глазго стала головною світовою екоподією цього року. На відміну від світових ЗМІ, де СОР26 стала хедлайнером, український медіапростір був не таким щедрим на увагу до цієї історичної події. Схоже, що українці ще не до кінця усвідомлюють, який помітний вплив на бізнес матимуть нові ековимоги. Пропонуємо розглянути, що саме підписала Україна за результатами СОР26, як нове «вуглецевий податок» ЄС вплине на українських експортерів і чому екотрансформація бізнесу -– новий імператив для залучення інвестицій.
Результати СОР26 для України
За результатами участі в СОР26 Україна разом з іншими 196 країнами підписала Кліматичний пакт Глазго та зобов'язалася:
- переглянути свої плани зі скорочення викидів вуглецю у 2022 році для утримання рівня потепління в межах до 1,5 градуса за Цельсієм до 2030 року;
- поетапно скоротити використання неослабленого вугілля, виробництво якого відбувається без нейтралізації шкідливих викидів.
У межах СОР26 Україна також приєдналася до низки міжнародних ініціатив, зокрема, щодо скорочення викидів метану на 30% до 2030 року порівняно з 2020 роком (Global Methane Pledge); припинення використання вугілля при виробництві електричної енергії до 2035 року та широкомасштабного інвестування у відновлювану енергетику (Powering Past Coal Alliance); сталого лісо- та землекористування. Всі ці ініціативи дуже скоро мають знайти відображення в українському законодавстві, закріплюючи нові кліматичні вимоги для бізнесу.
Уже за кілька днів після СОР26 окремі країни почали змінювати правила гри для бізнесу, щоб дати можливість поступового переходу на нові стандарти з декарбонізації. Наприклад, Великобританія запроваджує вимогу, що з 2023 року компанії мають публікувати докладні плани про заходи з декарбонізації з урахуванням загальнодержавної мети досягти нульових викидів вуглецю до 2050 року.
Щодо України, на цьому етапі все обмежилося короткими публікаціями про підписані документи в межах СОР26 на сайті Міністерства захисту довкілля. Поки що не вистачає чітких меседжів від уряду про те, які наслідки для українського бізнесу матимуть нові реалії глобальної кліматичної політики, частиною якої є Україна.
А бізнесу важливо завчасно розуміти нові вимоги і як можна до них підготуватися, адже перелаштування на нові екостандарти потребує не лише значних інвестицій, а й часу для зміни окремих процесів або всієї бізнес-моделі.
Які ековимоги на порядку денному для українських експортерів у ЄС?
Одним із гарячих питань СOP26, зокрема, було обговорення пропозицій ЄС щодо запровадження механізму прикордонного вуглецевого коригування (Carbon Border Adjustment Mechanism, CBAM). Незважаючи на очікування, що ця ініціатива може викликати серйозний спротив серед учасників, представникам ЄС вдалося відстояти її.
Якщо все піде за планом, уже з 2023 року українські виробники експортуватимуть окремі товари в ЄС за новими правилами вуглецевого коригування.
Які зобов'язання передбачає CBAM?
Для того щоб експортувати товар до ЄС виробникам потрібно буде купувати вуглецеві сертифікати за ціною, яку вони заплатили б, якби виробляли товар на території ЄС. Поки що таке «податок» планують поширити на п'ять категорій товарів: залізо та сталь, цемент, алюміній, мінеральні добрива й електроенергія. Передбачено, що цей перелік поступово розширюватиметься.
«Вуглецевий податок» є одним з інструментів досягнення амбітних цілей Європейського «зеленого» курсу на зменшення викиди вуглецю на 55% до 2030 року порівняно з рівнем 1990 року. Головна мета СBAM – запобігти ризикам так званого «витоку вуглецю» (carbon leakage). За відсутності такого запобіжника зусилля ЄС із декарбонізації можуть звестися нанівець, адже інакше компанії – резиденти ЄС зможуть переносити свої вуглецевомісткі виробництва в країни зі слабкішими екостандартами, щоб уникнути виплат за вуглецеві викиди.
Завдяки тому, що «вуглецевий податок» поставить місцевих виробників ЄС та імпортерів в однакові умови, з'являться стимули для інвестицій в «озеленення» виробництва не лише в ЄС, а і в інших країнах.
