Верховна Рада продовжила воєнний стан в Україні ще на 30 діб – до 25 квітня 2022 року. Оскільки зазначений правовий режим впливає на діяльність у багатьох галузях, він також стосується і трудового законодавства. Як саме змінюються умови для найманих працівників у цей час, розповіла Mind керівниця АБ «Тетяни Даниленко», адвокатка Тетяна Даниленко.
Війна змусила тисячі підприємств та мільйони громадян змінити звичний ритм трудових відносин, деякі працівники через об’єктивні обставини залишилися тимчасово без роботи. Водночас не залишається без уваги питання, які права мають працівники в умовах воєнного стану.
У зв’язку з військовою агресією росїї проти України, що стала підставою введення воєнного стану, Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) листом ТПП від 28 лютого 2022 № 2024/02.0-7.1.
Отже, коротко про основне, що має знати працівник, який опинився без роботи в умовах воєнного стану:
У разі оголошення простою на підприємстві, установі, організації (зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами) оплата праці здійснюється на умовах, визначених колективним договором або організаційно-розпорядчим актом роботодавця, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) відповідно до ст. 113 Кодексу законів про працю України.
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується.
Працівники можуть бути переведені за їхньою згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію. Працівник має бути ознайомлений із наказом власника або уповноваженого ним органу, який міститиме перелік структурних підрозділів (працівників), на які поширюється, а також датою початку та по можливості дату закінчення простою або ж подію, з якою пов’язане закінчення простою.
У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати та усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору й відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.
Надання відпусток без збереження заробітної плати, передбачених ст. 25 Закону України «Про відпустки» здійснюється роботодавцем в обов’язковому порядку за ініціативою працівника, а надання відпусток, передбачених ст. 26 вищезгаданого закону здійснюється за згодою сторін.
Водночас в умовах воєнного часу роботодавець має право відмовляти працівникам, задіяним до робіт із підтримання критичної інфраструктурі та життєзабезпечення, у випадках, коли це прямо не заборонено законом.
Відмова в наданні працівнику відпустки має бути пов’язана з необхідністю виконувати певний обсяг робіт, який спрямований на забезпечення безпеки й обороноздатності держави.
В інших випадках роботодавець має враховувати форс-мажорні обставини та доцільність надання працівникам за їхнім бажанням щорічні, соціальні відпустки та відпустки без збереження заробітної плати в порядку, встановленому законом.