Строки введення «вуглецевого податку» і як це працюватиме на практиці
Планується, що з 2023 запрацюють нові правила CBAM-звітності – протягом перших трьох років імпортери в ЄС повинні будуть лише звітувати про вуглецеві викиди ввезених товарів. А з 2026 року поступово вводитимуться платежі за вуглецеві сертифікати. Компанії щорічно декларуватимуть обсяг імпортованих до ЄС товарів за попередній рік і пов'язаних із ними вуглецевих викидів, на підставі чого визначатиметься кількість необхідних для придбання сертифікатів. Поки що враховуватимуть лише прямі викиди, пов'язані з виробництвом імпортованих товарів. Якщо виробник уже сплатив податок на СО2 у своїй країні, можна буде зменшити вартість сертифікату на відповідну суму за наявності підтвердження про її сплату.
Що робити, якщо український експортер не може надати дані про обсяг фактичних викидів? У такому разі доведеться платити з огляду на середній показник вуглецевих викидів, який задекларували виробники аналогічних товарів з України. Тобто відсутність даних може зіграти проти виробників.
При цьому вартість сертифікатів може суттєво коливатись, адже вона визначитиметься, зважаючи на вартості дозволів на викиди CO2 в системі EU ETS.
Масштаб загрози для українських експортерів
Як видно із статистики 2019 року, Україна входить до п'ятірки найбільших країн – імпортерів товарів в ЄС, які підлягають CBAM-сертифікації (після Росії, Туреччини, Китаю та Великобританії). Тож нові вимоги можуть суттєво ослабити позиції українських товарів у ЄС. Варто відмітити, що схожі механізми планують запроваджувати і інші країни, зокрема Канада та Японія.
Щоб залишатися конкурентноспроможними, українські виробники в ідеалі мають завчасно адаптуватися до нових вимог і декарбонізувати виробничі процеси. Така трансформація потребує значного часу та фінансових ресурсів, адже може вимагати змін з боку не лише виробника, а і його постачальників і партнерів на різних етапах ланцюжка постачання.
Щоб «озеленення» бізнесу відбувалося максимально безболісно, важлива задача для українського уряду – завчасно інформувати бізнес про нові вимоги, пояснити, як вони працюватимуть на практиці, розробити зрозумілу дорожню карту з впровадження правил звітування, процедури отримання сертифікатів, та й усіх пов'язаних формальностей. У цьому питанні час грає не на боці українського виробника, і чим раніше уряд почне підготовчу та інформаційну кампанію, тим більше шансів для бізнесу провести трансформацію з мінімальними втратами.
Не говорячи вже про те, що у багатьох країнах уряди надають економічні преференції, податкові пільги для полегшення переходу на «зелену сторону».
Фінансові стимули для екотрансформації
Як відомо, ніщо так не стимулює бізнеси до трансформацій, як кнут (обов'язкові регуляторні вимоги) або пряник (фінансові стимули та переваги). Гарна новина для екосвідомих компаній, що, крім регуляторного тиску, який має прискорити інвестиції в «зелені» технології, зараз спостерігається потужний світовий тренд із посилення фінансових інвестицій саме в екологічний і сталий бізнес.
Результати Глобального опитування про сталі інвестиції BlackRock 2020 року свідчить, що бізнесам, які не відповідають критеріям сталого розвитку, буде все важче залучати приватні інвестиції. Так, 86% респондентів у регіоні EMEA заявили, що саме стале інвестування вже є або стане центральним у їхніх інвестиційних стратегіях.
Під сталим інвестування розуміють так зване соціально відповідальне інвестування за принципами ESG – ecology, society, governance, тобто інвестування, яке пріоритизує екологічні, соціальні та управлінські фактори при ухваленні інвестиційних рішень. При цьому серед трьох ESG факторів 88% усіх респондентів відмітили саме екологічність як пріоритетний критерій при інвестуванні на момент проведення опитування та на найбільші 3–5 років. В опитуванні взяли участь 425 інвесторів із 27 країн із загальною вартістю активів під управлінням у $25 трлн.
Тож, якщо не «регуляторним» кнутом, то «фінансовим» пряником, компанії будуть змушені прискорювати перехід до сталих і більш екологічних бізнес-моделей. Чим раніше такі кроки будуть зроблені, тим більше зисків від переходу на «зелену сторону» зможуть отримати компанії.